Постанова № 137479877, 12.06.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2118/26

Провадження № 3/539/377/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючої судді Овчаренко О.Л., за участі секретаря Коваль Ю.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2026 року о 17:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме перешкоджала донці у користуванні житлом, де вони спільно проживають, не надає ключі від квартири, чим позбавила останню доступу до житла, що завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не визнала. Пояснила, що станом на 01.05.2026 у її дочки ОСОБА_2 не було ключів від квартири, бо вона їх загубила незадовго до цього, коли не пам`ятає. Після 01.05.2026 вона дала доньці ключі приблизно через тиждень - два, зробивши дублікат. 01.05.2026 вона пішла в магазин. Коли повернулась додому, то біля під`їзду побачила доньку і поліцейських. Поліцейські хотіли зайти до неї у квартиру, вона їх не пустила. 01.05.2026 дочка їй не телефонувала, може і телефонувала, але вона з кимось розмовляла. Поліцейські сказали їй відкрити двері квартири, щоб дочка і вони зайшли у квартиру. Вона не пустила дочку в квартиру, оскільки поліцейські теж хотіли зайти в квартиру. Чи казала донька, що хоче зайти в квартиру, вона не пам`ятає.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб (ч. 2 ст. 173-2 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю наступних доказів:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №996003 від 01.05.2026;

- рапортами працівників поліції Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.05.2026, з яких вбачається, що вона разом зі своєю донькою ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В її доньки ОСОБА_2 відсутні ключі від квартири, де вони спільно проживають, так як вона не хоче цього робити, оскільки не довіряє їй. Так, 01.05.2026 близько 17:00 години до неї зателефонували працівники поліції та повідомили, щоб вона підійшла до будинку, в якому проживає, оскільки її донька не може потрапити до помешкання. Коли вона прийшла за адресою свого проживання, працівники поліції та її донька ОСОБА_2 попросили відчинити двері, на що вона відмовилась. Через деякий час доньці стало погано, так як у неї бувають напади епілепсії, але вона не звернула на це уваги та далі не відчиняла двері до помешкання. Також її донька неодноразово просила води щоб запити таблетку, на що вона також не звертала уваги та не відчинила двері;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.05.2026, з яких вбачається, що 29.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , вона знаходилась вдома разом з братом ОСОБА_3 , мамою ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_4 , де близько 14:00 години її дядько вдарив її ногою по її правій нозі. Після цього вона звернулась до психолога «Карітас Лубни», де розповіла про дану подію. Після цього 01.05.2026 близько 17:00 години до них додому приїхали працівники поліції, з якими перебувала і вона, та хотіли зайти додому, але ключів від квартири в неї немає та ніколи не було. Вона в квартиру може зайти тільки якщо є хтось вдома і може відчинити двері, а в інших випадках, коли немає нікого вдома, вона просто чекає або далі йде гуляти. Так і 01.05.2026 вона прийшла додому, де їй ніхто не відчинив двері. Після цього прийшла її матір ОСОБА_5 та відмовлялась відчиняти двері до квартири. В якийсь момент їй стало погано, вона попросила матір відчинити двері, щоб вона могла взяти води та запити таблетку, але і це її матір проігнорувала. Після цього працівник поліції пішла до сусідів і принесла їй води;

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні пояснила, що ключів від квартири, де вона проживає з матір`ю ОСОБА_1 , у неї немає і ніколи не було. Ключі вона ніколи не губила, бо у неї їх не було. Вона може потрапити в квартиру тільки коли хтось вдома або прийде відкрити двері. Іноді їй приходиться довго чекати поки хтось прийде і відкриє двері квартири. Коли приходить додому і нікого немає вдома, то телефонує матері або брату, і тоді вони її пускають в квартиру. Вона би хотіла мати свої ключі від квартири та просила матір дати їй ключі. На це мати сказала, що ключі їй не потрібні. 01.05.2026 вона була на заняттях, потім за нею приїхав поліцейський і привіз до будинку, де вона живе. Коли вона ще була на заняттях, то зателефонувала матері чотири чи п`ять разів спитати де вона, щоб коли прийде додому, відкрила їй двері квартири. Матір їй не відповіла, а потім взагалі заблокувала. 01.05.2026, коли вона з поліцейськими знаходилась біля будинку, де живе, вона казала матері, що хоче зайти в квартиру, але вона ніяк не відреагувала і не пустила її в квартиру. Також вона хотіла випити таблетку, бо їй стало погано, і попросила поліцейську дати їй води, бо мати не відчиняла квартиру. Тоді поліцейська пішла до сусідки і принесла їй води. Вона просила матір відкрити двері і пустити її в квартиру і до того як їй стало погано, і після цього, але матір її не впустила;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він є начальником сектору ювенальної превенції Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області. 01.05.2026 на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що брат ОСОБА_1 вчинив відносно її дочки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме вдарив по нозі. Це повідомлення надійшло від директора і психолога « ОСОБА_7 ». Він з іншими поліцейськими виїхали за адресою проживання ОСОБА_1 , яка проживає з братом, дочкою ОСОБА_8 . На вулиці він побачив ОСОБА_1 та її дочку ОСОБА_2 . Поліцейські запитали ОСОБА_1 де знаходиться її брат, який за повідомленням вчинив домашнє насильство щодо її доньки. ОСОБА_1 сказала, що брата вдома немає. Коли вони стали підіймались до квартири ОСОБА_1 для відібрання пояснень, ОСОБА_2 стало погано. Вона попросила матір відкрити двері та впустити її в квартиру, дати води запити таблетку. Матір на це донці відмовила, у квартиру не впустила. ОСОБА_1 на його питання повідомила, що ключів від квартири у доньки немає і ніколи не було, бо дочка неповнолітня і тому вона не дозволяє їй мати свої ключі від квартири. ОСОБА_2 на його питання відповіла, що коли приходить додому і вдома нікого немає, вона не може зайти до квартири і тоді чекає поки хтось з мешканців квартири прийде і відкриє квартиру. Поліцейські не наполягали на тому, щоб потрапити в квартиру ОСОБА_1 , просили відкрити двері щоб дитина могла випити води і запити таблетку.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені докази з точки зору належності, достовірності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними та достатніми для того, щоб дійти висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що буде достатнім і необхідним для її виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Також суд вважає за необхідне, у відповідності до вимог ст.40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в вигляді 0,2 розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 40-1, 173-2, 283 - 285 КУпАП, статтями 4, 9 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Роз`яснити правопорушнику, що за ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання та стягується подвійний розмір штрафу і витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в десятиденний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Сторони виконавчого провадження:

Стягувач за рішенням про стягнення штрафу: Лубенський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: 37500, Полтавська область, Лубенський район, місто Лубни, вулиця Монастирська, будинок 4.

Стягувач за рішенням про стягнення судового збору: Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст постанови проголошений 17.06.2026 о 12.00 годині.

Суддя О.Л. Овчаренко