Рішення № 137497389, 08.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 Справа № 908/423/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В. при секретарі судового засідання Мироненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/423/26

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600)

до відповідача: Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 18, ідентифікаційний код 00493698)

про стягнення 85594,49 грн.

за участю представників:

від позивача - Підпалий О.В., виписка з ЄДР (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Бичківський О.О., довіреність № 03/255 від 07.05.2026 (в залі суду);

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» з позовом про стягнення з Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного 85594,49 грн., з яких 48323,67 грн. - заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за поставлену електроенергію за період січень 2022 року - лютий 2022 року, 15505,45 грн. - інфляційні втрати, 21765,37 грн. - 15% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/423/26, присвоєно справі номер провадження 33/19/26, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 23.02.2026.

Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін 20.02.2026 після 17-ї год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

05.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є споживачем за договором, рахунки на оплату виставлені позивачем з порушенням п. 5.8 договору, неможливість споживача виконати зобов`язання за договором була зумовлена дією форс-мажорних обставин, зокрема фактом окупації міста Мелітополя, що також унеможливлювало постачання електричної енергії споживачу з 26.02.2022. Також відповідач не погодився з розрахунками 15% річних та інфляційних втрат позивача. Надав контррозрахунки 15% річних та інфляційних втрат.

06.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача.

Разом із тим, позивачем не викладено пояснень щодо постачання електричної енергії відповідачу за період з 26.02.2022 після окупації міста Мелітополь.

Ухвалою від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/423/26, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.05.2026 о/об 12-30 хв. Запропоновано позивачу надати письмові пояснення та відомості щодо відпуску електричної енергії на об`єкти споживача в лютому 2022 року з урахуванням зауважень відповідача щодо окупації міста Мелітополь.

Ухвалу суду доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 01.05.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

30.04.2026 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 12.05.2026 та інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 01.05.2026 задоволено клопотання позивача, ухвалено здійснювати проведення судового засідання 12.05.2026 о 12 год. 30 хв. у справі №908/423/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

08.05.2026 від позивача надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026, у якій надано письмові пояснення та відомості щодо відпуску електричної енергії на об`єкти споживача в лютому 2022 року з урахуванням зауважень відповідача щодо окупації міста Мелітополь.

В судовому засіданні 12.05.2026 були присутні представник позивача (в режимі відеоконференції) та представник відповідача (в залі суду), здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв`язку.

Суд дійшов висновку про необхідність долучення до матеріалі справи заяви представника позивача, поданої на виконання ухвали суду від 21.04.2026.

Представники сторін повідомили суду, що всі докази подані, клопотання відсутні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою від 12.05.2026 закрито підготовче провадження у справі №908/423/26, призначено справу №908/423/26 до розгляду по суті на 08.06.2026 о 10 год. 00 хв. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 08.06.2026 були присутні представник позивача (в режимі відеоконференції) та представник відповідача (в залі суду), здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв`язку.

Представник позивача просив задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

В судовому засіданні 08.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - постачальник, позивач), яке виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Таврійським державним агротехнологічним університетом імені Дмитра Моторного в особі Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго».

За даними ПАТ «Запоріжжяобленерго», на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», Мелітопольський фаховий коледж віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2022, що підтверджується листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.12.2021 № 007-72/6839 (порядковий номер 2626-2644).

Положеннями статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ).

Зокрема, ще з 27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», позивачем як постачальником «останньої надії» на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; додаток №1 до комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 до договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 1470 від 27.12.2017 (із змінами), а саме: підпунктом 29 пункту 2.2 глави 2 встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен в тому числі надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативноправовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до абз. 2 п. 5.2 гл. 5 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, типову форму якого затверджено ПРРЕЕ і який є додатком 4 до цих Правил, постачальник електричної енергії має право на отримання інформації щодо обсягу та якості електричної енергії, умов та фактичних режимів її розподілу, тарифів (цін), порядку оплати за переліком комерційних точок обліку споживачів відповідно до реєстру точок комерційного обліку постачальника.

Отже, ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії, на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Таким чином, позивач отримує інформацію про споживачів, які стали споживачами нашого підприємства, від ОСР, оскільки згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені у Комерційній пропозиції № 5 від 08.10.2021, для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Тобто законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20, від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 12.11.2024 у справі № 910/14138/22 та від 02.10.2024 у справі № 910/3532/23.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 2.1 глави 2 договору (предмет договору) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8 глави 5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Умовами комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору (далі - комерційна пропозиція), встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до п. 4.2 комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до положень пункту 4.14 розділу IV ПРРЕЕ платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам, зокрема електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії.

Пунктом 4.3 комерційної пропозиції передбачено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Положеннями п. 4.4 комерційної пропозиції встановлено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Відповідно до п. 5.10 глави 5 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та положень комерційної пропозиції оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

На виконання договору, за даними оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 13.11.2018 № 1410) на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2022 року (порядковий номер 784-787) та за лютий 2022 року (317-320) позивачем складено:

- рахунок № 000026181890/07/К01/31089 від 11.05.2022 та акт № 023594 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 11.05.2022 обсяг споживання електричної енергії - 4771 кВт.*год. на суму 26 594,24 грн., які були надіслані позивачем супровідним листом № 44/10-1293 від 17.05.2022 на електронну адресу відповідача (vsp-mk-tdatu@ukr.net) та отримані відповідачем 18.05.2022, що підтверджується роздруківкою з електронної скриньки позивача про відправлення повідомлення;

- рахунок № 000026181890/07/К02/31089 від 11.05.2022 та акт № 023597 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022 року від 11.05.2022 обсяг споживання електричної енергії - 4727 кВт.*год. на суму 25379,22 грн.

Обсяг фактично спожитої електричної енергії відповідачем у Звіті ОСР за лютий 2022 року встановлений у період з 01.02.2022 по 28.02.2022.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Мелітопольська міська територіальна громада (код UA2308007000006895) перебуває у тимчасовій окупації з 25.02.2022.

У зв`язку з цим за результатами аналізу наданих ПАТ «Запоріжжяобленерго» фактичних обсягів споживання електричної енергії на відповідність наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (чинний на момент корегування обсягів електричної енергії) позивачем проведено корегування відпущеної електричної енергії відповідачу у бік зменшення за лютий 2022 року та складено корегувальний рахунок № 000026181890/07/К02/31092 від 30.11.2023 та корегувальний акт № 49946 від 30.11.2023 до акту № 23597 від 11.05.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 4052,00 кВт.*год. на суму 21729,43 грн.

Коригування обсягів споживання електричної енергії відповідачем було здійснено відповідно до наступного розрахунку: 4727 кВт*год (обсяг спожитої електричної енергії Відповідачем відповідно до Звіту ОСР за лютий 2022 року) / 28 дні (кількість днів у лютому 2022 року) * 24 дні (кількість днів споживання електричної енергії відповідачем до дати тимчасової окупації міста Мелітополь) = 4052 кВт*год.

Отже, обсяги споживання відповідачем електричної енергії за лютий 2022 року визначені з урахуванням періоду тимчасової окупації міста Мелітополь.

Корегувальний рахунок № 000026181890/07/К02/31092 від 30.11.2023 та корегувальний акт № 49946 від 30.11.2023 до акту № 23597 від 11.05.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 4052,00 кВт.*год. на суму 21729,43 грн. було направлено 15.12.2023 до електронної скриньки відповідача vsp-mk-tdatu@ukr.net супровідним листом позивача від 14.12.2023 №44/10-3487/ПОН, що підтверджується роздруківкою з електронної скриньки позивача про відправлення повідомлення.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу на його електронну адресу vsp-mk-tdatu@ukr.net вимогу про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електроенергію від 25.03.2024 за № 44/11- 007272.

Заборгованість за розрахунковий період січень - лютий 2022 року в сумі 48 323,67 грн. (з урахуванням ПДВ) відповідачем не була погашена та пред`явлена позивачем до стягнення з відповідача в особі Відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного».

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Умовами комерційної пропозиції встановлено, що акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від OC. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Відповідно до положень пункту 4.14 розділу IV ПРРЕЕ платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам, зокрема електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії.

За умовами пункту 4.3 комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Положеннями розділу 16 комерційної пропозиції встановлено, що інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача.

У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; pon2@uie.kiev.ua.; споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

У разі направлення документів в порядку визначеному розділом 16 цієї комерційної пропозиції такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без вимоги щодо додаткового оформлення на паперовому носії.

Як встановлено судом, рахунки та акти за спожиту електричну енергію були надіслані на електронну адресу відповідача, яка зазначена у листі відповідача від 28.04.2022 № 36.

Таким чином, відповідно до положень пункту 4.14 ПРРЕЕ, розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»» та розділу 16 «Інші умови» комерційної пропозиції рахунки та акти за спожиту електричну енергію, вважаються отриманими відповідачем належним чином.

Щодо зауважень відповідача про не виставлення рахунків за спожиту електричну енергію відокремленому підрозділу, а також про виставлення рахунків з порушенням встановлених строків, суд зазначає, що пунктом 4.12. ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 6.2.4. ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 глави VI ПРРЕЕ. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника «останньої надії» в одноденний термін про перелік споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії», не пізніше дати такого переходу.

За даними АТ «Запоріжжяобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Правил, споживача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії», що підтверджено ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.12.2021 № 007-72/6839, тому відповідач був обізнаний про те, що він перебував на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії» та мав обов`язок щодо оплати електричної енергії.

Виходячи з умов договору та законодавства, обов`язок щодо сплати за спожиту електричну енергію у відповідача виникає з 21 дня, наступного місяця, у якому здійснювалося постачання електричної енергії та у разі не виконання цього обов`язку споживачем.

Згідно з вимогами п.п. 2 та п.п. 6 п. 6.2 глави 6 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», відповідно п. 4.17 ПРРЕЕ, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну обсязі оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим договором.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України).

У п. 13.1 комерційної пропозиції встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 розділу 7 комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, сторонами встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Протоколу розрахунку за типом заборгованості 15% річних та інфляційні втрати нараховані за період з 26.05.2022 по 09.02.2026 та складають: 21765,37 грн. - 15% річних, 15505,45 грн. - інфляційні втрати.

Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Доводи відповідача про те, що нарахування 15% річних та інфляційних втрат слід обмежити річним строком відповідно до умов п. 13.1 комерційної пропозиції судом відхилені з огляду на те, що даною умовою передбачено обмеження строку нарахування саме штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань або неналежне виконання зобов`язання, а не 15% річних та інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями, а є компенсацією втрат кредитора від знецінення грошових коштів за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нормами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 виклала правові висновки про те, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу.

Отже, відповідач помилково застосовує умови п. 13.1 комерційної пропозиції для обмеження строку нарахування 15% річних та інфляційних втрат.

Щодо посилання відповідача на факт окупації м. Мелітополь з 26.02.2022 як форс-мажорну обставину суд зазначає, що вартість спожитої відповідачем електричної енергії розрахована позивачем до моменту окупації м. Мелітополь (за 24 дні лютого 2022 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

Пред`явлена позивачем до стягнення сума вартості спожитої електричної енергії є основним зобов`язанням відповідача, а не відповідальністю відповідача. Враховуючи викладене, посилання відповідача на факт настання форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість спожитої електричної енергії.

Крім того, суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин адресований «всім, кого він стосується». Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетних призначень для розрахунку з позивачем суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України»).

Також відповідач вважає, що спірні правовідносини виникли між позивачем і відокремленим структурним підрозділом «Мелітопольський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного», який, на думку, відповідача, має бути належним відповідачем у справі.

Зазначені доводи судом відхилені, з огляду на таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відокремлений структурний підрозділ «Мелітопольський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 26181890) є відокремленим структурним підрозділом Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (ідентифікаційний код юридичної особи 00493698).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Серед ознак юридичної особи слід виокремити виступ у цивільному обороті від свого імені; здатність нести самостійну майнову відповідальність. яка передбачає здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, нести самостійну майнову відповідальність за своїми зобов`язаннями; здатність бути позивачем або відповідачем у суді.

За визначенням частин 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва

У постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 522/2362/22 викладено висновки про те, що від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Тобто керівники юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, які призначаються юридичною особою, що його створила, діють на підставі довіреності від імені юридичної особи (частина четверта статті 95 Цивільного кодексу України). Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.

У Цивільному кодексі України не встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Отже, відокремлений структурний підрозділ «Мелітопольський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 26181890) не може бути відповідачем у даній справі. Належним відповідачем є Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного (ідентифікаційний код юридичної особи 00493698), до якого пред`явлений позов у даній справі.

Посилання відповідача на те, що договір укладався відокремленим підрозділом, а не юридичною особою, не спростовують даного висновку, оскільки в силу норми ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відокремлений підрозділ, діючи в цивільних та господарських правовідносинах, створює права та обов`язки не для себе, а для юридичної особи, яку він представляє. Наявність закріпленого за відокремленим підрозділом майна на праві оперативного управління, а також повноважень на укладання угод, а також закріплені в Положенні про відокремлений підрозділ, права відокремленого підрозділу виступати позивачем і відповідачем, у суді не спростовують даного висновку, оскільки відповідні права реалізуються відокремленим підрозділом у межах відносин представництва та не можуть суперечити загальним засадам цивільного судочинства і нормам законодавства як правовим актам вищої юридичної сили.

Відповідно до вимог ч 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, у разі вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним, що підлягає доведенню в суді.

Відповідно до припису ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, за яким з відповідача стягується заборгованість, не визнавався судом недійсним. Більш того, відповідач не заперечує повноважень відокремленого підрозділу на укладання цього правочину, посилаючись на те, що відокремлений підрозділ мав самостійну компетенцію на укладання та виконання цього правочину.

Відповідно до частин 1, 3 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, споживачем за договором та належним відповідачем у даній справі є саме Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 18, ідентифікаційний код 00493698), з якого підлягає стягненню заборгованість та нараховані за прострочення її сплати 15% річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Визначення порядку виконання судового рішення за рахунок балансової належності відноситься до внутрішньої компетенції юридичної особи як головного підприємства, яке здійснює управління відокремленим підрозділом відповідно до п. 3.1 Статуту відповідача, п. 5.1 Положення про відокремлений підрозділ, та є розпорядником власного майна і коштів в межах правосуб`єктності юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява містить вимоги майнового характеру про стягнення 85594,49 грн. та подана в 2026 році в системі «Електронний суд».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за розгляд позовної заяви про стягнення 85594,49 грн. належить до сплати судовий збір у розмірі: 3328,00 грн. (мінімальна ставка) х 1,5% х 0,8 = 2662,40 грн.

За розгляд позовних вимог позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн. платіжною інструкцією №182 від 13.02.2026. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 18, ідентифікаційний код 00493698) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) заборгованість за поставлену електроенергію за період січень - лютий 2022 року в сумі 48323,67 грн. (сорок вісім тисяч триста двадцять три грн. 67 коп.) на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк».

Стягнути з Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 18, ідентифікаційний код 00493698) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) інфляційні втрати в сумі 15505,45 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ять грн. 45 коп.), 15% річних у сумі 21765,37 грн. (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять грн. 37 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 18.06.2026.

Суддя М.В. Мірошниченко