Ухвала суду № 137495112, 17.06.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1020/26

Провадження № 1-кп/385/61/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Гайворон при розгляді кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026120000000174 відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу,

в с т а н о в и в :

до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з Кіровоградської обласної прокуратури надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України.

Ухвалою від 10.06.2026 призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання покликався на те, що той обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України, з яких кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Просив врахувати посткримінальну поведінку обвинуваченого, який зник з місця ДТП, не надав допомоги потерпілому та не повідомив про подію правоохоронні органи, а також маючи трьох малолітніх дітей може здійснити спробу виїзду за межі України, тому вважав, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України. Вказував, що свідки в кримінальному провадженні які на досудовому слідстві давали викривальні покази проти обвинуваченого, перебувають в товариських відносинах з ним, а тому існує ризик впливу на таких (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також вказував, що продовжує існувати ризик, що передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, в тому числі щодо осіб, які можуть давати викривальні покази, оскільки ОСОБА_4 схильний до порушення ПДР. Більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам та продовження тримання під вартою відповідатиме також суспільному інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Обвинувачений та його захисник клопотання не підтримали, просили вирішити його на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.

Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Також, відповідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.

У справі "Нечипорук та Йонкало проти України" ЄСПЛ відзначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Ухвалою слiдчого суддi Подiльського районного суду м. Кропивницького від 27.04.2026 ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України що у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обрано строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.06.2026 включно.

При вирішенні доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 178 КПК України судом враховується те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати і на даний час, зокрема, які передбачені: п.1 ч.1 ст. 177 КК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, в тому числі тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років та таке покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правилст. 75 КК України, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик продовжує існувати і на даний час. Також суд вважає, що продовжує існувати ризик, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинуваченому відкриті матеріали справи, включно з інформацією про свідків, які давали викривальні покази на досудовому слідстві . Крім того, на переконання суду суттєво не зменшився і ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність якого було встановлено ухвалою слідчого судді від 27.04.2026.

Таким чином стороною обвинувачення доведено те, що продовжують існувати відповідні ризики, які є підставою для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.

При цьому суд зауважує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.Кримінальний процесуальний кодекс Українине вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Надаючи оцінку можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, суд доходить висновку про їх недостатність та ризики неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого,який демонстрував схильність уникати відповідальності шляхом залишення місця ДТП. Таким чином контроль за його поведінкою в умовах домашнього арешту чи інших, більш м`яких запобіжних заходів, не забезпечить недопущення позапроцесуального спілкування зі свідками; ризик повторного керування транспортними засобами всупереч закону залишається актуальним.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, ураховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 4ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи наявність такого наслідку в даному кримінальному провадженні суд вважає, що визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не забезпечить належної його процесуальної поведінки та не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Ураховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, які на даний момент не зменшилися та продовжують існувати, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, а також вищенаведені обставини, які у відповідності до ст. 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та слід продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст. 183, 331, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 15серпня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що утримується під вартою в той самий строк з моменту вручення копії ухвали суду.

Суддя ОСОБА_6