Рішення № 137498310, 08.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/203/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична Енергокомпанія ТК", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ансен", м. Харків, про стягнення 315000,00 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична Енергокомпанія ТК" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ансен" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 315000,00 грн. Також, позивач просив суд розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказує, що ним в результаті виконання договору № 2 від 02.01.2025 були виконані власні зобов`язання та 11.08.2025 згідно платіжної інструкції № 6E22-8567-CK64-MPKT було сплачено відповідачу на умовах попередньої оплати вантажно-розвантажувальні роботи в сумі 315000,00 грн., які мали бути надані останнім позивачу протягом 10 днів з моменту здійснення попередньої оплати. Оскільки у позивача відпала потреба в таких послугах, він направив відповідачу вимогу № 081225-2 від 08.12.2025 про виконання зобов`язання (в порядку статті 530 Цивільного кодексу України) з проханням здійснити повернення попередньої оплати в сумі 315000,00 грн. протягом 7 (семи) днів з моменту отримання цієї вимоги на реквізити ТОВ "Столична Енергокомпанія ТК".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 було постановлено розглядати справу № 922/203/26 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

З матеріалів справи вбачається, що сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, правом на участь представників у судових засіданнях не скористалися.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Окрім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична Енергокомпанія ТК" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ансен" (виконавець) склались фінансово-господарські відносини на підставі договору № 2 від 02.01.2025. Виконавець не повернув замовнику примірник договору, тому надати примірник договору до матеріалів справи немає можливості. За вказаним договором виконавець (відповідач) взяв на себе зобов`язання виконати вантажно-розвантажувальні роботи, а замовник (позивач) оплатити їх. В результаті виконання договору замовником було виконано власні зобов`язання та 11.08.2025 за платіжною інструкцією № 6E22-8567-CK64-MPKT були сплачені на умовах попередньої оплати вантажно-розвантажувальні роботи в сумі 315000,00 грн., які мали бути надані протягом 10 (десяти) днів з моменту здійснення попередньої оплати.

Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції № 6E22-8567-CK64-MPKT від 11.08.2025 позивачем було сплачено відповідачу 315000,00 грн. за вантажно-розвантажувальні роботи згідно договору № 2 від 02.01.2025. 15.12.2025 позивач направив відповідачу вимогу № 081225-2 від 08.12.2025 про виконання зобов`язання (в порядку статті 530 Цивільного кодексу України) з проханням здійснити повернення попередньої оплати в сумі 315000,00 грн., протягом 7 (семи) днів з моменту отримання цієї вимоги на реквізити позивача.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір № 2 від 02.01.2025, укладений між сторонами. Сторонами не подано до суду договір № 2 від 02.01.2025.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт укладання між сторонами договору № 2 від 02.01.2025, а спірні правовідносини носять бездоговірний характер.

Разом з цим, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем вантажно-розвантажувальних робіт на суму 315000,00 грн. за замовленням позивача та докази повернення відповідачем позивачу суми у розмірі 315000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Главою 83 Цивільного кодексу України передбачено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

Згідно частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Частинами 2, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17.

Пунктом 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення саме суд вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Ураховуючи вищевикладене, те, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем вантажно-розвантажувальних робіт на суму 315000,00 грн. за замовленням позивача та докази повернення відповідачем позивачу суми у розмірі 315000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у справі.

Оскільки позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ансен" (61166, м. Харків, пр. Науки. буд. 40, офіс 4В, код ЄДРПОУ 45250909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична Енергокомпанія ТК" (04136, м. Київ, вул. Північно - Сирецька, буд. 1-3, офіс 319, код ЄДРПОУ 42668816) грошові кошти в сумі 315000,00 грн. та 4725,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична Енергокомпанія ТК" (04136, м. Київ, вул. Північно - Сирецька, буд. 1-3, офіс 319, код ЄДРПОУ 42668816).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ансен" (61166, м. Харків, пр. Науки. буд. 40, офіс 4В, код ЄДРПОУ 45250909).

Повне рішення складено "18" червня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова