Рішення № 137498429, 16.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2026 р. Справа № 924/307/26 (672/344/26)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., за участю секретаря судового засідання Люкової Л.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"

до ОСОБА_1

про стягнення 62323,20 грн

(у межах справи №924/307/26 про неплатоспроможність)

представники сторін не з`явилися

встановив: ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026, зокрема, відкрито провадження у справі №924/307/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

28.04.2026 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність особи ОСОБА_1 .

20.03.2026 до Городоцького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 62323,20 грн, з яких 7200,00 грн основної заборгованості, 55123,20 грн процентів.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 23.03.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №672/344/26.

Відповідно до ухвали Городоцького районного суду Хмельницької області від 05.05.2026 справу №672/344/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Господарського суду Хмельницької області для розгляду спору по суті в межах справи №924/307/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2026 прийнято справу №672/344/26 до провадження в межах справи №924/307/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 10.06.2026, яке ухвалою суду від 10.06.2026 відкладено на 16.06.2026 та продовжено відповідачу строк на подання відзиву до 15.06.2026.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.10.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №446359, за умовами якого було надано грошові кошти у розмірі 7200,00 грн, які споживач зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними, однак взяті на себе зобов`язання не виконав. Позивач також зауважив, що 01.02.2024 ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №01022024-1, за умовами якого ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №446359 від 11.10.2022. Як на правові підстави позову зазначає, зокрема, положення ст. ст. 205, 509, 512, 526, 625-629, 638, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України.

Позивач повноважного представника в засідання суду не направив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету від 25.05.2026, 10.06.2026. Разом з тим у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету від 25.05.2026, 10.06.2026.

З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 4 ст. 13 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

11.10.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (далі товариство) та ОСОБА_1 (далі споживач) укладено договір №446359 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" (далі Договір).

У п. 1.1 договору зазначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт.

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7200,00 грн, строк кредиту 365 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 29 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.4.1 Договору передбачено, що у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

За умовами п. 1.5 Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Сторони у п. 1.7, 1.8 Договору погодили, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 49719,46% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 62323,20 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору.

Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5 договору).

За змістом п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

До періоду розрахунку процентів, згідно з п. 3.2 договору, включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшеним товариством в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.1 Договору товариство має право, зокрема, вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором (п.п.1); укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення (п.п. 3).

Відповідно до п. 4.2 Договору товариство зобов`язане надати споживачу кредит на умовах та в порядку передбачених договором (п.п.1).

Разом із тим у п. 4.4 Договору встановлено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором (п.п. 1).

Сторони у п. 5.1 Договору домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3 договору.

У п. 5.3 договору передбачено, що у разі направлення споживачем коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів що направляються на повернення кредиту не достатньо для повної сплати процентів за період фактичного його користування, то вважається що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 5.6 цього договору.

За змістом п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п. 9.6 Договору).

Як додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту №446359 від 11.10.2022 сторони визначили Графік платежів.

Договір №446359 про надання споживчого кредиту від 11.10.2022 підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Також ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), у якому вказано: найменування кредитодавця товариство з обмеженою відповідальністю "Селфі кредит" (розділ 1); сума кредиту 7200 грн, строк кредитування 365 днів, спосіб та строк надання кредиту шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки зазначеної споживачем не пізніше двох календарних днів від дати підписання договору (розділ 3); стандартна процентна ставка (застосовується протягом строку кредиту) 803% річних (2,20% в день), тип процентної ставки фіксована; загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 55123,20 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 62323,2 грн, реальна річна процентна ставка 49719,46 % (розділ 4); порядок повернення кредиту: платежів 12 шт., сума кредиту 7200,00 грн, розмір платежів за стандартною ставкою: 11 платежів по 4593,60 грн зі сплати процентів, останній 12 платіж 11793,60 грн, з них 4593,60 грн проценти, 7200,00 грн кредит, періодичність внесення платежів кожні 29 днів (розділ 5).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селфі кредит" на виконання договору №446359 про надання споживчого кредиту від 11.10.2022 перерахувало відповідачу на картку з номером 5375414133938778 кошти у розмірі 7200,00 грн, про що зазначено у листі ТОВ "Пейтек" від 20.10.2025 № 20251020-3580.

Згідно з довідкою від 14.04.2026 №БТ/Е-13866, наданою АТ "Універсал Банк", транзакція, здійснена 11.10.2022 в сумі 7200 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить Пенюшкевич Анастасії Іванівні (РНОКПП НОМЕР_3 ), була успішною та зарахована на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №446359 від 11.10.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ "Споживчий кредит", у відповідача станом на 01.02.2024 склалась заборгованість в сумі 62323,20 грн, з яких 7200,00 грн основна заборгованість, 55123,20 грн відсотки за користування кредитом,.

У матеріали справи долучено інформаційне повідомлення від споживачів фінансових послуг від 11.10.2022, яким ОСОБА_1 підтвердила, що, зокрема, у випадку відступлення прав вимог за договором та/або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості за договором, право на взаємодію з третіми особами будуть мати відповідно новий кредитор та/або колекторська компанія, з урахуванням наданих нею підтверджень та інших даних зазначених в цьому інформаційному повідомлені.

01.02.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі кредит" (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" (фактор) було укладено договір факторингу №01022024-1 (далі договір факторингу), відповідно до п. 1.1 якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України, фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Згідно з п. 1.2 договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

У відповідності до умов цього договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (п. 6.1 договору факторингу).

Згідно п. 6.2.3 договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою додатку 2 цього договору, та виконання фактором вимог пункту 7.2 договору.

Пунктом 6.2.4 договору факторингу передбачено, що відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників.

Відповідно до п. 6.3 договору факторингу з моменту переходу до фактора прав вимоги, відповідно до пункту 6.2.3 цього договору, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) клієнта за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі інші пов`язані з ними права, вобсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які фактор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання боржника.

Сторони у п. 7.2 договору факторингу домовилися, що фактор сплачує клієнту фінансування шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена в п. 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

При цьому із п. 7.1 договору факторингу визначено, що фінансування (ціна договору) складає 2528538,65 без ПДВ.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань за ним (п. 13.1 договору факторингу).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 ТОВ "Селфі кредит" відступлено ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" право вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальній сумі заборгованості 62323,20 грн, у тому числі залишок по тілу кредиту 7200,00 грн, залишок по відсотках 55123,20 грн.

ТОВ "Селфі кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" складено акт приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 до договору факторингу від 01.02.2024 №01022024-1 від 01.02.2024.

Відповідно до платіжної інструкції №74877 від 01.02.2024 ТОВ "Селфі кредит" перерахувало ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" 2528538,65 грн згідно договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024.

Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 05.12.2025 №23364493, у якій повідомив, що неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме відмова від повернення кредиту, передбаченого кредитним договором, несплата відсотків за користування кредитними коштами, призвело до виникнення заборгованості, яка становить 62323,20 грн, та вимагав протягом 7 днів негайно погасити вказану заборгованість.

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №446359 від 11.10.2022 у загальній сумі 62323,20 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договору та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи слідує, що 11.10.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №446359 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" за допомогою інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт.

У п. 9.6 договору зазначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції регулює Закон України "Про електронну комерцію".

У ст. 11 зазначеного закону визначено порядок укладення електронного договору. Зокрема, електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони його укласти (оферти, яка має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття) та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. ч. 1, 3 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Водночас, згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вбачається з поданих матеріалів справи договір №446359 про надання споживчого кредиту від 11.10.2022 підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Доказів визнання недійсним договору №446359 про надання споживчого кредиту від 11.10.2022 чи його розірвання сторонами суду не подано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно умов кредитного договору сторони узгодили, що позивач надає відповідачу шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , кредит в сумі 7200 грн, строком на 365 дні, сплатою за користування кредитом процентів у вигляді фіксованої процентної стандартної ставки - 2,2 % в день, з періодичність платежів зі сплати процентів кожні 29 днів. ( п.п. 1.3,1.4, 1.5, 2.1 договору)

Відповідно до п .п. 2.4, 2.5 договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору та вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

У п. п. 3.1, 3.2 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт", до періоду розрахунку процентів, включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 договору товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання всіх інших зобов`язань, встановлених договором, а споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені та інші платежі передбачені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Селфі Кредит" на виконання своїх договірних зобов`язань за договором №446359 від 11.10.2022 надало відповідачу 7200,00 грн, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" від 20.10.2025 № 20251020-3580 та довідкою від 14.04.2026 №БТ/Е-13866, наданою АТ "Універсал Банк".

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом не виконав, у результаті чого у останнього станом на 01.02.2024 утворилась заборгованість у загальній сумі 62323,20 грн, з яких 7200,00 грн боргу за кредитом, 55123,20 грн нарахованих процентів, що відображено у розрахунку заборгованості за договором №446359 від 11.10.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не подано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Так, як слідує з матеріалів справи, на підставі договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 право вимоги до ОСОБА_1 за договором №446359 про надання споживчого кредиту від 11.10.2022 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал".

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів, які б спростовували вищенаведене та підтверджували належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів в обумовлені терміни суду не подано.

Положеннями статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже з огляду на вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позов подано в електронній формі.

Щодо заявлених до стягнення 8000,00 грн витрат на правову допомогу суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" надано копію укладеного між ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" як клієнтом та адвокатським об`єднанням "Апологет" в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича як виконавцем договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (далі договір), відповідно до п.1.1 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

У п. 1.2 договору встановлено, що цим договором клієнт призначає виконавця своїм представником. Виконавець набуває прав реалізовувати права клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції, в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуватися правами, які передбачені ст. ст. 43, 49, 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 42, 46, 61 Господарського процесуального кодексу України. Виконавець має право вчиняти від імені клієнта дії, спрямовані на досудове врегулювання спорів.

Згідно з п. 1.3 договору всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту.

Строк дії даного договору становить 3 роки. Строк може бути змінено шляхом укладення додаткової угоди (п. 1.4 договору).

За умовами п. 2.3 договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає: 8000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказують у акті наданих послуг.

Сторонами договору складено та підписано акт №338 від 08.12.2025 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) (далі акт), що є додатком до договору про надання правової (правничої) допомоги №0107, згідно з яким сторони підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025, а саме відносно стягнення заборгованості з боржника- ОСОБА_1 за кредитним договором №446359.

У п. п. 3, 5 акту зазначено, що сума наданих послуг відповідно до договору №0107 від 01.07.2025 складає 8000,00 грн, опис виконаної роботи вказаний в деталізованому описі до даного акту.

АО "Апологет" на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 та акту №338 від 08.12.2025 надано детальний опис наданих послуг від 08.12.2025 за період з 01.12.2025 по 08.12.2025 у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №446359, боржник гр. ОСОБА_1 , а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт.; усього год. 6 год. 30 хв., усього шт. 1.

Надання адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем правничої допомоги позивачеві у справі також підтверджується ордером серії ВС №1381377 від 02.07.2025. Позовну заяву у справі №924/307/26 (672/344/26) подано ОСОБА_2 .

Тобто позивач, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, довів надання йому послуг професійної правничої допомоги щодо подання позовної заяви у справі №924/307/26 (672/344/26).

Водночас згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявленнянеспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Верховного суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 13.02.2025 у справі №918/822/23).

Так, здійснюючи оцінку витрат позивач на професійну правничу допомогу, судом зважається, що згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, актом №338 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08.12.2025, адвокатом Усенко М. І. була надана ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" правнича допомога щодо подання позовної заяви у цій справі на суму 8000,00 грн.

Оцінивши та проаналізувавши, зокрема, додані до позовної заяви матеріали, надані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, суд враховує, що вказане правове питання не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки позовної заяви; подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Також суд зазначає, що наведений в акті №338 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08.12.2025 перелік наданої правничої допомоги, а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта є складовими єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання заяви про грошові вимоги кредитора.

Крім того, визначення складу і розміру заборгованості відповідача перед позивачем не потребувало значних зусиль, так як такі визначені у розрахунку заборгованості за договором №446359 від 11.10.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, наданого ТОВ "Селфі кредит", витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024.

Водночас, суд також звертає увагу на те, що відносно відповідача - ОСОБА_1 відкрито провадження у справі №924/307/26 про неплатоспроможність фізичної особи, введено процедуру реструктуризації боргів боржника. При цьому правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а також з огляду на мету та цілі КУзПБ щодо зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, визнання заявлених витрат на оплату правничої допомоги призведе до додаткового фінансового навантаження боржника.

Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, надавши оцінку доданим до заяви доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки позовної заяви у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до заяви, кількості підготовлених представником позивача документів, складності справи, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 3000,00 грн.

У решті вимог позивача щодо витрат на професійну правову суд відмовляє, як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 74, 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення 62323,20 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код 35234236) 62323,20 грн (шістдесят дві тисячі триста двадцять три гривні 20 коп.) заборгованості за договором №446359 про надання споживчого кредиту від 11.10.2022, 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2026.

Суддя В.В. Виноградова