Рішення № 137498335, 17.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1244/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод інноваційного машинобудування" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126; код ЄДРПОУ 14315629); до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (вул. Морозова, 13, м. Харків, 61001 код ЄДРПОУ 14313582), про стягнення коштів у розмірі 12 402 993, 39 грнза участю представників:

позивача - Бажинов О.О., Піхурець А.О.

відповідача - Тризна О.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева", м. Харків (в процесі розгляду даного спору змінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод інноваційного машинобудування") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № 484дп від 17.07.2018 у загальній сумі 12 402 993, 39 грн, з яких сума основного боргу 5 683 796, 20 грн; інфляційні витрати у сумі 5 491 030, 05 грн; 3 % річних у сумі 1 228 167,14 грн; а також просить стягнути на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/1244/26 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13 травня 2026 року о 12:45 год.

19.05.2026 відповідач надав до суду відзив на позов (вх. № 11991), в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Процесуальний рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 17.06.2026 позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні 17.06.2026 підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 17.06.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17.07.2018 Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (постачальник) та Державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» (покупець) було укладено договір поставки № 484дп, згідно з пп. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується виготовити за конструкторською документацією покупця, поставити і передати у власність покупця двигуни 6ТД-2 (далі по тексту - продукція), за договірними цінами, в номенклатурі і кількості, що зазначені у специфікації поставки продукції (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Покупець зобов`язується прийняти продукцію і здійснити оплату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору № 484дп строк поставки продукції - протягом 3 (трьох) місяців від дати підписання цього договору обома сторонами.

Згідно з п. 4.2 договору № 484дп загальна договірна вартість продукції, що поставляється згідно з цим договором, становить 23 580 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % 3 930 000, 00 грн.

Відповідно до пп. 5.1.1 п. 5.1 договору № 484дп платіж у розмірі 100 % від загальної вартості продукції, що поставляється згідно з цим договором, здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів від дати постачання продукції.

20.12.2018 на виконання умов договору № 484дп позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 23 580 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 3 930 000, 00 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1-1042 від 20.12.2018 та довіреністю № 121 від 20.12.2018 на отримання цінностей за вищезазначеним договором.

Отже, відповідач відповідно до пп. 5.1.1 п. 5.1 договору № 484дп повинен був здійснити оплату за отриману ним продукцію у термін до 04.01.2019 (20.12.2018 + 10 банківських дня = 04.01.2019), але своє зобов`язання за договором № 484дп не виконав.

Оскільки сторони мали непогашені грошові зобов`язання одна перед одною, між ними було укладено ряд Угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі і за договором № 484дп: Угода № 3/2021 від 11.03.2021 на суму 930 242, 75 грн, Угода № 4/2021 від 24.03.2021 на суму 745 229, 48 грн, Угода № 5/2021 від 25.03.2021 на суму 1 438 968, 56 грн, Угода № 6/2021 від 23.06.2021 на суму 12 575 906, 74 грн, Угода № 7/2021 від 28.12.2021 на суму 1 883 752, 89 грн, Угода від 12.12.2022 на суму 122 103, 38 грн, Угода від 02.08.2023 на суму 200 000, 00 грн. Таким чином, внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог припинено зобов`язання відповідача перед позивачем на суму 17 896 203, 80 грн.

Отже залишок заборгованості відповідача за договором № 484дп складає 5 683 796, 20 грн, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Матеріали справи не містять доказів сплати даної суми заборгованості відповідачем у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

П. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

П. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, як було встановлено судом, в порушення пп. 5.1.1 п. 5.1 договору № 484дп, відповідач своє зобов`язання з оплати за отриману ним продукцію у визначені договором терміни, не виконав. Розмір простроченої заборгованості покупця складає 5 683 796, 20 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів сплати зазначеної суми заборгованості у добровільному порядку, а також визнав позовні вимоги у повному обсязі, керуючись приписами ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 5 683 796, 20 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 5 491 030, 05 грн; 3% річних у сумі 1 228 167,14 грн.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, вони є арифметично вірними, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд зазначає, що подана Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" заява про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 50 % сплаченого позивачем судового збору, який стягується на користь позивача та 50 % сплаченого судового збору повертається позивачу з держбюджету України, за ухвалою суду.

Керуючись ст. 2, 46, 74, 76, 77, 78, 86, 130, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (вул. Морозова, 13, м. Харків, 61001 код ЄДРПОУ 14313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод інноваційного машинобудування" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126; код ЄДРПОУ 14315629) заборгованість у загальній сумі 12 402 993, 39 грн, з яких сума основного боргу 5 683 796, 20 грн; інфляційні витрати у сумі 5 491 030, 05 грн; 3 % річних у сумі 1 228 167, 14 грн, а також судовий збір у розмірі 74 417, 96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод інноваційного машинобудування" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126; код ЄДРПОУ 14315629);

Відповідач - Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (вул. Морозова, 13, м. Харків, 61001 код ЄДРПОУ 14313582).

Повне рішення складено 18.06.2026.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1244/26