Рішення № 137466370, 17.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокуСправа №160/10976/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), у якій просить:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області заборгованість по пенсії у розмірі 215712,16 грн;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо виплати пенсії у зменшеному розмірі;

- зобов`язати відповідачів здійснювати виплату пенсії у повному обсязі відповідно до рішення суду.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем не виплачена пенсія на виконання рішення суду у розмірі 215712,16 грн. Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №821 та відсутність фінансування не звільняє від обов`язку виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

01.06.2026 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачу, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі № 160/23589/25, з 04.08.2025 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосовуючи ст. 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" з 04.08.2025. За період з 04.08.2025 по 31.05.2026 нараховано доплату у розмірі 271465,16 грн. Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 "Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік". Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2026 №127 Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік. Нарахована Позивачу доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 04.08.2025 по 31.05.2026 становить 271465,16 грн та обліковується в "Реєстрі судових рішень" підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) під №821-65097. У межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду ОСОБА_1 станом на теперішній час виплачено 25628,00 грн. Залишок доплати за рішенням суду за період з 04.08.2025 по 31.05.2026 в сумі 235837,16 грн обліковується в Головному управлінні та подальша її виплата буде проводитись згідно Порядку №821 при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відповідачу-1 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Адміністративний позов з додатками та копія ухвали від 04.05.2026 отримана відповідачем-1 в системі «Електронний суд» 28.04.2026 та 04.05.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача-1 належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем-1, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №160/23589/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.08.2025 року №046150018491.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 23.02.2022 по 27.02.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період проходження військової служби з 28.02.2022 по 04.085.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди проходження військової служби з 22.03.2022 по 12.04.2022, з 07.06.2022 по 27.08.2022, з 28.08.2022 по 10.11.2022 в кратному розмірі - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 та з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі №160/23589/25, з 04.08.2025 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосовуючи ст. 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" з 04.08.2025.

За період з 04.08.2025 по 31.05.2026 нараховано доплату у розмірі 271465,16 грн.

Відповідач вказує, що у межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду ОСОБА_1 станом на теперішній час виплачено 25628,00 грн.

Залишок доплати за рішенням суду за період з 04.08.2025 по 31.05.2026 в сумі 235837,16 грн обліковується в Головному управлінні та подальша її виплата буде проводитись згідно Порядку №821 при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Не погоджуючись з відповідними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заборгованість з пенсії нарахована позивачу та ця сума не є спірною між сторонами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

В цій справі нараховані суми пенсії, не отримані позивачем саме з вини пенсійного органу, тому виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За ч. 1 ст. 47 Закону №1058 пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону.

Позивачу не виплачено перераховану пенсію з 04.08.2025 по 31.05.2026 в сумі 235837,16 грн.

За ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява №63134/00) і "Ромашов проти України" (заява №67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, у тому числі з виплатою позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася внаслідок її перерахунку.

У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, з боку органу Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у ст. 6 Конституції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок №821).

Відповідно до пункту 2 Порядку №821 відповідні терміни вживаються у такому значенні:

судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);

перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з пунктом 3 Порядку №821 судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Пункт 4 Порядку №821 передбачає, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт 6 Порядку №821).

Згідно з пунктами 7-8 Порядку №821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

На момент розгляду справи постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14.07.2025 №821 є чинною.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Порядок №821 спрямований на врегулювання механізму здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (тобто різниці між належним за рішенням суду розміром пенсії та розміром, який визначався органом Пенсійного фонду до такого рішення), а не на визначення чи зміну поточного розміру пенсії, який підлягає щомісячній виплаті після виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).

Таким чином, положення Постанови №821 не можуть бути правовою підставою для зниження розміру пенсії позивача після набрання судовим рішенням законної сили та його виконання.

При цьому суд звертає увагу, що ані Конституцією України, ані законами України, Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями з визначення порядку виплати судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Положення Порядку №821 по суті визначають додаткові умови для отримання суддею у відставці поточних виплат щомісячного довічного грошового утримання у належному розмірі та відтерміновують на невизначений час здійснення відповідних виплат особам, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у бік виконання такого судового рішення лише за наявності бюджетної можливості.

Європейський суд з прав людини у низці рішень (зокрема, у справі «Шмалько проти України»; у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»; у справі «Кечко проти України») прямо зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Між тим, суд також враховує, що Кабінетом Міністрів України раніше вже було прийнято схожий порядок, а саме Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який, як в ньому зазначено, визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету (далі - Порядок №649).

Проаналізувавши зміст Порядку №649 та Порядку №821, суд зазначає, що мета окреслених нормативно-правових актів є аналогічною (нормативне регулювання порядку виплати призначених (перерахованих) рішенням суду пенсійних виплат).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 Порядок №649 визнано протиправним та скасовано. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Згадане рішення переглянуто судом касаційної інстанції та постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 залишено без змін.

При вирішенні даної справи, касаційний суд дійшов висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, але не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а обов`язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Отже, Верховний Суд при розгляді справи №640/5248/19 окреслив свою позицію щодо неможливості встановлення підзаконним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість чи обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.10.2018 у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23.11.2018 у справі №826/8844/16 та від 20.12.2018 у справі №524/3878/16-а

Відповідно до положень ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи по суті може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно із змістом п.п. 3, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з урахуванням положень ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту, відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованості по пенсії у розмірі 215712,16 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо виплати пенсії у зменшеному розмірі та зобов`язання відповідачів здійснювати виплату пенсії у повному обсязі відповідно до рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до протоколу розрахунку пенсії, позивачу станом на квітень 2026 року розраховано пенсійну виплату в сумі 38815,79 грн (відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% від 48519,74 грн).

Фактично позивачу виплачено пенсію у розмірі 25950 грн, тобто з обмеженням десятьма розмірами прожиткового мінімуму на 2026 рік.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Розмір пенсії визначається відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI та ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначають мінімальний розмір пенсії обрахований з розрахунку 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як додаткову гарантію для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків, за Списком №1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому Законом №1058-IV порядку відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж 80% середньої заробітної плати шахтаря або три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Отже, ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI встановлено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію.

При цьому, розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону №1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені зазначеним Законом.

Тотожні висновки наведені в постанові Верховного суду від 15.04.2025 у справі №520/9629/24.

Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 26.08.2025 у справі №360/948/24.

Отже, розмір пенсії позивача як особи, яка працювала на підземних роботах (зокрема, не менш як 15 років для чоловіків), за Списком №1, не може бути меншим ніж 80% середньої заробітної плати шахтаря, та не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на зазначене, обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним розміром на підставі ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Водночас суд звертає увагу, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не підлягають задоволенню, оскільки вказаний орган був визначений суб`єктом призначення пенсії, повноваження якого обмежуються прийняттям рішенням про призначення пенсії.

Подальші дії щодо виплати пенсії здійснює орган, на обліку в якому перебуває позивач. Таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Враховуючи, що дії щодо невиплати пенсії та обмеження її максимальним розміром вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд задовольняє позовні вимоги саме до цього територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 04.08.2025 по 31.05.2026 у розмірі 215712 (двісті п`ятнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн 16 коп.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 десятьма розмірами прожиткового мінімуму з дати призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з дати призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський