Рішення № 137492120, 15.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21334/25

Провадження № 2/369/11478/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря Худинець Д.С.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2016 року позивачка проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. За твердженням позивачки, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, підтримували сімейні стосунки. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . При державній реєстрації народження дитини відомості про батька були внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері, у зв`язку з чим батьком дитини було зазначено « ОСОБА_6 ». Вказану обставину позивачка пояснила попереднім травматичним досвідом сімейних стосунків з іншим чоловіком.

Позивачка зазначила, що ОСОБА_3 завжди визнавав ОСОБА_7 своїм сином, не ставив під сумнів факт свого батьківства, проживав разом із дитиною, брав участь у його вихованні, утриманні та сімейному житті. Також позивачка посилалася на те, що мати відповідача ОСОБА_4 ставилася до ОСОБА_7 як до свого онука, брала участь у його житті та надавала матеріальну допомогу.

У січні 2024 року ОСОБА_3 мобілізовано до лав Збройних Сил України. Після мобілізації він продовжував підтримувати зв`язок із сином, цікавився його життям, навчанням та здоров`ям, спілкувався з ним телефоном та через месенджери, а також надавав матеріальну допомогу. У лютому 2025 року позивачці стало відомо про зникнення відповідача безвісти під час участі у бойових діях.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка просила суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також внести зміни до актового запису про народження № 853 від 10 липня 2018 року, складеного Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2025 року справу направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року справу направлено для розгляду за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні, протокольною ухвалою від 26 травня 2026 до участі у справі в якості третіх осіб залучено військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

15 травня 2026 року третя особа - ОСОБА_4 подала письмові пояснення, в яких повністю підтримала позовні вимоги та підтвердила обставини, викладені у позовній заяві. Зазначила, що її син ОСОБА_3 та позивачка з 2016 року проживали разом як чоловік та жінка, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7 , якого її син, відповідач по справі, завжди визнавав своїм сином та ніколи не ставив під сумнів факт свого батьківства.

ОСОБА_4 також підтвердила, що після мобілізації у січні 2024 року її син продовжував спілкуватися з дитиною, цікавитися її життям та матеріально підтримувати її до моменту свого зникнення безвісти. Після зникнення безвісти сина вона продовжила надавати матеріальну допомогу своєму онуку. Просила позов задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, заперечень проти заявлених вимог суду не надав.

Представники третіх осіб військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, будь-яких пояснень чи клопотань до суду не подали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи встановлено, що дитина - ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 18 вересня 2025 року № 00053694721, актовий запис про народження дитини № 853 від 10 липня 2018 року складений Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

При державній реєстрації народження відомості про батька були внесені за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України, а саме батьком дитини зазначено « ОСОБА_6 ».

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 стверджувала, що вона та ОСОБА_3 з 2016 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, підтримували сімейні стосунки з родичами та після народження дитини спільно здійснювали її виховання.

На підтвердження зазначених обставин судом прийнято до уваги фотознімки, на яких відображено спільне сімейне життя позивачки, відповідача та дитини, їх спільне дозвілля, святкування сімейних подій, а також участь відповідача та його матері (третьої особи по справі) у житті дитини. По суті дана обставина не оспорювалась і при розгляді даної справи.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 визнавав ОСОБА_8 своїм сином, не ставив під сумнів факт свого батьківства, проживав разом із дитиною, брав участь у її вихованні, сімейному житті та матеріальному забезпеченні.

На підтвердження цих обставин судом прийнято до уваги матеріали електронного листування у месенджері Viber, подані у вигляді знімків екрана смартфона, зі змісту яких вбачається, що відповідач підтримував постійний зв`язок із дитиною, цікавився її життям, навчанням та здоров`ям, надавав поради щодо виховання, звертався до ОСОБА_7 як до свого сина та називав себе його батьком.

Крім того, матеріали справи містять платіжні документи про переказ значних сум коштів як відповідачем по справі, до моменту його зникнення безвісти, так і третьою стороною по справі та електронне листування, які підтверджують надання відповідачем та третьої стороною матеріальної допомоги на утримання дитини, спільні фото із соціальних мереж.

Письмовими поясненнями ОСОБА_4 підтверджено факт спільного проживання позивачки та відповідача однією сім`єю з 2016 року, народження у них ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_7 , а також те, що відповідач визнавав дитину своїм сином та ніколи не ставив під сумнів факт свого батьківства.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України, що підтверджується копією повістки ІНФОРМАЦІЯ_4 на відправку та повідомленням про призов на військову службу по мобілізації на 12 січня 2024 року.

Відомості про подальше зникнення відповідача безвісти підтверджуються повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01 лютого 2025 року № 02/1339 про зникнення безвісти стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання, а також витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250326-4252 від 26 березня 2025 року.

Суд враховує, що саме зникнення відповідача безвісти за особливих обставин об`єктивно унеможливлює подання ним особистої заяви про визнання батьківства до органу державної реєстрації актів цивільного стану в порядку статті 126 СК України, у зв`язку з чим захист прав дитини можливий лише шляхом судового встановлення батьківства відповідно до статті 128 СК України.

Крім того, судом досліджено висновок спеціаліста від 20 січня 2026 року № HID26-003302 за результатами молекулярно-генетичного дослідження біологічної спорідненості між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була проведена лабораторією ТОВ «Генкод діагностік».

Згідно із зазначеним висновком ОСОБА_4 може бути біологічною бабусею ОСОБА_8 , а ймовірність такої біологічної спорідненості становить 99,80640192 відсотка.

Суд бере до уваги, що наведений висновок узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а саме з свідоцтвом про народження відповідача серія НОМЕР_3 , від 27 травня 1988 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 є матір`ю відповідача, а також письмовими поясненнями третьої особи, фотознімками, електронним листуванням, платіжними документами, документами щодо особи відповідача та відомостями про його зникнення безвісти за особливих обставин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд необхідно тлумачити у світлі принципу верховенства права.

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 5 та 7 Сімейного кодексу України держава забезпечує охорону сім`ї, материнства, батьківства та дитинства, а регулювання сімейних відносин повинно здійснюватися з максимальним урахуванням інтересів дитини.

Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька та дитини ґрунтуються на походженні дитини від них.

Згідно зі статтями 125, 126 та 128 СК України, якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі між собою та відсутня спільна заява про визнання батьківства, походження дитини від батька може бути встановлене за рішенням суду. Підставою для такого встановлення є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи та зібрані відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України у разі відсутності заяви батьків або рішення суду запис про батька дитини здійснюється за вказівкою матері.

Згідно зі статтями 12, 76, 77, 80, 81 та 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зазначено, що закон не встановлює вичерпного переліку доказів для встановлення факту батьківства, а підставою для його встановлення можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14ц.

Отже, належними доказами у справах цієї категорії можуть бути фотографії, відеозаписи, листування, переписка, платіжні документи, пояснення учасників справи та інші докази, які у своїй сукупності підтверджують факт походження дитини від певної особи.

Європейський суд з прав людини у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року наголосив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, а його доказова цінність суттєво переважає інші докази. Вказаний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 05 вересня 2018 року у справі № 565/657/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 473/1343/18, від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 та від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц застосував римську максиму «Iura sanguinis nullo iure civili dirimi possunt», відповідно до якої жодні встановлення цивільного права не можуть скасувати права, що випливають із кровної спорідненості.

Статтею 7 Конвенції про права дитини передбачено право дитини знати своїх батьків та користуватися їхнім піклуванням. У рішенні в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року Європейський суд з прав людини наголосив, що в усіх справах щодо дітей першочергового значення набуває забезпечення їх найкращих інтересів.

Оцінюючи всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження факту походження ОСОБА_8 від ОСОБА_3 .

Факт батьківства підтверджується тривалим спільним проживанням сторін однією сім`єю, спільним вихованням дитини, визнанням відповідачем себе батьком дитини, його участю у її матеріальному забезпеченні, письмовими поясненнями третьої особи ОСОБА_4 , а також результатами молекулярно-генетичного дослідження, які узгоджуються між собою та не спростовані жодними іншими доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про визнання батьківства.

Щодо вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини суд зазначає таке.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12 січня 2011 року, рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження.

Аналогічні положення містяться у Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 рішення про визнання батьківства повинно містити всі необхідні відомості для проведення державної реєстрації батьківства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Оскільки суд дійшов висновку про доведеність факту батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_8 , вимога про внесення відповідних змін до актового запису про народження є похідною від вимоги про визнання батьківства та також підлягає задоволенню.

Матеріали справи містять копію паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 , виданого 16 жовтня 2019 року органом 1443, а також інші документи, що дають можливість встановити всі необхідні відомості про батька для внесення їх до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та які були зазначені третіми особами у їх поясненнях, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 5, 7, 121, 125, 126, 128, 134, 135 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77 - 80, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця міста Краматорськ Донецької області, Україна, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , громадянина України, місце народження: Україна, Донецька область, місто Краматорськ (актовий запис про народження № 853 від 10 липня 2018 року, складений Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області).

Внести зміни до актового запису про народження № 853 від 10 липня 2018 року, складеного Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

у графі відомості про батька дитини (прізвище, власне ім`я, по батькові) змінити відомості про прізвище батька з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_9 », власне ім`я та по батькові залишити без змін;

додати наступну інформацію про батька дитини ОСОБА_3 : дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянство: Україна, РНОКПП НОМЕР_5 , унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі: 19880512-11738, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

змінити підставу внесення відомостей про батька, вказавши дане рішення суду;

прізвище, власне ім`я, по батькові, дату народження та місце народження дитини залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: ОСОБА_4 ; фактичне місце проживання ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Третя особа: військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 .

Третя особа: Міністерство оборони України, 03168, Україна, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, код ЄДРПОУ:00034022.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ