Рішення № 137463278, 03.06.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1148/24 Провадження № 2/304/46/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1148/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: - поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № L4991500 від 13 січня 2019 року; - стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №L4991500 від 13 січня 2019 року у загальному розмірі 43 914,68 грн, яка складається з суми заборгованості у розмірі 29 202,00 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 12 080,49 грн та суми 3 % річних у розмірі 2 632,19 грн; - стягнути з ОСОБА_1 на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір кредитної лінії № L4991500. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, тоді як позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 29 202,00 грн, яка складала з тіла кредиту в розмірі 13 300,00 грн та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 15 902,00 грн. Відповідно до п. 6.5, 6.5.1 загальних положень договору кредитної лінії, позичальник погоджується, що кредитодавець має право на уступку прав, претензій та/або зобов`язань, що виникають з цього договору, будь-яким третім особам, у тому числі з моменту стягнення боргів. Першого липня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії №L4991500, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору №01072019 від 01 липня 2019 року відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 29 202,00 грн. Таким чином, всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у загальному розмірі 43 914,68 грн, у тому числі 29 202,00 грн - заборгованість за кредитним договором, 2 632,19 грн - сума збитків з урахуванням 3% річних, 12 080,49 грн - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань. Одночасно щодо строків позовної давності зазначає. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ст. 267 ЦК України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено. Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, Позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. Попри зазначену норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», де зазначається, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, існує низка рішень рекомендаційного характеру, які були видані Радою Суддів України. Зокрема, 2 березня 2022 року РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Тому введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом. Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З огляду на вищевикладене просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 17 травня 2024 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відтак призначено судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Другого грудня 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Трофимової Г.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила застосувати строк позовної давності по справі № 304/1148/24 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та встановити, що позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовом; у задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу коштів. Так, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача кошти за кредитним договором від 13 січня 2019 року № L4991500 у розмірі 43 914, 68 грн, яка складається із суми заборгованості 29 202,00 грн, суми інфляційних витрат 12 080, 49 грн, суми 3% річних 2 632, 19 грн. При цьому позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх аргументів. В позовній заяві та в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази переказу зазначеної суми коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 . Не вказано ні номеру рахунку ОСОБА_1 , ні назви банківської установи, а також не надано підтвердження переказу кредитних коштів на картковий рахунок у вигляді первинних бухгалтерських документів. Тому не можна вважати факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів доведеним. По-друге, у матеріалах суду відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора в зобов`язанні, у відповідності з нормами цивільного законодавства. По-третє, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Як вбачається з позовної заяви, 01 липня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L4991500 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Проте з позовом до суду представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернувся тільки 10 травня 2024 року, хоча останній строк для звернення до суду сплинув у 2022 році. Тобто знаючи про порушене право в 2019 році, підписавши договір відступлення права вимоги, позивач більше ніж три роки не звертався до суду, пропустивши строк позовної давності. Крім того, в матеріалах справи відсутня ліцензія ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО», яка дає право фінансовій установі нараховувати проценти (відсотки). Лише наявність ліцензії дає або не дає право позивачеві займатися наданням кредитів. В матеріалах справи відсутні докази надання ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відповідної ліцензії наданої уповноваженим на те органом державної влади. Таким чином вважає, що всі доводи позивача, які містяться в його позовній заяві, є надуманими, а сама позовна заява - необґрунтованою.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року витребувано у АТ «ТАСКОМБАНК» письмові докази.

У судове засідання представники позивача не з`явилися, однак у електронній формі через систему «Електронний суд» неодноразово подавали клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Трофимова Г.М. у судове засідання також не з`явилися, однак остання в електронній формі через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила врахувати поданий відзив на позовну заяву (зокрема щодо спливу строків позовної давності) та у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Договором відступлення прав вимоги №01072019 від 01 липня 2019 року ТОВ «ФК «Дінеро» відступило ТОВ «Довіра та гарантія» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №L4991500 від 13 січня 2019 року.

За твердженням позивача, 25 липня 2024 року ТОВ «Довіра та гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що 13 січня 2019 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Дінеро»» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії № L4991500, на виконання якого кредитором було перераховано безготівковим шляхом грошові кошти на рахунок відповідача. Вказує, що у зв`язку з невиконанням договору в останньої утворилася заборгованість перед первісним кредитором, а надалі внаслідок відступлення права вимоги перед позивачем, у розмірі 43 914,68 грн, з яких: 29 202,00 грн - заборгованість за кредитним договором; 2 632,19 грн - сума збитків з урахуванням 3% річних та 12 080,49 грн - сума збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

Водночас, суд звертає увагу, що надані позивачем докази укладення такого кредитного договору не містять підпису відповідача, у тому числі й одноразового ідентифікатора, а лише містять напис: «електронний підпис» в графі «позичальник» без ідентифікуючих даних, що позбавляє можливості перевірити факт ознайомлення відповідача саме з тим примірником документа, який був наданий суду.

Наведені позивачем в позовній заяві обставини щодо укладення та виконання первісним кредитором умов договору заперечуються відповідачем.

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підтвердження заявлених вимог позивач надав: паспорт споживчого кредиту; загальні умови договору кредитної лінії, спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1842378 та додаткові угоди до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG1842378, позичальником у яких зазначена ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості (3 % річних та інфляційних витрат); розрахунок заборгованості за договором № AG1842378 за період з 13 січня 20198 року по 29 лютого 2020 року; Витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №01072019 від 01 липня 2019 року; довідку про ідентифікацію, видану ТОВ «Дінеро», згідно з якою ОСОБА_1 прийняла умови договору № L4991500 (№ AG1842378) шляхом використання електронного підпису одноразовими ідентифікаторами 511619 та 297725.

Ані у позовній заяві, ані у доданих до неї документах банківського рахунку позичальника не зазначено, проте у клопотанні про витребування доказів позивачем зазначено, що ТОВ «ФК «Дінеро» здійснювало перекази кредитних коштів через АТ «ТАСКОМБАНК» (код ЄДР 09806443; 01032, м Київ, вул. С.Петлюри, 30; засоби зв`язку: info@tascombank.com.ua, 044 393 25 90).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16 цього Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з п. 17.1. ст. 17 цього Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ч. 19.1, 19.2. ст. 19 цього ж Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 цього Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У матеріалах справи міститься документ під назвою «Розрахунок заборгованості за договором AG1842378 за період 13.01.2019 р. - 29.02.2020 р.», у якому зазначено, що станом на 02 квітня 2024 року загальна заборгованість складає 26 985,29 грн, у тому числі 13 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 602,00 грн - заборгованість за процентами для початково зазначеної тривалості, 4 433,29 грн - заборгованість за нарахованими штрафами/пеня, 6 650,00 грн - заборгованість за комісією за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю.

Однак, зазначений документ не є випискою з рахунку відповідача у розумінні первинного документа, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Докази того, що відповідачу відкривався банківський рахунок у системі первісного кредитора, відсутні. З цього документа неможливо встановити факт здійснення переказу грошових коштів на рахунок відповідача, оскільки він фактично є розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором.

Разом з тим, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.

В матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту, разом з тим, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Долучена позивачем до позовної заяви довідка про ідентифікацію також не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, оскільки лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором.

Крім цього, у повідомленні Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» №7321/47.7.-БТ від 04 грудня 2025 року, наданому на виконання ухвали суду про витребування доказів (за клопотанням самого позивача), зазначено, що у Товаристві станом на 02 грудня 2025 року відсутня інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно, рахунки в АТ «ТАСКОМБАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не відкривались, банківські платіжні картки не видавались. Зазначений в ухвалі номер телефону НОМЕР_2 клієнтам АТ «ТАСКОМБАНК» не належить. Зважаючи на вищевикладене, АТ «ТАСКОМБАНК» не може надати інформацію щодо перерахування грошових коштів в загальній сумі 13 300,00 грн на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як того вимагається у резолютивній частині ухвали.

Таким чином, надані позивачем докази не підтверджують виконання зобов`язання первісного кредитора щодо переказу грошових коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 (надання їй кредиту), що свідчить про відсутність підстав для стягнення з останньої заборгованості за тілом кредиту та відповідно за похідними нарахуваннями (процентами, штрафами, комісією, 3% річних та інфляційними втратами), а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 205, 207, 512-514, 526, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»), ЄДРПОУ 38750239; місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Трофимова Ганна Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_3 ; місцезнаходження: 69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Карпенка-Карого, 47.

Головуючий:Ганько І. І.