Рішення № 137497654, 17.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2026Справа № 910/4686/26За позовом ОСОБА_1

до Житлового кооперативу №2

про визнання припинення повноважень голови правління та вилучення запису з ЄДРПОУ

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Чалов А.О.;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Житлового кооперативу №2 (далі - відповідач) про визнання припиненими повноважень позивача як голови правління Житлового кооперативу №2 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з розділу: відомості про органи управління юридичної особи, відомостей про ОСОБА_1 , як керівника (голову) та представника ЖК №2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 13.05.2026.

Ухвалою суду від 13.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.06.2026.

У судове засідання з розгляду справи по суті 17.06.2026 з`явився представник позивача, вимоги позову підтримав повністю.

Відповідач свого представника у судові засідання не направляв, відзиву на позов не подавав. Ухвали суду направлялися поштою, оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні 1989 року при виконкомі Київської міської Ради народних депутатів було організовано Житловий кооператив № 2 та затверджено статут кооперативу.

Під час проведення загальних зборів членів Житлового кооперативу № 2 які відбулися 16.06.2020 ОСОБА_1 разом з іншими членами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обрано до складу правління відповідача.

Також 16.06.2020 позивача обрано головою правління, що підтверджується копією протоколу № 1 загальних зборів відповідача.

Як зазначає позивач, на виконання рішення загальних зборів та правління Житлового кооперативу № 2 державному реєстратору було подано відповідні зміни в частині голови правління Кооперативу та 26.11.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1000681070005009120 згідно якої керівником Житлового кооперативу № 2 з 26 листопада 2020 року є позивач, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ № 356905350464 від 27.11.2020.

Позивач зауважує, що статутом Житлового кооперативу № 2 повноваження правління не можуть тривати більше двох років, а відповідно до статті 16 Закону України «Про кооперацію», якою передбачено, що члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років, на позивача і досі покладено повноваження голови кооперативу, а також наявний запис в ЄДРПОУ про те, що він є керівником Житлового кооперативу № 2, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ на день подачі позову.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2024 року позивач здійснив відчуження своєї квартири, що знаходилась в Житловому кооперативі № 2 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим припинив своє членство в Кооперативі на підставі п.п. 6 п. 41 Статуту Кооперативу.

З огляду на те, що збіг термін перебування на посаді голови правління визначений статутом Кооперативу у два роки та закінчення граничного терміну перебування на посаді голови правління визначений статтею 16 Закону України «Про кооперацію» та припинення членства в Кооперативі у зв`язку із відчуженням майна та виїзду на інше постійне місце проживання, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади позивач 15.11.2024 звернувся до правління Житлового кооперативу № 2 із відповідною заявою про звільнення його з посади голови правління за власним бажанням з 01.12.2024, яка була зареєстрована 15.11.2024 за вхідним номером 2024-15. Але з невідомих позивачу причин збори правління не відбулись, а відтак заяву позивача про складання ним повноважень голови правління розглянуто не було.

Після цього, позивач за допомогою розміщення інформації в загальному чат каналі Житлового кооперативу № 2 та на дошці оголошень звернувся до Кооперативу із пропозицією 16.11.2024 провести загальні збори з питанням денним в тому числі переобрання правління Житлового кооперативу № 2.

Але у зв`язку із відсутністю кворуму загальні збори Кооперативу призначені на 16.11.2024 не відбулися, що підтверджується протоколом № 1 загальних зборів Житлового кооперативу № 2.

Наступні загальні збори Житлового кооперативу № 2 було призначено на 30.11.2024 про що знов інформацію було розміщено в загальному чат-каналі кооперативу та на дошці оголошень.

Разом з тим, загальні збори, призначені на 30.11.2024 знову не відбулися і знову у зв`язку із відсутністю кворуму, про що свідчить протокол № 2 загальних зборів Житлового кооперативу № 2.

Позивач вважає, що незважаючи на те, що правління Кооперативу не розглянуло заяву ОСОБА_1 , а загальні збори з питанням про переобрання правління двічі не відбулись, фактично з 01.12.2024 ОСОБА_1 припинив виконувати свої обов`язки, як голова кооперативу в силу статуту та Закону України «Про кооперацію» без передачі повноважень новообраному правлінню кооперативу про що напередодні позивач повідомів заявою відповідача зареєстрованою 30.11.2024 за вх. № 2024-18.

Крім того, в червні 2025 року сплив граничний термін в п`ять років, визначений статтею 16 Закону України «Про кооперацію», якою передбачено, що члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

У зв`язку із чим, з адвокатським зверненням до членів Житлового кооперативу № 2 звернувся адвокат, який діяв в інтересах ОСОБА_1 із повідомленням, що повноваження ОСОБА_1 як голови правління Житлового кооперативу № 2 припинено ще з грудня 2024 та необхідність проведення загальних зборів для переобрання складу правління кооперативу. Разом з тим, до цього часу загальні збори про переобрання правління Житлового кооперативу № 2 не відбулися та в ЄДРПОУ наявна інформація, що керівником кооперативу є позивач.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду з указаним позовом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні врегульовано Законом України «Про кооперацію», відповідно до статті 1 якого кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/ або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 Закону України «Про кооперацію»)

Відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Пунктом 1 Статуту Кооперативу в редакції від 06.10.2000 (далі - Статут) визначено, що Житловий кооперативу №2 організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного будинку на 28 квартир за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Згідно з пунктом 5 Статуту Кооператив не є прибутковою організацією.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу до компетенції яких віднесено, в тому числі, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

Статтею 16 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Аналогічні положення закріплені пунктами 49, 52 Статуту, відповідно до яких виконавчим органом кооперативу є правління, в кількості не менш 3 членів. Члени правління обираються загальними зборами членів кооперативу на 2 роки.

Відповідно до пункту 51 Статуту загальні збори членів житлового кооперативу скликаються правлінням не менше двох разів на рік.

Порядок скликання загальних зборів Статутом Кооперативу не унормовано, разом з тим, статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Тим же пунктом 51 Статуту передбачено, що загальні збори членів кооперативу визнаються правочинними, якщо на них присутні не менше 2/3 загальної кількості членів кооперативу. Рішення приймаються простою більшістю, а ухвали про, в тому числі, прийняття та виключення з Кооперативу приймаються більшістю не менш 3/4 голосів присутніх на зборах членів кооперативу.

Оскільки ані вимогами чинного законодавства, ані умовами Статуту не передбачені способи повідомлення членів Кооперативу про проведення загальних зборів, питання щодо відсутності визначення у Законі України «Про кооперацію» способів оповіщення (повідомлення) членів кооперативу про проведення загальних зборів досліджувалось Верховним Судом під час розгляду справи № 910/1255/22 та наведено у постанові від 13.09.2023. Тому Позивач скористався тими ж способами повідомлення членів Кооперативу про проведення загальних зборів, що були використані свого часу для скликання загальних зборів під час обрання його до членів правління кооперативу, тобто шляхом повідомлення за 10 днів до проведення зборів, у загальному чаті членів Кооперативу та розміщення відповідної об`яви на дошці оголошень Кооперативу про дату, час, місце проведення загальних зборів та порядок денний.

Верховний Суд у постановах від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 06.02.2020 у справі №906/307/19, зазначив, що обраний особою, яка скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 по справі № 910/1255/22 «хоча такі висновки були зроблені у справах, які стосувалися оскарження рішень загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, однак сформовані Верховним Судом положення не є такими, що застосовуються лише щодо певних господарських товариств, натомість є загальними принципами, які дозволяють учаснику відповідного товариства (в розумінні ч.2 ст.83 ЦК) належним чином реалізувати свої корпоративні права».

15.11.2024 позивачем було скеровано відповідачу заяву про звільнення його з 01.12.2024 з посади голови правління за власним бажанням, яку, в тому числі, разом зі звітом правління, повинні були розглянути члени Кооперативу на загальних зборах призначених на 15.11.2024.

Разом з тим, збори призначені на 16.11.2024 не відбулися у зв`язку із неявкою членів Кооперативу (на збори з`явилось лише 6 осіб про що свідчить протокол загальних зборів, копія якого наявна у справі). Відповідно, було прийнято рішення про проведення чергових зборів з тим же порядком денним 30.11.2024, що також знайшло своє відображення в протоколі загальних зборів № 1 від 16.11.2024.

Однак збори призначені на 30.11.2024 знов не відбулися у зв`язку із неявкою членів Кооперативу (на збори прибуло лише 7 осіб з 29 членів Кооперативу, що знайшло своє відображення у протоколі № 2 від 30.11.2024, копія якого наявна у справі).

З наведеного вбачається, що позивач вчиняв всі можливі дії, щодо скликання загальних зборів Кооперативу, однак необхідний кворум не збирався, що унеможливлює переобрання нового голови Кооперативу.

У статті 16 Закону України «про кооперацію» вказано, що члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Відповідно до пункту 52 Статуту Кооперативу, правління обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у кількості не менше 3 чоловік строком на два роки.

З огляду на наведене членом правління може бути тільки член Кооперативу зі строком правління на два роки.

За умовами п.п. 6 пункту 41 Статуту Кооперативу член житлового кооперативу може бути виключений з кооперативу у випадку виїзду на інше постійне місце проживання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору дарування квартири від 21.03.2024 зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Денисевич С.А. за №98, подарував належну йому квартиру АДРЕСА_2 .

З наданого позивачем витягу з реєстру територіальної громади підтверджується, що позивач 09.07.2024 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

З наведеного вбачається, що позивач змінив своє постійне місце проживання, а отже, за правилами п.п.6 п. 41 Статуту Кооперативу наявні підстави для виключення позивача з членів Кооперативу.

Згідно з положеннями п.п. 1 пункту 31 Статуту Кооперативу лише член житлового кооперативу має право обирати та бути обраним до органів управління кооперативу та до ревізійної комісії кооперативу.

Зазначене дозволяє дійти до висновку, що із припиненням членства в Кооперативі припиняються повноваження колишнього члена Кооперативу щодо його участі в органах управління та контролю такого Кооперативу.

Крім того, строк повноважень за умовами Статуту та Закону України «Про кооперацію» щодо управлінських функцій керівництва Кооперативу станом на день звернення із позовом давно сплив.

Судом також враховано, що перебування на посаді керівника Кооперативу особи поза волею цієї особи покладає на неї правовий тягар, оскільки така особа має певні обов`язки як керівник та обмежена у певних своїх правах.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №758/1861/18).

Уповноважений на звільнення директора орган Кооперативу проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом та Законом «Про кооператив» обов`язків.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності Кооперативу відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що наявність повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення керівника із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи наведене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими повноважень позивача як керівника Кооперативу, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про органи управління юридичної особи, відомостей про ОСОБА_1 , як керівника (голову) та представника Житлового кооперативу № 2.

З огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненими повноваження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як голови правління Житлового кооперативу №2 (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 125; ідентифікаційний код 23731025) шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з розділу: Відомості про органи управління юридичної особи, відомостей про ОСОБА_1 , як керівника (голову) та представника Житлового кооперативу № 2.

Стягнути з Житлового кооперативу №2 (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 125; ідентифікаційний код 23731025) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.06.2026.

Суддя Р.Б. Сташків