Рішення № 137481651, 25.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 Справа №607/14191/25 Провадження №2/607/2109/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 636976555 від 23 березня 2021 року (далі також - Договір).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що 23 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір, підписаний електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV884ZM». Відповідно до Договору відповідачці надано кредит у сумі 8 500 грн зі сплатою процентів за його користування, який перераховано на її банківську картку № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір № 28/1118-01). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі - Договір № 05/0820-01). 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі - Договір № 04/06/25-Ю), відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 28 789,50 грн.

З урахуванням наведеного, представник позивача стверджує, що сторонами Договору узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. В наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Крім того, відповідачка не виконувала умови кредитного договору належним чином, не повністю сплачувала платежі, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідачка - ОСОБА_1 - своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази, які становлять банківську таємницю щодо ОСОБА_1 .

Представник позивача - ТОВ «Юніт Капітал» - у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявкою на отримання грошових коштів у кредит в розмірі 8 500 грн до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», картка

№ 5363-54XX-XXXX-0876 (а.с. 44).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV884ZM» (а.с. 66 - 70).

У пункті 1.1. Договору сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Пунктом 1.2. Договору визначено, що кредит надається строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період).

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що встановлений у пункті 1.2. строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктом 1.4. Договору визначено порядок нарахування процентів: протягом дисконтного періоду - за дисконтною процентною ставкою в розмірі 427,05 процентів річних (1,17 % на день); за умови продовження дисконтного періоду - за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 508,81 процентів річних (1,39 % на день); у випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.3. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною ставками скасовуються і застосовується базова процентна ставка в розмірі 620,50 процентів річних (1,70 % на день). При цьому у порядку статті 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою ставкою є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду.

Пунктом 1.7. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом, при цьому зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 839,50 процентів річних (2,30 % на день).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору.

Позивачем долучено правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів, алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору

(а.с. 46 - 49, 52 - 63).

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору, який містить зазначення прізвища ОСОБА_1 та дату 23 березня 2021 року. Відповідно до паспорту споживчого кредиту загальні витрати за кредитом становлять 1 989 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 10 489 грн (а.с. 64, 65).

Відповідно до платіжного доручення № 1b9f82b3 від 23 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на її платіжну картку

№ 5363-54XX-XXXX-0876 - 8 500 грн (а.с. 45).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір № 28/1118-01 з додатками. Дію вказаного договору було продовжено відповідними додатковими угодами, а додатковою угодою № 26 від 31 грудня

2020 року сторони виклали текст договору у новій редакції. Відповідно до реєстру прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором (порядковий № 281 у реєстрі) на загальну суму 18 428,00 грн (8 500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 9 928,00 грн - нараховані відсотки). Факт фінансування підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року та Протоколом узгодження предмету факторингової операції від 18 травня 2021 року, якими сторони підтверджують повну оплату суми фінансування у розмірі 8 663 688,53 грн за реєстром прав вимоги № 134 (а.с. 77 - 101, 115 - 117).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно ОСОБА_1 , заборгованість відповідачки за Договором станом на 18 травня 2021 року (дату відступлення) становила: 8 500,00 грн - заборгованість за кредитом;

9 928,00 грн - нараховані відсотки. Нарахування відсотків здійснювалося починаючи з 23 березня 2021 року: по 99,45 грн на день за дисконтною ставкою до 12 квітня 2021 року (включно)

та з 16 квітня 2021 року по 195,50 грн на день за базовою ставкою (1,70 % від 8 500 грн), у зв`язку з тим, що відповідачка не здійснила оплату процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.3. Договору (а.с. 72, 73).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір № 05/0820-01 з додатками, за яким ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Між сторонами Договору № 05/0820-01 було укладено додаткові угоди, якими продовжено дію цього договору. Згідно з реєстром прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору № 05/0820-01 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 (порядковий № 9 044 у реєстрі) за Договором на загальну суму

28 789,50 грн (8 500,00 грн - тіло кредиту; 20 289,50 грн - нараховані відсотки). Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 4586 від 31 серпня 2023 року на суму 2 470 667,26 грн (а.с. 102 - 114, 118 - 121).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Таліон Плюс» стосовно ОСОБА_1 , заборгованість за Договором станом на 31 серпня 2023 року (дату відступлення до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») становила: 8 500,00 грн - заборгованість за кредитом; 20 289,50 грн - нараховані відсотки (195,50 грн/день), що разом складає 28 789,50 грн (а.с. 122, 123).

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір № 04/06/25-Ю разом з додатками, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року до Договору № 04/06/25-Ю ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий № 3 854 у реєстрі) за Договором на загальну суму 28 789,50 грн, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором № 04/06/25-Ю

(а.с. 124 - 146).

У відповіді АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260224/105886-БТ від 28 лютого 2026 року вказано, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Також зазначено, що номер телефону НОМЕР_5 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . За рахунком відповідачки було зарахування коштів на суму 8 500 грн від 23 березня 2021 року. Банком додано виписку за рахунком за період з 23.03.2021 по 28.03.2021, яка містить зарахування на суму 8 500 грн (а.с. 203 - 205).

Згідно з випискою з особового рахунку за Договором сума заборгованості ОСОБА_1 становить 28 789,00 грн, з яких: 8 500,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 20 289,50 грн - сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом (а.с. 159).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі -

ЦК України). Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне у електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №675 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами кредитного договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання. Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору та підписання відповідачкою Договору. Водночас ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовувала; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів та користування наданими кредитними коштами суду не надала.

Таким чином, суд констатує, що в аспекті виникнення між первісним кредитором та відповідачкою договірних відносин, пов`язаних з отриманням коштів у кредит та користування ними, позовна заява є обґрунтованою.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня

2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня 2021 року (справа № 5026/886/2012).

Як було зазначено, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір № 28/1118-01, дію якого продовжено додатковими угодами, а додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року сторони виклали текст договору у новій редакції. Відповідно до реєстру прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір № 05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, разом із долученими додатками: форма реєстру прав вимоги, форма повідомлення боржника за кредитним договором та форма акту повернення права вимоги, які підписані сторонами. Між сторонами Договору № 05/0820-01 було укладено додаткові угоди, якими продовжено дію цього договору. Згідно з реєстром прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору № 05/0820-01 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір № 04/06/25-Ю, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, разом із долученими додатками: реєстр боржників, акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу та акт повернення права вимоги, які підписані сторонами. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року до Договору № 04/06/25-Ю ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором № 04/06/25-Ю.

Аналіз змісту договорів № 28/1118-01, № 05/0820-01, № 04/06/25-Ю та доданих до них документів, у тому числі реєстру прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року, реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року та реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року, підтверджує безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, що дає підстави для висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .

2.5. Розв`язуючи цей спір у частині стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою

статті 1050 ЦК України (пункт 54).

Як було зазначено, сторонами погоджено, що кредит у розмірі 8 500 грн надається строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. Утім, Договором також передбачено можливість пролонгації строку кредитування за умови вчинення відповідачкою активних дій, зокрема здійснення оплати нарахованих процентів та активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті.

У матеріалах справи відсутні докази вчинення дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на продовження строку кредитних правовідносин, зокрема здійснення оплати процентів чи активації відповідної функції. Крім того, за матеріалами справи відповідачка не здійснювала платежів на погашення існуючої заборгованості.

Суд зазначає, що у зв`язку з суперечливим унормуванням умов договору у частині його пролонгації та нарахування відсотків за його користування утворився суттєвий дисбаланс між отриманою фінансовою послугою - кредитом та витратами за її користування. Так, сума заборгованості за відсотками, заявлена позивачем, більш ніж удвічі перевищує розмір основного зобов`язання.

Відтак суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відтак до цих правовідносин застосовною є концепція contra proferentem (неоднозначні умови тлумачать проти того, хто їх запропонував). Так, у постанові Верховного Суду

від 14 травня 2022 року (справа № 944/3046/20) вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Тож суд враховує принцип тлумачення договору на шкоду стороні, яка сформулювала умови договору, і враховує, що умова договору про його пролонгацію після закінчення

20-денного узгодженого сторонами строку є нечіткою, відтак стягнення заборгованості поза межами строку кредитування, передбаченого у Договорі, не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є несумісним із загальними засадами права приватного.

За таких умов, беручи за основу концепцію contra proferentem, ураховуючи ту обставину, що позивачем не надано будь-яких доказів вчинення дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на пролонгацію Договору, суд вважає, що первісний кредитор мав право нараховувати відсотки виключно у межах погодженого сторонами 20-денного строку кредитування, відтак заборгованість за несплаченими відсотками складає 1 989,00 грн (20 днів * 1.17 % * 8 500 грн = 1 989 грн), з урахуванням відомостей паспорту споживчого кредиту, де загальні витрати за кредитом визначені на рівні 1 989,00 грн, суд застосовує саме цей показник як узгоджений сторонами граничний розмір витрат споживача за кредитом.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості є загалом підставовими та підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 8 500,00 грн, водночас стосовно стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, то суд виходить з погодженого сторонами строку кредитування у 20 днів та граничного розміру загальних витрат за кредитом, визначеного у паспорті споживчого кредиту на рівні 1 989,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, яка підлягає стягненню, становить 10 489,00 грн, з яких: 8 500,00 грн - заборгованість за кредитом

та 1 989,00 грн - заборгованість за процентами.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн (відповідно до матеріалів справи,

а.с. 170). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 882 грн 56 коп. (10 489,00 грн *

2 422,40 грн / 28 789,50 грн).

3.3. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

від 5 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За частиною четвертою цієї статті ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року, заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Юніт Капітал» долучено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, укладений між ними та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 25770547416 до договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг, протокол погодження вартості послуг (а.с. 162 - 167).

Відповідачка ОСОБА_1 із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не зверталася, а тому суд вважає, що ТОВ «Юніт Капітал» надало належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у сумі 2 550 грн 34 коп. (10 489,00 грн * 7 000,00 грн / 28 789,50 грн) пропорційно до задоволених позовних вимог. Суд також враховує складність справи, обсяг наданих послуг та принцип розумності витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 12 - 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 244, 247, 258 - 268, 273 - 274,

280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 636976555

від 23 березня 2021 року в розмірі 10 489 (десять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) гривень, з яких: 8 500 гривень - сума заборгованості тіла кредиту; 1 989 гривень - сума заборгованості за відсотками.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні

56 копійок.

5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 34 копійки.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець