Ухвала суду № 137497858, 18.06.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

18 червня 2026 року м. Харків Справа № 913/88/26

Провадження №1/913/88/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Зюбанової Н.М., розглянувши заяву

Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА, м. Сіверськодонецьк Луганської області

співвідповідача фізичної особи ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про стягнення 1 739 915 грн 25 коп.,

в с т а н о в и в :

Так, Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до вказаних відповідачів про солідарне стягнення 1 374 951 грн 16 коп. заборгованості за кредитом, 88424 грн 74 коп. заборгованості за процентами та 276539 грн 35 коп. пені за кредитним договором № 40173700-КД-1 від 20.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного договору стосовно своєчасного повернення кредитних коштів, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки від 20.07.2018 № 40173700-ДП-1, який укладений між АТ КБ ПриватБанк та співвідповідачем ОСОБА_1 .

Разом з позовною заявою позивач подав заяву від 10.06.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: Реєстраційний номер майна: 28644831; Тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; загальна площа (кв.м): 82,0, житлова площа (кв.м): 49,0; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 26.10.2009; дата внесення запису: 26.10.2009; ПІБ: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_2 , 26.10.2009, свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 514 від 08.09.2009.

Так, правове регулювання забезпечення позову здійснюється главою 10 ГПК України. Зокрема, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Визначення такого поняття як арешт майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19, а саме: це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кюблер проти Німеччини (заява № 32715/06) метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

У постанові від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22 Верховний Суд акцентував увагу на сутності адекватності заходу забезпечення позову, яка полягає в відповідністі вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що позивач за вимогами заяви просить накласти арешт на майно у межах ціни позову.

Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У заяві про забезпечення позову АТ ПриватБанк зазначає, що з метою виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 40173700-КД-1 від 20.07.2018 між АТ ПриватБанк як кредитором та ОСОБА_1 як поручителем 20.07.2018 укладений договір поруки № 40173700-ДП-1.

У свою чергу, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА тривалий час не виконував взяті зобов`язання, вчасно у передбачений договором строк кредит не повернув, не сплатив проценти за користування ним та пеню.

Як зазначає позивач, відповідач має значну заборгованість за кредитним договором від 20.07.2018 № 40173700-КД-1 у сумі 1 739 915 грн 25 коп., у т. ч. 1 374 951 грн 16 коп. заборгованість за кредитом, 88424 грн 74 коп. заборгованість за процентами та 276539 грн 35 коп. пеня. Позивач просить накласти арешт на майно поручителя в межах ціни позову.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).

Суд зазначає, що предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, а саме: заборгованості за кредитним договором від 20.07.2018 № 40173700-КД-1 у сумі 1 739 915 грн 25 коп.

При цьому, відповідно до п. 1.2 договору поруки від 20.07.2018 № 40173700-ДП-1 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

На підтвердження обставин, що майно квартира, загальна площа (кв.м): 82,0, житлова площа (кв.м): 49,0, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна: 28644831; належить на правів приватної власності співвідповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Отже, позивачем належними доказами доведено, що наразі саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є власником квартири, загальна площа (кв.м): 82,0, житлова площа (кв.м): 49,0, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна 28644831.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вищезазначене майно перебуває під податковою заставою, проте Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить заборони щодо реєстрації кількох обтяжень на один об`єкт нерухомого майна. Державний реєстратор зобов`язаний внести запис про ухвалу суду про забезпечення позову (шляхом накладення арешту чи заборони відчуження), незалежно від наявності в реєстрі відомостей про податкову заставу. Такі обтяження співіснують у реєстрі одночасно, а черговість їх задоволення визначається пріоритетом за часом реєстрації.

Сама по собі наявність податкової застави не є абсолютною гарантією збереження майна. Вона не виключає ризику того, що власник квартири може вчинити спробу відчужити її в інший спосіб (зокрема, на підставі судових рішень у правовідносинах з третіми особами). Крім того, існує ризик примусової реалізації цього майна органами контролю (податковою службою), що в майбутньому повністю унеможливить захист майнових прав та інтересів Банку-позивача та виконання рішення суду у цій справі.

Суд констатує, що заявлений позивачем захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв`язку з предметом спору.

Також суд бере до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Враховуючи вказані позивачем обставини тривалого невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором 20.07.2018 № 40173700-КД-1, перебування ТОВ ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА та поручителя ОСОБА_1 , який є керівником товариства, та тимчасово окупованій Російською Федерацією території, суд приходить до висновку, що наразі існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У поданій заяві АТ ПриватБанк зазначило, що після накладення арешту на майно поручителя ОСОБА_1 , останній ніяким чином не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні транспортними засобами, що унеможливлює нанесення йому будь-яких збитків.

При цьому пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не зазначено.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі № 911/172/22, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Отже, незазначення АТ ПриватБанк у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням указаних приписів процесуального законодавства.

Суд, ураховуючи положення ст. 141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів АТ ПриватБанк, а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно співвідповідача поручителя ОСОБА_1 за договором поруки від 20.07.2018 № 40173700-ДП-1: квартиру, загальна площа (кв.м): 82,0, житлова площа (кв.м): 49,0, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна: 28644831, у межах ціни позову 1 739 915 грн 25 коп.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст. 86, 136, 137, 140, 144, 232, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк від 16.06.2026 про забезпечення позову до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА, співвідповідача фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 20.07.2018 № 40173700-КД-1 у сумі 1 739 915 грн 25 коп., у т. ч. 1 374 951 грн 16 коп. заборгованості за кредитом, 88424 грн 74 коп. заборгованості за процентами та 276539 грн 35 коп. пені задовольнити.

2. Накласти арешт у межах ціни позову 1 739 915 грн 25 коп. на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: Реєстраційний номер майна: 28644831; Тип майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; загальна площа (кв.м): 82,0, житлова площа (кв.м): 49,0; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 26.10.2009; дата внесення запису: 26.10.2009; ПІБ: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_2 , 26.10.2009, свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 514 від 08.09.2009.

3. Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570.

4. Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

5. Дана ухвала відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом, набрала законної сили 18.06.2026 та може бути пред`явлення до виконання до 19.06.2029 (включно).

6. У відповідності до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 18.06.2026 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя Н.М. Зюбанова