Рішення № 137498159, 18.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 Справа № 917/661/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Фермерського господарства "Родичі-5", вул. Черняківська, 9, с.Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки", вул.Заводська, 1, с. Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37860

про стягнення 183 766,66 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику сторін,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Фермерське господарство "Родичі-5" просить суд стягнути з Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки" 183 299,87 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 12.08.2025 між сторонами Договору про поставки зернових культур № 12/08-2025 (з урахуванням укладених до нього додаткових угод), з яких : 180 766,66 грн основний борг, 230,29 грн інфляційні втрати та 2 302,92 грн штраф.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором поставки не оплачений отриманий від Позивача товар, в тому числі розстрочена за додатковою угодою сума боргу.

Правовими підставами позову вказано ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 712, Цивільного кодексу України та ст. 173, 174, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спріних правовідносин).

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях (арк.с. 7-17): договір, накладна, лист-пропозиція, додаткові угоди, розрахунок боргу.

Відповідач надав суду за вх №5886 від 01.05.2026 відзив, за мотивами якого заборгованість за поставлене зерно визнає та заперечує проти стягнення витрат на правничу (правову) допомогу.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

06.04.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Родичі-5" до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки" про стягнення 183 299,87 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 12.08.2025 між сторонами Договору про поставки зернових культур № 12/08-2025 (з урахуванням укладених до нього додаткових угод), з яких : 180 766,66 грн основний борг, 230,29 грн інфляційні втрати та 2 302,92 грн штраф.

У позовній заяві Позивач повідомив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку він очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи становить 21 328,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути на його користь з Відповідача 3 328,00 грн судового збору та 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, Позивач зазначає, що він не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, тому останній робить заяву, у якій просить суд вирішити питання про розподіл означених судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 справу № 917/661/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 13.04.2026 року позовну заяву залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав Позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

15.04.2026 року до суду від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог означеної ухвали суду (вх. № 5003), недоліки усунено у спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 16.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі. Постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Позивач надав суду за вх №6194 від 06.05.2026 заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором поставки зернових культур в розмірі 273 683,21 грн, з яких 271 150,00 грн основний борг, 230,29 грн інфляційні витрати, 2 302,92 грн штраф.

За приписами ч. 2 п. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Оскільки Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог з дотриманням встановлених процесуальних норм, суд приймає її до розгляду. Спір розглядатиметься в межах предмету спору в редакції вказаної заяви.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

12.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки" (Покупець) та Фермерським господарством "Родичі-5" (Постачальник) був укладений Договір №12/08-2025 поставки зернових культур (надалі Договір, арк.с. 7-10).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти у 2025 році зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (Продукція), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити таку продукцію (п. 1.1 Договору);

- загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договору, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами до цього Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 1.2 Договору);

- ціна на продукцію, що поставляється за цим Договором, встановлюється у додаткових угодах, що додаються до цього Договору і є його невід`ємною частиною (п. 2.1 Договору);

- асортимент (вид) продукції, що є предметом поставки за цим Договору, визначається у додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 3.1 Договору);

- Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві продукцію протягом 2025 року узгодженими партіями, згідно відповідних Додаткових угод, до закінчення строку дії Договору (п. 4.1 Договору);

- постачання продукції здійснюється транспортом Покупця. Адреса місця завантаження продукції: село Штемпелівка, Лубенський район, Полтавська область (п. 4.2, п. 4.3 Договору);

- Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику вартість поставленої продукції в наступному порядку: 100% вартості партії продукції оплачується Покупцем протягом 10 календарних днів з моменту її поставки у порядку, визначеному п. 4.3 Договору (п. 5.2 Договору);

- за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.5 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) Сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору чи його розірвання. Отже Договір був діючим на дату спірних відносин.

Позивач поставив, а Відповідач прийняв продукцію пшеницю у кількості 50,7 тон за ціною 8,1579 грн на суму 471 510,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 12.08.2025, яка підписана представниками сторін, підписи скріплені печатками сторін (арк.с. 11).

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору, зокрема:

- Додатковою угодою № 2 від 31.12.225 сторони узгодили викласти п. 9.1 Договору у такій редакції : "Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) Сторонами та діє до 31 грудня 2026 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором" (арк.с. 13);

- Додатковою угодою № 3 від 06.02.2026 сторони вирішили розстрочити сплату заборгованості за Договором у сумі 271 150,00 грн строком на три календарні місяці, а саме: 90 383,33 грн до 28.02.2026, 90 383,33 грн до 31.03.2026, 90 383,34 та остаточний розрахунок до 30.04.2026 (арк.с. 13 на звороті).

За даними Позивача Відповідач отриману продукцію оплатив не повністю, умов розстрочення сплати боргу не виконав.

Цю обставину Відповідач визнає, про що вказує у відзиві на позов.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог).

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як встановив суд, у п. 5.2 Договору сторони узгодили порядок розрахунків за отриманий товар, Додатковою угодою №3 до Договору сторони узгодили графік розстрочення заборгованості за оплату отриманої продукції.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару.

Строк виконання зобов`язань з оплати отриманої Відповідачем продукції в силу приписів наведених норм права та узгоджених сторонами у договорі строків є таким, що настав.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не у повному обсязі оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього на час пред`явлення цього позову складала 180 766,66 грн. Цю обставину Відповідач визнає. На час ухвалення рішення у цій справі заборгованість Відповідача з оплати отриманої продукції складає 272 150,00 грн, ця обставина Відповідачем не спростована.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт своєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором, пред`явлення претензій щодо якості та кількості, неотримання товару за вказаною видатковою накладною.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 230,29 грн 3% річних за період з 01.03.2026 по 31.03.2026, нарахованих за несвоєчасну сплату Відповідачем отриманого товару в частині розстроченої суми боргу.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основного боргу Позивач заявив до стягнення з Відповідача 2 302,92 грн пені, обрахованої за період з 01.03.2026 по 31.03.2026.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

У п. 7.5 Договору сторони узгодили, що за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як встановив суд, в порушення умов Договору та Додаткової угоди про розстрочення сплати заборгованості Відповідач отриманий товар оплатив не у повному обсязі.

Суд здійснив перевірку заявленої до стягнення суми пені, не виявив його завищення, вимоги в цій частині є правомірними.

При цьому суд зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Суд, уникаючи надмірного формалізму, враховує помилкове зазначення Позивачем за текстом позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог інфляційних втрат замість 3% річних та штрафу замість пені з огляду на правильність правового обґрунтування та математичного розрахунку заявлених до стягнення сум.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем в частині основного боргу визнаються, в іншій частині не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі Позивач платіжною інструкцією №408 від 01.04.2026 сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (арк.с. 15) при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог Позивач платіжною інструкцією (арк.с. 49).

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними виписками.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначає ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання цієї позовної заяви в електронній формі розмір судового збору становить 273 683,21 грн х 1,5% х 0,8 = 3 284,20 грн.

При зверненні з даним позовом до суду Позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено Законом, на суму 4 105,25 грн.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене Позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 777,05 грн судового збору, як зайво сплачені.

Крім того, ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи дату визнання Відповідачем позову та наведені вище приписи п. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п. 1 ст. 130 ГПК України, Позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору в розмірі 1 664,10 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результати вирішення спору, сплачений Позивачем судовий збір в розмірі 1 664,10 грн покладається на Відповідача.

Роз`яснити Позивачу, що з 07.01.2025 повернення судового збору здійснюється органами Казначейства виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судом чи територіальним управлінням Державної судової адміністрації України.

Таким чином, для формування Господарським судом Полтавської області електронного подання на повернення судового збору, позивачу необхідно надати суду вичерпну інформацію згідно з абзацом сьомими пункту 5 розділу I "Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 606 від 26.11.2024 р.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки", вул. Заводська, буд. 1, с. Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37800, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44161609) на користь Фермерського господарства "Родичі-5" (вул. Черняківська, 9, с.Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37887961) 271 150,00 грн основного боргу, 230,29 грн 3% річних, 2 302,92 грн пені та 1 664,10 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Рішення підписано 18.06.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик