Ухвала суду № 137479980, 12.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.06.2026Справа № 554/13456/24 Провадження № 4-с/554/49/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

представник заявника: адвокат Ольховський В.М.,

розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця; заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Л.В., ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ :

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить визнати дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Людмили Вікторівни щодо винесення повідомлення від 07.05.2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними; скасувати повідомлення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Людмили Вікторівни щодо винесення повідомлення від 07.05.2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; зобов?язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення прав заявника шляхом повторного розгляду її заяви про примусове виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Полтави по справі №554/13456/24.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебувала цивільна справа №554/13456/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з грудня 2024 року. Рішенням суду від 16.07.2025 року зокрема було вирішено: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - 02.12.2024 року і до повноліття дитини.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24.03.2026 року рішення залишено без змін, а отже воно набрало законної сили 24.03.2026 року. Шевченківським районним судом м. Полтави було видано виконавчий лист тільки 01.05.2026 року. У виконавчому листі строк пред`явлення до виконання зазначено протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

ОСОБА_1 одразу звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, який був виданий 01.05.2026 року. Але 13.05.2026 року було отримано повідомлення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Л.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07.05.2026 року, яке винесене на підставі п.2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII. Із вказаним повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання ОСОБА_1 не погоджується, наголошує, що норми Закону №1404-VIII містять вичерпний перелік підстав, щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Так, заявником було відразу подано до державного виконавця виконавчий лист за місцем реєстрації боржника. Заява про відкриття виконавчого провадження і виконавчий лист фізично не могли бути подані нею раніше набрання рішенням законної сили 24.03.2026 року і фактичної видачі виконавчого листа судом лише 01.05.2026 року, тобто подані з незалежних від неї та об`єктивних причин вже після досягнення повноліття сином ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Таким чином, дії державного виконавця не відповідають вимогам чинного законодавства, так як Закон гарантує право стягнути аліменти за минулий час (з 02.12.2024 року і до повноліття дитини), а тому відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Виконавець не мав права застосовувати п.2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, оскільки строк для стягнення накопиченого за рішенням боргу тільки щойно розпочався.

Отже, винесене повідомлення головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Л.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є неправомірним.

08.06.2026 року від старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гонтар В.В. надійшов відзив на скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні скарги заявника ОСОБА_3 на дії державного виконавця.

Зазначила, що на адресу відділу 06.05.2026 року надійшла заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа по справі № 554/13456/24 від 01.05.2026 року, виданого Шевченківським районним судом м. Полтави, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову з 02.12.2024 року і до повноліття дитини.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , 07.05.2026 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 4 ст. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, адже пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Рішенням суду по справі №554/13456/24 від 16.07.2025 року призначено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову з 02.12.2024 року і до повноліття дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Посилання стягувача на формулювання у виконавчому листі «протягом усього періоду, на який присуджені платежі» не нівелює обов`язку дотримання загальних процесуальних строків звернення після набрання рішенням законної сили. Дитина досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, матеріально-правове зобов`язання боржника щодо сплати щомісячних аліментів на підставі вказаного судового рішення припинилося 10.04.2026 року. З цієї дати припинився і «період, на який присуджені платежі».

Виконавчий лист по справі № 554/13456/24 видається стягувачеві після набрання рішенням суду законної сили, якщо справа була розглянута в першій інстанції (після винесення судом першої інстанції рішення у справі законом передбачений 10-денний термін оскарження рішення, і тільки після цього терміну, в випадку відсутності апеляційної скарги, рішення набуває законної сили, ст. 223 ЦПК України із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI). Виконавчий лист може видаватися також відразу після прийняття судового рішення - у разі негайного виконання рішення суду. Негайно виконуються рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Тобто, державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження здійснено всі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» в чітко визначені строки. Оскільки на момент звернення стягувача до відділу юридичний строк «протягом усього періоду, на який присуджені платежі» вже сплив (10.04.2026), державний виконавець не мала законних підстав застосовувати спрощений режим прийняття документа за ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця є правомірними. Оскаржуване повідомлення винесене у зв`язку з необхідністю дотримання суворого процесуального порядку, оскільки виконавчий лист не містив актуальних відміток суду про стан заборгованості або поновлення строків на момент звернення після 10.04.2026 року.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Ольховський В.М. скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, вказаних у скарзі. Зазначив, що у виконавчому листі чітко написані строки подання, а заявник строків не порушувала.

Заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Л.В., ОСОБА_2 до суду повторно не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши представник заявника - адвоката Ольховського В.М., вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга на дії державного виконавця підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судом встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебувала цивільна справа № 554/13456/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 16.07.2025 року позовні вимоги було задоволено та вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення позову 02.12.2024 року і до повноліття дитини (а.с.170-172).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24.03.2026 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.224-229).

Згідно з частиною першою статті 384 Цивільного процесуального кодексу України, постанова суду апеляційній інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16.07.2025 року набрало законної сили 24.03.2026 року.

01.05.2026 року Шевченківським районним судом міста Полтави на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист № 554/13456/24. У графі виконавчого листа «Строк пред`явлення до виконання» зазначено: «протягом усього періоду, на який присуджені платежі». Син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.05.2026 року стягувач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання вказаного виконавчого листа.

07.05.2026 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Л.В. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з пропуском встановленого законном строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. (а.с.239).

Як зазначає скаржник вказане повідомлення заявник отримала 13.05.2026 року.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 1,2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавча служба здійснює свою діяльність на засадах верховенства права та обов`язковості виконання рішень.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання у разі, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Водночас, особливості строку пред`явлення виконавчих документів про стягнення періодичних платежів врегульовано ч. 3 ст. 12 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої виконавчі документи про стягнення періодичних платежів можуть бути пред`влені до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Згідно з частиною першою статті 194 Сімейного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що досягнення дитиною повноліття є підставою для припинення нарахування та стягнення періодичних аліментних платежів на майбутнє, проте це жодним чином не припиняє обов`язку боржника сплатити заборгованість за аліментами, яка фактично виникла та накопичилася за минулий період, визначений рішенням суду (в даному випадку з дня пред`явлення позову 02.12.2024 року до досягнення повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Права на стягнення цієї заборгованості за минулий час стягувач не втрачає.

Суд не приймає доводи відзиву державного виконавця щодо пропущення строку звернення з огляду на об`єктивну неможливість стягувача подати виконавчий лист до 10.04.2026 року. Рішення суду набрало законної сили 24.03.2026 року, а сам виконавчий лист був оформлений та виданий судом лише 01.05.2026 року. Стягувач ОСОБА_1 звернулася до органу ДВС 06.05.2026 року тобто одразу після фактичного отримання виконавчого документа.

Покладання на стягувача негативних наслідків у вигляді позбавлення права на примусове виконання рішення через тривалість судового процесу та процедури видачі виконавчого листа судом є неприпустимим та порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання державного виконавця у відзиві на ст. 223 ЦПК України в редакції Закону № 2453-VI від 07.07.2010 року щодо 10-денного строку оскарження є безпідставними, оскільки виконавець застосував норму права, яка втратила чинність. За чинною статтею 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження рішення суду становить 30 днів.

Твердження виконавця про відсутність у виконавчому листі «актуальних відміток суду про стан заборгованості» судом до уваги не приймаються, оскільки стаття 4 Закону №1404-VIII містить вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, і обов`язку суду зазначати стан заборгованості на момент видачі листа закон не передбачає.

Натомість, відповідно до частини третьої статті 195 СК України та частини першої статті 71 Закону № 1404-VIII, розрахунок заборгованості по аліментах є прямим та виключним обов`язком державного виконавця, який здійснюється ним під час ведення виконавчого провадження.

За таких обставин, державний виконавець Пецяк Л.В. не мала законних підстав для застосування пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, а її дії щодо винесення повідомлення від 07.05.2026 року про повернення виконавчого листа є неправомірними.

Щодо обраного заявником способу захисту в частині скасування повідомлення від 07.05.2026 року, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Слід зазначити, що за своєю правовою природою повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу є формою супровідного (інформативного) листа, за допомогою якого інформують адресата про здійснення певної дії та надсилання йому документів, що додаються до цього листа, і не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії. Тобто повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу не може бути предметом оскарження.

Оскільки закон чітко визначає повноваження суду за результатами розгляду скарги, тому визнання дій виконавця неправомірними є достатнім правовим наслідком, який нівелює юридичну силу оскаржуваного повідомлення. Належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання Шевченківського відділу ДВС повторно вирішити питання про примусове виконання виконавчого листа.

Отже, в частині вимог про безпосереднє скасування повідомлення слід відмовити, а скаргу задовольнити частково.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259 , 260, 447, 448, 449, 453 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пецяк Л.В. щодо винесення повідомлення від 07.05.2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно вирішити питання про примусове виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Полтави по справі №554/13456/24.

В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 17 червня 2026 року.

Суддя А.М.Чуванова