Рішення № 137498006, 08.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3541/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: Кривошеєнко В.Є.,

від відповідача: адвокат Гусева О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3541/25

за позовом: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04379746)

до відповідача: Малого приватного підприємства «Олександр» (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, буд. 52, код ЄДРПОУ 25418203)

про розірвання договору оренди та стягнення 1 501 813,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Малого приватного підприємства «Олександр» в якому просила суд:

- розірвати, укладений 17 лютого 2006 року між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:0634, загальною площею - 3,2713 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання для експлуатації та обслуговування бази відпочинку, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній Комінтернівський, Лиманський), село Фонтанка, вул. Молодіжна, 52;

- стягнути з МПП «Олександр» на користь Фонтанської сільської ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 17.02.2006 у сумі 2 550 258,52 грн, з яких 1 048 445,47 грн заборгованості по орендній плані та 1 501 813,05 грн пені за несвоєчасну несплату.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 299-ІV від 15.02.2006 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання малому приватному підприємству «Олександр» в оренду з правом викупу земельної ділянки площею 3,3516 га, для будівництва та експлуатації бази відпочинку, 17 лютого 2006 року між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,3516 га, розташованої за адресою: с.Фонтанка Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області, вул. Молодіжна, 52 для експлуатації та обслуговування бази відпочинку.

24.09.2009 на підставі рішення Фонтанської сільської ради від 18.06.2009 № 468 між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006, а 26.03.2012 на підставі постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.03.2012 № 1515/630/12 між сторонами також укладено додаткову угоду до договору, якою були внесені зміни та викладено умов у відповідних редакціях щодо площі земельної ділянки, розміру орендної плати та порядку розрахунків.

В подальшому, між сторонами укладались до договору додаткові угоди від 18.08.2014 та від 11.05.2017, яким також вносились зміни, зокрема, щодо розміру орендної плати за земельну ділянку.

Як зауважує позивач, листами № 03.1-12.01/1790 від 14.05.2025 та № № 03.1-12.01/2023 від 28.05.2025 Фонтанською сільською радою МПП «Олександр» неодноразово інформувалось про наявну заборгованість, проте у відповідь орендар надав до сільської ради листи щодо скрутного матеріального положення та неможливості сплачувати орендну плату.

Відтак, за ствердженням позивача, станом на 01.08.2025 в порушення п. 9.1.2. договору за підприємством обліковується значна заборгованість зі сплати орендної плати, зокрема у сумі 2550258,52 грн, з яких 1048445,47 грн заборгованість по орендній платі, 1501813,05 грн пеня за несвоєчасну сплату. Отже, відповідач неналежним чином виконує умови договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006, зазначені у розділі 4 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 11.05.2017), що є підставою для його розірвання, згідно п. 12.2. договору.

Позивач наголошує, що рішенням сесії Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №3262 від 11.07.2025 надано згоду на припинення договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006, укладеного між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр», запропоновано МПП «Олександр» укласти угоду про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки від17.02.2006 та, на випадок відмови МПП «Олександр» добровільно виконати рішення сесії, уповноважено в.о. сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернутись до суду з позовом про припинення договору оренди земельної ділянки від17.02.2006.

Відтак, на виконання рішення сесії, на адресу МПП «Олександр» у супроводі листа з пропозицією припинити договір за взаємною згодою направлено два примірника додаткової угоди щодо припинення договору оренди земельної ділянки, проте така пропозиція проігнорована відповідачем, у зв`язку із чим, Фонтанська сільська рада вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Отже, позивач підсумовує, що відповідач тривалий час, з серпня 2022 року, не вносив орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 17.02.2006, у зв`язку з чим у МПП «Олександр» станом на 01.08.2025 виникла заборгованість перед Фонтанською сільською радою у розмірі 2550258,52 грн, у зв`язку з чим Фонтанська сільська рада вважає встановленим факт істотного порушення орендарем умов договору оренди в частині обов`язку своєчасного та повного внесення орендної плати орендодавцю, що є підставою для його розірвання в судовому порядку і стягнення заборгованості по орендній платі.

У відзиві на позов відповідач заперечив щодо розірвання договору оренди землі та не погодився щодо нарахованої пені з огляду на те, що МПП «Олександр» не погодилось підписати додаткову угоду позивача щодо дострокового припинення договору оренди земельної ділянки, оскільки 27.06.2025 відповідач звернувся до позивача з листом, у якому просив розстрочити суму боргу та сподівався на конструктивний діалог з позивачем з приводу виниклої ситуації.

Як зауважує відповідач, 20.09.2025 відповідач отримав лист від позивача, у якому їм було відмовлено у розстрочці боргу, посилаючись на те, що до повноважень позивача не входить вирішення подібних питань і, крім того, це не передбачено умовами договору оренди земельної ділянки. У вересні 2025 МПП «Олександр» погасило основну суму боргу у розмірі 1049000,00 грн.

При цьому, відповідач просить врахувати введення в Україні 24.02.2022 воєнного стану, який згідно з листом Торгово-промислової палати України №2024/2.0-7.1 від 28.02.2022 є форс-мажорною обставиною, а також те, що на підставі наказу Міністерства розвитку та територій України № 1151 від 15.07.2025 з 26.05.2025 с. Фонтанка Фонтанської сільської територіальної громади входить до переліку територій, на яких ведуться бойові дії.

Водночас, МПП «Олександр» наголошує, що зареєстровано і знаходиться в с. Фонтанка Одеського району Одеської області, яке відноситься до прибережної зони, яка час від часу піддається обстрілам та ведення на цій території господарської діяльності становить загрозу для життя людей, у зв`язку з чим відповідач втратив можливість здійснювати повноцінну господарську діяльність без шкоди для господарства і працівників з 24.02.2022.

Відповідач звертає увагу, що цільовим призначенням даної земельної ділянки є будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, однак на території, яка постійно знаходиться під обстрілами, дуже важко здійснювати рекреаційну діяльність без шкоди для життя та здоров`я людей, а саме, як передбачає договір оренди землі, будувати та обслуговувати базу відпочинку. До того ж, МПП «Олександр» вже 20 років орендує вищевказану земельну ділянку, як добросовісний суб`єкт господарювання (орендар) і до введення на території України воєнного стану вчасно та регулярно сплачувало оренду землі, залучало інвесторів для будівництва і завжди було відкритим до конструктивних перемовин, внесення змін до договору оренди, про що свідчить їх постійне погодження та дотримання цільового призначення земельної ділянки, належне оформлення дозвільної документації та збереження належного стану об`єкта оренди, що, на думку відповідача, має визначальне значення.

МПП «Олександр» також зазначає, що під час розрахунку заборгованості позивачем не було враховано, що з 26.05.2025 село Фонтанка Фонтанської сільської територіальної громади входить до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, а отже орендна плата за користування земельною ділянкою комунальної власності не має нараховуватися на підставі п.п. 69.14 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідач наголошує, що рішення позивача щодо розірвання договору оренди є передчасним та прийнятим без оцінки всіх фактів та обставин, що мають істотне значення, оскільки у разі розірвання з відповідачем договору оренди землі та повторної передачі вищевказаної земельної ділянки іншому орендарю, відповідно до приписів діючого Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 1151 від 15.07.2025, позивач починаючи з 26.05.2025 буде об`єктивно позбавлений права стягувати з нового орендаря орендну плату до останнього числа місяця, в якому буде завершено активні бойові дії та, як наслідок, його рішення про припинення з МПП «Олександр» договору оренди землі за рішенням суду буде економічно невиправданим.

Фонтанська сільська рада, надавши відповідь на відзив, стверджує, що напротязі тривалого часу відповідач систематично не виконує свої обов`язки щодо сплати орендної плати, у зв`язку з чим зазначеними вище листами позивачем МПП «Олександр» інформувалось про наявну заборгованість. Крім того, позивач наголошує, що посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/2.0-7.1 від 28.02.2022, як на форс-мажорні обставини є безпідставними, оскільки у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що вказаний лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Відтак, за ствердженням позивача, цей лист не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії, а кожен суб`єкт господарювання, який в силу певний обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Тому позивач вважає безпідставними доводи відповідача про наявність у нього форс-мажорних обставин невиконання суттєвих умов договору.

Додатково позивач звертає увагу, що з клопотанням про розстрочення боргу за договором оренди відповідач звернувся лише в другій половині 2025 року, після отримання досудової вимоги, а до настання цієї події, на протязі майже 3 років, відповідач не звертався до сільської ради з листами про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання умов договору. При цьому доводи відповідача про порушення діючого законодавства під час проведення розрахунку заборгованості, за переконанням Фонтанської сільської ради є безпідставними, оскільки до 26.05.2025 с. Фонтанка не відносилась до території, де велися бойові дії, а після настання вказаної дати відповідач також не повідомив про виникнення у нього форс-мажорних обставин. Водночас, як вважає позивач, факт сплати відповідачем нарахованої суми боргу за орендну плату свідчить про визнання ним наданого розрахунку, а відтак, відповідач навмисно намагається трактувати діюче законодавство на свою користь, з метою уникнення відповідальності та настання для себе наслідків.

Відповідач у своїх запереченнях на відповідь позивача додав, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 16.10.2025 по справі «Басюк та інші проти України» висловив позицію щодо обґрунтованості прийняття національними судами висновку Торгово-промислової палати України на підтвердження настання форс-мажорних обставин. Таким чином, відповідач вважає, що в реаліях, які виникли в державі саме така позиція є найбільш прийнятною та такою, що у повній мірі захищає права суб`єктів господарювання України.

Окрім того, МПП «Олександр» зазначає, що у червні 2025 року він звернувся до позивача з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору оренди від 17.02.2006, а також проектом графіка погашення заборгованості, проте відповідач отримав лист позивача 20.09.2025, вже після його звернення до суду із позовом, у якому було відмовлено у розстрочці боргу, посилаючись на те, що до повноважень позивача не входить вирішення подібних питань і це не передбачено умовами договору оренди земельної ділянки.

Відповідач також звертає увагу, що на час звернення позивача з досудовою вимогою про погашення заборгованості вже існувала законодавча заборона щодо спрямування відповідачем коштів на погашення грошового зобов`язання перед погашенням боргу.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 позовна заява вх.№ 3635/25 була передана на розгляд судді Шаратова Ю.А.

08.09.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "06" жовтня 2025 року о 12:00 год.

02.10.2025 МПП «Олександр» надано до суду відзив (вх. № 30718/25) на позов, який судом був долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

06.10.2025 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 30983/26), яким просив поновити строк для подання доказів та приєднати до матеріалів справи долучені ним докази.

Протокольною ухвалою від 06.10.2025 відкладено підготовче засідання на 27.10.2025.

27.10.2025 Фонтанською сільською радою подано до суду відповідь (вх. № 33850/25) на відзив, яка також була долучена судом до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

Підготовче засідання, призначене у справі № 916/3541/25 на 27.10.2025, не відбулося у зв`язку із викликом головуючого судді Шаратова Ю.А. до ВРП.

14.11.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення (вх. 36377/25) на відповідь позивача, яка судом були долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 14.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2025 об 11:30 год, про що учасників справи повідомлено ухвалою суду від 14.11.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.

03.12.2025 позивачем подано до суду клопотання (вх. № 38566/25), згідно якого останній просив закрити провадження в частині позовних вимог Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до МПП «Олександр» про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 049 000 грн та продовжити розгляд справи по суті в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені за несвоєчасну сплату орендної плати) у розмірі 1 501 813,05 грн та розірвання договору оренди, які задовольнити в повному обсязі.

03.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задовольнити клопотання позивача (вх. № 38566/25 від 03.12.2025) та закрити провадження у справі № 916/3541/25 за позовом Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Малого приватного підприємства «Олександр» в частині стягнення 1 048 445,47 грн суми основного боргу.

Окрім того, 03.12.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 916/3541/25 по суті до 17.12.2025 о 15:15 год.

16.12.2025 представник МПП «Олександр» звернувся до суду з клопотаннями (вх. № 40336/25, № 40338/25), якими просив надати адвокату доступ до електронних матеріалів справи № 916/3541/25, які знаходяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а також перенести розгляд справи на іншу дату.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області № 461 від 22.12.2025, у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду № 30-к від 16.12.2025 судді Шаратова Ю.А. зі штату суду, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/3541/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу № 916/3541/25 передано на розгляд судді Цісельському Ю.А.

29.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області справу № 916/3541/25 прийнято до свого провадження зі стадії розгляду справи по суті, постановлено розгляд справи № 916/3541/25 розпочати спочатку на стадії розгляду справи по суті та судове засідання призначено на "22" січня 2026 року о 14:20 год.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі № 916/3541/25 на 22.01.2026 о 14:20 год., не відбулося у зв`язку з призупиненням реєстрації вхідної кореспонденції та проведення судових засідань з огляду на розгерметизацію системи опалення та низьку температуру повітря в адміністративній будівлі суду, у тому числі у приміщенні серверної, що підтверджується актом, складеним 22.01.2026.

26.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/3541/25 призначено на "05" лютого 2026 року о 12:20 год.

28.01.2026 представник МПП «Олександр» звернувся до суду з клопотаннями (вх. № 3261/26, № 3263/26), якими просив надати адвокату доступ до електронних матеріалів справи № 916/3541/25, які знаходяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а також поновити строк для подання доказів і приєднати додані до клопотання докази до матеріалів справи.

05.02.2026 від Фонтанської сільської ради до суду надійшло клопотання (вх. № 4319/26) про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку із участю представника у слідчих діях.

05.02.2026 у судовому засіданні по справі № 916/3541/25 суд дослідив подані відповідачем клопотання, з`ясував думку представника відповідача щодо його розгляду та, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу без оформлення окремого документа, яким залишив без розгляду клопотання відповідача (вх. № 3263/26 від 28.01.2026) про залучення документів до матеріалів справи.

Також, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "26" лютого 2026 року об 11:00 год., про що позивача повідомлено відповідною ухвалою суду від 06.02.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

25.02.2026 відповідачем подано до суду клопотання (вх. № 6813/26), відповідно до якого відповідач просив відкласти розгляд справи у зв`язку із хворобою представника на ГРВІ.

26.02.2026 у судовому засіданні по справі № 916/3541/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "19" березня 2026 року о 10:40 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 27.02.2026 відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

19.03.2026 представник МПП «Олександр» знову звернувся до суду з клопотанням (вх. № 9681/26), яким просив поновити строк для подання доказів і приєднати додані до клопотання докази до матеріалів справи.

19.03.2026 у судовому засіданні по справі № 916/3541/25, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, без оформлення окремого документа судом постановлено протокольну ухвалу про залишення клопотання відповідача (вх. № 9681/26 від 19.03.2026), оскільки вказане клопотання є тотожним за змістом клопотанню, ке вже було залишене судом без розгляду, а також постановлено протокольну ухвалу про перерву до "21" квітня 2026 року о 10:40 год.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі № 916/3541/25 на 21.04.2026 о 10:40 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/3541/25 призначено на "19" травня 2026 року о 10:30 год.

19.05.2026 у судовому засіданні по справі № 916/3541/25, з метою надання сторонам додаткового часу для підготовки до судових дебатів, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "28" травня 2026 року о 09:20 год.

27.05.2026 Фонтанська сільська рада надала до суду письмовий виступ у судових дебатах (вх. № 18451/26), який судом був долучений до матеріалів справи.

28.05.2026 МПП «Олександр» також надало до суду пояснення (судові дебати) (вх. № 18517/26), які відповідно були долучені до матеріалів справи.

Під час розгляду справи по суті позивач виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених ним у письмових заявах по суті та усних поясненнях, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті також виступив із вступною промовою, заперечував проти позовних вимог та у судових дебатах наполягав на відмові у їх задоволенні з підстав, викладених ним у заявах по суті та усних поясненнях по справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до тривалого виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

Враховуючи наведене, 28.05.2026 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 08.06.2026 об 11:00 год.

08.06.2026 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності представників учасників справи було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.02.2006 Фонтанською сільською радою було прийнято рішення № 299-ІV «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання Малому приватному підприємству «Олександр» в оренду з правом викупу земельної ділянки площею 3,3516 га для будівництва та експлуатації бази відпочинку», відповідно до якого Рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надала МПП «Олександр», за рахунок земель Фонтанської сільської ради, земельну ділянку загальною площею 3,3516 га у довгострокову оренду, терміном на 49 років з правом викупу, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку, затверджено договір оренди на земельну ділянку між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр».

17.02.2006 між Фонтанською сільською радою комінтернівського району Одеської області як орендодавцем та Малим приватним підприємством «Олександр» як орендарем укладено договір оренди землі (далі договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Фонтанської сільської ради № 299-ІV від 015.02.2006 надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку з подальшим викупом загальною площею 3,3516 га, що знаходиться за адресою: с. Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської області, вул. Молодіжна, 52, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору

Згідно з п.п. 2.1. - 2.3. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,3516 га, угіддя: під капітальною 0,1219 га, під тимчасовою 0,0415 га, під спорудами 0,0038 га, під проїздами, проходами та площадками 0,1829 га, під зеленими 2,9614 га, під спортивними майданчиками 0,040 га. На земельній ділянці розташована база відпочинку. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 129 125,23 грн.

За умовами п.п. 3.1., 3.2. договору його укладено терміном на 49 років, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, або викупити земельну ділянку, яка передана в оренду.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.2. договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. За користування орендованою земельною ділянкою встановлено орендну плату у розмірі 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, яка станом на 01.01.2006 складає: на період реконструкції: 1291,25 грн; після вводу об`єкта в експлуатацію: 112912,52 грн; згідно витягу № 1304-314 від 24.01.06 з технічної документації з нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів.

Сума орендної плати за земельну ділянку у рік у розмірі 1 відсотка її нормативної грошової оцінки становить: на період реконструкції: 1291,25 грн; після вводу об`єкта в експлуатацію: 112912,52 грн. Орендна плата за земельну ділянку не включає в себе податок на додану вартість, від оподаткування яким звільнені операції з передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності згідно положень чинного податкового законодавства.

Умовами п. 4.4. договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем протягом року рівними частками щомісяця в строк до 15 числа кожного місяця у розмірі 940,94 грн. на період реконструкції та після вводу об`єкта в експлуатацію 9409,38 грн. і вноситься на спеціальний бюджетний рахунок орендодавця.

Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору (п. 4.5. договору).

Пунктом 4.6. договору передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку може бути переглянуто з ініціативи орендодавця або орендаря у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни вартості земельної ділянки, визначеної на підставі її нормативної грошової оцінки, за результатами щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки землі»; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що повинно бути підтверджено належними документами, яке суттєво перешкоджає орендареві використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов договору; в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 4.7. договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати у строки, встановлені цим договором на суму заборгованості по орендній платі нараховується і стягується пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу до повного погашення орендарем суми заборгованості по орендній платі з урахуванням пені.

Підпунктами 9.1.2., 9.1.3. п. 9.1. договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а також право вимагати дострокового розірвання договору оренди у разі невиконання орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В свою чергу, орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог, встановлених Законом України «Про оренду землі», виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України (п/п 9.4.1. п. 9.4. договору).

Згідно з п. п. 12.1., 12.2. договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 14.1. встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду».

Зазначений договір зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди по Фонтанській сільській раді № 53 від 17.02.2006 землевпорядником сільської ради Караваєвою Ю.О.

Згідно укладеного між сторонами акту прийому передачі земельної ділянки від 17.02.2006 земельна ділянка площею 3,3516 га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться за адресою: с. Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської області, вул. Молодіжна, 52.

24.09.2009 між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 17.02.2006, на підставі якої сторонами було змінено розмір орендної плати у зв`язку з проведення та затвердженням нової нормативної грошової оцінки земель с. Фонтанка Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також строк її внесення орендарем.

26.03.2012, на підставі, зокрема, постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.03.2012, між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 17.02.2006, на підставі якої сторонами було змінено розмір загальної площі земельної ділянки на 3,2713 га та розмір орендної плати, а також строк її внесення орендарем.

11.07.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію права комунальної власності Фонтанської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5122786400:02:002:0634 площею 3,3516 га, розташованої за адресою: с. Фонтанка, Комінтернівський район, Одеська область, вул. Молодіжна, земельна ділянка 52, що підтверджується витягом №25313043 від 07.08.2014.

18.08.2014 між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006, на підставі якої сторонами було визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 3,2713 га станом на 01.01.2014 становить 3640830,66 грн на період будівництва. Також, змінено розділ 4 договору, зокрема, п. 4.1. передбачено, що орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 109224, 92 грн на рік. Відповідно до п. 4.2. розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни розмірів земельного податку, нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, встановлених законом. За умовами п. 4.3 договору в новій редакції орендна плата за земельну ділянку за поточний рік сплачується рівними частками за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

19.08.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію права оренди МПП «Олександр» земельною ділянкою з кадастровим номером 5122786400:02:002:0634 площею 3,3516 га, що підтверджується витягом №26655136 від 11.09.2014 та інформаційною довідкою №86950459 від 13.05.2017. Так, право оренди земельної ділянки було зареєстровано за відповідачем на підставі, зокрема, договору оренди землі, серія та номер: 53, виданий 17.02.2006, видавник: Фонтанська сільська рада та МПП «Олександр», а також додаткових угод до договору.

11.05.2017 між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 17.02.2006, на підставі якої сторонами було погоджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянка станом на 01.01.2016 становить 8407568,13 грн, а орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 252227,04 грн на рік а підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Всі зазначені вище додаткові угоди набирали чинності після підписання їх сторонами та державної реєстрації і є невід`ємними частинами договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006.

Листом від 14.05.2025 № 03.1-12.01/1790 Фонтанська сільська рада вимагала від МПП «Олександр» сплатити виниклу заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 17.02.2006, розмір якої станом на 01.04.2025 складав 929133,96 грн, у 30-денний строк з дня отримання даної вимоги. Крім того, листом від 28.05.2025 № 03.1-12.01/2023 Фонтанська сільська рада вимагала від МПП «Олександр» сплатити виниклу заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 17.02.2006, розмір якої станом на 01.05.2025 складав 960432,33 грн, у 10-денний строк з дня отримання даної вимоги. На підтвердження направлення та вручення відповідачу листів позивачем було надано рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу 25.06.2025 одного поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку.

Листом МПП «Олександр» у відповідь на лист Фонтанської сільської ради від 14.05.2025 № 03.1-12.01/1790 повідомило, що усвідомлює наявність заборгованості та підтверджує свою зацікавленість у погашенні суми боргу, однак підприємство опинилося в ситуації тимчасового невиконання договірних зобов`язань у зв`язку неможливістю ведення господарської діяльності по причині форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні визнано ТПП форс-мажорною обставиною). При цьому МПП «Олександр» повідомило про накладення публічного обтяження Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі Податкового кодексу України, які мають першочерговий характер щодо задоволення вимог на користь ГУ ДПС в Одеській області. В матеріалах справи наявний лист відповідача від 27.06.2025 тотожно змісту, наданий у відповідь на лист позивача від 28.05.2025 № 03.1-12.01/2023.

11.07.2025 Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області було прийнято рішення №3262 «Про надання згоди на припинення договору оренди земельної ділянки від 17 лютого 2006 року, укладеного між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр», яким надано згоду на припинення спірного договору, про прийняте рішення в письмовому вигляді вирішено повідомити МПП «Олександр» та запропонувати йому укласти угоду про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки від 17 лютого 2006 року, а у випадку відмови МПП «Олександр» добровільно виконати рішення сесії та укласти відповідну угоду, вирішено уповноважити в.о. сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернутися до суду із відповідним позовом.

Листом від 24.07.2025 Фонтанська сільська рада направила на адресу МПП «Олександр» для підписання додаткову угоду про розірвання договору оренди землі від 17.02.2006. На підтвердження направлення листа від 24.07.2025, а також додаткової угоди про розірвання договору на адресу відповідача позивачем було надано лист з описом вкладення від 25.07.2025, а також поштову накладну.

У відповідь на звернення Фонтанської сільської ради 24.07.2025 МПП «Олександр» листом повідомило про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.07.1 від 28.02.2022. МПП «Олександр» повідомило, що в наслідок ситуації в Україні підприємство не мало змоги здійснювати свою господарську діяльність та вчасно вносити орендну плату за землю, але підприємство розуміє обов`язок сплачувати орендну плату і бажає користуватися вищезазначеною земельною ділянкою, у зв`язку з чим МПП «Олександр» запропонувало підписати його проєкт додаткової угоди та надати можливість в подальшому користуватися земельною ділянкою, від підписання угоди про розірвання договору відповідач відмовився.

Листом від 11.09.2025 № 634/01/03.1-09/25/839 Фонтанська сільська рада у відповідь на лист МПП «Олександр» про реструктуризацію боргу по орендній платі повідомила, що за умовами договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності, умови щодо реструктуризації боргу договором не передбачені. При цьому Фонтанська сільська рада повідомила, що реструктуризація заборгованості - це зменшення кредитного навантаження за договором кредитування, а Фонтанська сільська рада не є кредитно-фінансовою установою, а тому має діяти відповідно до положень Закону та укладеного договору, у зв`язку з чим позивач відмовив відповідачу в укладенні договору реструктуризації боргу.

Судом під час розгляду встановлено, що після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено на користь позивача заборгованість з орендної лати в розмірі 1 049 000,00 грн , що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: від 16.09.2025 № 143 на суму 20000,00 грн, № № 144 на суму 200000,00 грн, № 145 на суму 300000,00 грн, № 146 на суму 130000,00 грн; від 17.09.2025 № 147 на суму 80000,00 грн та № 148 на суму 100000,00 грн; від 18.09.2025 № 149 на суму 190000,00 грн та № 150 на суму 29000,00 грн.

Відтак, за ствердженнями позивача, відповідач всупереч положенням договору оренди не виконував належним чином зобов`язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з серпня 2022 року по липень 2025 року включно, що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України, Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Отже, платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, і відповідні кошти використовуються на цілі, що визначаються законодавством України.

Таким чином, Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Щодо суті спору і позовних вимог позивача про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати та розірвання договору оренди землі суд зазначає наступне.

Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору оренди земельної ділянки, до якого застосовуються норми Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду), Земельного кодексу України (далі ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та іншими нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення відповідної заборгованості та розірвання договору оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно із частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. ч. 1, 3 ст. 78 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Фонтанська сільська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:0634 площею 3,2713 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.08.2014. Вказана земельна ділянка була передана у користування МПП «Олександр» для розміщення бази відпочинку строком на 49 років, що підтверджується укладеним між сторонами договором оренди від 17.02.2006.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

За ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1статті 5 названого Закону).

Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 22 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Як встановлено судом, 17.02.2026 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, яким орендодавець надав, а орендар прийняв у довгострокове платне користування, терміном на 49 років, земельну ділянку площею 3,2713 га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку. Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди.

Положенням статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з пунктом 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з вимогами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Згідно з приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

11.05.2017 між Фонтанською сільською радою та МПП «Олександр» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 17.02.2006, на підставі якої сторонами було встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016 року становить 8407568,13 грн, розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 252227,04 грн на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством

На підставі ст. 290.1 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, вищенаведених умов договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України також визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, як з`ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалась передбачена договором оплата за період з серпня 2022 року по липень 2025 року включно, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Як слідує з довідки Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, підписаної начальником управління фінансів та начальником відділу земельних відносин, заборгованість відповідача за договором станом на 31.07.2025 становила 1048445,47 грн, яка в процесі розгляду цієї справи судом була повністю погашена відповідачем, що стало підставою для закриття судом провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

При цьому господарським судом відхиляються доводи МПП «Олександр» про відсутність у Фонтанської сільської ради підстав для нарахування орендної плати з огляду на наступне.

17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, яким п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено п. 69.14, на який посилається відповідач.

06.05.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX, яким пп. 69.14-69.16 і 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу було викладено в новій редакції.

Згідно з абз. 1 пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції чинній з 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до абз. 2-3 пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Таким чином, згідно з п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності не нараховується з 01.01.2023 для 2-х категорій орендарів: 1) ділянки яких розташовані на територіях активних бойових дій; 2) ділянки яких розташовані на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

06.12.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», п. 1 якою передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 (зі змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Так, відповідно вказаного наказу с. Фонтанка Фонтанська сільської територіальної громади Одеського району віднесена з 26.05.2025 до території можливих бойових дій.

Враховуючи відсутність у п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України норми про звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності, які розташовані на території можливих бойових дій, господарський суд доходить висновку, що нарахування Фонтанською сільською радою орендної плати відповідає вимогам закону.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 1501813,05 грн, господарський суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, нараховується і стягується пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення до повного погашення (п. 4.7 договору).

Фонтанською сільською радою було нараховано пеню на заборгованість за орендною платою, яка була нарахована за серпень 2022 року липень 2025 року, за період з 01.10.2022 до 30.07.2025 зростаючим підсумком, тобто щомісячно заборгованість збільшувалася і на нову суму боргу позивач нараховував пеню.

Господарський суд зазначає, що нарахування пені може здійснюватися на загальну суму боргу на певну дату або може бути розраховано за кожною сумою боргу окремо, оскільки розмір пені в такому випадку, все одно залишається однаковим.

Разом з тим, за певних обставин виправданим буде нарахування пені за кожен день прострочення за кожною сумою боргу окремо з дати виникнення права на нарахування відповідних санкцій з метою, наприклад, перевірки дотримання позивачем строку нарахування пені або перевірки дотримання строків позовної давності для звернення до суду з відповідною вимогою тощо.

Суд зазначає, що в період нарахування позивачем пені діяв Господарський кодекс України, який втратив чинність лише 28.08.2025, тобто до закінчення строку нарахування позивачем пені, а, отже, норми цього Кодексу мають застосовуватися під час оцінки позовних вимог Фонтанської сільської ради.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором оренди землі від 17.02.2006 не передбачено права Фонтанської сільської ради нараховувати пеню після спливу 6 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, а, отже, позивач зобов`язаний дотримуватися зазначеного строку під час розрахунку пені.

Крім того, суд зазначає, що оскільки пеня у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення є більшою, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» позивач може вимагати стягнення з МПП «Олександр» пені лише у розмірі подвійної облікової ставки.

Здійснивши перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки на заборгованість за серпень 2022 року липень 2025 року протягом 6-ти місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано у межах визначених позивачем строків, господарський суд доходить висновку, що розмір пені становить 150420,22 грн.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених Фонтанською сільською радою вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з МПП «Олександр» пені у розмірі 150420,22 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявленої Фонтанською сільською радою вимоги про розірвання договору оренди від 17.02.2006, господарський суд виходить з наступного.

Порушення відповідачем умов договору оренди землі щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованою земельною ділянкою, як це передбачено відповідним договором, є істотним, оскільки в значній мірі позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати за землю до місцевого бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства. Представлений договір оренди не передбачає безоплатне користування, а отже позивач розраховує на надходження коштів від передання земельної ділянки в оплатне користування.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Із системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 16.02.2022 у справі № 923/1427/20, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 13.12.2023 у справі № 909/419/22.

У свою чергу, у постанові від 10.11.2021 у справі № 175/642/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, відповідач мав сплачувати орендну плату у розмірі, порядку та строки визначені договором оренди земельної ділянки, проте тривалий час протягом 2022-2025 років орендну плату за орендовану земельну ділянку не сплачував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними доказами обставини наявності зобов`язальних відносин між сторонами та заборгованості у відповідача з орендних платежів, яка утворилась внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати за землю на момент звернення позивача із позовом до суду.

З урахуванням вищенаведених обставин, факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди щодо внесення орендної плати вважається доведеним, а наявність заборгованості в сумі 1048445,47 грн підтверджується наявними у справі доказами.

Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, позивач у позовній заяві посилався на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичної несплати орендних платежів.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 ЦК, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18, постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Орендодавець, вступаючи у договірні відносини розраховує на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, у тому числі і в частині внесення орендної плати, відтак порушення орендарем обов`язку з оплати оренди протягом тривалого періоду, що носить систематичний характер є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зробила наступний висновок щодо застосування норми ст. 141 Земельного кодексу України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

За загальним правилом ч. 1 ст. 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 Земельного кодексу України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати. Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Таким чином, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23, підставою для розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

У зв`язку з тим, що відповідачем допущено систематичну, тобто два і більше разів, несплату орендної плати за землю, що є порушенням умов договору та частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі», тому відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а також згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, існують підстави для припинення договору оренди земельної ділянки від 17.02.2006 шляхом його розірвання за рішенням суду і в судовому порядку.

Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та систематичні порушення відповідачем взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

До договору оренди землі від 17.02.2006 сторонами не було включено умов про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором, а, отже, в такому випадку слід керуватися приписами закону.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до п. 1 ч. 1, абзацу 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Загальновідомим є факт розміщення на сайті Торгово-промислової палати України листа №2024/02.07.1 від 28.04.2022, згідно якого Торгово-промислова палата України засвідчила настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) військову агресію Російської Федерації, що стало підставою для введення воєнного стану.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 по справі № 917/272/23 наголосив, що факт наявності для сторони форс-мажорних обставин слід встановлювати в кожному конкретному випадку на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1, абзацу 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України (ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Оскільки форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін та можуть підтверджуватися будь-якими доказами, в тому числі сертифікатом Торгово-промислова палата України, господарський суд, враховуючи принцип змагальності сторін доходить висновку, що саме на МПП «Олександр» покладено обов`язок доведення існування відповідних обставин, чого відповідачем здійснено не було.

Суд зазначає, що обставина неможливості сплати орендної плати у 2022-2025 роках або скрутного становища МПП «Олександр» матеріалами справи не підтверджена. При цьому публічне обтяження на рухоме майно відповідача було накладено лише в 2025 році, тобто після настання передбачених пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України підстав для розірвання договору. При цьому з пропозицією укласти додаткову угоду про зміну строків погашення заборгованості відповідач звернувся до позивача після отримання листа останнього з пропозицією підписати додаткову угоду про розірвання договору оренди землі від 17.06.2006.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи відсутність в матеріалах справи допустимих та достовірних доказів на підтвердження існування обставин, які підтверджують настання для МПП «Олександр» обставин непереборної сили, неможливість підтвердження таких обставин лише на підставі листа Торгово-промислової палати України листа №2024/02.07.1 від 28.04.2022, який не має індивідуального персоніфікованого характеру щодо договору оренди від 17.02.2006 та його сторін, господарський суд доходить висновку про наявність передбачених пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України підстав для розірвання договору оренди землі від 17.02.2006, що, як було зазначено судом, має наслідком задоволення заявлених Фонтанською сільською радою вимог в цій частині позову.

Щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.05.2023 у справі № 922/1317/22, суд зазначає, що правовідносини у наведеній справі не є подібними по відношенню до справи, яка розглядається.

Зокрема, у справі № 922/1317/22, на яку посилається відповідач, порушення відповідачем як орендарем зобов`язань за договором оренди полягало у невиконанні обов`язку здійснити у встановлений строк забудову земельної ділянки з метою поліпшення інфраструктури міста. Будівельні роботи не розпочиналися, а розмір орендної плати початково залежав від здійснення будівництва чи експлуатації запланованого до зведення об`єкта. За відповідних обставин у справі № 922/1317/22 Харківська міська рада, визначила свій інтерес у стабільному надходженні орендної плати та наполягала на недоцільності розірвання договору оренди земельної ділянки під час широкомасштабної воєнної агресії проти України та перебування міста Харкова під постійними ворожими обстрілами з 24.02.2022, адже розірвання договору оренди землі неминуче призведе до втрати певної частини доходу бюджету місцевої територіальної громади, а також зважаючи на пріоритетність суспільного інтересу орендодавця в збереженні орендних відносин між сторонами з метою отримання, починаючи з 01.01.2018, підвищеного розміру орендної плати, визначеного додатковою угодою від 29.12.2016, яка (орендна плата) є важливим джерелом наповнення місцевого бюджету під час воєнного стану.

Натомість, з матеріалів цієї справи вбачається, що у даному випадку саме позивач, як власник землі та орендодавець, вимагає розірвати укладений з відповідачем договір оренди землі з підстав істотного порушення з боку відповідача, як орендаря, своїх зобов`язань, які полягають у тому, що відповідач, починаючи з серпня 2022 і по липень 2025 року, тобто майже три роки поспіль, взагалі не сплачує орендну плату за договором, у зв`язку з чим територіальна громада не одержує доходів, на які вона розраховувала при укладенні договору оренди.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує нормативні приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди від 17 лютого 2006 року, укладений між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04379746) та Малим приватним підприємством «Олександр» (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, буд. 52, код ЄДРПОУ 25418203) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:0634, загальною площею - 3,2713 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання для експлуатації та обслуговування бази відпочинку, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, село Фонтанка, вул. Молодіжна, № 52.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Олександр» (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Молодіжна, буд. 52, код ЄДРПОУ 25418203) на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04379746) пеню в розмірі 150 420 (сто п`ятдесят тисяч чотириста двадцять) грн 22 коп та судовий збір в розмірі 4 227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн 44 коп

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 17 червня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський