Рішення № 137486233, 18.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10499/26

Провадження № 2-о/756/409/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною заявою, в якій просила:

- встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , уродженки м. Макіївка Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області внаслідок хвороби.

Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією України, померла її мати - ОСОБА_2 , громадянка України, уродженка м. Макіївка Донецької області. Заявник зазначила, що причиною смерті стала хвороба.

Заявник зауважила, що оскільки смерть ОСОБА_2 настала на тимчасово окупованій території України, державна реєстрація смерті органами державної реєстрації актів цивільного стану України в загальному порядку є неможливою. На думку заявника, документи, видані на окупованій території, не мають юридичної сили в Україні, однак підтверджують сам факт настання смерті.

Заявник наголосила, що встановлення факту смерті необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть державного зразка та подальшої реалізації прав, зокрема оформлення спадщини й отримання допомоги на поховання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2026 року відкрито окреме провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Заявник в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи Оболонського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Як убачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 413.

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 28.07.2008, актовий запис № 171, вбачається, що після одруження заявниця змінила своє прізвище на « ОСОБА_3 ».

Як зазначила заявник, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надала копію свідоцтва про смерть від 17.12.2025 (запис акту про смерть № 170259930000404871007), медичне свідоцтво про смерть серії 21 № 200700241 від 17.12.2025, видані органами окупаційної влади.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545.

Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Згідно із ч. 4, 7 глави 1 розділу II вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Положеннями ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Відповідно до ч. 9, 10 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи той факт, що заявник, донька померлої, позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт смерті в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежать від неї, а також те, що особисті немайнові та майнові права заявника перебувають у стані правової невизначеності, ОСОБА_1 потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Виходячи з викладеного, оцінивши докази з врахуванням вищенаведених обставин, суд вважає заявлені заявником вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. «ґ» п. 5.1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

З огляду на викладене та враховуючи, що заявником до матеріалів справи додані документи, які підтверджують факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті м. Макіївка, Донецької області, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Макіївка Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області.

Допустити негайне виконання рішення.

Оболонському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести реєстрацію смерті на підставі даного рішення.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 26089032, 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 28-В).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО