Рішення № 137492431, 17.06.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1955/25

2/729/228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 червня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Кузюри В.О.

при секретарі Ященко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивує тим, що 29.07.2024 року між ТОВ «ФК" Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір № 148063 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого, остання отримала кредит у розмірі 6945,00 гривень строком на 70 днів, а саме до 07.10.2024, зі стандартною процентною ставкою 586,00% річних за користування кредитом. ТОВ «Кредіплюс» виконало свої зобовязання перехувавши кошти безготівковим зарахуванням 29.07.2024 року на плтіжну картку № 5168-74ХХ-ХХХХ-2722.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 12667,10 гривень, що складається: з 6945,00 гривень заборгованості по кредиту, 5321,10 грн. заборгованість за відсотками, 401,00 грн. заборгованість по комісії.

10.10.2024 ТОВ «ФК" Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу 1до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Тому, позивач просить стягнути, вказану суму заборгованості з відповідача на свою користь, крім того, просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився в позовній заяві зазначили , що просять проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечують щодо заочного розгляду.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на веб- сайті суду , відзиву на позов, заяв про розгляд в її відсутність , відкладення розгляду не подавала.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 29.07.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК" Кредіплюс». Договір кредитної лінії № 148063 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого, остання отримала кредит у розмірі 6945,00,00 гривень строком на 70 днів, а саме до 07.10.2024, ззі стандартною процентною ставкою 586,00% річних за користування кредитом.(а.с.27-30).

10.10.2024 ТОВ «ФК" Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс`набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. (а.с.60-62).

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 року від ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача в загальній сумі 12667,10 гривень, з яких:6945,00 гривень заборгованості по кредиту, 5321,10 грн. заборгованість за відсотками, 401,00 грн. заборгованість по комісії, що також підтверджується актом прийому-передачі до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024, згідно якого ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» передало, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло борги , згідно реєстру боржників кількістю 789 (а.с.49,50).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №148063 від 29.07.2024, станом на 01.11.2025 заборгованість відповідачки за період з 07.0.2025 по 01.11.2025 у загальній сумі становить 12667,10 гривень, що складається: з 6945,00 гривень заборгованості по кредиту, 5321,10 грн. заборгованість за відсотками, 401,00 грн. заборгованість по комісії. (а.с.45).

Також, на виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надано інформацію, що платіжна картка № 5168-74-ХХ-ХХХХ-2722 була емітована на ім`я ОСОБА_1 на яку надходили кошти в розмірі 5000,40 грн. за період з 29.07.2024 по 03.08.2024р..

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом

Відповідно дост.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений уписьмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається увипадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннямист. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію`електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію`визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно дост. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Частини 1 та 2 статті 1077 ЦК Українивказують, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно дост. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статей12,81 ЦПКкожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що відповідачка в добровільному порядку не виконала взяті на себе зобов`язання, що свідчить про порушення прав позивача, а позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, суд задовольняє заявлений позов у повному обсязі та вважає, що з відповідача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 12667,10 грн.

Відповідно дост.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьоюп`ятою, дев`ятоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьоюп`ятою, дев`ятоюстатті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

До позовної заяви було додано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 укладений між позивачем та адвокатським бюро «Соломкота партнери» та додаткову угоду № 25770855175 від 11.09.2025 до договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, у яких сторони домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно п. 3.1 договору отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

У акті прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 сторони вищевказаного договору детально описали зміст послуг, які були надані адвокатом, і оцінили послуги у 7000 грн. (5000 грн. за складання позовної заяви тривалістю 2 години, 1000 грн. за вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості тривалістю 2 години, 500 грн. за підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 148063 від 29.07.2023 на рахунок ОСОБА_1 тривалістю 1 година, 500 грн. за підготовку та подачу клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 148063 від 29.07.2023 на рахунок ОСОБА_1 тривалістю 1 година).

На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи. На думку суду, пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 4000 гривень.

Враховуючи вищевказані обставини та факт задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 4000 гривень в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.141, 247, 264, 265, 274, 279, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1048-1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 148063 від 29.07.2023 року у сумі 12667 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 10 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимоги відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ейс», адреса місце знаходження м. Київ вул. Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Бобровицького районного суду В.О. Кузюра