Рішення № 137468123, 17.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 р. № 400/5937/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, , Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, , провизнання протиправним та скасуваня рішення від 22.01.2026 року № 063550007965; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач-2) про:

визнання протиправним рішення відповідача-1 від 22.01.2026 №063550007965 про відмову в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-ХІІ), починаючи з моменту настання права.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в період з 26.04.1986 по 03.06.1992 і з 29.03.1994 і по теперішній час проживає у селі Прибитки Коростенського рйону Житомирськогї області і має статус особи, яка постійно проживає на території ЧАЕС потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. 14.01.2026 року він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, за результатами розгляду якої відповідач-1 прийняв 22.01.2026 рішення про відмову у призначені пенсії. На переконання позивачки таке рішення відповідача є протиправним, оскільки він має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.

03.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю. Відзив аргументовано тим, що Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 31 рік 06 місяців 29 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1988, з 19.06.1991 по 02.07.1991, з 29.03.1994 по 07.08.1994, з 07.03.1997 по 06.01.2026), в тому числі станом на 01.01.1993 02 роки 04 місяці 20 днів. З урахуванням викладеного Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.01.2026 № 063550007965, Позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за заявою від 14.01.2026 у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 3 років.

12.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю. Відзив аргументовано тим, що до періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення (ІІІ зона) не зараховано періоди: - період навчання з 01.09.1988 по 18.06.1991 в Козятинському ПТУ №17, згідно диплому серії НОМЕР_1 від 18.06.1991, оскільки відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106 м. Козятин не відноситься до зон радіоактивного забруднення; - період роботи з 03.07.1991 по 05.06.1992, згідно підтверджуючої довідки №ЕЧ-1-1/56 від 12.12.2025, виданої АТ «Укрзалізниця», оскільки робоче місце знаходилось ст. Київ-Пасажирський м. Київ, яке не відноситься до зони радіоактивного забруднення; - період строкової військової служби з 10.06.1992 по 31.12.1992 (повний період з 10.06.1992 по 14.03.1994), згідно військового квитка НОМЕР_2 від 10.06.1992, оскільки відсутня інформація, щодо місця дислокації військової частини; - період роботи з 08.08.1994 по 06.03.1997, згідно підтверджуючої довідки №11941 від 12.12.2025, виданої Державною установою «Київський слідчий ізолятор», оскільки робоче місце знаходилось в м. Київ, яке не відноситься до зони радіоактивного забруднення. Згідно наданих документів станом на 01.01.1993 період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) з 26.04.1986 по 31.08.1988 та з 19.06.1991 по 02.07.1991 становить 02 роки 04 місяці 20 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до статті 55 Закону №796.

28.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (у письмовому провадженні) та про витребування у відповідача деяких доказів.

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач має статус особи потрепілої від Чорнобильської Катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданим Житомирською облдержадміністрацією від 16.07.2025.

Відповідно до довідки виданої Нововелідницьким старостинським округом №8 Словечанської сільської ради, позивач з дня аварії на ЧАЕС 26.04.1986 року і по 03.06.1992 року та з 29.03.1994 року і по даний час зареєстрований і постійно проживає у селі Прибитки Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.

Згідно із Дипломом від 18.06.1991 року серія НОМЕР_1 у період з 01.09.1988 по 18.06.1991 позивач навчалась у ПТУ-17 м. Козятина, Вінницької області.

14.01.2026р. Позивач звернувся до фонду України територіального органу Пенсійного із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

22.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності було прийнято рішення №063550007965 про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №55 у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 3 років.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Позивачка переконана, що відповідач порушив її право на отримання пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з абзацами другим і восьмим частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено коло осіб, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які мають право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Право на вищезазначений вид пенсії надається із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Таким чином, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, Таким чином, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або

постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшеного на кількість зменшення пенсійного віку, на 3 роки та додаткового 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 6 років.

Згідно статті 14 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кататстрофи» до 3 категорії осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться особи, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській

АЕС, які працювали:у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних

днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30

календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року

прожили або відпрацювали у зоні безумовного(обов`язкового)

відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про періоди проживання, роботи на цих територіях.

Згідно з частиною третьою статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (чинного на день видачі 14.04.1994 позивачці відповідного посвідчення серії НОМЕР_4 ), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право пільги, встановлені Закону № 796-ХІІ, зокрема на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Різного роду довідки про періоди роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 588/538/16-а, від 22.01.2019 у справі № 295/1087/17 і від 08.06.2022 у справі № 805/3752/18-а.

Відтак посвідчення серії Б, форма якого визначена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, є документом, що підтверджує той факт, що особа, якій його видали, постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

Суд встановив, що позивач має статус громадянки, яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 3), що підтверджується дублікатом посвідченням серія НОМЕР_3 , виданим Житомирською облдержадміністрацією 16.07.2025.

З наведеного слідує, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини проживання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю не менше трьох років станом на 01.01.1993. В протилежному випадку, у разі не підтвердження таких обставин, позивачка не отримала б вказаного посвідчення серії Б.

Відсутність будь-яких інших документів не може бути підставою для відмови потерпілому від Чорнобильської катастрофи в призначені пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ. Такі обставини повинні трактуватись на користь особи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 805/3752/18-а.

Тому суд прийшов до висновку про те, що наявність у позивачки посвідчення серія Б є достатньою підставою для підтвердження факту проживання, роботи та / або навчання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 3 років.

У розписці-повідомлені зазначено, що до заяви позивачки за призначенням / перерахунком пенсії, яку вона подала 17.04.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, позивачка додала «Посвідчення постраждалого від ЧАЕС НОМЕР_5 від 14.04.1994».

Отже, позивачка подала до органів Пенсійного фонду України належний документ, який підтверджує обставину її роботи та / або проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993, а отже що відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ вона має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Оскільки в рішенні від 24.04.2025 № № 932320135736 підставою для відмови позивачці у призначені пенсії зазначено відсутність підтвердження факту проживання (роботи) позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років, тому, враховуючи вищевикладене, воно є протиправним.

Крім того, періоди проживання з 26.04.1986 року і по 03.06.1992 року та з 29.03.1994 року по 06.01.2026 (дата видачі довідки) підтверджуються довідкою Нововелідницького старостинського округу №8 Словечанської сільської ради № 15 від 06.01.2026. Зазначене підтверджує також право позивача на зменшення пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 6 років.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 призначити позивачу пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону № 796-ХІІ, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 і від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд не має можливості достовірно стверджувати, що він відповідає усім умовам, необхідним для призначення йому пенсії віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова №25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно п.1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно п.4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п.4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

-сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

-після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення пенсії визначено ГУПФ України в Миколаївській області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком є ГУПФ України в Миколаївській області має завершувати процедуру призначення пенсії за віком, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, а саме:

визнати протиправним і скасувати рішення відповідача-1 від 22.01.2026 № 063550007965 про відмову в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 14.01.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанція від 22.05.2026, що міститься в матеріалах справи, підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1331,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ 13844159) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирська область, 10003; код за ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївські області від 22.01.2026 №063550007965 про відмову в призначені пенсії згідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії іх зменшенням пенсійного віку від 14.01.2026 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 1331 (Одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 17 червня 2026 року