Ухвала суду № 137482196, 17.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9253/26

провадження № 2-з/753/122/26

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ В ЗАДОВОЛЕННІ ЗАЯВИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

"17" червня 2026 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Крепеля Дмитра Ігоровича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стампофлекс» про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 753/9253/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стампофлекс» про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

15 червня 2026 року представник позивача - адвокат Крепель Д.І. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Стампофлекс», код ЄДРПОУ 39147341, та знаходяться на всіх банківських рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми 800 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 315 262 грн 47 коп., з яких 800 000 грн становить основний борг за договором № 2 про надання поворотної фінансової допомоги від 06 липня 2022 року.

Позивач зазначає, що передала відповідачу грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн, однак відповідач повернув лише 400 000 грн, а саме: 100 000 грн 06 серпня 2025 року та 300 000 грн 13 серпня 2025 року. У зв`язку з цим неповернутою, на думку позивача, залишається сума 800 000 грн.

Як на підставу забезпечення позову заявник посилається на тривале неповернення коштів, значний розмір позовних вимог, часткове повернення коштів після настання строку виконання зобов`язання, а також на пояснення директора ТОВ «Стампофлекс» ОСОБА_2 , надані у межах кримінального провадження, згідно з якими, за твердженням заявника, директор товариства підтвердила наявність заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі 800 000 грн.

Крім того, заявник зазначає, що з пояснень директора товариства вбачається зменшення обсягу грошових коштів Товариства з орієнтовно 4 000 000 грн. до близько 200 000 грн., а також посилається на оборотно-сальдову відомість ТОВ «Стампофлекс» за рахунком 63 за період з 01 вересня 2025 року по 16 жовтня 2025 року, яка, на думку заявника, підтверджує активне розпорядження коштами товариства.

До заяви додано квитанцію про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 666 грн.

Суд вивчивши заяву приходить до наступних висновків.

Суд враховує, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року у провадженні № 2-з/753/72/26 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Стампофлекс». При постановленні зазначеної ухвали суд виходив із того, що заявником не доведено наявності реальної загрози невиконання рішення суду, а часткове повернення відповідачем коштів у сумі 400 000 грн. не підтверджує доводів про умисне ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи приховування активів.

Також ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 травня 2026 року у провадженні № 2-з/753/102/26 повторну заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було повернуто заявнику у зв`язку з ненаданням належного доказу сплати судового збору за повторно подану заяву.

Подана 15 червня 2026 року заява формально містить нову квитанцію про сплату судового збору, однак за своїм змістом ґрунтується переважно на тих самих обставинах, які вже були предметом оцінки суду під час постановлення ухвали від 20 квітня 2026 року: наявності спору про повернення коштів, значному розмірі вимог, частковому неповерненні суми та припущенні про можливість розпорядження відповідачем грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом, який застосовується не автоматично у кожній справі майнового характеру, а лише за умови доведення заявником реальної, а не абстрактної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Сам по собі факт пред`явлення позову про стягнення грошових коштів, значний розмір позовних вимог, тривалість спору між сторонами або заперечення відповідачем позову не є безумовними підставами для накладення арешту на кошти відповідача.

Суд встановив, що між сторонами існує спір щодо наявності та обсягу грошового зобов`язання. Водночас на цій стадії суд не вирішує питання про дійсність договору № 2 від 06 липня 2022 року, факт його підписання, обсяг отриманих відповідачем коштів, правову природу здійснених платежів та остаточний розмір заборгованості. Ці обставини підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову, посилається на неукладення договору в письмовій формі та ставить питання про дослідження оригіналу договору. Також відповідачем заявлено клопотання про витребування оригіналу договору та про призначення судової експертизи.

Зазначені процесуальні дії відповідача свідчать про участь відповідача у розгляді справи та реалізацію ним процесуальних прав, а не про ухилення від судового розгляду чи від можливого виконання майбутнього рішення суду.

Посилання заявника на те, що відповідач оспорює договір, не може розцінюватися як самостійна підстава для забезпечення позову. Заперечення проти позову є процесуальним правом відповідача, а не доказом наміру приховати майно або унеможливити виконання судового рішення.

Суд також критично оцінює доводи заявника про зменшення обсягу грошових коштів товариства та рух коштів за оборотно-сальдовою відомістю. ТОВ «Стампофлекс» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, а тому рух коштів на рахунках, проведення розрахунків із контрагентами, зміна залишків коштів та обороти за бухгалтерськими рахунками самі по собі є звичайними ознаками господарської діяльності підприємства.

Заявником не надано належних доказів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані саме на приховування майна, виведення активів з метою уникнення виконання можливого рішення суду, закриття рахунків, припинення діяльності, ліквідацію юридичної особи, відчуження істотних активів або інші недобросовісні дії, які б реально ускладнили чи унеможливили виконання рішення суду.

Саме припущення про те, що відповідач може розпорядитися коштами, не є достатнім для застосування такого обмежувального заходу, як арешт коштів на рахунках юридичної особи.

Суд бере до уваги і те, що відповідачем вже було здійснено часткове повернення коштів на користь позивача у загальному розмірі 400 000 грн. Оцінка правової природи цих платежів належить до предмета розгляду справи по суті, однак сам факт здійснення платежів не підтверджує доводів заявника про повне ухилення відповідача від розрахунків чи про намагання приховати активи.

Накладення арешту на грошові кошти діючого товариства у розмірі 800 000 грн. за відсутності достатньо підтверджених ризиків може істотно вплинути на його поточну господарську діяльність, виконання договірних зобов`язань, здійснення обов`язкових платежів та розрахунків. За таких умов застосування заявленого заходу забезпечення позову не відповідатиме принципу співмірності та балансу інтересів сторін.

Суд окремо зазначає, що відмова у забезпеченні позову не є вирішенням спору по суті, не свідчить про необґрунтованість позовних вимог та не позбавляє позивача права повторно звернутися із заявою про забезпечення позову у разі виникнення або подання доказів нових обставин, які реально підтверджуватимуть ризик невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності передбачених ст. 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Стампофлекс» залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підписана суддею 17.06.2026

Суддя: Л.В. Комаревцева