Ухвала суду № 137486519, 16.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/2982/26

Провадження № 1-кп/488/248/26

У Х В А Л А

(Повний текст)

16.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі колегії:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

в ході підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за №22026150000000056 від 26.02.2026 р. відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 111 КК України

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2026 року до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , в якому наступного дня вирішено питання про призначення підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні, що відбулося 16 червня 2026 р., учасники судового провадження, зокрема прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Прокурор вважав за можливе розгляд даного провадження у відкритому судовому засіданні, посилаючись на неактуальніть наразі тих відомостей, які були передані обвинуваченим.

Як встановлено за наслідками підготовчого судового засідання, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України.

Окрім того, в підготовчому судовому засіданні прокурором підтримане клопотання, подане через канцелярію суду щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк дії якої спливає 21 червня 2026 року.

В обгрунтування свого клопотання прокурор зазначає, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання з мотивів, наведених у ньому, та вважав, що більш м`який вид запобіжного заходу не здатен запобігти заявленим ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 проти клопотання прокурора не заперечували, однак зазначили про недоведеність заявлених прокурором ризиків.

Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання сторони обвинувачення, суд виходить з такого.

Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, щодо обвинувачених.

За приписами ч.3 ст.199 КПК клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик (ризик) не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Стосовно обґрунтованості підозри, то у відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.

При цьому, обгрунтованість підозри була перевірена в ході досудового розслідування під час обрання відносно обвинуваченої міри запобіжного заходу слідчим суддею, та в даних межах є достатньою для вирішення питання про вищевказане клопотання.

Щодо заявлених прокурором ризиків, то суд вважає слушними доводи прокурора, що продовжують існувати та не зменшились такі ризики як ухилення від суду та вчинення нового злочину, з огляду на таке.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі Москаленко проти України, від 26.07.2001 р. у справі Ілійков проти Болгарії).

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких відповідно до ст. 12 КК України, та за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, що у зв`язку з знаходженням України у воєнному стані підвищує ризик втечі обвинуваченого на тимчасово непідконтрольну Україні територію. Отже, тяжкість покарання, що може бути застосоване відносно ОСОБА_6 у разі доведення його вини, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, який офіційно не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, вказує на відсутність чинників, які б утримували обвинуваченого від втечі, та свідчать про високу ймовірність ризику його переховування від суду

З огляду на зміст висунутого обвинувачення, продовження рф на території України повномасштабної збройної агресії, характер інкримінованих ОСОБА_6 злочинних дій, які були припинені, як то слідує з обвинувачення, за втручанням правоохоронних органів, то ж є слушними доводи прокурора щодо існування ризику продовження ОСОБА_6 вчинення інших кримінальних правопорушень, аналогічних за висунутим обвинуваченням.

Щодо заявленого прокурором ризику можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_6 міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на їх притягнення до відповідальності, то слід зазначити, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення зібрані докази, яких дана сторона вважала достатніми для пред`явлення обвинувачення. Продовження слідчих дій в іншому кримінальному провадженні не може бути підставою для обрання особі міри запобіжного заходу в іншому, досудове розслідування в якому є завершеним.

В той же час, з урахуванням доведеності ризиків ухилення від суду та вчинення нового злочину з наведених вище обґрунтувань, а також, приймаючи до уваги імперативні вимоги ч.6 ст. 176 КПК, згідно якої до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, серед яких також передбаченого ст.111 КК України, застосовується запобіжний захід лише у виді тримання під вартою, та правову позицію щодо даної норми, викладену у рішенні Другого сенату Конституційного суду України №7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 року, з огляду на положення ч.2 ст.183 КПК України, тяжкість обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 , та міри покарання, передбаченої за даним обвинуваченням у разі визнання судом його винним, не зважаючи на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, в той же час у сукупності заявлених та доведених прокурором ризиків, останнє не невілює вказаних ризиків та з урахуванням тяжкості злочину за висунутим обвинуваченням виправдовує застосування міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо встановлення застави, то ОСОБА_6 висунуте обвинувачення за ст.111 КК України, а тому, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, з урахуванням продовження дії воєнного стану, змісту висунутого обвинувачення, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, в тому числі відсутність чинників, які б утримали його від втечі, вважає за необхідне не визначити обвинуваченому розмір застави.

Щодо посилання захисника та обвинуваченого на недоведеність ризиків, на підтвердження яких прокурором не надано доказів, то слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи та/чи вчинення іншого злочину, а не обов`язкове настання цих подій.

З урахуванням стадії кримінального провадження, суд також вважає обґрунтованим строк, на який сторона обвинувачення просить обрати даний вид запобіжного заходу.

Керуючись статтями 177, 178, 191,314-316, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за 2 ст. 111 КК України, до судового розгляду в приміщенні Корабельного районного суду м.Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Самойловича, 29-А) у відкритому судовому засіданні.

З урахуванням положень ч.10 ст.615 КПК України розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 14 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

На ухвалу в частині міри запобіжного заходу протягом п`яти днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє виконання ухвали.

Для обвинуваченого, який утримуються під вартою, вищевказаний строк на оскарження ухвали обчислюється з дня отримання її копії.

Резолютивна частина ухвали проголошена 16.06.2026 року.

Повний текст ухвали складено 17.06.2026 року.

Головуюча ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3