Рішення № 137478978, 17.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9687/25

Провадження №2/367/924/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Третяк Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Люліної О.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гостомельської селищної територіальної громади в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, третя особа: Ірпінська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Гостомельської селищної територіальної громади в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, третя особа: Ірпінська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, в якому просила: скасувати арешт з житлового будинку загальною площею 61,7 кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2876968032080), та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 53413 від 06.07.2004, вчинений державним реєстратором Буржимською С.А., згідно з ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01.07.2003.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.07.2004 за № 54313 реєстратором Ірпінською міською державною нотаріальною конторою було накладено обтяження у вигляді арешту на будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01.07.2003 по справі № 2-16/2004.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2023 у справі № 367/5476/22, визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Права приватної власності позивача на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав № 365240746 від 09.02.2024.

Також позивач зазначала, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 365240974 від 09.02.2024 на зазначений житловий будинок на підставі ухвали суду від 01.07.2003, накладено арешт; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 , який був власником будинку та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене, позивач вказувала, що зазначене обтяження у вигляді арешту на житловий будинок, порушує її права на вільне розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене та неможливість скасувати арешт у позасудовому порядку, з метою захисту порушеного права позивач звернулася до суду з указаним позовом та просила його задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.08.2025 позовну заяву передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.

Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.12.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

09.03.2026 до суду від представника третьої особи надійшов лист, в якому просив проводити розгляд справи без участі представника контори.

24.03.2026 представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , Гостомельська селищна територіальна громада в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області не з`явилися, належним чином повідомлялись про час, дату і місце проведення судового засідання, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачка є власником спірного житлового будинку на підставі рішення суду, серія та номер: 367/5476/22, виданий 28.12.2023, видавник: Ірпінський міський суд Київської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 365240746 від 09.02.2024.

Згідно Інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №310581543 від 22.09.2022 щодо спірного житлового будинку у відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься наступна інформація: «Тип обтяження: арешт (архівний запис) Реєстраційний номер обтяження: 53413, Зареєстровано: 06.07.2004 14:46:53 за № 53413 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора,08200, Київська обл, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Центральна, 55, (04597) 5-74-97, Підстава обтяження: ухвала, ВХ.1119, 01.07.2003, Ірпінський міський суд, Об`єкт обтяження будинок, состав: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , причина відсутності коду: архівний запис; Додаткові дані: архівний номер: 5724281КІЕV9999, архівна дата: 05.07.2003, дата виникнення: 04.07.2003, № реєстра:148/03-2043, внутр.№ 1В01FB2628F42D2B4C35».

Так представником позивача долучено до матеріалів справи копію ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 01.07.2003, якою накладено арешт на майно ОСОБА_3 , буд. АДРЕСА_2 на заощадження, що знаходяться в Гостомельській філії ощадного банку України № 7353/014 № 0790070, шляхом заборони його відчудження в частині будинку, що належить на праві особистої власності в АДРЕСА_1 в Ірпінській нотаріальній конторі, бюро технічної інвентаризації в м. Ірпінь, на заборони проводити будь-які операції з розрахункового рахунку в ощадбанку України № 7853/014, № НОМЕР_1 .

Рішенням Ірпінського міського суду від 05.07.2004 у справі № 2-16/2004 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , 3-я особа Ірпінська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, шлюбу, свідоцтва про право власності і визнання права власності на спадкове майно, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним заповіт укладений 25 квітня 1994 р. від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 і ОСОБА_9 виданий секретарем Гостомельського виконкому Андрієнко Т.З. та зареєстрований в реєстрі за № 57 від 25.04.1994 р. Визнано недійсним шлюб укладений 15.01.1957р. в Гостомельській селищній раді Київської області, актовий запис № 5 між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на частину будинку АДРЕСА_2 , який зареєстрований за реєстром № 374 від 07.06.1995 р. в Ірпінській державній нотаріальній конторі. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом на ім?я ОСОБА_12 право власності на 119 частину жилого будинку від 07.06.1995 р., зареєстрованого за реєстром № 2-2592 в Ірпінській державній нотаріальній конторі. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім?я ОСОБА_7 на частини будинку по АДРЕСА_3 та ОСОБА_9 на частини жилого будинку, по АДРЕСА_3 , зареєстрованого 07.06.1995 р. в Ірпінській держнатконторі за № 2-2954. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім?я ОСОБА_12 на грошовий вклад в державній ощадній касі № 7853/014 в смт. Гостомель на рахунку № НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_3 в розмірі частини, зареєстрованого за № 2-3958 від 07.06.1995 р. Ірпінською державною нотаріальною конторою. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім?я ОСОБА_12 на 1/9 частину грошового вкладу, який знаходиться в ощадній касі № 7953/014 смт. Гостомель на рахунку № НОМЕР_3 з відповідними процентами, що належали ОСОБА_3 , зареєстрованого 07.06.1995 р. за 2-2969 Ірпінською державною нотаріальною конторою. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого на ім?я ОСОБА_7 , ОСОБА_9 на 1/12 частин грошового вкладу, що знаходиться в ощадній касі № 7853/014 в смт. Гостомель на рахунку № НОМЕР_2 з відповідними процентами, що належали ОСОБА_3 , зареєстрованого в Ірпінській державній нотаріальній конторі за № 2-3000 від 07.06.1995 р. Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, що знаходяться в АДРЕСА_1 , розміщеного на земельній ділянці площею 1231 кв.м. на якому розміщені сарай «Б», туалет «Е», погріб «Д», душ «Ж», огорожа, скважина під № 6, колодязь під № 7. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2023 у справі № 367/5476/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Гостомельської селищної територіальної громади в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивача посилається на те, що потреба в забезпеченні позову відпала, оскільки змінилися обставини, що зумовили його застосування, а саме рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/5476/22 від 28.12.2023 визнано за позивачем ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на спірний житловий будинок, а тому перебування майна під арештом за відсутності на те правових підстав, порушує її права та інтереси.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Судом установлено, що житловий будинок щодо якого ставиться питання про зняття арешту на праві власності належить ОСОБА_1 , на підставі рішення суду від 28.12.2023 у справі № 367/5476/22.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає звернення позивача правомірним, відповідачі переконливих заперечень на позов не подали, доводи позивача не спростували, наявність правових підстав продовження існування арешту майна не довели.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено порушення прав та законних інтересів позивача як власника майна, які підлягають судовому захисту.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Поряд із тим, слід врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, згідно якої вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Саме до цього зводяться роз`яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 в редакції від 30 червня 1978 року № 5.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі №127/1547/14-ц зазначив, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19).

На сьогодні позивачка є власником нерухомого майна, проте, накладений арешт на майно порушує її право вільно володіти та розпоряджатись своїм майном.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині скасування арешту, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запис про обтяження.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, скасування обтяження - зняття заборони не є відповідною правовою підставою для виключення його з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та додаткового застереження не потребує, тому вимога про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 53413 від 06.07.2004, вчинений державним реєстратором Буржимською С.А., згідно з ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01.07.2003, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гостомельської селищної територіальної громади в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, третя особа: Ірпінська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Скасувати арешт з житлового будинку загальною площею 61,7 кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2876968032080), що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тип обтяження: арешт (архівний запис) Реєстраційний номер обтяження: 53413, Зареєстровано: 06.07.2004 14:46:53 за № 53413 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора,08200, Київська обл, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Центральна, 55, (04597) 5-74-97, Підстава обтяження: ухвала, ВХ.1119, 01.07.2003, Ірпінський міський суд, Об`єкт обтяження будинок, состав: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , причина відсутності коду: архівний запис; Додаткові дані: архівний номер: 5724281КІЕV9999, архівна дата: 05.07.2003, дата виникнення: 04.07.2003, № реєстра:148/03-2043, внутр.№ 1В01FB2628F42D2B4C35.

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я. М. Третяк