Рішення № 137498311, 10.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/327/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199-А); до Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (63523, Харківська обл., Чугуївський район, смт Новопокровка, вул. В. Вєсіча, 1), про стягнення коштів у розмірі 395 165, 90 грнза участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", смт Новопокровка, про стягнення заборгованості у розмірі 395 165, 90 грн. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 у справі № 922/481/17, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу суми 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасно сплачену заборгованість. Позивачем також, в порядку ст. 90 ГПК України, поставлені запитання відповідачу про обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/327/26. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

23.02.2028 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 4407), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що правова підстава виникнення первісної заборгованості, яка згодом була закріплена у Мировій угоді від 10.04.2020 та затверджена ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2020 у справі № 922/481/17, такий, що, на думку відповідача, не відповідає фактичним обставинам. На обґрунтування цієї позиції відповідач наголошує на наявності вироку Вищого антикорупційного суду від 19.02.2025 у справі № 991/8307/24, який набрав законної сили. Зазначеним вироком суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, встановлено факт існування стійкої злочинної групи під керівництвом колишнього генерального директора ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_1 , дії якої були спрямовані на протиправне заволодіння майном та грошовими коштами державного підприємства в особливо великих розмірах.

Відповідач зазначає, що згідно з вироком кримінального суду, цивільно-правові зобов`язання між ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «Агропромисловий союз Харківщини», які стали підставою для первісного позову у справі № 922/481/17 на суму 15 000 000,00 грн, фактично не відображали реальних господарських операцій, а були результатом зловживання службовим становищем та службового підроблення з метою виведення державних активів на користь приватного суб`єкта господарювання. Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянин ОСОБА_1 наразі офіційно зазначений як керівник та особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Агропромисловий союз Харківщини», що, на думку відповідача, підтверджує пряму взаємопов`язаність осіб та спрямованість їхніх дій на реалізацію єдиного умислу.

З огляду на вищезазначене, відповідач зауважує, що грошове зобов`язання, яке виникло на підставі затвердженої в 2020 році мирової угоди, є продуктом кримінального правопорушення, а виконавчі дії за цим рішенням були правомірно зупинені постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області від 24.09.2025 у виконавчому провадженні ВП № 79056717 саме на підставі виявлених правоохоронними органами обставин.

Відповідач посилається на те, що заходи, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не можуть застосовуватися до зобов`язань, фіктивність та протиправність яких встановлена вироком суду. Подання ТОВ «Агропромисловий союз Харківщини» даного позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 395 165, 90 грн, відповідач кваліфікує, як дії позивача щодо зловживання процесуальними правами, у розумінні ст. 43 ГПК України. Відповідач вважає, що метою позивача є легалізація (відмивання) доходів, одержаних, на думку відповідача, таким, що не відповідає фактичним обставинам збільшення фінансового навантаження на державне підприємство через похідні судові рішення. На підставі викладеного, посилаючись на принципи добросовісності та недопустимості зловживання правом, відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 03.03.2026 суд вирішив розгляд справи № 922/327/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 18.03.2026 о 12:45 год.

29.04.2026 судом продовжено строк проведення підготовчого провадження в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

12.05.2026 позивачем надано до суду деталізований розрахунок ціни позову (вх. № 11430).

Ухвалою суду від 13.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/327/26 до судового розгляду по суті на 27.05.2026 о 15:00 год.

У судовому засіданні 27.05.2026 оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України, до 10 червня 2026 року о 15:00 год.

У судове засідання 10.06.2026 представники сторін не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду даного спору повідомлені належним чином.

Отже, в ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників в процесі розгляду даного спору, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/481/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий союз Харківщини» до Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості. В межах вказаної справи сторонами було досягнуто згоди щодо добровільного врегулювання спору шляхом укладення правочину.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 квітня 2020 року у справі № 922/481/17 було затверджено Мирову угоду від 10 квітня 2020 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий союз Харківщини» та Державним підприємством «Новопокровський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до пункту 1 затвердженої мирової угоди, боржник (відповідач у даній справі) визнав наявність перед стягувачем грошового зобов`язання (позивачем у даній справі) грошового зобов`язання у загальному розмірі 15 225 000, 00 грн, з яких: 15 000 000,00 грн становить сума основного боргу, а 225 000, 00 грн витрати зі сплати судового збору.

Пунктом 2 вказаної угоди передбачено обов`язок боржника виплатити зазначену суму рівними щомісячними частинами у розмірі 143 750, 00 грн, починаючи з 01 квітня 2021 року.

Зазначена ухвала господарського суду від 30.04.2020 у справі № 922/481/17 набрала законної сили, є чинною та станом на момент розгляду даного спору у встановленому законом порядку не скасована, не визнана недійсною, а провадження у справі № 922/481/17, у зв`язку з цим є закритим.

Позивач зазначає, що ухвала суду про затвердження мирової угоди набрала законної сили, є обов`язковою до виконання та відповідно до приписів процесуального законодавства набула статусу виконавчого документа.

Разом з тим, відповідач не виконавши умови мирової угоди у встановлені строки, умов мирової угоди та вимог чинного законодавства України, у період з 02 квітня 2021 року по 31 грудня 2022 року належним чином грошові кошти на рахунок позивача не перераховував, внаслідок чого допустив прострочення виконання зобов`язання протягом 10 місяців.

За твердженням позивача, у зв`язку з систематичним неотриманням щомісячних платежів за вказаний період, у чинному цивільному зобов`язанні сформувалася прострочена складова за 10 звітних місяців на загальну суму 1 437 500, 00 грн.

Посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач наголошує, що факт прострочення грошового зобов`язання, підтверджений ухвалою суду, є підставою для застосування до боржника заходів майнової відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.

У зв`язку з цим, позивачем було здійснено деталізований розрахунок нарахувань, відповідно до якого на суму заборгованості в розмірі 1 437 500, 00 грн за період з 02.04.2021 по 31.12.2021 із застосуванням індексу інфляції (коефіцієнт 0,998) та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням річного коефіцієнта інфляції 1,266, сума інфляційних втрат склала 378 735, 25 грн. Крім того, за аналогічний період прострочення відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми, що становить 16 430, 65 грн.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аналізуючи підстави для застосування заходів цивільної відповідальності, суд виходить з наступних норм чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також рішення суду.

Ст. 129-1 Конституції України закріплено основоположний принцип правосуддя, відповідно до якого судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказаний конституційний імператив відображений у ст. 18 ГПК України, яка передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної власти, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди за своєю правовою природою є судовим актом, який завершує вирішення спору, вона має обов`язковий характер для обох сторін цивільного обігу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом під час дослідження матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Державний комбінат хлібопродуктів не виконав у встановлені строки грошові зобов`язання щодо щомісячного перерахування частин боргу, визначені графіком Мирової угоди. Зокрема, у період з 02 квітня 2021 року по 31 грудня 2022 року відповідачем було прострочено виплату 10 щомісячних траншів на загальну суму 1 437 500, 00 грн.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи природу правових наслідків порушення грошового зобов`язання, врегульованих ст. 625 ЦК України, суд наголошує, що передбачені нарахування (інфляційні втрати та 3% річних) не є штрафними санкціями, пенею чи мірою каральної цивільно-правової відповідальності. Зазначені суми виступають спеціальним майновим способом захисту інтересів кредитора від знецінення належних йому грошових коштів внаслідок відбуваючих в державі інфляційних процесів, а також компенсацією (платою) за правомірне чи неправомірне утримування боржником грошових ресурсів, які мали бути повернуті кредитору.

З огляду на компенсаційну та об`єктивну природу цих сум, обов`язок боржника сплатити інфляційні втрати та 3 % річних виникає незалежно від наявності чи відсутності вини боржника у простроченні, а також незалежно від причин, з яких платежі не були здійснені вчасно. Наявність виконавчого провадження чи факт зупинення вчинення виконавчих дій державною виконавчою службою не звільняє боржника від матеріального обов`язку компенсувати втрати від знецінення грошей за весь час фактичного неповернення коштів.

Аналізуючи питання застосування приписів ст. 625 ЦК України до грошових зобов`язань, які виникли або були підтверджені на підставі судових рішень та затверджених судом мирових угод, а також оцінюючи вплив процедур примусового виконання на перебіг прострочення, суд керується послідовною та сталою практикою Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц сформовано фундаментальний правовий висновок, відповідно до якого дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договірних чи недоговірних). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора або ухвалення судом рішення про затвердження мирової угоди, якою чітко зафіксовано грошовий борг сторін, не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на отримання компенсаційних сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за весь час фактичного невиконання такого рішення. Судове рішення чи судова ухвала лише підтверджує наявність цивільного обов`язку, але не змінює його правової природи як грошового зобов`язання. Відтак, прострочення виконання підтвердженого судом обов`язку тягне за собою безумовну відповідальність боржника у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь період невиконання.

Таку позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 додатково наголошено, що правовідносини, які виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, за своєю суттю є цивільно-правовими, а заходи, передбачені ст. 625 ЦК України, носять виключно об`єктивний компенсаційний характер. Обов`язок боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних не залежить від причин прострочення, фінансового стану боржника, наявності чи відсутності вини особи, а також від процедурних особливостей примусового виконання рішення органами державної виконавчої служби. Сама по собі специфіка виконавчих дій, у тому числі зупинення вчинення виконавчих дій чи особливий статус боржника, не ліквідує факту існування прострочення грошового зобов`язання і не звільняє від обов`язку відшкодувати майнові втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов`язковими для застосування судом при виборі і застосуванні норм права, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що зупинення виконавчого провадження постановою державної виконавчої служби від 24.09.2025 або наявність вироку ВАКС від 19.02.2025 щодо службових осіб підприємства звільняють ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» від обов`язку сплати сум за ст. 625 ЦК України. Оскільки ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 922/481/17 є чинною, а грошові кошти фактично позивачу повернуті не були, майнові зобов`язання продовжують існувати в правовому полі, а їх невиконання у строки, визначені судовим графіком, є правовою підставою для задоволення похідних позовних вимог.

Судом перевірено наданий позивачем деталізований розрахунок ціни позову. Розрахунок здійснено на суму простроченого основного боргу в розмірі 1 437 500,00 грн. За період прострочення з 02.04.2021 по 31.12.2021 із урахуванням офіційних індексів інфляції, встановлених Державною службою статистики України, та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням кумулятивного індексу інфляції 1,266, розмір інфляційних втрат становить 378 735, 25 грн. Розрахунок 3 % річних за аналогічний період прострочення становить 16 430, 65 грн. Перевіривши зазначені нарахування за допомогою математично-юридичних алгоритмів, суд визнає їх арифметично правильними, обґрунтованими та такими, що повністю відповідають фактичним обставинам справи і вимогам матеріального права.

Щодо заперечень відповідача, які ґрунтуються на посиланні на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 991/8307/24 та твердженнях відповідача про фіктивний характер первісного боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд констатує, що ухвала про затвердження мирової угоди у цій справі набрала законної сили та є обов`язковою до виконання. Чинність вказаного процесуального акта зберігається протягом усього часу до моменту його скасування судом у встановленому законом порядку. Доки судова ухвала залишається нескасованою, закріплені нею матеріально-правові зобов`язання між ТОВ «Агропромисловий союз Харківщини» та ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» зберігають свою юридичну силу, а сторони наділені безумовним обов`язком щодо їх належного виконання. Наявність будь-яких зовнішніх обставин не може бути підставою для автоматичного припинення, нікчемності чи нівелювання правових наслідків, встановлених ухвалою, яка є чинною та такою, що підлягає виконанню.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 30.04.2020 у справі № 922/481/17 про затвердження мирової угоди є чинним судовим актом. Відповідно до принципу правової визначеності, який є одним із ключових елементів верховенства права, рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути піддане сумніву чи ревізії у межах іншого господарського процесу за похідним позовом. Господарський суд під час розгляду позову про стягнення інфляційних та річних за ст. 625 ЦК України не наділений процесуальними повноваженнями здійснювати переоцінку законності чи правомірності ухваленого раніше рішення суду в іншій справі.

Допоки ухвала від 30.04.2020 у справі № 922/481/17 не скасована у спеціально передбаченому для цього процесуальному порядку, закріплене нею грошове зобов`язання існує в правовому полі, як обов`язкове для виконання. Наявність кримінального вироку ВАКС може слугувати підставою для звернення ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» із заявою про перегляд первісного судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку, визначеному розділом 4 ГПК України. Проте самостійно, без такого скасування, вирок кримінального суду не звільняє цивільного боржника від відповідальності за прострочення виконання діючого судового рішення.

Суд розглянув доводи відповідача щодо кваліфікації дій позивача як зловживання процесуальними правами. Надаючи оцінку даним доводам, суд зазначає, що реалізація кредитором права на судовий захист шляхом стягнення компенсаційних виплат, передбачених ст. 625 ЦК України, не може бути ототожнена зі зловживанням процесуальними правами, навіть за наявності спору щодо правової природи первісного зобов`язання. Питання законності первісних господарських операцій та добросовісності позивача у їх вчиненні, виходить за межі предмету даного позову та не може бути вирішене судом в межах даного провадження.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки факт наявності грошового зобов`язання підтверджено чинним судовим рішенням, а факт порушення строків його виконання встановлено матеріалами справи та арифметично верифіковано розрахунком, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 378 735,25 грн та 3% річних у розмірі 16 430,65 грн є повністю обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд зазначає таке.

Аналіз змісту ст. 256 , 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 286, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22). Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257, 259, 681, 728, 786, 1293 продовжується на строк його дії. Закон № 2102-IX цього Кодексу набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

В той же час, слід зазначити, що Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 (набрав чинності 04 вересня 2025 року) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Перебіг строку позовної давності у правовідносинах між позивачем та відповідачем було зупинено на строк дії карантину та воєнного стану та з 04 вересня 2025 року Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 поновлено.

Враховуючи викладене, заява відповідача про сплив строку звернення до суду із вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи висновок суду щодо задоволення заявлених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 46, 50, 53, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (63523, Харківська обл., Чугуївський район, смт Новопокровка, вул. В. Вєсіча, буд. 1; код ЄДРПОУ 00953042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" (61037, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 199-А; код ЄДРПОУ 40951806) суму інфляційних втрат у розмірі 378 735, 25 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 16 430, 65 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 927, 49 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий союз Харківщини" (61037, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 199-А; код ЄДРПОУ 40951806);

Відповідач - Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (63523, Харківська обл., Чугуївський район, смт Новопокровка, вул. В. Вєсіча, буд. 1; код ЄДРПОУ 00953042).

Повне рішення складено 18.06.2026.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/395/26