Рішення № 137497560, 18.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2026Справа № 910/3138/26за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Райс"

про стягнення 838 613,60 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Райс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за Договором суборенди нежитлового приміщення №2 від 17.11.2023 у загальному розмірі 838 613,60 грн, яка складається з 571 531,06 грн заборгованості з суборендної плати, 108 876,72 грн заборгованості з компенсації комунальних витрат, 48 984,33 грн пені, 47 105,94 грн інфляційних втрат, 18 244,58 грн 3% річних та 43 870,97 грн неустойки за прострочення повернення майна згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Договору суборенди нежитлового приміщення №2 від 17.11.2023, укладеного між сторонами, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно вносити суборендну плату та компенсувати витрати за спожиті комунальні послуги. Позивач належним чином виставляв та направляв відповідачу відповідні рахунки на оплату. Проте, відповідач свої фінансові зобов`язання не виконував, внаслідок чого у нього виникла основна заборгованість у розмірі 680 407,78 грн (яка складається з 571 531,06 грн боргу із суборендної плати та 108 876,72 грн боргу з компенсації комунальних послуг). Крім того, після дострокового розірвання договору з ініціативи позивача з 09.01.2026, відповідач порушив строк повернення об`єкта суборенди, фактично повернувши приміщення лише 27.01.2026. Зазначене систематичне порушення відповідачем умов договору та вимог законодавства стало підставою для нарахування позивачем пені, інфляційних втрат, 3% річних та неустойки за несвоєчасне повернення майна (ч. 2 ст. 785 ЦК України), що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення загальної суми заборгованості у розмірі 838 613,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 про відкриття провадження у справі №910/3138/26 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК РАЙС" 25.03.2026 о 14 год. 17 хв., про що судом було отримано інформацію 25.03.2026 о 14 год. 33 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 24.03.2026 вручена відповідачу 25.03.2026.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/3138/26 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2023 між ТОВ "Аптека низьких цін К" (орендар) та ТОВ "ВК Райс" (суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №2, за умовами якого (п. 1.1) орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 51,4 кв.м., що розміщено на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67, літера А, нежитлове приміщення №5. Фактична передача об`єкта підтверджується Актом прийому-передачі від 17.11.2023.

Згідно з п. 3.1. Договору, суборендна плата становить 40 000,00 грн за повний місяць. При цьому сторони погодили, що суборендна плата нараховується та оплачується суборендарем починаючи з 252-го дня з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в суборенду.

Із означеного слідує, що зобов`язання зі сплати суборендної плати виникло у відповідача та підлягало виконанню починаючи з 25.07.2024.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що суборендар сплачує суборендну плату за кожний місяць користування в строк до 5 числа поточного місяця.

Водночас, згідно з п. 3.2. Договору, суборендар зобов`язаний сплачувати комунальні витрати, які нараховуються з моменту підписання акту прийому-передачі (тобто з 17.11.2023), а саме: витрати з постачання та розподілу електроенергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами, інші експлуатаційні витрати тощо. Оплата здійснюється на підставі наданих орендарем рахунків протягом 5 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунків позивача, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати суборендної плати та компенсації комунальних послуг належним чином не виконував. Внаслідок цього у відповідача виникла основна заборгованість у розмірі 680 407,78 грн (з яких 571 531,06 грн - суборендна плата, 108 876,72 грн - комунальні витрати).

Крім того, із умов Договору (п. 2.2.15) та направленого позивачем повідомлення про дострокове розірвання слідує, що відповідач зобов`язаний був повернути об`єкт суборенди в останній день дії Договору - до 09.01.2026 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акта фіксації повернення нежитлового приміщення від 27.01.2026, фактичне звільнення та передача приміщення відбулися лише 27.01.2026.

Відтак, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення об`єкта суборенди у період з 10.01.2026 по 27.01.2026, що є прямою підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.2.17 Договору передбачено, що у випадку порушення обов`язку щодо своєчасного внесення платежів суборендар зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення. За розрахунком позивача, сума пені становить 48 984,33 грн.

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми за користування коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі цієї норми позивач нарахував 47 105,94 грн інфляційних втрат та 18 244,58 грн 3% річних.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, визнав їх арифметично правильними та обґрунтованими.

Також судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на дострокове розірвання Договору (п. 6.3 Договору), повідомивши відповідача за 30 календарних днів. Договір припинив свою дію 09.01.2026.

Відповідно до п. 2.2.15 Договору та ч. 1 ст. 785 ЦК України відповідач був зобов`язаний повернути приміщення в останній день дії Договору, тобто 09.01.2026.

Фактичне повернення приміщення відбулося лише 27.01.2026, що підтверджується одностороннім Актом фіксації повернення нежитлового приміщення, складеним позивачем через неявку уповноваженого представника відповідача.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено: якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З огляду на доведеність факту прострочення повернення об`єкта оренди за період з 10.01.2026 по 27.01.2026, вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі 43 870,97 грн є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Райс" (Україна, 04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 8; ідентифікаційний код 44491120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека низьких цін К" (Україна, 69033, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Космічна, будинок 124/1; ідентифікаційний код 37922217) основну заборгованість у сумі 680 407 (шістсот вісімдесят тисяч чотириста сім) грн 78 коп., пеню в сумі 48 984 (сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 47 105 (сорок сім тисяч сто п`ять) грн 94 коп., 3% річних в сумі 18 244 (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн 58 коп., неустойку в сумі 43 870 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят) грн 97 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 12 579 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 20 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна