Ухвала суду № 137484031, 17.06.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/3053/25

Провадження №2/149/139/26

Номер рядка звіту 9

У Х В А Л А

"17" червня 2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О. ,

за участю:

секретаря Паламарчук Л. В.,

розглянувши заяву представника позивача - адвоката Волкогонова О. К. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , територіального сервісного центру МВС № 0545, третя особа: Калинівська філія ТОВ "Автоплюс-К ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання недійсним та скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, запису у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів та зобов`язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа.

16.06.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль HYUNDAI TUCSON, що зареєстрований 27.01.2026 року ТСЦ МВС №6845 за ОСОБА_4 , із забороною його відчуження, перереєстрації та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього. Заява мотивоана тим, що невжиття заходів забезпечення позову створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Суддя, дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову, якими, зокрема, є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що "вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що "при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі".

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20) та від 21 квітня 2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21).

З огляду на зазначене вище, вжиті судом заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим зрештою досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При цьому сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач серед іншого повинен обґрунтувати причини звернення та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо.

Заявляючи клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно особи, яка не залучена до участі у справі, представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду, разом з тим, він зазначає, що автомобіль HYUNDAI TUCSON, рік випуску: 2005, державний номер: НОМЕР_1 безперервно перебуває у користуванні позивача. За базами даних МВС, у а/м марки HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_2 збігається номер кузова - НОМЕР_3 - з номером кузова а/м Яновською С.П, д.н.з. НОМЕР_4 , який в подальшому перереєстровувався та на даний час має д.н.з. НОМЕР_5 та належить ОСОБА_4 , яка не є учасником у справі. Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично було проведено державну реєстрацію двох транспортних засобів за різними особами, однак автомобіль, який є власністю позивача (д.н.з. НОМЕР_4 ) і відчудження якого вона заперечує, з її фактичного користування не вибував, віндикаційного позову позивачем до відповідачів або ОСОБА_4 не заявлено. Натомість ставиться питання щодо обмеження прав та інтересів особи на володіння майном (автомобілем), правоміріність реєстрації якого оспорюється в межах даного позову, однак вказаний автомобіль НОМЕР_5 зареєстрований за ОСОБА_4 .

Таким чином, враховуючи, що захід забезпечення позову не може стосуватися прав та інтересів осіб, які не є учасниками справи, а також те, що позивачем не доведено, що перереєстрація іншого автомобіля може в подальшому ускладити виконання рішення суду, в тому числі встановлено, що будь-які перешколи в користуванні позивачем її автомобілем відсутні, суд вважає, що відсутні підстави для вжиття заходу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 261, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Волкогонова О. К. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Павлюк О. О.