Рішення № 137489583, 16.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/1791/26

Провадження 2/206/1739/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16 червня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра

в складі суду: головуючого судді Гаркуші В.В.

з участю секретаря судового засідання Дуб В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Позика» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 у сумі 25 160 грн 00 коп., судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 500 грн 00 коп.

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 90196663, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 7400 грн на умовах строковості, зворотності, платності. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором № 90196663 від 24.09.2021 у сумі 25160,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7400,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 17760,00 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0,00 грн..

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Позика» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Ірбіс» в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 90196663 від 24.09.2021.

Таким чином, ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з метою стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 у сумі 25 160 грн 00 коп., оскільки на підставі договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором (а.с. 1-12).

Представник позивача в судове засідання не з`явилась. У позовній заяві зазначила про відсутність заперечень щодо розгляду справи без участі представника та можливості ухвалення заочного рішення (а.с. 11).

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та заперечень проти позовних вимог у встановлений судом строк не подав. В судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток поштою, на адресу електронної пошти, що зазначена позивачем, в позовній заяві (а.с. 19,32) та розміщення оголошення на сайті «Судової влади України» (а.с. 29).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст. 128 ЦПК України, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзиву на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст. 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу заочно.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Гаркуші В.В. (а.с. 14).

Ухвалою від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив (а.с. 17).

07.05.2026, через підсистему «Ектронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі, що містять банківську таємницю (а.с. 20-24).

Ухвалою суду від 14.05.2026 постановлено витребувати від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю (а с. 30).

Витребувана судом інформація від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до суду не надійшла, у зв`язку з чим суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які є достатніми для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності надані докази, встановив такі обставини.

24.09.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 90196663, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 7 400 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та на умовах, визначених договором.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором /856752/.

Відповідно до п. 3.1 договору, за цим договором Товариство надає Клієнту кредит у розмірі 7 400 грн 00 коп., а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені договором проценти у строки та на умовах цього договору.

Первісною редакцією п. 3.2 договору було передбачено, що за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 % на день. При цьому Клієнт мав право скористатися пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку на умовах, визначених договором.

Згідно з первісною редакцією п. 3.2 договору, пільговий період становив 20 календарних днів з 24.09.2021 по 14.10.2021 із пільговою процентною ставкою 2 % на день, а стандартний період становив 70 календарних днів з 15.10.2021 по 23.12.2021 із стандартною процентною ставкою 3 % на день.

Відповідно до первісної редакції п. 4.2 договору відповідач зобов`язувався повністю повернути кредит та сплатити проценти, нараховані за кредитом, до 23.12.2021.

14.10.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021.

Згідно з умовами Додаткового договору № 1 сторони погодили наступний пільговий період строком 30 календарних днів з 14.10.2021 по 13.11.2021, а також виклали п. 3.2 договору в новій редакції.

З урахуванням Додаткового договору № 1 пільговий період за договором визначено як 50 календарних днів з 24.09.2021 по 13.11.2021 із процентною ставкою 2 % на день, а стандартний період визначено з 14.11.2021 по 12.01.2022 із процентною ставкою 3 % на день.

Також Додатковим договором № 1 п. 4.2 договору викладено в редакції, за якою відповідач зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити проценти, нараховані за кредитом, до 12.01.2022.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3152_251023163956 від 23.10.2025, 24.09.2021 о 16 год. 41 хв. 24 сек. на платіжну картку клієнта з маскою НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 7 400 грн 00 коп., номер транзакції в системі iPay.ua 110445317.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 7 400 грн 00 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 90196663, складеним ТОВ «ФК «Ірбіс», 24.09.2021 відповідачу видано кредит у сумі 7 400 грн 00 коп.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 14.10.2021 відповідачем здійснено погашення процентів у сумі 2 960 грн 00 коп., у зв`язку з чим нараховані проценти за перший пільговий період були погашені.

Після цього проценти за користування кредитом нараховувалися: з 15.10.2021 по 13.11.2021 у розмірі 148 грн 00 коп. за день, що відповідає 2 % від суми кредиту 7 400 грн 00 коп.; з 14.11.2021 по 12.01.2022 у розмірі 222 грн 00 коп. за день, що відповідає 3 % від суми кредиту 7 400 грн 00 коп.

За розрахунком кредитора заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 становить 25 160 грн 00 коп., із яких: 7 400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 17 760 грн 00 коп. заборгованість за процентами; 0 грн 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями та комісіями.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Позика» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» зобов`язалося прийняти такі права вимоги та сплатити суму фінансування на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «Ірбіс» передало, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло реєстр прав вимог за договором факторингу.

Оплата суми фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025 на суму 3 490 472 грн 17 коп.

Як убачається з витягу з додатку до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 у загальній сумі 25 160 грн 00 коп.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконав.

Після відступлення права грошової вимоги ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором ні на користь первісного кредитора ТОВ «ФК «Ірбіс», ні на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Позика» не погасив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору про надання фінансового кредиту та договору факторингу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

ІV. Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають установленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному цим Законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 та Додатковий договір № 1 до нього укладені в електронній формі та підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідач у встановленому законом порядку дійсність укладеного договору не оспорив, доказів неукладення договору, використання його персональних даних іншою особою або відсутності його волевиявлення на укладення договору суду не подав.

Отже, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021, а також Додаткового договору № 1 від 14.10.2021 до нього.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Судом встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 7 400 грн 00 коп., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 24.09.2021 коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач доказів повернення тіла кредиту у сумі 7 400 грн 00 коп. суду не подав.

Судом також встановлено, що за умовами Додаткового договору № 1 сторони змінили строк кредитування та погодили кінцевий строк повернення кредиту і процентів до 12.01.2022.

Суд враховує, що у Додатковому договорі № 1 стандартний період визначено із зазначенням конкретних календарних дат з 14.11.2021 по 12.01.2022, а п. 4.2 договору викладено в редакції, за якою відповідач зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити проценти саме до 12.01.2022.

За таких обставин суд виходить із того, що при визначенні періоду, за який підлягають нарахуванню проценти за користування кредитом, вирішальне значення мають погоджені сторонами конкретні календарні дати стандартного періоду та кінцевий строк виконання зобов`язання 12.01.2022.

При цьому наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає погодженим сторонами процентним ставкам та конкретним календарним датам користування кредитом, визначеним договором з урахуванням Додаткового договору № 1.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що після погашення 14.10.2021 процентів у сумі 2 960 грн 00 коп. проценти за користування кредитом нараховувалися з 15.10.2021 по 13.11.2021 у розмірі 148 грн 00 коп. на день, тобто 2 % від суми кредиту, та з 14.11.2021 по 12.01.2022 у розмірі 222 грн 00 коп. на день, тобто 3 % від суми кредиту.

Нарахування процентів здійснене у межах погодженого сторонами строку кредитування, а не після його закінчення, штрафні санкції, пеня чи комісії позивачем до стягнення не заявлені.

Відповідач правильність розрахунку заборгованості не спростував, альтернативного розрахунку суду не подав, доказів повного або часткового погашення заборгованості за договором не надав.

З огляду на викладене суд вважає доведеним, що заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 становить 25 160 грн 00 коп., із яких: 7 400 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 17 760 грн 00 коп. заборгованість за процентами.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Судом встановлено, що 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, на виконання якого складено акт приймання-передачі реєстру прав вимог та витяг з додатку до договору факторингу, відповідно до яких право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Оплата суми фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025.

Доказів того, що після відступлення права вимоги відповідач виконав зобов`язання перед первісним або новим кредитором, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «Позика» є належним кредитором за вимогою до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, доказів на спростування доводів позивача або на підтвердження належного виконання зобов`язання суду не надав.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт надання відповідачу кредитних коштів, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання, розмір заборгованості та факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Позика».

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 у розмірі 25 160 грн 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При зверненні до суду ТОВ «ФК «Позика» сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 03 березня 2026 року № 90196663.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн 00 коп.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, додаткову угоду № 90196663 до цього договору, акт надання правничої допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

З наданих документів убачається, що правнича допомога у цій справі включала надання письмової консультації клієнту щодо стягнення кредитної заборгованості, правовий аналіз обставин справи та надання правових рекомендацій, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, а також формування додатків до позовної заяви. Загальна вартість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 5 500 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи.

При цьому суд не втручається у договірні правовідносини між адвокатом та клієнтом і не змінює погоджений між ними розмір гонорару, однак при розподілі судових витрат визначає суму, яка підлягає компенсації за рахунок іншої сторони, з огляду на критерії реальності, необхідності, розумності та пропорційності таких витрат.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування, враховує характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову, значення справи для сторін, а також пропорційність витрат до предмета спору.

Справа є малозначною та незначної складності, розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження. Спір виник із типових правовідносин щодо стягнення заборгованості за договором споживчого кредитування. Матеріали справи не містять великого обсягу доказів, дослідження яких потребувало б значного часу; спірні правовідносини не є складними з правової точки зору, судова практика у цій категорії справ є сталою, а участь представника позивача у судовому засіданні фактично не здійснювалась.

Крім того, ціна позову становить 25 160 грн 00 коп., а заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн 00 коп. становить значну частину від ціни позову. За таких обставин покладення на відповідача всього заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу не відповідало б критеріям розумності, співмірності та пропорційності судових витрат до предмета спору.

Суд враховує, що надані позивачем докази підтверджують факт надання правничої допомоги у цій справі, однак такі докази не є безумовною підставою для покладення на відповідача всієї заявленої суми витрат, якщо їх розмір з огляду на конкретні обставини справи є надмірним.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, характер спору, його складність, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити як надмірній та непропорційній до предмета спору.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 204, 205, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 90196663 від 24.09.2021 у розмірі 25 160 грн 00 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту 7 400 грн 00 коп.; заборгованість за процентами 17 760 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ 39493634, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Гаркуша