Рішення № 137482653, 16.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8929/25

н\п 2-о/490/162/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., представниці заявника Миколаївської міської ради - Захаренкової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за заявою Миколаївської міської ради, заінтересована особа: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява Миколаївської міської ради, заінтересована особа: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області про визнання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складається з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою та передачу її у власність Миколаївській міській територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

В обґрунтування вимог в заяві вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Із заявами про прийнятття спадщини після смерті ОСОБА_1 звертались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які стверджували, що проживали однєю сім`єю із спадкодавцем. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06.11.2024 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.08.2024 р. скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Представником позивача також зазначено, що на підставі висновків, викладених у постанові Миколаївського апеляційного суду від 06.11.2024 року вбачається, що особи, які звертались до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 не підтвердили наявності підстав набуття статусу спадкоємців, оскільки ОСОБА_3 не є спадкоємицею, через те, не проживала однією сім`єю із спадкодавцем і не претендує на спадщину, а вимоги ОСОБА_2 не можуть бути розглянуті по суті через відсутність належного відповідача та належного оформлення позовних вимог. З моменту смерті ОСОБА_1 пройшло більше одного року. Тому, вважають, що житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій є відумерлою спадщиною, та має бути переданий Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

24.10.2025 року матеріали справи передані на розгляд судді.

Ухвалою судді від 27 жовтня 2025 року прийнято вищезазначену заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у справі, а також витребувано у Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (якщо така заводились).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2025 року заяву Миколаївської міської ради, заінтересована особа: Перша державна нотаріальна контора Миколаївської області про визнання спадщини відумелою залишено без розгляду у зв`зку із повторною неявкою у судові засідання представника заявника.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2025 року скасовано та направлено справу до Центрального районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2026 року справу передано для розгляду судді Саламатіну О.В.

06.05.2026 року матеріали справи передано судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представниця заявника Миколаївської міської ради в судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила задовольнити.

Заінтересована особа Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області в судове засідання не з`явилася, про наявність поважних причин, які перешкоджають явці в судове засідання суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 16.11.2022 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), актовий запис №1338.

Право власності на вищезазначений житловий будинок, який належав ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом ААМ №922172 від 19.10.1998 року, зареєстрованого державним нотаріусом Корнієнко Н.В. в реєстрі за № 6-1813

Згідно копії технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , будинок складається з 3 кімнат та коридору, загальною площею 35,0 кв. м. Також на на земельній ділянці, прилеглій до будинку розташовані 2 сараї, ліктня кухня та вбиральня.

Згідно листа Департаменту архітектури та містобудування №31695/02.11-19/25-2 від 09.06.2025 р. за даними управління земельних відносин департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, за період з 1992 по 2025 роки, інформація щодо надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність або оренду, чи інше користування фізичним або юридичним особам відсутня. Земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної гомади м. Миколаєва.

Згідно листа Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 11.11.2025 року №997/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 була заведена спадкова справа № 336/2022. Вказана спадкова справа булла заведена на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини. І ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вказали в заявах, що на момент смерті проживали зі спадкодавицею ОСОБА_1 однією сім`єю не менше пяти років. Додаткових документів, що стосуються оформлення спадкових справ та документів (відомостей) щодо вирішення питання успадкування ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 нотаріусу подано не було.

Як вбачається з постанови Миколаївського апеляційного суду від 06.11.2024 року, ОСОБА_2 зверталась з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Заводським районним судом м. Миколаєва 23.08.2024 року було ухвалено рішення, яке скасоване постановою Миколаївського апеляційного суду 06.11.2024 року та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем (справа №487/1294/24).

Також з постанови Миколаївського апеляційного суду від 06.11.2024 року вбачається, що особи, які звертались до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 не підтвердили наявності підстав набуття статусу спадкоємців.

Відповідно до частини першої статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно частин першої та другої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Тобто особи, які у встановлений законом строк прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 , відсутні.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, вказані положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафiв.

У рішенні «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 (п.53), Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес». Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. При визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (вказане випливає зі змісту рішень у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

Відповідно частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування,що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) вказано, що: «спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою. При цьому слід зауважити, що якщо спадкоємці повинні заявити про прийняття спадщини у строк шість місяців із часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України), то територіальна громада зобов`язана подати заяву про визнання спадщини відумерлою лише після спливу одного року із часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).

Орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належним позовом в порядку позовного провадження на захист свого інтересу.

Згідно статті 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до статті 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, спадщина після померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніким не прийнята, до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявами про прийняття спадщини звретались ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , однак вони не підтвердили свого права на спадкування.

Положеннями частини першої статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи положення частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи відсутність спадкоємців за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_1 , а також враховуючи, що з часу відкриття спадщини минуло понад один рік, суд приходить до висновку, що вимоги Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою підлягають задоволенню.

Згідно пункту 15-1 частини першої статті 5 Законом України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи місцевого самоврядування за подання заяви про визнання спадщини відумерлою.

Керуючись статтями 12, 81, 258, 259, 263-265, 293, 338, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) заінтересована особа: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 14/6, код ЄДРПОУ: 02892729)про визнання спадщини відумерлою, задовольнити.

Визнати спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відумерлою.

Передати відумерлу спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Миколаївській міській територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради (Код ЄДРПОУ 26565573, місце знаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20).

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін