Рішення № 137478231, 16.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16391/25

Категорія 38

2/295/1727/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Перекупки І.Г., за участю секретаря судового засідання Хробуста А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Віва Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

20.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Віва Капітал») звернулось до Богунського районного суду міста Житомира із даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 27.09.2024 було укладено Кредитний договір № 1427127519221, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 7 500 грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки на погоджених в договорі умовах. Кредитний договір укладений між сторонами в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом. ТОВ «ФК «Віва Кредит» свої зобов`язання виконало, перерахувавши на зазначену відповідачем банківську картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 7 500 грн.

Відповідач, в свою чергу, позовні вимоги не виконав, щомісячні платежі зі сплати тіла кредиту та відсотків не робив, у зв`язку з чим станом на 18.11.2025 у нього виникла заборгованість в сумі 29 617, 64 грн, з яких: 7 301, 90 грн - заборгованість за кредитом, 7 315, 74 грн - заборгованість за відсотками, 15 000 грн - штраф.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звертається до суду з даними позовними вимогами, та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом в сумі 29 617, 64 грн. Також просить відшкодувати судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у прохальній частині позовної заяви позивачем помилково зазначено про стягнення заборгованості у розмірі «27.09.2024 грн», що фактично відповідає даті, а не сумі грошових вимог.

Разом з тим із змісту позовної заяви, її описової та мотивувальної частин, а також долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 617, 64 грн.

Вказана неточність у прохальній частині позовної заяви має очевидний технічний характер, не створює неоднозначності щодо предмета та розміру заявлених вимог, не перешкоджає встановленню дійсного змісту позовних вимог та не є таким недоліком, який унеможливлює розгляд справи по суті.

З огляду на викладене суд виходить із фактичного змісту позовних вимог, підтвердженого обставинами позову та наданим розрахунком заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 матеріали цивільної справи передано для розгляду головуючому судді Перекупці І.Г.

03.12.2025 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18.02.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі суд не повідомлено, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним, причини неявки суду не повідомив, правом подання відзиву не скористався, ухвала про відкриття провадження по справі, позовна заява з додатками, судові повістки, направлені відповідачу поштовим зв`язком, повернулись на адресу суду не врученими адресату. 09.02.2026, 07.04.2026, 15.06.2026 направив на електронну адресу суду заяви про відкладення розгляду справи, які суд оцінює критично. Так, відповідачем подано три заяви аналогічного змісту, які фактично є ідентичними та не містять конкретизації обставин, що перешкоджають його участі у судовому засіданні. На підтвердження наявності складних сімейних обставин відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів. Крім того, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов, заперечень щодо заявлених вимог або будь-яких доказів на їх спростування не подав. За таких обставин суд доходить висновку, що подані заяви не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для участі відповідача у розгляді справи, а подальше відкладення розгляду призведе до безпідставного затягування судового процесу та суперечитиме принципу розгляду справи упродовж розумного строку. З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами

Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

27.09.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1427127519221, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 7 500 грн строком на 120 днів з фіксованою процентною ставкою.

Кредитний договір укладений в електронній формі, підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором J1R1L2.

Відповідно до умов до п. 1.3.1 договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору.

Згідно з п. 3.3 договору у разі несплати позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п. 1.3.1 даного договору, за дисконтною процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п. 1.4.2 договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково та перераховуються на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 (п. 2.23 договору).

ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» виконало умови договору та надало відповідачу грошові кошти в сумі 7 500 грн, а відповідач їх отримав, що підтверджується копією повідомлення ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» №17408 від 06.11.2025, транзакція № 1481823499 від 27.09.2024.

У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу (п. 6.4 договору).

Позивач зазначає, що на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, та існує заборгованість, яка станом на 27.09.2024 становить 29 617, 64 грн, з яких: 7 301, 90 грн - заборгованість за кредитом, 7 315, 74 грн - заборгованість за відсотками, 15 000 грн - штраф .

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору № 1427127519221 від 27.09.2024, анкетою-заявою на отримання кредиту від 27.09.2024 з електронним підписом J1R1L2, розрахунком заборгованості, копією довідки про ідентифікацію, копією листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 17408 від 06.11.2025 та іншими матеріалами справи.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення Кредитного договору № 1427127519221 від 27.09.2024, що узгоджується зі ст. ст. 626, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Віва Капітал» в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 15 000 грн, судом встановлено наступне.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафом, що нараховується за невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором в сумі 15 000 грн задоволенню не підлягають, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1427127519221 від 27.09.2024 у розмірі 14 617, 64 грн, з яких тіло кредиту 7 301, 90 грн та відсотки 7 315, 74 грн.

Відповідно до ч. 8.ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову (49, 35%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 195, 45 грн (2 422, 40 грн /100 * 49, 35).

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.» було укладено Договір про надання правової допомоги від 02.01.2025 року. До Договору долучено Акт виконаних робіт від 27.10.2025, а також платіжну інструкцію № LK988/17 від 27.10.2025 про перерахування позивачем адвокатському бюро гонорару в сумі 10 600,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 600 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3 000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264 - 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 215, 509, 512 - 514, 516, 525, 526, 546, 549, 550, 610 - 612, 626, 628, 1048 - 1050, 1054, 1056 - 1, 1077, 1078, 1082 ЦК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 1427127519221 від 27.09.2024 в розмірі 14 617, 64, витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 195, 45 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн, що разом в сумі становить 18 813, 09 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя І.Г. Перекупка