Вирок № 137495981, 18.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4966/17

Провадження № 1-кп/635/143/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

сторона обвинувачення прокурор ОСОБА_3

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5

потерпіла ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42016220000000633 від 11 липня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, громадянина України, який має вищу освіту, обіймає посаду інспектора ІНФОРМАЦІЯ_2 , не одружений, раніше не засуджений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2016 року приблизно о 01:00, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду інспектора ІНФОРМАЦІЯ_2 , заступивши 10 липня 2016 року о 20:00 на змінне чергування у складі екіпажу ІНФОРМАЦІЯ_3 , керував технічно справним автомобілем Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ІНФОРМАЦІЯ_4 , та рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський зі сторони смт. Пісочин в напрямку м. Люботин Харківської області. Під час руху на 468 км +700 м вказаної автодороги в районі зупинки громадського транспорту «Рай-Оленівка», водій ОСОБА_8 при виникненні небезпеки для його руху у вигляді пішохода ОСОБА_9 , який рухався по середній смузі автодороги у попутному з автомобілем напрямку, якого він об`єктивно міг бачити, не прийняв своєчасних заходів для зменшення швидкості, аж до самої зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у виді сочетаної тупої травми тіла, що призвели до смерті.

Своїми діями ОСОБА_8 грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_9 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину заперечував і вказав, що не вважає себе винним у події ДТП та пояснив, що як інспектор СРПП в місті Люботин, заступив на чергування з 20:00 до 08:00, на патрулювання у місті Пісочин та прилеглих територіях. Перед патрулюванням пройшов медичний огляд та перевірено стан автомобіля Рено Докер 2014 року випуску (усі елементи були в справному стані). Близько першої години ночі, разом із напарником ОСОБА_10 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, рухався зі сторони смт Пісочин в сторону міста Люботин по трасі Київ-Харків, з включеними проблисковими маячками, бо була вказівка включати на трасі проблискові маячки. Після з`їзду з моста виїхав на середню смугу руху по якій в подальшому і рухався. Під`їжджаючи до зупинки Рай-Оленівка побачив чоловіка, який стояв на узбіччі з лівої сторони його руху. Дальнє світло фар за експертизою було приблизно 240 метрів. Чоловік просто стояв та не рухався. Він був із голим торсом, одягнутий тільки у джинси та стояв. Коли до пішохода залишалось метрів 25-30, він несподівано кинувся у бік автомобіля. Зазначив, що йому здалось, що він вирішив покінчити із життям самогубством, тому що не раз бачив такі ситуації. Через те, що до пішохода була невеличка відстань, він не зміг вчасно зреагувати та зупинитися, тому сталася ДТП із наїздом на пішохода ОСОБА_9 . Одразу після цього він зупинився, хотів надати медичну допомогу та викликав швидку, але зрозумів що у пішохода вже не було ознак життя. Висновки експертиз, які вказують на можливість уникнути ДТП вважає хибними. Підкреслив, що не мав такої змоги, але якщо би мав то уникнув. Проти задоволення цивільних позовів заперечував.

Незважаючи на заперечення, вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою.

11 липня 2016 року до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за наслідками на 468 км +700 м дорожньо-транспортної події за участі автомобіля Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія інспектора СРПП Люботинського відділення Харківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_8 та пішохода ОСОБА_9 , який був смертельно травмований.

За даними протоколу від 11 липня 2016 року огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (з фототаблицею) при огляді 468 км +700 м траси Київ-Харків-Довжанський, виявлений труп пішохода та автомобіль Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , який має пошкодження у виді деформації кришки капота, передньої решітки, даху зліва, розбите лобове скло.

11 липня 2016 року автомобіль Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , було оглянуто та затримано, про що свідчить протокол огляду та затримання від 11.07.2016.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2016 року накладено арешт на автомобіль Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За даними матеріалів ЖЄО № 3569/12386 від 11.07.2016, встановлено, що потерпілим внаслідок ДТП, яка мала місце 11.07.2016 на 468 км +700 м автодороги Київ-Харків-Довжанський, за участі автомобіля Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За висновком судової автотехнічної експертизи № 7766 від 06.09.2016, на момент експертного огляду, а також до дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмова система, рульове керування та ходова частина автомобіля Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані та виконували свої основні функції; до дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , не було технічних несправностей, які б могли бути технічною причиною виникнення даної ДТП.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2026-Дм/16 (почата 11.07.2016, закінчена 11.08.2016) трупа ОСОБА_9 , виявлені пошкодження: голови, тулуба, кінцівок, є прижиттєвими і утворились в короткий проміжок часу від ударного та ударно-ковзної дії зі значною силою тупих предметів, індивідуальні особливості травмувальної поверхні яких на ушкодженнях не відтворились, лінійні садна на правому плечі і передпліччі та різані рани на правому передпліччі утворились від множинної дії гострих предметів, якими могли бути уламки скла, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі і за обставин зазначених у постанові (при наїзді транспортного засобу, який рухався на пішохода); в момент первісного контакту з автомобілем потерпілий знаходився у вертикальному положенні або близькому до цього положенні і був звернений до транспортного засобу, який рухався, найбільш вірогідно, правою заднє-боковою поверхнею тіла. Більш детально розкрити механізм утворення вказаних ушкоджень можливо після надання усіх необхідних матеріалів справи (даних огляду транспортного засобу, медико-криміналістичного дослідження одягу постраждалого). Причиною смерті ОСОБА_9 стала сочетана тупа травма тіла, між встановленими у ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує причинно-наслідковий зв`язок. За ступенем тяжкості дана травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсилогічній експертизі крові трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт у кількості 1,85 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 62/2026-Дм/16 (почата 11.08.2016, закінчена 02.09.2016) трупа ОСОБА_9 виявлені пошкодження: голови, тулуба, кінцівок, є прижиттєвими і утворились в короткий проміжок часу від ударного та ударно-ковзної дії зі значною силою тупих предметів, індивідуальні особливості травмувальної поверхні яких на ушкодженнях не відтворились, лінійні садна на правому плечі і передпліччі та різані рани на правому передпліччі утворились від множинної дії гострих предметів, якими могли бути уламки скла, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі і за обставин зазначених у постанові (при наїзді транспортного засобу, який рухався на пішохода); в момент первісного контакту з автомобілем потерпілий знаходився у вертикальному положенні або близькому до цього положенні і був звернений до транспортного засобу, який рухався, найбільш вірогідно, правою заднє-боковою поверхнею тіла. Більш детально розкрити механізм утворення вказаний ушкоджень можливо після надання усіх необхідних матеріалів справи (даних огляду транспортного засобу, медико-криміналістичного дослідження одягу постраждалого). Причиною смерті ОСОБА_9 стала сочетана тупа травма тіла, між встановленими у ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує причинно-наслідковий зв`язок. За ступенем тяжкості дана травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсилогічній експертизі крові трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт у кількості 1,85 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Для отримання відповіді на інші питання необхідно проведення комплексної судово-медичної і автотехнічної експертизи.

Відповідно до судово-медичного висновку експерта № 333 -МК/16 (розпочата 30.07.2016, закінчена 21.10.2016) з фототаблицею, одягу та взуття ОСОБА_9 , встановлено, що ушкодження та нашарування на одязі могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується даними з матеріалів кримінального провадження; розташування на задній половинці брюк праворуч щільно фіксованих до тканини нашарувань речовини білого кольору (часток та глибок) схожих на фарбу та виявлені крововиливи на нижніх кінцівках по задньо зовнішній поверхні правої гомілки в верхній третині та стегна в середній третині, а також закритого осколкового перелому лівої велико- і мало- бердових кісток в нижній третині з урахуванням деформації транспортного засобу (передня частина капоту) білого кольору, дає підстави рахувати, що в момент первинного контакту з автомобілем пішохід був звернений до нього переважно задньою правою частиною тіла.

За висновком № 346/7768/11767-КЕ/2016 комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи (почата 19.07.2016, закінчена 24.11.2016) з фототаблицями, в момент первинного контакту з автомобілем Renault Dokker пішохід ОСОБА_9 , знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні та був повернутий переважно задньою поверхнею тіла до передньої частини автомобіля; в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Renault Dokker ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України; виходячи з проведеного комплексного судово-медичного та транспортно-трасологічного дослідження, показання водія автомобіля Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 відносно механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди є неспроможними.

29 червня 2017 року проведено слідчий експеримент за участі ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_5 , в ході проведення якого водій ОСОБА_8 розказав та показав на місці механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.07.2016 та внаслідок якого потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які спричинили його смерть, про що свідчить протокол проведення слідчого експерименту від 29.06.2017.

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 12114/15442 від 22 серпня 2017 року, показання водія автомобіля Renault Dokker ОСОБА_8 , надані ним 29.06.2017 під час проведення слідчого експерименту, в частині розташування пішохода ОСОБА_9 в момент наїзду на нього автомобілем Renault Dokker, а також в частині траєкторії руху пішохода перед наїздом, з технічної точки зору, є неспроможними; в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Renault Dokker ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху; у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Renault Dokker ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 з моменту його виявлення на проїзній частині, тобто технічна можливість уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_9 для водія автомобіля Renault Dokker ОСОБА_8 визначалась шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру; дії водія автомобіля Renault Dokker ОСОБА_8 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні допитані:

свідок ОСОБА_10 , який пояснив, що виконуючи службові обов`язки вони з ОСОБА_8 , який був за кермом, вночі їхали з Пісочина в напрямку Люботина на службовому автомобілі Renault Dokker. На трасі в районі Рай-Оленівки, у дальнє світло фар автомобіля метрів десь за 20-25 побачив, що стоїть пішохід на узбіччі з лівої сторони біля відбійника. При наближені до нього, він кинувся перебігати трасу та відбулось зіткнення. Зазначив, що не бачив момент початку руху пішохода, пам`ятає, що особа стоїть, потім удар і посипалось скло. Від місця де пішохід стояв, до місця зіткнення йому треба було подолати десь одну смугу проїжджої частини дороги. Не може вказати з якою швидкістю рухався автомобіль, бо не дивився на спідометр, не пам`ятає чи гальмував ОСОБА_8 , бо все сталося дуже швидко. Вказав, що потерпілий був одягнутий не дуже охайно і на спині у нього висів рюкзак чи сумка. На питання захисника відповів, що удар потерпілому прийшовся в праву сторону;

свідок ОСОБА_11 , який вказав, що пам`ятає ситуацію, але без подробиць та пояснив, що на своєму автомобілі вночі рухався у крайній лівій смузі з міста Харкова у напрямку міста Люботин з дозволеною швидкістю близько 90 км/год. У дальнє світло фар в районі зупинки ОСОБА_12 побачив на дорозі якийсь силует, почав скидати швидкість і десь метрів за 30-50 зрозумів, що на дорозі на середній смузі стоїть чоловік. При наближенні чоловік зробив різкий рух в сторону автомобіля, як кинувся йому на зустріч. Для уникнення зіткнення він зманеврував, об`їхав чоловіка та зупинився з метою можливого надання допомоги, але з`ясувалось, що чоловік перебуває у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) і дуже агресивний. Задля уникнення конфлікту, він поїхав, а чоловік залишився біля відбійника. Хотів викликати поліцію, але побачив проблискові маячки поліцейського автомобіля який рухався у їх сторону, поїхав далі. На питання прокурора, чому на досудовому слідстві він давав інші покази: що чоловік йшов у попутному напрямку та хитався, що він не зупинявся, свідок пояснив, що не пам`ятає які покази надавав на досудовому слідстві одразу після події і не може пояснити чому покази різняться;

експерт ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що питання поставлені для вирішення комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи відносились до компетенції експертів судово-медичних досліджень та досліджень в галузі транспортно-трасологічних автотехнічних досліджень. Тобто кожен експерт в межах своїх спеціальних знань проводить дослідження і комісія експертів приходить спільного висновку щодо тих питань, які були поставлені на вирішення експертизи. У даному випадку під час проведення досліджень, ним, як експертом у галузі інженерно-транспортних досліджень, досліджувались технічні пошкодження транспортного засобу, а також слідова інформація, яка зафіксована на місці ДТП. Експерти в галузі судово-медичних досліджень досліджували тілесні ушкодження, а також іншу судову-медичну документацію, яка надавалась на дослідження. Під час проведення цих досліджень, експертна комісія прийшла до висновків, що в момент первинного контакту, тіло ОСОБА_9 знаходилось у вертикальному або близькому до нього положенні і було повернуто задньою частиною тіла до передньої частини автомобіля. Тобто кожен експерт в межах своїх спеціальних знань провів дослідження і на підставі характеру механічних пошкоджень транспортного засобу, який був оглянутий при проведенні експертизи, на підставі характеру тілесних ушкоджень на тілі потерпілого, а також з урахуванням пошкоджень на одязі, взутті, експертна комісія дійшла до висновку, що у момент зіткнення та наїзду пішохід розташовувався задньою частиною до автомобіля. Наполягав, що комісія спільно дійшла висновку, що саме задньою частиною пішохід ОСОБА_9 розташовувався до передньої частини автомобіля, що відповідає попутному напрямку руху цього пішохода відносно автомобіля. Висновок, зроблений експертом Кожушко, що в момент контакту тіло пішохода було повернуто під незначним кутом до травмуючої частини, тобто задня права частина вступала в первинний контакт з транспортним засобом, не протирічить дослідженням, які були проведенні під час проведення комплексної експертизи, тому невідповідностей не вбачається. Вихідні дані надавались слідчим, у тому числі з урахуванням показів водія ОСОБА_8 , даних протоколу слідчого експерименту за участі водія ОСОБА_8 , який зазначив, що пішохід перетинав проїжджу частину перпендикулярно в межах проїзної частини і подолав з моменту руху зліва направо, відстань 3,45 м за одну секунду, а це достатньо швидкий темп руху пішохода, і для того щоб контактування відбулося задньою частиною, пішохід повинен до моменту контакту, ще встигнути розвернутися. Таких відомостей в наданих на дослідження матеріалах не було, тому приймались дані, що пішохід рухався у попутному напрямку по правій смузі, та цей механізм не суперечив показанням свідка ОСОБА_11 , який в той час проїжджав по цій автодорозі і зазначав, що пішохід рухався в попутному напрямку з цим транспортним засобом, і дослідження були проведені виходячи із тих вихідних даних, які були надані слідчим для проведення експертизи. Вказав, що однозначно удар потерпілому прийшовся в спину.

потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_9 її племінник і син її сестри. Він мріяв будувати плани на майбутнє, але їм не судилося здійснитися, оскільки в ніч з 10 на 11 липня 2016 року його позбавив життя водій поліцейської машини ОСОБА_8 , який переплутав тормоз з газом, про що свідчить запис в протоколі опитування слідчим ОСОБА_14 . Експертизи вказують, що водій був спроможний уникнути цього ДТП, що він порушив правила дорожнього руху. На другий день після похорон ОСОБА_15 , адвокат ОСОБА_5 та ОСОБА_8 приїздили до сестри і ОСОБА_8 просив вибачення, а захисник пропонував надати християнську матеріальну допомогу від імені батьків його клієнта. Нам було дуже боляче і ми вирішили, нехай буде слідство, суд і ми не стали з ними розмовляти - глибока рана була на серці. Після смерті сина, сестра втратила сенс життя. Матеріального відшкодування не було. ОСОБА_16 після смерті ОСОБА_15 прожила 3 роки. Вона самостійно обслуговувати себе не могла, була майже прикута до ліжка, і могла тільки піднятися із ліжка та з двома палками зробити крок, два. Заперечувала наявність психічних захворювань у потерпілого, а проходження курсу лікування після розлучення у 15 лікарні не вказує, що він психічно хворий. Заявлені цивільні позови підтримала у повному обсязі.

За висновком судової авто товарознавчої експертизи № 7878 від 28.04.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 100720,03 гривні, сума матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля Renault Dokker, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 80185,97 гривень.

Суду також надані: протокол огляду місця події від 12.07.2016 (з фото таблицею) за даними якого при огляді місця події ДТП від 11.07.2016 на 468 км +700 м автодороги Київ-Харків-Довжанський камер, які б зафіксували момент ДТП не встановлено; висновок від 11.07.2016 ХОНД щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування піл впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у ОСОБА_8 ознак сп`яніння не виявлено; ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19.07.16 про надання дозволу на тимчасовий доступ та вилучення оригіналів носильних речей (джинсових штанів, трусів, шкарпеток) ОСОБА_9 , які перебувають у ІНФОРМАЦІЯ_6 ; протокол від 01.08.2016 доступу до речей і документів, відповідно до якого вилучено належні ОСОБА_9 речі: джинсові штани, труси, шкарпетки, пасок) та опис вилучених речей; постанова про визнання речовими доказами: джинси, труси, шкарпетки, кросівки, рюкзак з мобільним телефоном, медаль, значок, розбита пластикова коробка, паспорт, які належали ОСОБА_9 , автомобіль Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 .

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що посилання ОСОБА_8 , що потерпілий несподівано кинувся у бік автомобіля, тому він не зміг вчасно зреагувати та зупинитися, спростовуються даними транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 12114/15442 від 22 серпня 2017 року, де вказано, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 з моменту його виявлення на проїзній частині, тобто технічна можливість уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_9 для водія ОСОБА_8 визначалась шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру; дії водія ОСОБА_8 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та даними висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 12114/15442 від 22 серпня 2017 року, де вказано, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 з моменту його виявлення на проїзній частині, у нього не було перешкод технічного характеру, його дії знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Вказані висновки також, спростовують посилання ОСОБА_8 в частині розташування пішохода ОСОБА_9 в момент наїзду на нього автомобілем Renault Dokker, а також в частині траєкторії руху пішохода перед наїздом, оскільки такі показання з технічної точки зору, є неспроможними.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтвердив, що на момент наїзду на пішохода, останній рухався у напрямку попутному руху ОСОБА_8 та розташовувався спиною до автомобіля, при цьому підтвердив, що при проведенні комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи до уваги приймались покази самого ОСОБА_8 , в тому числі надані ним при проведенні слідчого експерименту та не протирічили показам свідка ОСОБА_11 , які він надав на досудовому розслідуванні.

Посилання сторони захисту, що в експертизах є не усунуті протиріччя щодо розташування пішохода по відношенню до транспортного засобу: правою заднє-боковою поверхнею тіла, переважно задньою правою частиною, спростовуються даними тієї ж комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи та поясненнями експерта, який вказав, що досліджувались механічні пошкодження транспортного засобу, характер тілесних ушкоджень на тілі потерпілого, пошкодження на одязі, взутті потерпілого і експертна комісія дійшла до висновку, що у момент зіткнення та наїзду пішохід розташовувався задньою частиною до автомобіля, при цьому суд також приймає до уваги, що у висновку експерта ОСОБА_17 , на який посилається сторона захисту вказано, що потерпілий був звернений до транспортного засобу, який рухався, найбільш вірогідно, правою заднє-боковою поверхнею тіла, але більш детально розкрити механізм утворення вказаний ушкоджень можливо після надання усіх необхідних матеріалів справи (даних огляду транспортного засобу, медико-криміналістичного дослідження одягу постраждалого), що було виконано при проведенні комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи.

Посилання сторони захисту на те, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили версію розвитку механізму ДТП як вказує ОСОБА_8 , суд розцінює критично і не приймає до уваги виходячи з наступного.

Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні вказав, що бачив на узбіччі з лівої сторони біля відбійника пішохода, який кинувся перебігати трасу, але при цьому наполягав, що не бачив ні момент початку руху пішохода, ні зіткнення, не може зазначити швидкість руху автомобіля, та чи гальмував водій побачивши перешкоду, тому його показання не є повними та послідовними, при цьому така версія розвитку події спростовується даними експертиз. Крім того, визнав, що за вказаних ним обставин до місця зіткнення, пішоходу треба було подолати десь одну смугу проїжджої частини дороги, але відповідно до пояснень експерта у суді за наявними вихідними даними, подолати таку відстань за одну секунду, відповідно до напрямку та темпу руху пішохода є неможливим.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні вказав, що бачив, що на дорозі на середній смузі стоїть чоловік, який при наближенні зробив різкий рух в сторону автомобіля, при цьому не зміг пояснити чому на досудовому слідстві, одразу після події ДТП давав пояснення, що пішохід йшов у попутному напрямку та похитувався. Також, свідок не зміг пояснити, чому на досудовому слідстві він стверджував, що не зупинявся побачивши на дорозі пішохода, а у судовому засіданні давав пояснення, що зупинявся, виходив з машини та розмовляв з потерпілим. Крім того, у суді вказав, що проблискові маячки бачив особисто, а захисник у судовому засіданні у запитанні посилався на дані протоколу допиту свідка, що він бачив проблискові маячки у дзеркало. Такі показання свідка не є повними, послідовними та містять суттєві протиріччя, походження яких сам свідок пояснити не зміг.

Показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є переконливими для стороннього, розсудливого спостерігача.

Твердження сторони захисту на відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого злочину не ґрунтуються на жодних певних обставинах та здоровому глузді, а також повністю спростовуються сукупністю доказів, досліджених в ході судового розгляду, тому суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжке, необережне.

Також, суд враховує особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, обіймає посаду інспектора ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем служби характеризується виключно позитивно, має зареєстроване місце проживання де мешкає фактично, не одружений, не засуджений.

За вказаних обставин, суд вважає, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону, що передбачає покарання за вчинене, при цьому за відсутності обставин які пом`якшують покарання, враховуючи, що обвинувачений вину не визнав, каяття не висловив, спричинену шкоду добровільно не відшкодував, оскільки не зважаючи на небажання потерпілої сторони спілкуватись, мав можливість у інший спосіб відшкодувати шкоду, тому виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Стосовно цивільних позовів потерпілої ОСОБА_16 , спадкоємцем якої є потерпіла ОСОБА_6 , відповідно уточненого позову про стягнення з цивільного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 шляхом списання грошових коштів з Державного бюджету України суми матеріальної шкоди у розмірі 14876,45 гривень; щомісячних виплат за період з 11.07.2016 по 11.12.2019 у сумі 87815,44 гривень, суму моральної шкоди у розмірі 500 000,00 гривень суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, при цьому цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, при цьому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Аналізуючи доводи за цивільним позовом, суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення з цивільного відповідача матеріальної шкоди у розмірі 14876,45 гривень, оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 визнаний судом винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знаходився при виконанні службових обов`язків, а розмір матеріальної шкоди доведений належними доказами, що підтверджують витрати пов`язані із похованням потерпілого ОСОБА_9 , а потерпіла ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину, є спадкоємицею потерпілої ОСОБА_16 .

В задоволенні іншої частини вимог суд відмовляє, оскільки право на відшкодування коштів щомісячного утримання ОСОБА_16 за період з 11.07.2016 по 11.12.2019 нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, тому таке відшкодування, якщо воно не було стягнуто за життя, не входить до складу спадщини і не успадковується.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення суми моральної шкоди, оскільки ОСОБА_6 в розумінні положень ст. 23 та 1168 ЦК України не є близьким родичем померлого ОСОБА_9 та не входить до кола осіб, які за законом мають право на таке відшкодування, при цьому як родичка другого ступеня споріднення, вона не надала доказів, що спільно проживала із племінником.

Судові витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №7766 від 06.09.2016 у розмірі 5296,00 грн., судової автотоварознавчої експертизи №7878 від 28.04.2017 у розмірі 3714,00 грн., судової автотехнічної експертизи №12114/15442 від 22.08.2017 у розмірі 6090,00 грн. суд стягує з ОСОБА_8 на користь держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дати фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у сумі 15100 (п`ятнадцять тисяч сто) гривень 00 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_7 шляхом списання грошових коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 суму матеріальної шкоди у розмірі 14876 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 45 коп.

В задоволенні іншої частини вимог за цивільним позовом ОСОБА_6 - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2016 року про накладення арешту на автомобіль Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати.

Речові докази:

автомобіль Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ІНФОРМАЦІЯ_4 та переданий на відповідальне зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_8 - залишити володільцю ІНФОРМАЦІЯ_8 , в теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

належні ОСОБА_9 речі - знищити.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляція на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а обвинувачений, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1