Рішення № 137482076, 20.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/2177/25

Провадження №2/752/1004/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс», про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» (далі - ТОВ «Оболонь інвест плюс»), про визнання договорів недійсними.

Позов обґрунтований тим, що 13 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CM-SME503/001/2008, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 158 200,00 доларів США.

22 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CM-SME503/078/2008, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 98 300,00 доларів США.

У серпні 2016 року АТ «ОТП Банк» звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості (справа № 523/11666/16).

16 січня 2022 року з ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 10 січня 2022 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність договорів від 03 листопада 2021 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008 та за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008, укладених між АТ «ОТП Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» (далі - ТОВ «ФК Морган кепітал»).

Відповідно до платіжного доручення від 03 листопада 2021 року № 4069 ТОВ «ФК «Морган кепітал» сплатив на рахунок АТ «ОТП Банк», згідно з договором від 03 листопада 2021 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № CM-SME 503/001/2008, суму у розмірі 394 356,00 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 15 000,00 доларів США.

Відповідно до платіжного доручення від 03 листопада 2021 року № 4070 ТОВ «ФК «Морган кепітал» сплатив на рахунок АТ «ОТП Банк», згідно з договором від 03 листопада 2021 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008, суму у розмірі 394 356,00 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 15 000,00 доларів США.

Зазначає, що відступлення права вимоги за двома кредитними договорами відбулось на загальну суму 30 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 788 712,00 грн.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач укладаючи спірні договори відступлення прав вимоги за кредитними договорами порушив її права та інтереси, оскільки до неї для врегулювання спору з метою укладення мирової угоди або договору відступлення права вимоги відповідач не звертався, а пунктами 5.1 кредитних договорів передбачено, що спори та розбіжності, які виникають з цих договорів підлягають вирішенню шляхом проведення переговорів, а у випадку недосягнення згоди - у судових органах, в порядку, визначеному чиним законодавством України.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Морган кепітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Морган кепітал», яке змінило назву на ТОВ «Оболонь інвест плюс», стягнено з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у сумі 140 165,16 доларів США та 89 272,51 доларів США, а всього 229 437,61 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 18 жовтня 2023 року становить 8 363 163,68 грн.

Так відповідач уклав спірні договори про відступлення права вимоги під час розгляду у суді першої інстанції справи № 523/11666/16, в якій позовною вимогою відповідача було стягнення кредитної заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 229 437,67 доларів США.

Разом з тим, ці вимоги відповідач відступив ТОВ «Оболонь інвест плюс» (третій особі) за кредитними договорами на загальну суму 30 000,00 доларів США, тобто в декілька разів менше.

Тож укладення відповідачем спірних договорів порушує принцип добросовісності, моральним засадам, встановлених статтею 203 ЦК України, що призводить до істотного дисбалансу в матеріальному становищі та завдає шкоди ОСОБА_1 , і є підставою для визнання спірних договорів недійсними на підставі частини першої статті 215 ЦК України.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори про відступлення права вимоги від 03 листопада 2021 року за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008 та кредитним договором від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008 укладені між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Морган кепітал», яке змінило назву на ТОВ «Оболонь інвест плюс». Також просила вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

У липні 2025 року ТОВ «Оболонь інвест плюс» подало до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначило про відсутність порушених прав позивачки внаслідок укладення між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Морган кепітал», яке змінило назву на ТОВ «Оболонь інвест плюс», договорів відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008 та від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008. Також просила стягнути понесені третьою особою витрати на правову допомогу.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на письмові пояснення у справі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CM-SME503/001/2008, відповідно до умов якого позичальниця отримала кредит у розмірі 158 200,00 доларів США, зі строком кредитування до 13 липня 2021 року.

22 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CM-SME503/078/2008, відповідно до умов якого позичальниця отримала кредит у розмірі 98 300,00 доларів США, зі строком кредитування до 22 вересня 2021 року.

03 листопада 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Морган кепітал», яке змінило назву на ТОВ «Оболонь інвест плюс», укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008, за умовами якого банк за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до позичальниці.

Відповідно до платіжного доручення від 03 листопада 2021 року № 4069 ТОВ «ФК «Морган кепітал» сплатив на рахунок АТ «ОТП Банк» суму у розмірі 394 356,00 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі від 03 листопада 2021 року АТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ФК «Морган кепітал» наступні кредитні документи: кредитний договір від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008; додаток № 1 до кредитного договору від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008 (графік платежів від 04 лютого 2008 року); додаток № 1 до кредитного договору від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008 (графік платежів від 13 лютого 2008 року); графік повернення кредиту та сплати процентів від 13 лютого 2008 року; додатковий договір від 13 квітня 2009 року № 1 до кредитного договору від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008; додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 13 квітня 2009 року до кредитного договору від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008; договір іпотеки від 22 вересня 2011 року № РМ-SME503/001/2008, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пепеляшковою А. О., реєстраційний № 1887; договір поруки від 04 березня 2008 року № SR- SME503/001/2008; розрахунок заборгованості за кредитним договором від 13 лютого 2008 року № CM-SME503/001/2008.

03 листопада 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Морган кепітал», яке змінило назву на ТОВ «Оболонь інвест плюс», укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008, за умовами якого банк за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до позичальниці.

Відповідно до платіжного доручення від 03 листопада 2021 року № 4070 ТОВ «ФК «Морган кепітал» сплатив на рахунок АТ «ОТП Банк» суму у розмірі 394 356,00 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі від 03 листопада 2021 року АТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ФК «Морган кепітал» наступні кредитні документи: кредитний договір від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008; додаток № 1 від 22 квітня 2008 року до кредитного договору від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008 (графік платежів від 22 квітня 2008 року); додатковий договір від 22 квітня 2009 року № 1 до кредитного договору від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008; додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 22 квітня 2008 року до кредитного договору від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008; графік платежів від 04 квітня 2012 року; договір поруки від 22 квітня 2008 року № SR-SME503/078/2008; розрахунок заборгованості за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № CM-SME503/078/2008.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року у справі № 523/11666/16 позовні вимоги ТОВ «ФК «Морган кепітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 523/11666/16 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Морган кепітал», яке змінило назву на ТОВ «Оболонь інвест плюс». Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Морган кепітал», яке змінило назву на ТОВ «Оболонь інвест плюс» кредитну заборгованість у сумі 140 165,16 доларів США та 89 272,51 доларів США, а всього 229 437,61 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 18 жовтня 2023 року становить 8 363 163,68 грн.

Постановою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 523/11666/16 постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог АТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Морган кепітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новий кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) сформульовано висновок про те, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавство України не містить жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов`язанні, що випливає з кредитного договору, та не встановлює вимогу одержання згоди позичальника на таку заміну.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-43гс15).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право на доступ до правосуддя, статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Отже, за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (див. постанову Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/177/14).

Відсутність порушеного або спорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу, а позивач, який не є стороною оспорюваного ним договору, звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, зобов`язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси. Водночас, суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Тобто обов`язок доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача покладається безпосередньо на позивача.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що укладеними договорами відступлення прав вимоги за кредитними договорами порушені її права та інтереси, оскільки приводить до істотного дисбалансу в матеріальному становищі та завдає їй шкоди.

У постанові Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Отже, правовим наслідком визнання недійсним договору відступлення права вимоги буде відновлення стану його сторін до моменту його укладення і таке повернення сторін до первісного стану має призвести до відновлення або можливості реалізації законного інтересу позивача.

Проте у цій справі встановлено, що у результаті укладення договорів відступлення прав вимоги від 03 листопада 2021 року обсяг майнових зобов`язань позивачки не змінився, не змінився і строк їх погашення.

Доказів належного виконання умов договору в частині сплати коштів на користь банку на момент укладення договорів відступлення прав вимоги від 03 листопада 2021 року, матеріали справи також не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15 викладені правові висновки про те, що недоведеність порушеного свого права або інтересу є обов`язковою підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої та сьомої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що зміст і форма укладених договорів відповідають зазначеним вимогам цивільного законодавства, а ОСОБА_3 не надано доказів та не доведено, що укладені договори про відступлення прав вимоги порушують права позивачки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання їх недійсними.

Суд відхиляє доводи позивачки про те, що права вимоги придбані не за сумою грошових коштів, яку боржниця має повернути кредитору, а у сумі набагато меншій ніж право вимоги, що призводить до істотного дисбалансу в матеріальному становищі та завдає шкоди ОСОБА_1 , оскільки право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), яку сторони у відповідному договорі визначають самостійно, а різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться й витрати на правову допомогу, які покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Оболонь інвест плюс» заявлено вимогу про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано копію ордера на надання правничої допомоги від 06 червня 2025 року Серії ВН № 1524831, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19 вересня 2022 року Серії ОД № 004870.

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Оскільки, третьою особою для підтвердження обставин щодо складу та розміру правової допомоги не надано жодного підтвердження, як це визначено частиною восьмою статті 141 ЦПК України, тож відсутні правові підстави для її стягнення, з огляду лише на наявний у письмових поясненнях ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тож судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс», про визнання договорів недійсними.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», місцезнаходження: вулиця Жилянська, будинок 33, місто Київ, 01033, код ЄДРПОУ 21685166.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс», місцезнаходження: Харківське шосе, будинок 56, приміщення 757а, місто Київ, 02175, код ЄДРПОУ 40008320.

Повний текст судового рішення складено 20.05.2026.

Суддя О. Б. Кокошко