Рішення № 137498518, 16.06.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Справа № 926/1242/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

прокурор: Кацап-Бацала Ю.М.

від позивача: Полковнікова О.В.

від відповідача: не з`явився

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури

в інтересах держави особі Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області

до Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни

про стягнення 706 614,11 грн

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави особі Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в розмірі 706 614,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в комунальній власності Новоселицької міської ради знаходяться земельні ділянки за кадастровими номерами 7323084700:02:006:0261 площею 6,7453 га, 7323010100:01:013:0122 площею 0,224 га та 7323010100:01:013:0123 площею 0,246 га за адресою: вул. Комарова. 4 в с. Маршинці Чернівецького району Чернівецької області, які сформовані як об`єкт цивільних прав 15.06.2021, 16.06.2021 та 22.06.2021 відповідно.

На даних земельних ділянках розташований об`єкт нерухомого майна, а саме - нежитлові будівлі та споруди, що складаються з: будівлі лазні літ.А заг.пл. 65,00 кв.м.; будівлі насосної літ. Б заг.пл. 97,30 кв.м.; нежитлової будівлі літ. В заг.пл. 447,40 кв.м.; будівлі вагової літ.Г заг.пл. 24,40 кв.м.; будівлі склад літ. Д заг.пл. 3372,50 кв.м.; альтанки літ. Е; трансформаторної підстанції літ. Є; вбиральні літ. Ж; огорожі №1-4; залізничної колії №5; резервуару №7; каналізаційних колодязів №8 10,29-31; КТП - 260 освітлення №11; каналізаційних колодязів №12-13; башти Рожковського №32; замощення №1.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказаний об`єкт нерухомого майна з 29.12.2021 належить Беліковій Маргареті Валеріївні (РНОНМ в ДРРПНМ 1800076973230). Окрім того, з актів обстеження вищезазначених земельних ділянок від 28.11.2024 та 16.03.2026, які складені посадовими особами Новоселицької міської ради, вбачається, що вказаними земельних ділянках користується Белікова М.В., на земельних ділянках розташоване належне їй нерухоме майно.

Оскільки відповідач правовстановлюючі документи на земельну ділянку не виготовив, орендну плату не сплачував, керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області з даним позовом до суду.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

ІІ. Рух справи у суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.05.2026.

05.05.2026 від Новоселицької міської ради надійшла заява про розгляд справи в підготовчому засіданні за відсутності її представника.

У зв`язку з неявкою відповідача ухвалою суду від 06.05.2026 підготовче судове засідання відкладено на 28.05.2026.

28.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи задля можливості підготовки та подання заяви про визнання позову та про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 28.05.2026 підготовче судове засідання відкладено на 16.06.2026.

15.06.2026 від відповідача надійшла заява про визнання позову та розстрочення виконання рішення в частині стягнення 706 614,11 грн до 16.06.2027 шляхом сплати кожного місяця до 16 числа по 58884,51 грн.

Заява про розстрочення виконання рішення обґрунтована тим, що хоча Белікова М.В. і зареєстрована підприємцем, проте дохід від підприємницької діяльності не отримує, тому не може негайно виконати рішення суду в даній справі.

Крім того, Фізична особа-підприємець Белікова М.В. продовжує сплачувати борг по рішенню суду у справі № 926/1315/24, виконання якого розстрочене на 12 місяців (до жовтня 2026 року).

При цьому, єдиним майном, яке знаходиться у власності відповідача є будівлі, що знаходяться у с. Маршинці Чернівецького району Чернівецької області та з приводу яких фактично виник спір. Відповідач вважає, що виконання рішення суду призведе лише до реалізації вказаного майна, покладе на нього додаткові витрати на проведення виконавчих дій (70 661 грн виконавчого збору, витрат на проведення оцінки та аукціону) та взагалі може призвести до його банкрутства.

16.06.2026 від Чернівецької обласної прокуратури надійшло клопотання про повернення їй 50 відсотків судового збору у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Відповідач у судове засідання 16.06.2026 не з`явився.

Згідно ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.233 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст.240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За результатами підготовчого засідання, враховуючи визнання позову відповідачем, суд ухвалив рішення про задоволення позову.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням XXI сесії VIII скликання Новоселицької міської ради № 21/19 від 02 червня 2022 рок Про встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків і зборів на 2023 рік встановлена відсоткова плата на 2023 рік у розмірі 2,5 % для земельних ділянок нормативно грошову оцінку який проведено за кодом 11:02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням XХХXV сесії VIII скликання Новоселицької міської ради №45/1 від 11.07.2024 «Про встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків і зборів» з 1 січня 2025 року на території Новоселицької міської територіальної громади встановлена відсоткова плата 2,5% для земельних ділянок нормативно-грошову оцінку яких проведено, - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.01.2026 земельні ділянки за кадастровими номерами: 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га, 7323010100:01:013:0122 площею 0,2240 га, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 га перебувають у комунальній власності Новоселицької територіальної громади в особі Новоселицької міської ради Чернівецького району, Чернівецької області. Зазначені земельні ділянки знаходяться за адресою вул. Комарова, 4, с. Маршинці, Чернівецький район, Чернівецької області.

На зазначених земельних ділянках розташовані будівлі лазні літ. А, заг. пл. 65,00 кв.м.; будівля насосної літ. Б, заг. пл. 97,30 кв. м; нежитлова будівля літ. В, заг. пл. 447,40 кв. м.; будівля вагової літ. Г, заг. пл. 24,40 кв.м.; будівля складу літ. Д, заг. пл. 3372,50 кв.м.; альтанка літ. Е; трансформаторна підстанції літ. Є; вбиральня літ. Ж; огорожа № 1-4; залізнична колія № 5; резервуар № 7; каналізаційні колодязі № 12-13; башта Рожковського № 32; замощення № 1.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказане нерухоме майно перебуває у приватній власності Белікової Маргарети Валеріївни.

Згідно актів обстеження земельних ділянок за кадастровими номерами: 7323010100:01:013:0123; 7323010100:01:013:0122; 7323084700:02:006:0261 від 28.11.2024 та 16.03.2026, на обстежуваних земельних ділянках розташовані нежитлові будівлі, велика кількість щебню та піску, а також обладнання по виготовленню асфальту. Крім цього, на інших земельних ділянках розташовані під`їзні залізничні колії, які ведуть до основної будівлі, яка належить ФОП Беліковій М.В. Земельні ділянка частково огороджена.

Згідно відомостей з поземельних книг земельні ділянки за кадастровими номерами сформовані: 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га 22 червня 2021 року, 7323010100:01:013:0122 площею 02240 га 16 червня 2021 року, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 15 червня 2021 року.

Вищевказані обставини також встановлені рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2025 по справі №926/1315/24, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025.

01.04.2025 Новоселицька міська рада звернулася з листом до Белікової М.В., в якому просила привести у відповідність до вимог Земельного кодексу України земельні відносини з міською радою, а саме укласти договори оренди на земельні ділянки за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га, 7323010100:01:013:0122 площею 0,2240 га та 7323084700:02:006:0261 площею 0,2460 га на яких знаходиться її майно за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, міська рада просила відшкодувати втрати до бюджету від недотримання коштів за фактичне користування вищевказаними земельними ділянками.

02.06.2025 Новоселицька міська рада повторно звернулася листом до Белікової М.В з пропозицією відшкодувати витрат до бюджету від недоотримання коштів за фактичне використання земельних ділянок.

Згідно наявних в матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, вищевказані листи отримані відповідачем. Доказів реагування на них суду не надано.

29.01.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Новоселицької міської ради з проханням у строк до 16.02.2026 надати інформацію чи укладалися договори оренди з Беліковою М.В. на земельні ділянки комунальної власності за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123, 7323010100:01:013:0122 та 7323084700:02:006:0261.

10.02.2026 Новоселицька міська рада повідомила керівнику Чернівецької окружної прокуратури, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123, 7323010100:01:013:0122 та 7323084700:02:006:0261 перебувають у користуванні Белікової М.В. Договір оренди на зазначені земельні ділянки не укладено.

18.02.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області в якому просило у строк до 25.02.2026 скерувати інформацію про нарахування та сплату плати за землі у формі земельного податку або орендної плати за період квітень 2024 року - лютий 2026 року Беліковою М.В. за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123, 7323010100:01:013:0122 та 7323084700:02:006:0261 за адресою вул. Фермерська (Комарова), 4 с. Маршинці, Чернівецького району, Чернівецької області.

Листом від 25.02.2026 Головне управління ДПС у Чернівецькій області повідомило Чернівецьку окружну прокуратуру, що у зв`язку з тим що інформації щодо укладення договорів оренди земельних ділянок між Беліковою М.В. та Новоселицькою міською радою до нього не надходило, у зв`язку з чим нарахування орендної плати за зазначеними земельними ділянками не здійснювалось.

16.03.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Новоселицької міської ради з проханням надати інформацію чи вживались та чи вживатимуться заходи щодо стягнення у судовому порядку безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю з Белікової М.В.

19.03.2023 Новоселицька міська рада повідомила керівника Чернівецької окружної прокуратури, що у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору, заходи щодо стягнення у судовому порядку безпідставно збережених коштів з Белікової М.В. вживатися не будуть.

23.03.2026 Чернівецька окружна прокуратура повідомила Новоселицьку міську раду про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Новоселицької міської ради до ФОП Белікової М.В. про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати.

До позовної заяви прокуратурою надано розрахунок безпідставно збережених коштів з орендної плати за період з 01.04.2024 по 28.02.2026 за земельну ділянку з кадастровим номером 7323084700:02:006:0261 на 655 673,81 грн, за земельну ділянку з кадастровим номером 7323010100:01:013:0122 на 21.776,01 грн та за земельну ділянку з кадастровим номером 7323010100:01:013:0123 на 29 164,29 грн. Загальна сума, що підлягає сплаті за користування земельними ділянками складає 706 614,11 грн.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323084700:02:006:0261 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-7300029892024 сформованого 19.01.2024 становить 1266039,73, витягу №НВ-7300189362025 сформованого 29.01.2025 становить 14179468,50, витягу № НВ-7300083932026 сформованого 12.02.2026 становить 15313825,98.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323010100:01:013:0122 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-9902352722024 сформованого 17.01.2024 становить 420578,54, витягу №НВ-9916466412025 сформованого 27.01.2025 становить 470858,24, витягу № НВ-9946350692026 сформованого 10.02.2026 становить 508488,95.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323010100:01:013:0123 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-9902351682024 сформованого 17.01.2024 становить 563274,81, витягу №НВ-9916465022025 сформованого 27.01.2025 становить 630613,68, витягу № НВ-9946350582026 сформованого 10.02.2026 становить 681011,96.

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував втрати за фактичне користування вищевказаними земельними ділянками прокуратура звернулася з даним позовом до суду.

IV. Позиція суду по суті спору

Згідно зі статі 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить, зокрема, із того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 названого кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Судом установлено, що відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.01.2026, земельні ділянки за кадастровими номерами: 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га, 7323010100:01:013:0122 площею,02240 га, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 га перебувають у комунальній власності Новоселицької територіальної громади в особі Новоселицької міської ради Чернівецького району, Чернівецької області. Зазначені земельні ділянки знаходяться за адресою вул. Комарова, 4, с. Маршинці, Чернівеьций район, Чернівецької області.

На зазначених земельних ділянках розташовані будівлі лазні літ. А, заг. пл. 65,00 кв.м.; будівля насосної літ. Б, заг. пл. 97,30 кв. м; нежитлова будівля літ. В, заг. пл. 447,40 кв. м.; будівля вагової літ. Г, заг. пл. 24,40 кв.м.; будівля складу літ. Д, заг. пл. 3372,50 кв.м.; альтанка літ. Е; трансформаторна підстанції літ. Є; вбиральня літ. Ж; огорожа № 1-4; залізнична колія № 5; резервуар № 7; каналізаційні колодязі № 12-13; башта Рожковського № 32; замощення № 1.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказане нерухоме майно перебуває у приватній власності Белікової Маргарети Валеріївни.

Судом встановлено, що відповідач в період з 01.04.2024 по 28.02.2026 використовував спірні земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі.

Таким чином, Новоселицька міська рада, як власник спірних земельних ділянок, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за їх використання, однак не змогла його реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельної ділянки як об`єкта цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.

Суд зазначає, що Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані ці об`єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідні договори та оформити речові права на земельні ділянки), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено його майно.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.05.2025 залишеним в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 по справі №926/1315/24, стягнуто з ФОП Белікової М.В. за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 1 173 702, 19 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Закону України Про оцінку земель у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З огляду на те, що чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України Про оренду землі).

Згідно із статтею 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323084700:02:006:0261 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-7300029892024 сформованого 19.01.2024 становить 1266039,73, витягу №НВ-7300189362025 сформованого 29.01.2025 становить 14179468,50, витягу № НВ-7300083932026 сформованого 12.02.2026 становить 15313825,98.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323010100:01:013:0122 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-9902352722024 сформованого 17.01.2024 становить 420578,54, витягу №НВ-9916466412025 сформованого 27.01.2025 становить 470858,24, витягу № НВ-9946350692026 сформованого 10.02.2026 становить 508488,95.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323010100:01:013:0123 згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок - №НВ-9902351682024 сформованого 17.01.2024 становить 563274,81, витягу №НВ-9916465022025 сформованого 27.01.2025 становить 630613,68, витягу № НВ-9946350582026 сформованого 10.02.2026 становить 681011,96.

Розмір застосованої при розрахунку безпідставно збережених коштів відсоткової ставки орендної плати (2,5%) згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки відповідає рішенню XХХXV сесії VIII скликання Новоселицької міської ради №45/1 від 11.07.024 «Про встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків і зборів» з 1 січня 2025 року на території Новоселицької міської територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене, з відповідачів слід стягнути 706 614,11 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га, 7323010100:01:013:0122 площею,02240 га, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 га перебувають у комунальній власності Новоселицької територіальної громади в особі Новоселицької міської ради Чернівецького району, Чернівецької області. Зазначені земельні ділянки знаходяться за адресою вул. Комарова, 4, с. Маршинці, Чернівеьций район, Чернівецької області.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачами позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Наявність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України «Про прокуратуру».

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом, а саме позивачем жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Судом установлено, що прокурором перед зверненням до суду Чернівецькою окружною прокуратурою направлено листи до Новоселицької міської ради.

Зокрема 29.01.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Новоселицької міської ради з проханням у строк до 16.02.2026 надати інформацію чи укладалися договори оренди з Беліковою М.В. на земельні ділянки комунальної власності за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123, 7323010100:01:013:0122 та 7323084700:02:006:0261.

10.02.2026 Новоселицька міська рада повідомила керівнику Чернівецької окружної прокуратури, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123, 7323010100:01:013:0122 та 7323084700:02:006:0261 перебувають у користуванні Белікової М.В. Договір оренди на зазначені земельні ділянки не укладено.

16.03.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Новоселицької міської ради з проханням надати інформацію чи вживались та чи вживатимуться заходи щодо стягнення у судовому порядку безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю з Белікової М.В.

19.03.2023 Новоселицька міська рада повідомила керівника Чернівецької окружної прокуратури, що у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору, заходи щодо стягнення у судовому порядку безпідставно збережених коштів з Белікової М.В. вживатися не будуть.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернівецька окружна прокуратура 23.03.2026 повідомила Новоселицьку міську раду про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Новоселицької міської ради до ФОП Белікової М.В. про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати.

Відтак, Чернівецькою окружною прокуратурою зверталась увага органу місцевого самоврядування на необхідність вжиття відповідних заходів до відповідача, однак Чернівецькою міською радою відповідні заходи вжито не було.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації тощо.

Частинами першою, четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.01.2026, земельні ділянки за кадастровими номерами: 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га, 7323010100:01:013:0122 площею,02240 га, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 га перебувають у комунальній власності Новоселицької територіальної громади в особі Новоселицької міської ради Чернівецького району, Чернівецької області. Зазначені земельні ділянки знаходяться за адресою вул. Фермерська (колишня назва- Комарова), 4, с. Маршинці, Чернівецький район, Чернівецької області.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Реалізація правомочностей власника комунального майна, в тому числі землі, передбачає право на отримання доходів від користування нею іншими особами, у розмірах та в порядку, визначених чинним законодавством та відповідними правовстановлюючими документами.

Неотримання доходів від використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, у зв`язку із не укладенням договорів оренди землі, порушує інтереси відповідної територіальної громади та інтереси держави.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Позиція суду щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за аявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення чи постанови.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на те, що хоча він і зареєстрований підприємцем, проте дохід від підприємницької діяльності не отримує, тому не може негайно виконати рішення суду в даній справі.

Крім того, Фізична особа-підприємець Белікова М.В. продовжує добросовісно виконувати рішення суду в справі № 926/1315/24, сплата боргу по якому розстрочена на 12 місяців (до жовтня 2026 року).

Єдиним майном, яке знаходиться у власності відповідача є будівлі, що знаходяться у с. Маршинці Чернівецького району Чернівецької області та з приводу яких фактично виник спір. Відповідач вважає, що виконання рішення суду призведе лише до реалізації вказаного майна, покладе на нього додаткові витрати на проведення виконавчих дій (70 661 грн виконавчого збору, витрат на проведення оцінки та аукціону) та взагалі може призвести до його банкрутства.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

За таких обставин, враховуючи те, що суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, відсутність заперечень з боку стягувача на надання розстрочки, суд вважає за можливе задовольнити заяву боржника.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку мають місце обставини, які суттєво ускладнюють виконання судового рішення (не здійснення підприємницької діяльності, наявність боргу по рішенню №926/1315/24), але не виключають його виконання в майбутньому.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачу можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи, що Фізична особа - підприємець Белікова М.В. господарську діяльність не здійснює, та виплачує 1 173 702,19 грн боргу по рішенню суду №926/1315/24 щодо сплати коштів за користування вказаних в даній справі земельних ділянок (за інший період), виходячи з того, що здійснення дій з примусового виконання судового рішення може призвести до істотного утруднення його виконання, суд визнає винятковими, і такими, що дають право на розстрочку обставини, вказані відповідачем та, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, задовольняє заяву Фізичної особи - підприємця Белікової М.В. про розстрочку виконання рішення суду в частині сплати боргу в сумі 706 614,11 грн на 12 місяців рівними частинами по 58 884,51 грн зі щомісячною сплатою до 16 числа кожного місяця.

V. Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором при зверненні з позовною заявою через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 8479,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 460 від 27.03.2026.

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позивачем позову, суд вважає за необхідне повернути Чернівецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 239,68 грн.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, беручи до уваги визнання відповідачем позову, судовий збір у розмірі 4 239,68 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 185, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (60151, м. Новоселиця Чернівецького району Чернівецької області вул. Каштанова, 7, код 04062050) 706 614,11 грн безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 4 239,68 грн судового збору.

4.Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58000, вулиця Мирона Кордуби, 21, Чернівці, Чернівецька область, код 02910120) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 239,68 грн.

5.Заяву Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни про розстрочення виконання судового рішення задовольнити.

6.Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 706 614,11 грн на 12 місяців (до 16.06.2027) шляхом сплати щомісяця до 16 числа кожного місяця по 58 884,51 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв