Рішення № 137467732, 17.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Київ №320/49674/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги №16779/6/99-00-06-03-01-06 від 05.06.2024 в тій частині, в якій відповідач залишає без змін податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21.03.2024 № 0126490411 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за яким КП «Жилсервіс» має сплатити штраф у розмірі 234 835,61 грн;

- зобов`язати Відповідача (Державну податкову службу України, код ЄДРПОУ: 43005393) прийняти нове рішення враховуючи ті обставини, що КП «Жилсервіс» потерпає від арешту рахунків, що не дає можливості вчасно здійснити сплату узгоджених сум

Позивач зазначає, що вважає протиправним рішення Державної податкової служби України від 05.06.2024 №16779/6/99-00-06-03-01-06, яким без задоволення залишено його скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2024 №0126490411 про застосування штрафу в сумі 234 835,61 грн за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ. Позивач зазначає, що несвоєчасна сплата податкових зобов`язань була зумовлена об`єктивними обставинами, які не залежали від його волі, а саме арештом банківських рахунків підприємства в межах виконавчого провадження. Унаслідок накладення арешту КП «Жилсервіс» було фактично позбавлене можливості своєчасно перераховувати кошти для сплати податку на додану вартість. Позивач вказує, що під час адміністративного оскарження ДПС України не надала належної оцінки доводам щодо арешту рахунків та неможливості виконання податкового обов`язку, а тому рішення за результатами розгляду скарги є необґрунтованим. На думку позивача, застосування штрафних санкцій за наявності незалежних від платника податків обставин суперечить принципам справедливості та пропорційності, визначеним податковим законодавством. У зв`язку із цим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України від 05.06.2024 №16779/6/99-00-06-03-01-06, а також зобов`язати ДПС України прийняти нове рішення за результатами розгляду скарги з урахуванням обставин неможливості своєчасної сплати податкових зобов`язань.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач, ДПС України, заперечує проти задоволення позову та зазначає, що рішення від 05.06.2024 №16779/6/99-00-06-03-01-06 прийнято в межах наданих повноважень та відповідно до вимог Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що камеральною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату КП «Жилсервіс» узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за вересень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року на загальну суму 2 348 356,17 грн із затримкою понад 30 календарних днів. На підставі цього правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу в розмірі 10 % від суми боргу. ДПС України вказує, що рішення за результатами адміністративного оскарження є актом досудового врегулювання спору та саме по собі не створює, не змінює і не припиняє прав та обов`язків платника податків. Відповідач наголошує, що арешт банківських рахунків не звільняє платника податків від обов`язку своєчасно сплачувати податкові зобов`язання та не є підставою для звільнення від фінансової відповідальності. Крім того, за даними інформаційних систем ДПС у позивача були інші відкриті розрахункові рахунки та електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, на які арешт не накладався, що свідчить про наявність можливості виконати податковий обов`язок. Також відповідач зазначає, що позивач не скористався передбаченим пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України механізмом підтвердження неможливості виконання податкового обов`язку, що свідчить про відсутність законних підстав для звільнення від відповідальності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку КП «Жилсервіс» щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість. За результатами перевірки встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату підприємством податкових зобов`язань з ПДВ за податковими деклараціями за вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року. Загальна сума податкових зобов`язань, сплачених із затримкою понад 30 календарних днів, становила 2 348 356,17 грн.

15.02.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт камеральної перевірки №5930/04-36-04-11-06/36489096.

На підставі зазначеного акта 21.03.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0126490411, яким до підприємства застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 234 835,61 грн, що становить 10 % від суми несвоєчасно сплачених податкових зобов`язань.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, КП «Жилсервіс» 03.04.2024 подало до ДПС України скаргу №122 в порядку адміністративного оскарження. Разом зі скаргою підприємством були подані документи на підтвердження своїх доводів.

26.04.2024 ДПС України прийняла рішення №12172/6/99-00-06-03-01-06 про продовження строку розгляду скарги до 06.06.2024.

05.06.2024 ДПС України прийняла рішення №16779/6/99-00-06-03-01-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2024 №0126490411 залишено без змін, а скаргу КП «Жилсервіс» без задоволення.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин банківські рахунки підприємства були арештовані у межах виконавчого провадження. На думку підприємства, саме арешт рахунків став причиною неможливості своєчасно перерахувати кошти до бюджету та сплатити податкові зобов`язання з ПДВ. Позивач вважає, що ці обставини свідчать про відсутність його вини у порушенні строків сплати податку та виключають можливість застосування штрафних санкцій. Дані доводи були наведені як у скарзі до ДПС України, так і в адміністративному позові.

Натомість ДПС України встановила, що позивач не забезпечив своєчасне перерахування достатніх коштів на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ для сплати узгоджених податкових зобов`язань, внаслідок чого в інтегрованій картці платника обліковувався податковий борг. Крім того, за даними інформаційних систем ДПС та листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.03.2024 №18271/6/04-36-04-11-18 у підприємства були відкриті інші розрахункові рахунки та електронний рахунок ПДВ, на які арешт не накладався.

Відповідач також встановив, що КП «Жилсервіс» не зверталося із заявою про підтвердження неможливості виконання податкового обов`язку відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та Порядку №225. На думку ДПС України, це свідчить про відсутність правових підстав для звільнення підприємства від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Вважаючи рішення ДПС України від 05.06.2024 №16779/6/99-00-06-03-01-06 протиправним та таким, що прийняте без належного врахування всіх обставин справи, КП «Жилсервіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальні органи.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку покладається на платника податків, крім випадків, прямо передбачених законом.

Згідно зі статтею 55 ПК України рішення контролюючого органу, у тому числі податкове повідомлення-рішення, може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час процедури адміністративного оскарження у разі встановлення його невідповідності вимогам законодавства.

Положеннями пунктів 56.1 та 56.2 статті 56 ПК України передбачено право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу як в адміністративному, так і в судовому порядку. У разі незгоди з визначеним контролюючим органом грошовим зобов`язанням або іншим рішенням платник податків має право звернутися зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга на рішення територіального органу ДПС подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного рішення.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, прийняте за результатами розгляду скарги платника податків, є остаточним у процедурі адміністративного оскарження та може бути оскаржене виключно в судовому порядку.

Пунктами 56.8 та 56.9 статті 56 ПК України встановлено обов`язок контролюючого органу розглянути скаргу платника податків та прийняти вмотивоване рішення протягом двадцяти календарних днів з дня її отримання. У разі необхідності цей строк може бути продовжений, але не більше ніж до шістдесяти календарних днів, про що платник податків повинен бути повідомлений до закінчення первісного строку розгляду скарги.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги не прийнято або не надіслано платнику податків у строки, визначені статтею 56 ПК України, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем встановленого строку.

Процедура адміністративного оскарження рішень контролюючих органів врегульована положеннями Податкового кодексу України та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за №1617/28062 (далі Порядок №916).

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо податкової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Вказаним Законом було встановлено, що на період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, визначених статтею 56 Податкового кодексу України щодо процедури адміністративного оскарження, тимчасово зупиняється до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія такого карантину.

Судом установлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ за вересень-грудень 2022 року та січень-липень 2023 року на загальну суму 2 348 356,17 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №0126490411, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 234 835,61 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та подав скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 26.04.2024 №12172/6/99-00-06-03-01-06 строк розгляду скарги було продовжено до 06.06.2024.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 05.06.2024 №16779/6/99-00-06-03-01-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2024 №0126490411 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи вказане рішення ДПС України протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження є досудовим способом врегулювання податкового спору.

Рішення контролюючого органу вищого рівня, прийняте за результатами розгляду скарги платника податків, саме по собі не встановлює для такого платника нових прав чи обов`язків, не змінює та не припиняє їх, а лише підтверджує або змінює рішення контролюючого органу нижчого рівня.

Отже, юридичні наслідки для платника податків виникають не внаслідок прийняття рішення за результатами розгляду скарги, а внаслідок прийняття податкового повідомлення-рішення, яке безпосередньо визначає суму грошового зобов`язання та відповідальність платника.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 18.06.2019 у справі №826/7961/16, від 06.02.2020 у справі №810/101/16 та від 07.02.2020 у справі №826/11086/18, відповідно до якої рішення, прийняте за результатами адміністративного оскарження, є актом досудового врегулювання спору та саме по собі не створює правових наслідків для платника податків.

Таким чином, навіть у разі задоволення вимоги про скасування рішення ДПС України від 05.06.2024 №16779/6/99-00-06-03-01-06 права позивача не були б відновлені, оскільки податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №0126490411 залишалося б чинним.

Суд також звертає увагу, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач фактично ставить під сумнів правомірність застосування до нього штрафних санкцій, посилаючись на неможливість своєчасної сплати податкових зобов`язань у зв`язку з накладенням арешту на банківські рахунки підприємства. Водночас наведені доводи стосуються обставин, які були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення та мають значення для оцінки його правомірності, а не законності рішення ДПС України, прийнятого за результатами адміністративного оскарження.

Отже, доводи позивача спрямовані на спростування висновків контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, тобто фактично стосуються податкового повідомлення-рішення, а не рішення ДПС України про залишення скарги без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає характеру спірних правовідносин та не є ефективним способом відновлення порушеного права, оскільки навіть у разі скасування рішення ДПС України за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишатиметься чинним та породжуватиме для позивача відповідні правові наслідки.

Таким чином, позивач фактично оспорює правомірність застосування штрафних санкцій, однак не заявляє вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яким такі санкції були визначені, що свідчить про неналежність обраного способу захисту його прав та інтересів.

Відтак суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним та не забезпечує відновлення порушеного права.

Оскільки вимога про зобов`язання ДПС України прийняти нове рішення за результатами розгляду скарги є похідною від вимоги про скасування рішення ДПС України, підстави для її задоволення також відсутні.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.