Рішення № 137492992, 17.06.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 202/1414/22

Провадження № 2/545/606/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідач є їхнім батьком.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2022 шлюб між ними розірвано та вони проживають окремо.

Стверджувала, що досить тривалий час після розірвання шлюбу діти проживали з нею, натомість відповідач їхнім вихованням не займався, матеріальної допомоги на утримання не надавав.

Згодом, відповідач разом зі своїм батьком(дідусем дітей), почали відвідувати дітей на вихідних, а тому вона разом з дітьми повернулася до місця проживання відповідача у м.Харків.

Після початку повномасштабного вторгнення вона з відповідачем та дітьми переїхали до м. Дніпра, а згодом, коли вона з метою порятунку дітей планувала виїхати з ними за кордон, відповідач без її згоди на те вивіз сина ОСОБА_5 до Харківської області. За вказаним фактом зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме - викрадення неповнолітньої дитини.

Вказувала, що відповідач перешкоджає їй спілкуватися із сином та протидіє поверненню останнього за місцем проживання матері, натомість молодшою донькою не цікавиться, матеріальної допомоги не надає та не спілкується. Також зазначала, що донька відчуває душевне хвилювання та страждає без спілкування зі своїм братом, адже має високу емоційну прив`язаність до нього.

Звертала увагу, що вона має стабільне та постійне місце роботи у державному органі та наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми, а також має сприятливі умови для проживання дітей, які оглянуті органами опіки та піклування .

На теперішній час сторони не досягли згоди про місце проживання дітей, тому вона змушена звернутися до суду для вирішення вказаного питання.

Посилаючись на вищенаведене, просила визначити місце проживання дітей з нею.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визначити місце проживання сина та доньки разом з ним та за його адресою АДРЕСА_1 . Вважає, що для забезпечення найкращих інтересів дітей вони повинні проживати разом з ним, адже він має достатньо ресурсів та умов щоб створити належний рівень їхнього життя та забезпечити повноцінний розвиток та гідний рівень життя. Стверджує, що наразі він проживає у м. Дніпрі поруч з освітніми закладами, які відвідують діти, та діти часто обирають в кого вони будуть ночувати і не рідко обирають саме у батька. Звертав увагу, що відповідач нехтує сімейними цінностями, вчиняє сварки, свідками яких постійно стають діти, не приділяє необхідної уваги розвитку дітей, обираючи пріоритетом власні інтереси та особисте життя.

У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала та просила її задовольнити. Стверджувала, що на теперішній час обоє дітей проживають з нею, відвідують школу, садок, періодично бачаться та спілкуються з батьком.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, надіславши до суду чергове клопотання про відкладення, доказів поважності причин неявки не надав. Вирішуючи питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідача, суд бере до уваги ту обставину, що відповідач не з`являвся в підготовчі засідання, призначені на 05.11.2025, 01.12.2025, 21.01.2026, 28.01.2026, та в судові засідання 26.02.2026, 02.04.2026, 08.06.2026, щоразу надсилаючи заяви про відкладення із різних причин, без надання доказів на підтвердження їх поважності.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності відповідача, який одночасно є позивачем за зустрічним позовом, та щодо наслідків його повторної неявки в судове засідання, дійшов висновку, що його відсутність перешкоджає розгляду зустрічного позову та наявні підстави для залишення його без розгляду.

Що стосується зустрічного позову, то суд проаналізувавши обставини справи, заслухавши думку позивача та дослідивши докази наявні у справі, дійшов висновку про залишення зустрічного позову без розгляду з таких підстав.

Згідно з ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід взяти до уваги факти невиконання ними процесуальних обов`язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК, доказів у справі; неодноразові неявки у судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

При цьому, суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Тобто, обов`язок щодо вжиття заходів для прискорення розгляду справи покладено на позивача як ініціатора спору.

Отже, позивачі, будучи ініціаторами судового розгляду справи, у першу чергу мають активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані.

Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборона зловживати наданими правами.

Суд враховує те, що неодноразові неприбуття у судові засідання позивача за зустрічним позовом вказує на зловживання процесуальними правами та невиправдане затягування розгляду справи. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є виконання процесуальної дії у встановлені законом або судом строки, у тому числі і забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Також, суд звертає увагу, що позивачу за зустрічним позовом було надано достатньо часу для вибору представника та отримання правової допомоги, а також, на те, що жодного разу після надання заяви про відкладення розгляду справи ОСОБА_2 не надав докази які підтверджували підстави для відкладення.

За таких обставин зустрічний позов слід залишити без розгляду.

З огляду на неодноразову неявку відповідача у судові засідання, суд вважає за необхідне провести судовий розгляд у частині первісного позову за його відсутності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення первісного позову у повному обсязі з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2022 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.12.2017 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 5313 - розірвано (т. 1 а.с. 160-161).

Відповідно до характеристики ОСОБА_6 , наданої начальником відділом організаційного, документального забезпечення та кадрової політики департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_6 призначена на посаду державного реєстратора відділу та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної роеєстрації департаменту адміністративних

Згідно з актом обстеження умов проживання від 17 травня 2022 року, проведено обстеження умов проживання дитини (дітей) з сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання - в квартирі зроблений ремонт, меблі, побутова техніка в наявності, у дітей є місця для відпочинку, для ігор, багато іграшок, одяг за сезоном, харчуванням забезпечені. Склад сім`ї: мати - ОСОБА_6 зареєстрована за даною адресою, місце роботи Східне міжрегіональне управління Мінестерства юстиції, головний спеціаліст; батько - ОСОБА_2 , зареєстрований АДРЕСА_3 , працює адвокатом, разом не проживають, місце знаходження батька - невідоме; діти: син ОСОБА_3 не зареєстрований, до війни відвідував дитячий садочок № 366 м. Дніпро, наразі місцезнаходження сина невідоме; донька ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 - пенсіонерка (т. 1 а.с. 78).

Згідно з інформацією, наданою комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 143 комбінованого типу Харківської міської ради» ОСОБА_3 відвідував дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 143 з 01.02.2021 по 23.02.2022. Мати вихованням дитини займалася, вчасно приводила та забирала сина з садочка, відвідувала загальні та групові батьківські збори (т. 1 а.с. 79).

Як вбачається з довідки комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №366 Дніпровської міської ради ОСОБА_4 , 30.06.2020 дійсно відвідує даний дошкільний заклад освіти з 01.09.2022 і по теперішній час (т. 1 а.с. 164).

Відповідно до витягу з ЄРДР від 18.04.2022 короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 18.04.2022 до ЧЧ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська №202/1445/22 про внесення до ЄРДР заяви гр. ОСОБА_6 про зникнення безвісти її сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 82).

Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин ОСОБА_6 психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, - відсутні (т. 1 а.с. 162), а також довідкою комунального підприємства «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради від 26.06.2023 підтверджується, що ОСОБА_6 за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не зверталася (т. 1 а.с. 163).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вважають доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_6 , як таке, що відповідає інтересам малолітніх дітей (т. 1 а.с. 183-186).

Відповідно до довідки комунального закладу «Дніпропетровький центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 10.10.2023 № 61 виданої ОСОБА_6 про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару встановлено, що ОСОБА_6 ставиться до своїх дітей з почуттям любові, зацікавлена в розвитку дітей та виказує турботливе ставлення до ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , символізує для них безпеку та захист. Рекомендовано: діти повинні перебувати в режимі емоційної стабільності та в безпечному середовищі, спілкування з батьками не повинно набувати риси психотравмуючих подій. Виховний процес повинен сприяти емоційному, когнітивному, особистому розвитку дітей та допомагати набувати корисні навички для подолання труднощів у подальшому дорослому житті. Оскільки діти ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на даний час знаходяться в стресовому стані, необхідно мінімізувати спілкування дітей з батьком ОСОБА_2 проводити спілкування дітей з батьком тільки в присутності матері. (т. 1 а.с. 228-231).

Згідно з постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2022 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, а саме - у вчиненні домашнього насильства, дії психологічного, економічного та фізичного характеру щодо ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 159).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною першою статті 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 17 травня 2022 року, проведено обстеження умов проживання дитини (дітей) з сім`ї за адресою АДРЕСА_2 , умови проживання в квартирі зроблений ремонт , меблі, побутова техніка в наявності, у дітей є місця для відпочинку, для ігор, багато іграшок, одяг за сезоном, харчуванням забезпечені. Склад сім`ї: мати - ОСОБА_6 зареєстрована за даною адресою, місце роботи Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, головний спеціаліст; батько - ОСОБА_2 , зареєстрований АДРЕСА_3 , працює адвокатом, разом не проживають, місце знаходження батька - невідоме; діти: син ОСОБА_3 не зареєстрований, до війни відвідував дитячий садочок № 366 м. Дніпро, наразі місцезнаходження сина невідоме; донька ОСОБА_4 , ОСОБА_7 - пенсіонерка (т. 1 а.с. 78).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вважають доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_6 , як таке, що відповідає інтересам малолітніх дітей (т. 1 а.с. 183-186).

Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність та прив`язаність дітей до матері, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітніхОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за постійним місцем проживання матері ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і їх задоволення.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 105, 112,113, 114, 161 Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , сплачений нею при звернені до суду судовий збір в сумі 992 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;

третя особа: Лівобережна адміністрація Дніпропетровської міської адміністрації Управління адміністрації Дніпропетровської міської адміністрації місце знаходження: вул. 20-річчя Перемоги, 51, м. Дніпро, 49127;

третя особа: Служба у справах дітей Нововодолазької селищної ради місце знаходження: вул. Донця Григорія, 14, сел. Нова Водолага, Харківського району Харківської області.

Суддя: Л. І. Стрюк