Рішення № 137489187, 17.06.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/386/26

Номер провадження 2/213/784/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Мазуренка В.В., за участю секретаря судового засідання Гусарової О.С., за участі представника позивача, відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі, цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в інтересах дитини: ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ

До суду надійшов даний цивільний позов, відповідно до якого відповідач є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 перебуває на обліку як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, оскільки стала свідком домашнього насильства. Через систематичні конфліктні ситуації, які виникали між відповідачем та її чоловіком, відповідач була вимушена разом з донькою залишити квартиру чоловіка та протягом року декілька разів змінювати місце проживання. На момент звернення з позовом, житло де мешкала відповідач з дитиною мало незадовільні умови проживання, продукти харчування в обмеженій кількості, відсутнє окреме ліжко для дитини, не об лаштоване робоче місце для занять дитини. Відповідач звільнилась з останнього місця роботи та таким чином втратила джерело доходу. Відповідач не виконувала рекомендації позивача щодо лікування від алкогольної залежністю. 20.01.2026р. позивачу надійшло повідомлення, що відповідач перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння, що унеможливлювало виконання нею батьківських обов`язків, та залишення дитини в сім`ї. Були виявлені факти загрози життю та здоров`я дитини, дитину вилучено та тимчасово влаштовано до КЗ Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1. Позивачем було прийнято рішення про негайне відібрання дитини від відповідача. Просили позбавити відповідача батьківських прав та стягнути аліменти.

Відзив на позов не надавався.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилалась на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позбавлення батьківських прав. Зазначила, що не вживає алкогольні напої, перестала спілкуватись з чоловіком та подала позов про розірвання з ним шлюбу. Відповідач на даний час проживає у квартирі рідного брата, який не заперечує проти того, щоб там жилаз донькою ОСОБА_4 . Позивач отримала ордер, але ще не отримала ключі від кімнати у гуртожитку та не провела ремонт. Зазначила, що звернулась до волонтерської організації та їй допоможуть відремонтувати кімнату та привести там лад, щоб проживати з дитиною. Позивач офіційно працює продавцем у магазині. Зазначила, що дітей ніколи не ображала, сумує за донькою та бажає повернути дитину. Зазначила, що навідує доньку. Просила відмовити у позові.

16.02.2026р. відкрито провадження по справі.

19.03.2026р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні було вислухано думку дитини, яка бажає повернутись до відповідача.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 , матір`ю якої є відповідач по справі (а.с.6,7).

Відповідач перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 , щодо якого надходили до поліції про вчинення домашнього насильства відносно відповідача, в присутності малолітніх дітей, складались відповідні протоколи за ст. 173-2 КУпАП (а.с.9).

Відповідач з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).

14.07.2025р. позивачем було поставлено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих умовах (а.с.10).

30.06.2025р. між відповідачем та її чоловіком ОСОБА_5 стався конфлікт, та викликалась поліція, діти не були свідками конфлікту оскільки перебували з бабусею (а.с.12).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 09.07.2025р. за адресою АДРЕСА_2 проводились обстеження умов проживання сім`ї відповідача, та у вказану дату відповідач з дитиною проживали разом з ОСОБА_5 та другою дитиною відповідача, умови проживання вказано задовільні, базові потреби дітей забезпечені, проведена профілактична бесіда (а.с.11).

Для оцінки потреб родини, у якій зафіксовано факт домашнього насильства, координатором КМЦСС здійснювався візит у родину відповідача, проведено профілактичні бесіди з відповідачем та її чоловіком (а.с.13).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 05.09.2025р. за адресою АДРЕСА_2 проводились обстеження умов проживання сім`ї відповідача, та у вказану дату відповідач з дитиною проживали разом з ОСОБА_5 та другою дитиною відповідача, планує розлучитись з ОСОБА_5 та змінити адресу проживання, умови проживання вказано задовільні, базові потреби дітей забезпечені, проведена профілактична бесіда (а.с.14).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 16.09.2025р. за адресою АДРЕСА_2 проводились обстеження умов проживання та у вказані квартирі відповідач з ОСОБА_1 вже не проживали (а.с.15).

Відповідно до Витягу з протоколу №8 засідання міждисциплінарної команди для організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах від 24.09.2025р. розглядалась ситуація, яка склалась у сім`ї відповідача (а.с.16).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 30.09.2025р. за адресою АДРЕСА_3 проводились обстеження умов проживання сім`ї відповідача та дитини, умови проживання вказано задовільні, ліжко одне, робоче місце для дитини не об лаштоване, одяг в мінімальній кількості, проведена профілактична бесіда (а.с.17). Згідно пояснень відповідача, вона орендувала вказане житло, речі не встигла забрати у чоловіка (а.с.18)

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 20.11.2025р. за адресою АДРЕСА_3 проводились обстеження умов проживання сім`ї відповідача та дитини, квартира потребує прибирання, в наявності корпусні меблі, продукти харчування в обмеженій кількості, відсутнє окреме спальне місце для дитини, місце для занять в наявності, одяг вторинного вжитку (а.с.19).

Відповідно до пояснень відповідача від 08.01.2026р. в квартиру де вона проживала з дитиною увірвався її чоловік, почалась сварка, дитину забрала сусідка, викликали поліцію (а.с.20). Була опитана дитина, яка пояснила, що бачила як чоловік відповідача штовхав маму (відповідача) (а.с.21).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 20.01.2026р. за адресою АДРЕСА_4 проводились обстеження умов проживання сім`ї відповідача та дитини, санітарний стан незадовільний, брудно, розкидані речі, відсутні продукти харчування, відсутнє окреме спальне місце для дитини і місце для навчання, наявний одяг та взуття. Комісією прийнято рішення про негайне вилучення дитини (а.с.22). Було опитано дитину, яка пояснила, що відповідач зловживає алкогольними напоями (а.с.23).

20.01.2026р. фахівцями Криворізького міського ЦСС з інспектором СЮП ВП№6 був здійснений візит в родину відповідача з дитиною, та виявлено, що відповідач перебувала в стані алкогольного сп`яніння, на обличчі видні садна, ввімкнена газова плита для обігріву що є небезпечним, санітарно-гігієнічний стан житла незадовільний, відповідач звільнилась, - було прийнято рішення про вилучення малолітньої дитини (а.с.24).

21.01.2026р. позивачем було прийнято рішення про негайне відібрання від громадянки ОСОБА_2 малолітньої ОСОБА_1 (а.с.26).

ОСОБА_1 , 19.09.2018р. було зараховано у КЗ Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 (а.с.27).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які врегульовані Сімейним Кодексом України.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, що досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою ВР від 27 лютого 1991 року держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Підстави за яких мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав визначені в ст.164 СК України, в тому числі в зв`язку з ухиленням від виконання ними своїх обов`язків по вихованню дитини ( п.2 ч. 1 вказаної статті).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування повинно вирішуватися лише після всебічного дослідження позицій сторін, насамперед, з`ясування ставлення батька до дитини.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст.2 ЦПК України).

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, ст.19 Сімейного Кодексу України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Рішення виконкому Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування №67 від 18.02.2026р. - орган опіки та піклування вважали доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36).

Суд критично відноситься до вказаного висновку, відповідач суду пояснила, що зрозуміла свої помилки, бажає проживати з донькою, офіційно працевлаштувалась, не вживає алкогольні напої, розлучається з чоловіком який чинив домашнє насильство, отримала ордер на житлову площу в гуртожитку - тобто отримала постійне місце проживання, також повідомила, що звернулась до благодійних організацій які погодились допомогти з ремонтом житла та облаштуванням, а на період ремонту бажає жити в квартирі рідного брата, який надав такий дозвіл.

Суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав на теперішній час не відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, оскільки підстави для вжиття такого крайнього заходу не підкріплені достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дітей. Встановлено, що відповідач зробила висновки, подала позов про розірвання шлюбу з чоловіком який чинив домашнє насильство, переглянула коло свого спілкування, не вживає алкогольні напої, офіційно працевлаштувалась (а.с.45), та їй виділено житло про що надано ордер; відповідач з дитиною, після її вилучення, контактувала як телефоном так і відвідувала в прийомні часи, тобто своєю поведінкою показувала бажання бути з дитиною та повернути її.

З врахуванням поведінки відповідача після вилучення дитини, а саме виправлення недоліків на які вказував орган опіки та піклування, суд вважає що поведінка відповідача може бути змінена в кращу сторону, що відповідач довела своїми діями під час знаходження справи у суді. Таким чином в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 19, 161,164, 165,166,171 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Позов Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в інтересах дитини: ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради, місцезнаходження: пл. Гірницької Слави, буд.1, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 34488902.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 .

Дата складення повного тексту судового рішення - 17.06.2026 року.

Суддя В.В. Мазуренко