Ухвала суду № 137479297, 17.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

17.06.2026 Справа № 940/966/26

Провадження по справі № 2-з/940/3/26

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бобокал Р.Б. звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою.

Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 22.12.2025 року та розпискою від 15.05.2026 року.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Крім того, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2026 було відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою і призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 01 липня 2026 року.

Водночас, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги адвоката Бобокала Р.Р. на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, на запит Київського апеляційного суду від 12.06.2026, матеріали цивільної справи № 940/966/26 направлені 15.06.2026 до Київського апеляційного суду, де і перебувають на теперішній час.

Разом з тим, 16.06.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бобокал Р.Б. повторно звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на грошові кошти у національній та іноземних валютах, що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на всіх відкритих на його ім`я рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах сукупної грошової суми, визначеної пунктом 6 цієї прохальної частини;

- накласти арешт на грошові кошти у національній та іноземних валютах, що належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходяться на всіх відкритих на її ім`я рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах сукупної грошової суми, визначеної пунктом 6 цієї прохальної частини;

- накласти арешт із забороною відчуження на належне ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права, зокрема: частку у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКОРМ», код ЄДРПОУ 37483493; частку у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА», код ЄДРПОУ 44930030; у межах сукупної грошової суми, визначеної пунктом 6 цієї прохальної частини;

- накласти арешт із забороною відчуження на належне ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права, зокрема на належну їй частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СКИБИНЕЦЬКА БІЙНЯ», код ЄДРПОУ 45091807, у межах сукупної грошової суми, визначеної пунктом 6 цієї прохальної частини;

- встановити, що загальна сукупна вартість грошових коштів, рухомого майна, нерухомого майна та корпоративних прав обох відповідачів, на які буде накладено арешт відповідно до пунктів 25 цієї прохальної частини, не може перевищувати загального розміру заявлених позовних вимог та судових витрат, а саме: - 312 200,02 доларів США або еквівалента цієї суми у гривні за офіційним курсом Національного банку України на день фактичного виконання ухвали суду; - 23 844,48 грн судових витрат.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що у провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 940/966/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 22.12.2025 року та розпискою від 15.05.2026 року. Ціна позову становить 312 200,02 доларів США, що включає основний борг та три проценти річних, а також до стягнення заявлено судові витрати у розмірі 23 844,48 грн. Заявлена до стягнення сума є надзвичайно значною для фізичних осіб. Реальне виконання майбутнього рішення суду безпосередньо залежить від збереження грошових коштів та іншого майна відповідачів до завершення розгляду справи і відкриття виконавчого провадження на користь позивача. Позовні вимоги ґрунтуються на двох боргових документах. Відповідно до нотаріально посвідченого договору позики від 22.12.2025 року ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 11 292 917,13 грн, що на момент укладення договору було еквівалентно 267 300,00 доларів США, та зобов`язався повернути їх у строк до 20.01.2026 року. Договір позики від 22.12.2025 року укладено під час перебування відповідачів у шлюбі та за нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_3 , що є підставою для пред`явлення до неї вимог, як до солідарного боржника за зобов`язанням, що виникло з договору позики.

Крім того, відповідно до розписки від 15.05.2026 року ОСОБА_2 взяв на себе окреме грошове зобов`язання щодо повернення позивачу 42000,00 доларів США у строк до 30.05.2026. Надання додаткових коштів було вимушеним комерційним кроком позивача, якого переконали, що ці додаткові кошти є критично необхідними для розблокування поточної господарської діяльності ОСОБА_2 та закриття касового розриву підприємств. Відповідач запевнив, що саме завдяки цій фінансовій ін`єкції він зможе акумулювати достатній прибуток та одноразово і повністю розрахуватися за обома зобов`язаннями наприкінці травня 2026 року. Таким чином, надання другої позики не було наслідком "штучних" домовленостей, а мало на меті виключно фінансовий порятунок попередньої інвестиції та відновлення платоспроможності боржника. Строки виконання обох грошових зобов`язань настали, однак грошові кошти Позивачу не повернуті, а заборгованість залишається непогашеною. На даний час позивачу стали відомі нові істотні обставини, зокрема 03.06.2026 щодо ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження № 81172735, у якому вона є боржником, а стягувачем є ОСОБА_4 . Станом на 13.06.2026 зазначене виконавче провадження залишається відкритим, а ОСОБА_3 внесено до Єдиного реєстру боржників. Особливе значення має те, що ОСОБА_4 , який є стягувачем у виконавчому провадженні № 81172735, одночасно зазначений у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна як обтяжувач за заставою легкового автомобіля ОСОБА_3 , зареєстрованою 08.04.2025.

Таким чином, ця заява не є повторним зверненням з тотожних підстав, а подається у зв`язку з новими обставинами, які виникли та стали відомі після первісного звернення і безпосередньо підтверджують ризик звернення стягнення на грошові кошти та майно одного з відповідачів на користь іншого кредитора.

Крім того, у поданій заяві про забезпечення позову вказано, що докази, якими підтверджується майновий стан відповідачів та належність їм майна і корпоративних прав (заява про згоду ОСОБА_3 , справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, інформаційні довідки з державних реєстрів та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб), уже подані до суду разом із позовною заявою та містяться в матеріалах цивільної справи № 940/966/26, у зв`язку із чим повторно до цієї заяви не додаються, як і повноваження представника заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Водночас, особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 наголосила, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Так, зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу невиконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов`язання за договором позики від 22.12.2025 та розпискою від 15.05.2026.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявника зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду та перетворить право позивача на судовий захист на ілюзію.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02. 2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, при цьому обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

З огляду на викладене також слід зазначити, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування та доцільності вжиття кожного з таких заходів.

Разом з тим, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, зокрема, наприклад, реалізація майна або закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації або закриття старих рахунків та відкриття нових, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову відсутні відомості про наявність у відповідача рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, в ході розгляду заяви про забезпечення позову судом встановлено, що раніше, а саме ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року у справі № 940/656/26 (провадження №2/940/539/26) було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 24.02.2025 року в сумі 50984,63 доларів США в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду та призначено підготовче засідання на 14 годину 00 хвилин 04 травня 2026 року.

Крім того, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року, було задоволено заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову та накладено арешт на: грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_2 в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27344,48 гривень; рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 , зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ЗАВОД «ЕКОРМ» (код 37483493) та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА» (код 44930030), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27344,48 гривень.

Зі змісту вищевказаної ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року вбачається, що сторона позивача в обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову вказувала, що невжиття таких зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду та перетворить право позивача на судовий захист на ілюзію, оскільки відповідач ОСОБА_2 тривалий час свідомо ухиляється від добровільного виконання грошового зобов`язання, проігнорував письмову адвокатську вимогу про повернення боргу, ухилившись від її отримання у відділенні поштового зв`язку та володіє значним обсягом ліквідних активів, які можуть бути відчужені в найкоротші строки. Особливу увагу позивач звертав на наявність намірів боржника, оскільки в Реєстрі обтяжень рухомого майна міститься запис від 15.12.2025 року про передачу відповідачем транспортного засобу Renault Master у приватну заставу. Зазначена дія була вчинена відповідачем вже в період існування простроченої заборгованості перед позивачем, тому такі дії позивач кваліфікує як підготовчі заходи до виведення активів з-під можливого примусового стягнення.

Разом з тим, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.05.2026 за заявою представника позивача адвоката Бобокала Р.Б. позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22.04.2026 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих банківських рахунках ОСОБА_2 в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень, а також накладення арешту (із забороною відчуження) на рухоме майно, нерухоме майно та корпоративні права (частки в статутних капіталах юридичних осіб), що належать на праві власності ОСОБА_2 , зокрема на 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ЗАВОД «ЕКОРМ» (код 37483493) та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СКИБИНЕЦЬКА ФЕРМА» (код 44930030), в межах загальної суми позовних вимог та судових витрат, а саме: 50 984,63 доларів США (або еквівалентої у гривні за курсом НБУ на день виконання) та 27 344,48 гривень.

Крім того, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2026 у задоволенні аналогічної заяви про забезпечення позову було уже відмовлено і у зв`язку з надходженням апеляційної скарги адвоката Бобокала Р.Р. на вказану ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2026, на запит Київського апеляційного суду від 12.06.2026, усі матеріали цивільної справи №940/966/26 були направлені 15.06.2026 до Київського апеляційного суду, де і перебувають на даний час.

За таких обставин, суд критично оцінює позицію представника позивача щодо відсутності у нього обов`язку подати разом з заявою про забезпечення позову відомості про повноваження представника заявника та докази, на які містяться покликання у заяві, зокрема ті, якими підтверджується майновий стан відповідачів та належність їм майна і корпоративних прав (заява про згоду ОСОБА_3 , справжність підпису на якій засвідчено нотаріально, інформаційні довідки з державних реєстрів та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб), оскільки такі були подані до суду разом із позовною заявою та містяться в матеріалах цивільної справи № 940/966/26, позаяк усі матеріали цивільної справи №940/966/26 були направлені 15.06.2026 до Київського апеляційного суду, де і перебувають на даний час саме за апеляційною скаргою представника позивача.

Крім того, суд не вважає істотними обставинами відомості про відкриття 03.06.2026 року щодо ОСОБА_3 виконавчого провадження № 81172735, у якому вона є боржником, а стягувачем ОСОБА_4 , оскільки, як зазначено в самій заяві, ОСОБА_4 одночасно зазначений у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна як обтяжувач за заставою легкового автомобіля ОСОБА_3 , зареєстрованою 08.04.202, а відтак, вказані відносини стосуються легкового автомобіля, а не загалом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Іншим обставинам, вказаним у заяві, суд уже надав оцінку в ухвалі Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2026, якою у задоволенні аналогічної заяви про забезпечення позову було відмовлено, а тому з огляду на подання апеляційної скарги адвокатом Бобокалом Р.Р. на вказану ухвалу, подальше витребування на запит Київського апеляційного суду від 12.06.2026 усіх матеріалів цивільної справи №940/966/26 та їх направлення 15.06.2026 до Київського апеляційного суду, їх повторна оцінка на даний час судом не вбачається можливою з точки зору дотримання принципу правової визначеності, інстанційності, а також з огляду на відсутність матеріалів самої цивільної справи.

Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Брумареску, п. 78).

За таких обставин, з огляду на те, що забезпечення позову є виключним процесуальним заходом і повинно застосовуватись лише за наявності доведених ризиків, а обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає саме у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, при цьому обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позов, а також з огляду на подання апеляційної скарги адвокатом Бобокалом Р.Р. на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 03.06.2026, подальше витребування на запит Київського апеляційного суду від 12.06.2026 усіх матеріалів цивільної справи №940/966/26 та їх направлення 15.06.2026 до Київського апеляційного суду, що унеможливлює повторну оцінку аналогічних обставин, а також з огляду на відсутність матеріалів самої цивільної справи, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняють дії, спрямовані на відчуження належного їм майна та виведення коштів, а заява не містить конкретного обґрунтування фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність накладення арешту. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду та наявність між сторонами боргових зобов`язань та наявність виконавчого провадження щодо одного з відповідачів, з огляду на обставини, вказані в заяві, не є достатньою підставою для задоволення судом заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 149-153, 353-354 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.В.МАНДЗЮК