Рішення № 137496952, 04.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026м. ДніпроСправа № 904/7071/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В. за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: Карєпова Г.А. (в режимі відеоконференції), Процанюк С.В. (в режимі

відеоконференції)

від відповідача: Феленко С.О. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача Фізичної особи-підприємця Машенко Марини Олександрівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

про розірвання договору про надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 166 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1.Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг №67 від 16.05.2025, зокрема, тим, що відповідачем не надано послуги з побудови та оптимізації відділу продажів швейної фабрики.

Так, позивач зазначає, що основною метою укладення договору було створення робочого відділу продажів, найм працівників та їх навчання. З огляду на те, що станом на 01.09.2025 відділу продажів створено не було, жодного найманого працівника за результатами співпраці з відповідачем прийнято на роботу не було та відповідне навчання та інструктажі не проводилися, послуги за договором відповідачем не надано.

За твердженням позивача у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся до відповідача з повідомленням №2 від 17.09.2025, яким запропонував в термін до 22.09.2025 повернути сплачені за договором грошові кошти в повному обсязі на поточний рахунок позивача.

Позивач зазначає, що відповідачем послуги за договором не надано, грошові кошти, що були сплачені позивачем за договором, відповідачем не повернуто, що і стало причиною виникнення спору та звернення до суду з позовом про розірвання договору про надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 166 000,00 грн, що підлягають поверненню внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву (вх.№1721/26 від 14.01.2026) у якому відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем протягом дії договору відповідачу не надавалася вся необхідна інформація для надання в повному обсязі послуг за договором. У зв`язку з чим відповідачем було прийнято рішення про розірвання договору та 08.09.2025 повідомлено позивача про розірвання договору з 23.09.2025. Дане повідомлення з накладенням електронного підпису надіслано позивачу через електронний сервіс Вчасно і отримано позивачем. В подальшому позивачу через електронний сервіс Вчасно було направлено також додаткову угоду від 23.09.2025 про розірвання договору, але вона не була підписана позивачем.

Відповідач зазначає, що враховуючи право на односторонню відмову від договору, яке передбачено пунктом 7.5 договору, останній було розірвано відповідачем в односторонньому порядку з 23.09.2025. В свою чергу, розірвати в судовому порядку можна лише той договір, який діє.

Також відповідач звертає увагу, що на виконання умов договору позивачем на користь відповідача було сплачено грошові кошти в розмірі 4 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 166 000,00 грн. Решта суми в розмірі 2 000,00 доларів США залишилась не оплаченою зі сторони позивача. Результати виконаної роботи за договором були надані позивачу і позивач має до них повний доступ, оскільки вказані результати роботи були розміщені на Google-диску замовника, який був створений саме для цієї мети. Факт створення даного Google-диску також підтверджується і скріншотом листування із відповідальною особою позивача в мережі Телеграм.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

15.12.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця Машенко Марини Олександрівни (далі-відповідач) про розірвання договору про надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення грошових коштів внаслідок неналежного виконання умов договору у загальному розмірі 166 000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 справу №904/7071/25 передано на розгляд судді Фещенко Ю.В.

13.12.2025 Указом Президента України №933/2025 Фещенко Юлію Віталіївну призначено на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду.

17.12.2025 розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №511 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку із призначенням Фещенко Ю.В. суддею Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 справу №904/7071/25 передано на розгляд судді Іванової Т.В.

19.12.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни до Фізичної особи-підприємця Машенко Марини Олександрівни про розірвання договору надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення грошових коштів, внаслідок неналежного виконання умов договору у загальному розмірі 166 000 грн - залишено без руху.

23.12.2025 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №56404/25 від 23.12.2025) про усунення недоліків позовної заяви.

25.12.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2026 о 12:15 год.

14.01.2026 до господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Машенко Марини Олександрівни за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №1721/26 від 14.01.2026) з додатками

20.01.2026 до господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №2700/26 від 20.01.2026) про продовження процесуальних строків, відповідно до якої заявник просить суд продовжити Фізичній особі-підприємцю Процанюк Світлані Володимирівні строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та відкласти підготовче судове засідання по справі №904/7071/25, призначене на 22.01.2026 о 12:15, на іншу дату.

20.01.2026 ухвалою господарського суду клопотання представника Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни в частині продовження процесуальних строків - задоволено. Продовжено Фізичній особі-підприємцю Процанюк Світлані Володимирівні строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2025, - до 26.01.2026 включно. Клопотання представника Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни (вх. суду №2700/26 від 20.01.2026) в частині відкладення підготовчого судового засідання - призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні, призначеному на 22.01.2026 о 12:15 год.

22.01.2026 у підготовче засідання з`явилися повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому судовому засіданні суд прийшов до висновку щодо необхідності відкладення даного підготовчого судового засідання, з огляду на те, що станом на день підготовчого судового засідання не закінчився строк на подання відповіді на відзив позивачем, що був встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026.

У зв`язку із цим суд протокольно задовольнив клопотання представника Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни (вх. суду №2700/26 від 20.01.2026) в частині відкладення підготовчого судового засідання.

Суд узгодив із представниками сторін дату та час наступного судового засідання, а саме: 10.02.2026 о 10:30 год.

22.01.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 10.02.2026 о 10:30 год.

27.01.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх. суду №3623/26 від 27.01.2026) на позовну заяву з додатками.

02.02.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №4666/26 від 02.02.2026).

02.02.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №4668/26 від 02.02.2026) про виклик свідків.

09.02.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №5794/26 від 09.02.2026) про виклик свідків.

10.02.2026 у підготовче засідання з`явилися повноважні представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні обговорені питання, що стосуються виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача (вх. суду №4668/26 від 02.02.2026) про виклик свідків та заяву представника позивача (вх. суду №5794/26 від 09.02.2026), господарський суд протокольно відмовив у задоволенні клопотань.

10.02.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі №904/7071/25. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 18.02.2026 о 12:00 год.

11.02.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №6442/26 від 11.02.2026) про долучення доказів, відповідно до якого просить суд долучити витяг з договору про надання правничої допомоги №13/25 від 09.12.2025.

18.02.2026 о 12:00 год. у судове засідання прибули позивач, відповідач та повноважні представники позивача та відповідача. У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, однак під час виступу сторін зі вступним словом приміщення Господарського суду Дніпропетровської області було знеструмлено, у зв`язку із чим судове засідання було перервано.

18.02.2026 ухвалою господарського суду призначено судове засідання в межах розумного строку 17.03.2026 о 12:00 год.

17.03.2026 у зв`язку із технічним збоєм в роботі мережі Інтернет та мережевого обладнання системи відеоконференцзв`язку, що унеможливило проведення судового засідання, судове засідання відкладено на 02.04.2026 о 15:30 год.

17.03.2026 ухвалою господарського суду призначено судове засідання в межах розумного строку на 02.04.2026 о 15:30 год.

02.04.2026 у судове засідання з`явилися позивач, відповідач та повноважні представники сторін.

У вказаному судовому засіданні судом заслухані пояснення сторін щодо предмету спору та укладених між ними договірних відносин, обговорені питання, що стосуються розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши пояснення сторін, протокольно вирішив оголосити перерву в судовому засіданні в межах розумного строку.

Сторони не заперечували проти оголошення перерви в судовому засіданні.

02.04.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні у справі №904/7071/25 в межах розумного строку. Повідомлено сторін, що продовження судового розгляду відбудеться 28.04.2026 о 12:00 год.

27.04.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №20311/26 від 27.04.2026) про долучення доказів.

28.04.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №20404/26 від 28.04.2026) про долучення доказів.

28.04.2026 у судове засідання з`явилися позивач, відповідач та повноважні представники сторін.

У вказаному судовому засіданні суд прийшов до висновку щодо необхідності оголосити перерву в судовому засіданні, з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів сторін та з метою надання можливості представникам сторін подати до суду відповідні пояснення чи заперечення, стосовно скерованих представниками клопотань про долучення доказів.

Сторони не заперечували проти оголошення перерви в судовому засіданні.

28.04.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні у справі №904/7071/25 в межах розумного строку. Повідомлено сторін, що продовження судового розгляду відбудеться 25.05.2026 о 14:30 год.

25.05.2026 у судове засідання з`явилися позивач, відповідач та повноважні представники сторін.

У вказаному судовому засіданні суд протокольно вирішив долучити до матеріалів справи клопотання представника позивача (вх. суду №20311/26 від 27.04.2026) про долучення доказів та клопотання представника відповідача (вх. суду №20404/26 від 28.04.2026) про долучення доказів. Судом буде надано даним доказам оцінку при ухваленні судового рішення по справі.

Окрім цього, судом було досліджено письмові та електронні докази, наявні в матеріалах справи та заслухано судові дебати представників сторін.

В судовому засіданні 25.05.2026 після судових дебатів господарський суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 04.06.2026 о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2026 повідомлено учасників справи, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/7071/25 призначено на 04.06.2026 о 10:30 год., у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання №3-409 за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 1.

У судове засідання 04.06.2026 з`явилися позивач, представник позивача та представник відповідача в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 04.06.2026 за результатами розгляду справи проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до суду у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року

№40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/7071/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг №67 від 16.05.2025.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся до відповідача з повідомленням №2 від 17.09.2025, яким запропонував в термін до 22.09.2025 повернути сплачені за договором грошові кошти в повному обсязі на поточний рахунок позивача.

Позивач зазначає, що послуги за договором не надано, грошові кошти, що були сплачені позивачем за договором, відповідачем не повернуто; відповідач проти вказаного заперечує, посилаючись на те, що договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку з 23.09.2025, результати виконаної роботи за договором були надані позивачу і позивач має до них повний доступ, оскільки вказані результати роботи були розміщені на Гугл Диску позивача, що і стало причиною виникнення спору та звернення до суду з позовом про розірвання договору про надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 166 000,00 грн, що підлягають поверненню внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення між сторонами договору та його умови, у тому числі щодо строку його дії та порядку розірвання.

(2) Факт здійснення позивачем часткової сплати послуг за договором.

(3) Факт неналежного виконання відповідачем умов договору.

(4) Правомірність вимоги позивача про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

1. Укладення між сторонами договору та його умови, у тому числі щодо строку його дії.

Як убачається з матеріалів справи між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Процанюк Світланою Володимирівною, як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Машенко Мариною Олександрівною, як виконавцем, укладено договір про надання послуг №67 від 16.05.2025 (надалі - договір, а.с. 7-11, т.1).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги вказані у пункті 1.2 даного договору, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що згідно з договором, виконавець надає замовнику наступні послуги: виконавець зобов`язується надати замовнику комплекс послуг з побудови та оптимізації відділу продажів швейної фабрики « 2.0», що включає:

1.Проведення брифу та аналітики:

- проведення брифу, збір продуктової інформації, визначення цільової аудиторії, створення портрета клієнта;

- формування клієнтського шляху та ключових точок контакту.

2. Підготовка інфраструктури для менеджерів:

- формування повної бази знань (продукт, скрипти, заперечення);

- визначення КРІ, система бонусів, портрет менеджера;

- окремо - підготовка для теплого і холодного відділу.

3.Найм та адаптація менеджерів:

- написання вакансії, визначення платформ, розміщення, відбір, погодження кандидатур;

- запуск адаптаційної системи: чат-бот, навчальний план.

4. Інструктивні листи та регламенти:

- повна структура внутрішніх політик: доступи, СRМ, комунікація, обробка лідів, дзвінки, навчання, мотивація тощо - окремо для теплого і холодного відділу.

5. Розробка скриптів для всіх ситуацій:

- привітальні, загальні, переписка, дзвінки, заперечення, дожим;

- для холодного і теплого відділу окремо.

6. Налаштування СRМ-системи:

- налаштування структури даних, шаблонів, етапів воронки, автоматизація, навчання;

- інтеграція аналітики, КРІ, звітності;

- аналіз і коригування на основі результатів.

7. Підтримка та контроль:

- навчання, тренінги, прослуховування, аналіз дзвінків;

- моніторинг КРІ, звітність, оцінка конверсій;

- фінальні висновки і рекомендації з масштабування.

Пунктом 1.3 договору визначено, що виконання кожного етапу послуг передбачає надання щомісяця звітів замовнику про виконану роботу та досягнуті результати.

Строки реалізації послуг: 3-4 місяці (пункт 1.4 договору).

Вартість послуг становить 6.000 доларів США (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору замовник здійснює оплату послуг виконавця у наступному порядку:

Оплата ділиться на 3 частини:

- перша частина після підписання договору 16.05.2025 року на початку співпраці 2.000 доларів США;

- друга частина 13.06.2025 року у розмірі 2.000 доларів США;

- третя частина 13.07.2025 року у розмірі 2.000 доларів США (підпункт 2.3.1 договору).

Якщо виконавець виконує роботу швидше заявленого строку то замовник робить залишок виплати протягом 5 робочих днів (підпункт 2.3.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що виконавець зобов`язаний надати послуги, викладені вище, в термін до 3-4 місяців з моменту підписання договору.

Впродовж усього періоду надання послуг, кожна із сторін цього договору може направити іншій стороні договору письмове повідомлення з пропозицією щодо продовження періоду надання послуг, з обов`язковим зазначенням строків нового періоду та, якщо це потрібно, нового обсягу послуг (пункт 3.2 договору).

У разі отримання погодження від іншої сторони на пропозицію щодо продовження, надання послуг за цим договором автоматично продовжується на нові строки, які були попередньо вказані у такій пропозиції щодо продовження (пункт 3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що після завершення надання послуг, виконавець надає замовнику акт про надані послуги, яким засвідчується результат надання виконавцем послуг.

Замовник протягом 3 календарних днів розглядає та підписує акт про надані послуги та повертає виконавцю підписаний акт про надані послуги, що вважається прийняттям замовником результату наданих виконавцем послуг (пункт 4.2 договору).

Якщо у встановлений термін виконавець не отримає підписаний акт про надані послуги або вмотивовану письмову відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими в день подання акту про надані послуги з виконанням усіх умов цього договору (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, надавати замовнику послуги зазначені у пункті 1.2 цього договору; забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником, та/або згідно із вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати.

Відповідно до пункту 5.2 договору виконавець має право, зокрема, отримувати від замовника інформацію, необхідну для надання послуг передбачених у додатках до цього договору, а саме: письмово, в тому числі електронною поштою, в строк не пізніше 24 годин; отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 5.3 договору замовник зобов`язаний, зокрема, приймати від виконавця результати надання послуг шляхом оформлення актів про надані послуги, якщо надані послуги відповідають умовам зазначеним у цьому договорі, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором.

Пунктом 5.4 договору визначено, що замовник має право, зокрема, відмовитися від прийняття результатів наданих послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, шляхом письмової відмови від оформлення актів про надані послуги, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов`язків за цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його належного оформлення (підписання обома сторонами та скріплення печатками за їх наявності) і діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 7.1 договору).

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою письмовою угодою до цього договору (пункт 7.2 договору).

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової письмової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (пункт 7.3 договору).

Відповідно до пункту 7.4 договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Будь-яка із сторін може ініціювати дострокове припинення договору, письмово повідомивши іншу сторону не пізніше, ніж за 2 тижні до бажаної дати розірвання договору (пункт 7.5 договору).

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (пункт 7.6 договору).

Розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 7.7 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що всі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Будь-яке повідомлення (інформування) від однієї сторони за цим договором, вважається наданим (надісланим) іншій стороні належним чином, якщо воно оформлене письмово (в паперовій або електронній формі) і передане будь-яким з перелічених способів та/або засобів зв`язку, зокрема, поштою, факсом, кур`єром, під розписку, електронною поштою, адреси або інші контактні дані яких, вказані в цьому договорі та/або в ЄДР та/або в інших офіційних документах сторін (пункт 10.4 договору).

Відповідно до пункту 10.5 договору зміни і доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони оформлені належним чином, викладені у письмовій формі та підписані сторонами.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

2. Здійснення позивачем часткової оплати послуг за договором.

Відповідно до пункту 2.3 договору замовник здійснює оплату послуг виконавця у наступному порядку:

Оплата ділиться на 3 частини:

- перша частина після підписання договору 16.05.2025 року на початку співпраці 2.000 доларів США;

- друга частина 13.06.2025 року у розмірі 2.000 доларів США;

- третя частина 13.07.2025 року у розмірі 2.000 доларів США (підпункт 2.3.1 договору).

В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 20.06.2025 до договору, підписаної у сервісі Вчасно лише замовником 20.06.2025 (а.с.12, т.1) щодо зміни редакції пункту 2.3 договору, відповідно до якої замовник здійснює оплату послуг виконавця у наступному порядку:

Оплата ділиться на 3 частини:

- перша частина після підписання договору 16.05.2025 року на початку співпраці 2.000 доларів США;

- друга частина - 13.06.2025 року у розмірі 2.000 доларів США;

- третя частина - протягом 3 робочих днів після підписання акту про надані послуги в повному обсязі.

З матеріалів справи убачається, що позивачем на виконання умов пункту 2.3 договору здійснено сплату відповідачу на загальну суму 166 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 13-14, т.1 ), а саме:

- від 16.05.2025 №283 на суму 83 000,00 грн;

- від 13.06.2025 № 325 на суму 83 000,00 грн.

3. Щодо неналежного виконання відповідачем умов договору.

Позивач зазначає, що основною метою укладення договору було створення робочого відділу продажів, найм працівників та їх навчання. З огляду на те, що станом на 01.09.2025 відділу продажів створено не було, жодного найманого працівника за результатами співпраці з відповідачем прийнято на роботу не було, окрім посади Direct-менеджера, на яку була прийнята дівчина, яка протягом 2-х місяців проходила стажування, після чого відмовилась продовжувати співпрацю, та відповідне навчання та інструктажі не проводилися, послуги за договором відповідачем не надано.

З матеріалів справи убачається, що у зв`язку із ненаданням відповідачем послуг за договором 01.09.2025 позивачем через електронний сервіс Вчасно направлено відповідачу повідомлення №1 (а.с. 19, т.1) з вимогою в термін до 03.09.2025 надати деталізовану інформацію щодо здійснення комплексу послуг з побудови та оптимізації відділу продажів швейної фабрики «2.0» передбачених пунктом 1.2 укладеного між сторонами договору за № 67 від 16.05.2025 також позивач просив повідомити причини ненадання щомісячних звітів про виконану роботу та досягнуті результати відповідно до пункту 1.3 договору.

Відповідачем на вказане повідомлення надано відповідь від 03.09.2025 (а.с.20-23, т.1) відповідно до якої відповідачем надано певний перелік послуг за договором та надано посилання на Google-диск, де розміщені результати наданих відповідачем послуг за договором.

Позивач зазначає, що ознайомившись із даною відповіддю, встановила наступне:

- по розділу «проведення брифу з наданням основної інформації, щодо роботи фабрики та моделі фабрики» в першому посиланні модель фабрики сформовано не було, не працевлаштовано жодного працівника, в тому числі у відділ продажу на віддалений доступ роботи. У другому посиланні всю інформацію було повністю взято із стратегії бренду, яку надав для роботи позивач, у третьому посиланні «здійснено збір продуктової інформації» також міститься інформація, яку надав відділ продажу позивача, у четвертому «здійснено визначення цільової аудиторії» міститься інформація надана відділом маркетингу та власником бренду, п`яте посилання також містить інформацію надану позивачем, шосте посилання має закритий доступ, у зв`язку з чим позивач не зміг ознайомитись із змістом, сьоме посилання дублює п`яте;

- по розділу «по підготовці інфраструктури для менеджерів виконавцем надано наступні послуги»: у всіх посиланнях виконавця на Google-диск, абсолютно відсутня послуга, щодо формування повної бази знань (продукт, скрипти, заперечення), інформація розміщена за посиланнями це повністю надані вихідні дані замовника. Словник менеджера, який мав бути розроблений, складається з некоректної інформації, загальних термінів скопійованих з Google, а не розроблених відповідно до вимог, поставлених позивачем під час укладання договору;

- по розділу «проведена робота по визначенню КРІ, системи бонусів, портрету менеджера, а саме: мотивація відділу продажів» та «мотивація» була розроблена та затверджена ще до початку співпраці та надана для роботи відповідачу, перелік посадових обов`язків також надано замовником, посади, як: зум-менеджера, акаунт-менеджера, дірект-менеджера, продаж тканин - в компанії не існують та за період співпраці таких людей не винаймали;

- по розділу «по найму та адаптації менеджерів» з листа виконавця начебто надана

послуга по розробці Zoom-менеджера, однак за період співпраці такої посади не розроблено, жодної людини на роботу не прийнято, щодо Direct-менеджера, то на цю вакансію була прийнята дівчина, яка протягом 2-х місяців проходила стажування, після чого відмовилась продовжувати співпрацю. До якості виконання обов`язків вказаної працівниці (яку знайшла виконавець) було безліч зауважень. 26.06.2025 позивач звернувся до відповідача щодо розбору листування вказаної працівниці з потенційними покупцями, оцінки її кваліфікації. Розбір було проведено через місяць після звернення, проведений некоректно, без урахування специфіки фабрики, про що були надані зауваження, після чого більше розборів листування не проводилось. При створені таблиці нарахування заробітної плати, що входило також в обов`язки виконавця, було також допущено помилку, нараховано та виплачено заробітну плату на 5000 грн більше, ніж погоджено у штатному розписі вказаній працівниці за її посадою. Чат-боту під час навчання Direct-менеджера не було, плану навчання розроблено не було. Постановка плану не адаптована до сезонності і не несла жодної користі для роботи відділу продажу, некоректно поставлений план;

- по розділу «по інструктивним листам та регламентам» також не було надано послуг, які перелічені відповідачем, оскільки посилання, які надані, не містять чітких алгоритмів та роз`яснень, більша частина інформації знову ж таки надана позивачем, допущені помилки в розробці системи мотивації, неправильно розрахована конверсія, невірно обраховувалась заробітна плата, начебто розроблені інструкції для працівників, які взагалі відсутні в компанії;

- всі решта посилання на Google-диск у даній відповіді, повністю дублюють попередні посилання.

В матеріалах справи міститься лише один щомісячний звіт виконавця до договору від 18.09.2025 (а.с. 15-16, т.1).

З матеріалів справи убачається, що 19.09.2025 через сервіс електронного документообігу Вчасно відповідачем був надісланий Акт здачі-приймання наданих послуг та майнових прав інтелектуальної власності за договором про надання послуг № 67 від 16.05.2025 (а.с.17-18, т.1) з переліком послуг, які, за твердженням відповідача були надані за договором позивачу.

Позивач зазначає, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору позивачем відповідачу було направлено повідомлення № 2 від 17.09.2025 (а.с.24, т.1) з проханням повернути сплачені кошти, оскільки послуги передбачені договором не були надані, а також направлена претензія № 3 від 19.09.2025 (а.с.27, т.1) в якій позивач вчергове наголошував, що послуги, обумовлені договором, не були надані, та просив повернути сплачені кошти.

Відповідачем через сервіс електронного документообігу Вчасно направлено позивачу лист від 24.09.2025 (а.с. 161-162, т.1), яким відповідач повідомив, що розглянув претензію позивача №3 від 19.09.2025 та за відсутності аргументованих заперечень щодо всіх видів наданих послуг, надані відповідачем послуги, які зазначені в акті наданих послуг від 19.09.2025, вважаються прийнятими замовником в день подання такого акту.

Позивач наголошує, що оскільки основною метою укладення договору було створення робочого відділу продажу, та зокрема найм працівників і їх навчання, послуги відповідачем не надано з огляду на те, що відділу створено не було, жодного найманого працівника за результатами співпраці з відповідачем не було прийнято на роботу та відповідне навчання й інструктажі не проводились. Інформація, на яку посилається відповідач у своїх відповідях в листуванні, є відомою, доступною на всіх інтернет-ресурсах, не є інтелектуальною працею, не несе жодної цінності та більша частина такої інформації надана самим замовником послуг.

Отже, позивач наполягає, що відповідачем послуги за договором не надано.

4. Щодо вимоги позивача про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

З матеріалів справи убачається, що позивачем з допомогою сервісу Вчасно було направлено відповідачу повідомлення №2 від 17.09.2025 (а.с.24, т.1) щодо того, що 16.09.2025 сплинув термін надання послуг за договором, передбачений пунктом 3.1 договору. Оскільки послуги не надані, позивачем запропоновано відповідачу в термін до 22.09.2025 повернути позивачу сплачені за договором кошти у повному обсязі.

Відповідачем вказане повідомлення розглянуто та надано відповідь листом від 19.09.2025 (а.с.25-26, т.1), яким відповідач повідомляє, що замовнику за договором було надано комплекс послуг на суму 4 000,00 доларів США, які станом на 16.09.2025 є сплаченими замовником. Такими чином, підстави для повернення грошових коштів за договором відсутні.

Вказане і стало причиною виникнення спору та звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору та стягнення 166 000,00 грн, що були сплачені позивачем за послуги, які не були надані відповідачем.

ІV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору про надання послуг, строк дії договору, в тому числі порядок його розірвання, обсяг фактично наданих послуг, обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для розірвання договору у судовому порядку та стягнення 166 000,00 грн, що були сплачені позивачем за договором.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22 зазначив, що перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору, господарському суду слід пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 року в справі № 911/2231/23.

Як встановлено судом, між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Процанюк Світланою Володимирівною, як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Машенко Мариною Олександрівною, як виконавцем, укладено договір про надання послуг №67 від 16.05.2025.

Цей договір набуває чинності з моменту його належного оформлення (підписання обома сторонами та скріплення печатками за їх наявності) і діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 7.1 договору).

При цьому, погоджена сторонами умова до "повного виконання сторонами своїх зобов`язань" у розумінні приписів статті 530 Цивільного кодексу України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку збігається зі строком дії договору.

Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/21315/21.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поняття "строк виконання зобов`язання", "термін виконання зобов`язання", визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази розірвання такого договору.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо того, що договір є розірваним з 23.09.2025 та вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Суд звертає увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, суду необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Як встановлено судом, у пункті 7.2 договору сторони погодили, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою письмовою угодою до цього договору.

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової письмової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (пункт 7.3 договору).

Пунктом 7.4 укладеного сторонами договору визначено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Будь-яка із сторін може ініціювати дострокове припинення договору, письмово повідомивши іншу сторону не пізніше, ніж за 2 тижні до бажаної дати розірвання договору (пункт 7.5 договору).

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (пункт 7.6 договору).

Отже, у договорі сторонами погоджено, що договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. При цьому, будь-яка із сторін може ініціювати дострокове припинення договору, письмово повідомивши іншу сторону не пізніше, ніж за 2 тижні до бажаної дати розірвання договору.

Як встановлено судом, відповідач скористався вказаним правом та ініціював дострокове припинення договору, письмово повідомивши позивача шляхом надсилання повідомлення про розірвання договору 08.09.2025 через сервіс електронного документообігу Вчасно (а.с. 134-135, т.1).

Як убачається, у вказаному повідомленні відповідач, посилаючись саме на пункти 7.3 та 7.5 договору, зазначав, що повідомляє позивача про дострокове припинення договору з 23.09.2025 та повідомляв, що проект додаткової угоди про розірвання договору буде надіслано пізніше.

В матеріалах справи міститься додаткова угода №1 від 23.09.2025, підписана електронним підписом відповідача та відправлена через електронний сервіс Вчасно 23.09.2025 (а.с. 136, т.1).

Вказана додаткова угода позивачем не підписана.

Суд наголошує, що умовами договору передбачено саме право ініціювати дострокове припинення договору, а не право одностороннього розірвання договору.

Отже, для розірвання договору сторонами має бути укладена відповідна додаткова угода до договору.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 цього ж Кодексу сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачив випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, відповідно до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Досліджуючи питання щодо наявності підстав для розірвання договору, суд встановив, що відповідач, отримавши від позивача дві частини оплати за договором у загальному розмірі 166 000,00 грн, не дотримався обумовлених договором строків здачі позивачу кінцевого продукту, наявність прострочення належними та допустимими доказами не спростував. Внаслідок вказаного позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору.

Отже, договір є чинним на час розгляду цієї справи.

З умов договору убачається, що відповідач був зобов`язаний надати позивачу послуги за договором у строк 3-4 місяці з моменту підписання договору.

Отже, кінцевий строк надання послуг за договором є таким, що настав - 17.09.2025 (16.05.2025 + 4 місяці).

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконано зобов`язання за договором зі сплати перших двох частин оплати на загальну суму 166 000,00 грн, що еквівалентно 4 000,00 доларів США та перераховано відповідачу відповідно до умов пункту 2.3 договору 166 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містять в матеріалах справи (а.с. 13-14, т.1), так:

- першу частину оплати у розмірі 83 000,00 грн, що еквівалентно 2 000,00 доларів

США, здійснено після підписання договору - 16.05.2025;

- другу частину оплати у розмірі 83 000,00 грн, що еквівалентно 2 000,00 доларів

США, здійснено 13.06.2025.

Вказане підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо того, що за відсутності аргументованих заперечень щодо всіх видів наданих послуг, акт наданих послуг від 19.09.2025 вважається прийнятим замовником в день подання такого акту та зауважує, що, як встановлено судом, позивачем після отримання вказаного акту скеровано відповідачу претензію №3 від 19.09.2025 з запереченнями.

Вказана претензія була отримана та розглянута відповідачем, що підтверджується листом відповідача від 24.09.2025 (а.с. 161-162, т.1).

Отже, твердження відповідача щодо відсутності заперечень позивача щодо наданих послуг за договором є такими, що спростовані матеріалами справи.

Також суд звертає увагу, що з матеріалів справи убачається, що позивач неодноразово до 19.09.2025 звертався до відповідача щодо невиконання останнім умов договору та ненадання послуг за ним.

Отже, станом на 19.09.2025 (день складання відповідачем акту здачі-приймання наданих послуг та майнових прав інтелектуальної власності за договором відповідач був обізнаний про заперечення позивача щодо того, що послуги за договором відповідачем не надано.

Суд зауважує, що на підтвердження надання послуг за договором відповідачем надано, зокрема, скриншоти листування у месенджері Telegram та посилання на Google-диск (а.с. 138-156, т.1).

Дослідивши надані скриншоти, а також інформацію, розміщену на Google-диск, за посиланнями, наданими відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (надалі - Закон № 851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

У своїх постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Суд зауважує, що з наданих відповідачем скриншотів не вбачається, що листування у месенджері Telegram велося саме між відповідачем та позивачем та стосувалося саме предмета спору у даній справі - виконання зобов`язань за договором про надання послуг №67 від 16.05.2025, а також, що інформація, що розміщена на Google-диску за посиланнями, наданими відповідачем стосується саме предмета договору у даній справі - виконання зобов`язань за договором про надання послуг №67 від 16.05.2025.

Також судом враховано заперечення позивача, щодо того, що розміщена на Google-диску інформація:

- по розділу «проведення брифу з наданням основної інформації, щодо роботи фабрики та моделі фабрики» в першому посиланні модель фабрики сформовано не було, не працевлаштовано жодного працівника, в тому числі у відділ продажу на віддалений доступ роботи. У другому посиланні всю інформацію було повністю взято із стратегії бренду, яку надав для роботи позивач, у третьому посиланні «здійснено збір продуктової інформації» також міститься інформація, яку надав відділ продажу позивача, у четвертому «здійснено визначення цільової аудиторії» міститься інформація надана відділом маркетингу та власником бренду, п`яте посилання також містить інформацію надану позивачем, шосте посилання має закритий доступ, у зв`язку з чим позивач не зміг ознайомитись із змістом, сьоме посилання дублює п`яте;

- по розділу «по підготовці інфраструктури для менеджерів виконавцем надано наступні послуги»: у всіх посиланнях виконавця на Google-диск, абсолютно відсутня послуга, щодо формування повної бази знань (продукт, скрипти, заперечення), інформація розміщена за посиланнями це повністю надані вихідні дані замовника. Словник менеджера, який мав бути розроблений складається з некоректної інформації, загальних термінів скопійованих з Google, а не розроблених відповідно до вимог поставлених позивачем;

- по розділу «проведена робота по визначенню КРІ, системи бонусів, портрету менеджера, а саме: мотивація відділу продажів» та «мотивація» була розроблена та затверджена, ще до початку співпраці та надана для роботи відповідачу, перелік посадових обов`язків також надано замовником, посади, як: зум-менеджера, акаунт-менеджера, дірект-менеджера, продаж тканин - в компанії не існують та за період співпраці таких людей не винаймали;

- по розділу «по найму та адаптації менеджерів» з листа виконавця начебто надана

послуга по розробці Zoom-менеджера,- за період співпраці такої посади не розроблено, жодної людини на роботу не прийнято, щодо Direct-менеджера, то на цю вакансію була прийнята дівчина, яка протягом 2-х місяців проходила стажування, після чого відмовилась продовжувати співпрацю. До якості виконання обов`язків вказаної працівниці (яку знайшла виконавець) було безліч зауважень. 26.06.2025 позивач звернувся до відповідача щодо розбору листування вказаної працівниці з потенційними покупцями, оцінки її кваліфікації. Розбір було проведено через місяць після звернення, проведений некоректно, без урахування специфіки фабрики, про що були надані зауваження, після чого більше розборів листування не проводилось. При створені таблиці нарахування заробітної плати, що входило також в обов`язки виконавця, було також допущено помилку нараховано та виплачено заробітну плату на 5000 грн більше, ніж погоджено у штатному розписі вказаній працівниці за її посадою. Чат-боту під час навчання Direct-менеджера не було, плану навчання розроблено не було. Постановка плану не адаптована до сезонності і не несло жодної користі для роботи відділу продажу, некоректно поставлений план;

- по розділу «по інструктивним листам та регламентам» також не було надано послуг які перелічені відповідачем, оскільки посилання, які надані, не містять чітких алгоритмів та роз`яснень, начебто розроблені інструкції для працівників, які взагалі відсутні в компанії.

А отже, надані скриншоти не підтверджують доводів відповідача щодо надання послуг за договором в обсязі та якості, передбачених договором.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач не прийняв виконання жодного з зобов`язань виконавця за договором та всупереч пункту 1.3 договору виконавець також не надавав замовнику щомісячного звіту про виконану роботу та досягнуті результати.

Сторонами не підписано акт про надані послуги, замовник відповідно до пункту 5.4. договору відмовився від прийняття результатів наданих послуг (а.с. 24).

Враховуючи викладене, суд не приймає та відхиляє аргументи відповідача про сумлінне виконання ним умов договору та надання повного комплексу послуг з побудови та оптимізації відділу продажів швейної фабрики.

Сторони зазначили в судовому засіданні, що відділ продажу не був відібраний та навчений виконавцем за договором, що становило мету укладеного договору.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що докази позивача на обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними, аніж докази відповідача, якими він обґрунтовував свої заперечення.

Відповідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.06.2018 у справі № 910/1394/16 дійшов висновку, що: «Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору його умов. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення».

Оскільки одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 та від 13.03.2025 у справі №922/1778/24.

Як встановлено судом вище, з огляду на чинність спірного договору на момент ухвалення рішення у справі, а також встановлені обставини істотності порушень відповідачем умов договору (ненадання послуг з побудови та оптимізації відділу продажів швейної фабрики), у позивача виникло право захисту своїх прав шляхом розірвання спірного договору в судовому порядку на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (абзац 2 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Істотними умовами договору про надання послуг є предмет, ціна і строк дії. Предметом договору є сама послуга.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели (ухвала Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 923/1067/19).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, суд виснує, що відповідачем істотно порушено умови договору про надання послуг №67 від 16.05.2025, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, а саме: на побудову та оптимізацію відділу продажів швейної фабрики.

А отже, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, відповідно до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

V. Висновки суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

На підставі встановлених судом фактичних обставин справи та досліджених доказів, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, розірвання договору про надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення з відповідача на користь позивача 166 000,00 грн - грошових коштів, що були сплачені позивачем за договором за послуги, що не були надані відповідачем.

VI. Судові витрати

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви позовної майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн. 00 коп.

Як вбачається, позовна заява у даній справі містить одну майнову вимогу про стягнення 166 000,00 грн та одну немайнову вимогу про розірвання договору та була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 4 844,80 грн (2 422,40 х 2).

Проте позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп., що є меншим від встановленого законодавством розміру судового збору - на 1 816,80 грн. (4 844,80 - 3 028,00).

Враховуючи викладене, наявні підстави для стягнення суми недоплаченого судового збору у розмірі 1 816,80 грн з відповідача до Державного бюджету України.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028,00 грн - витрат по сплаті судового збору. Крім того, з відповідача до Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір про надання послуг №67 від 16.05.2025, укладений між Фізичною особою-підприємцем Процанюк Світланою Володимирівною ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Фізичною особою-підприємцем Машенко Мариною Олександрівною ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Машенко Марини Олександрівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 166 000,00 грн (сто шістдесят шість тисяч гривень 00 копійок) - грошових коштів та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Машенко Марини Олександрівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 1 816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.06.2026 (з урахуванням перебування судді у відрядженні).

Суддя Т.В. Іванова