Ухвала суду № 137497013, 17.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви

про видачу дубліката виконавчого документа

17.06.2026 Справа № 904/10566/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від стягувача: не з`явився

від боржника: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника стягувача (вх. суду №26981/26 від 02.06.2026) про видачу дубліката наказу від 03.08.2018 у справі

за позовом Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавт Груп"

про стягнення 3908748, 94 грн

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа за позовом Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавт Груп" про стягнення боргу у сумі 3 908 748,94 грн із посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №03, укладеного між сторонами 14.12.2015 (суддя Воронько В.Д.)

01.03.2018 рішенням господарського суду (суддя Воронько В.Д.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавт Груп" на користь Колективного підприємства "Азовбудматеріали" 3908748,94 грн боргу за поставлену продукцію та 58631,23 грн витрат по сплаті судового збору, постановлено видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

03.04.2018 господарським судом (суддя Воронько В.Д.) видано наказ.

02.06.2026 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №26981/26 від 02.06.2026) про видачу судового наказу, відповідно до якої просить суд:

- видати дублікат судового наказу по справі №904/10566/17 про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавт Груп" грошової заборгованості у сумі 3967380,17 грн на користь заявника.

02.06.2026 розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №394 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи по вх. №26981/26 справи №904/10566/17 у зв`язку із відрахуванням судді Воронько В.Д. зі штату.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 справу №904/10566/17 передано на розгляд судді Іванової Т.В.

05.06.2026 ухвалою господарського суду прийнято до розгляду заяву представника позивача (вх. суду №26981/26 від 02.06.2026) про видачу дублікату судового наказу та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 17.06.2026 о 15:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань №3-409 за адресою: 49505, місто Дніпро, вулиця Володимира Винниченка, будинок 1.

У вказане судове засідання 17.06.2026 представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду заяви сторони повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Проаналізувавши заяву представника стягувача (вх. суду №26981/26 від 02.06.2026) про видачу дубліката наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 та наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Приписами частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпункту 19.4 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частин 2 та 3 згаданої статті строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Приписами частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

При цьому суд звертає увагу, що наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Видача дубліката наказу жодним чином не порушує права боржника (відповідача) та не покладає на нього якихось додаткових зобов`язань.

Як убачається, у наказі від 03.04.2018 зазначено, що він дійсний для пред`явлення до 04.04.2021.

Проте стягувач звернувся до господарського суду з заявою про видачу дубліката наказу 02.06.2026, тобто після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що у пункті 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г; від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012; від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц; від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12.

Отже, після введення на території України воєнного стану до Закону України "Про виконавче провадження" внесено зміни (пункт 10-2 Розділу XIII), якими встановлено, що строки пред`явлення виконавчих документів до виконання на період до припинення або скасування воєнного стану на території України перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

При цьому строк пред`явлення наказу від 03.04.2018 до виконання є таким, що сплинув 04.04.2021, тобто до введення на території України воєнного стану.

Отже, вказаний строк не переривався на період до припинення або скасування воєнного стану, оскільки сплинув до введення на території України воєнного стану.

Суд зауважує, що положення Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав для переривання чи зупинення строків. Змін щодо автоматичного продовження строків пред`явлення виконавчих документів через COVID-19 у цей закон не внесено.

Судова практика чітко розмежовує процесуальні строки (для дій у суді), строки позовної давності (для звернення з позовом) та строки пред`явлення до виконання. Карантинне продовження застосовувалося лише до перших двох категорій і лише до статей, які були прямо передбачені в кодексах.

Отже, стягувач звернувся до господарського суду з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При цьому заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання представником стягувача до суду не подавалася, обґрунтування поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання представником заявника не зазначено.

З поданої представником стягувача заяви про видачу виконавчого документа вбачається, що у якості обґрунтування втрати виконавчого документу по справі представник стягувача зазначає наступні обставини:

- між заявником та боржником було укладено господарський договір № 03 від 14.12.2015 року, договір укладено у письмовій формі (копію додати не можемо, так як втрачена на окупованій території в м. Маріуполі, де здійснювалася діяльність до 24.02.2022 року). Відповідно до вказаного договору боржник повинен був сплатити грошові кошти за відвантажене вапно в лютому - травні 2016 року, до 31 травня 2016 року;

- боржник в порушення вимог статті 224-225 Господарського процесуального кодексу України та договору № 03 від 14.12.2015 року зобов`язання не виконав;

- на неодноразові звернення (вимоги) щодо необхідності належного виконання укладеного договору не реагує. Отже, все вищевикладене свідчить, що існує грошова заборгованість за укладеним договором. Загальна сума грошового зобов`язання складає, з урахуванням санкцій у сумі 3967380,17 грн. На момент подання цієї зави вищевказаний договір не було розірвано або/чи визначено недійсним у судовому порядку;

- не існує й інших доказів щодо відкладення/ пролонгації або відмови від виконання зобов`язання за вказаним договором. Таким чином, зобов`язання є чинними (дійсним);

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та окупацією м. Маріуполя в перші дні війни всі документи по веденню господарської діяльності Колективне підприємство "Фірма "Азовбудматеріали" вивезти на підконтрольну територію України не змогло (Рішення ДПС у Вінницькій області про неможливість вивезення документів);

- відповідно до ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України, особа, якій належить право вимоги може звернутися до господарського суду за судовим наказом, який видається на підставі вимоги про стягнення грошової заборгованості за договором укладеним у письмовій формі (електронній), якщо сума вимоги (заборгованості) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведені представником стягувача доводи та подані докази, господарський суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено факту пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом встановленого строку - до 04.04.2021, оскільки про вказані обставини заявником у заяві не зазначено та до заяви не додано доказів пред`явлення наказу до виконання, заяву подано після закінчення строку пред`явлення наказу до виконання, заява про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропущено заявником до суду не подана.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що стягувач звернувся до господарського суду з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарське процесуальне законодавство не надає право відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19)).

З огляду на викладене, відсутність доказів та обґрунтувань, що підтверджували б звернення наказу до виконання у встановлений строк - до 04.04.2021, втрату стягувачем виконавчого документу, господарський суд доходить висновку відмовити у задоволенні заяви представника стягувача (вх. суду №26981/26 від 02.06.2026) про видачу судового наказу.

При цьому суд зазначає, що наведене не позбавляє заявника права на звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа у випадку його втрати в порядку, передбаченому підпункту 19.4 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Додатково суд звертає увагу, що у заяві про видачу дубліката наказу представник стягувача помилково посилається на норми статей 147, 148, 150, 171 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаними нормами врегульовані питання наказного провадження та видачі судового наказу, який є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу, а не дубліката наказу про примусове виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 234, 235, підпунктом 19.4 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали" (вх. суду №26981/26 від 02.06.2026) про видачу судового наказу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 17.06.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в десятиденний строк у порядку, встановленому статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Іванова