Рішення № 137462454, 17.06.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/487/26

Провадження № 2/634/382/26

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Єрьоміної О.В.,

при секретарі Литвиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 31.01.2017 в розмірі 25764,37 грн., судовий збір 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 11200 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 31.01.2017 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі АТ «МЕГАБАНК») та відповідачем було укладено договір про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (надання овердрафту), згідно умов якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 13000 грн на строк до 30.01.2020 року, процентна ставка за пільговий період (55 днів) становить 0,01% річних, після закінчення пільгового періоду процентна ставка становить 40 % річних.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі до відповідача.

Крім того, 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги до відповідача.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на неналежне виконання відповідач кредитних зобов`язань позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 25764,37 грн., з яких: 12977,86 грн заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена); 12786,51 грн. заборгованість за відсотками (у тому числі прострочена).

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснила, що не заперечує суму заборгованості за тілом кредиту, але не погоджується з сумою заборгованості за відсотками, оскільки їй незрозумілий порядок нарахування відсотків, просив застосувати строки позовної давності. Вважає, що вартість правової допомоги є завищеною.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. Відповідач не заперечував проти розгляду справи за відсутності його представника. Представником відповідача через систему «Електронний суд» було подано письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість. Так, у кредитному договорі відсутнє визначення простроченого тіла кредиту, погоджених умов за яких отримані кошти стають простроченим тілом кредиту, плати, які входять в прострочене тіло кредиту, крім того, в матеріалах справі відсутні докази можливості нарахування простроченого тіла кредиту, а тому є безпідставною вимога про стягнення простроченого тіла кредиту у розмірі 12 977,86 грн., зокрема, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача щодо сплати останнього, крім того, тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був обізнаний про те, що кредитна заборгованість за поточним тілом кредиту може бути винесена на прострочку.

Надані позивачем документи не підтверджують наявність між сторонами домовленості щодо розміру процентів та відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, а також наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, було встановлено, що всупереч умовам договору відповідачу було нараховано та стягнуто заборгованість за відсотками на залишок поточної заборгованості за кредитом на загальну суму 12 786,51 грн., що не відповідає умовам договору. Тому, за відсутності узгодженої між сторонами домовленості щодо розміру та порядку нарахування і сплати відсотків, стягнуті позивачем кошти в сумі 12 786,51 грн. мають бути зараховані на погашення тіла кредиту.

Окрім цього, просив зменшити витрати на правничу допомогу.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.01.2017 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі АТ «МЕГАБАНК») та відповідачем було укладено договір про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (надання овердрафту), згідно умов якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 13000 грн на строк до 30.01.2020 року, процентна ставка за пільговий період (55 днів) становить 0,01% річних, після закінчення пільгового періоду процентна ставка становить 40 % річних.

При цьому, сторонами також підписано та погоджено графік платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі до відповідача.

Крім того, 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги до відповідача.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на неналежне виконання відповідач кредитних зобов`язань позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 25764,37 грн., з яких: 12977,86 грн заборгованість за кредитом ( у тому числі прострочена); 12786,51 грн. заборгованість за відсотками (у тому числі прострочена).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Крім того положеннями ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Посилання представника відповідача, що сторонами не було погоджено розмір процентів спростовується дослідженим у судовому засіданні договором про відкриття рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (надання овердрафту) від 31.01.2017 року, який було підписано відповідачем, та у якому сторони погодили, зокрема, кредитний ліміт, процентну ставку, пільговий період, а також строк повернення кредиту.

Посилання представника відповідача на безпідставність стягнення простроченого тіла кредиту у розмірі 12977,86 є помилковою, оскільки як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем вказана сума є заборгованістю за кредитом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15664,61 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 4030,07 грн, що в сумі становить 19694,68 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного вважаю, що доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за кредитними договорами, суду не надано.

Щодо строків позовної давності, виходжу з такого.

За статтею 256 ЦК України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі статтею 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Згідно пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258, 362,559, 681, 728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Разом з тим, 04.09.2025 набув чинності Закон України № 4434-IX від 14.05.2025, який відновлює перебіг строків позовної давності.

Отже, оскільки спірний кредитний договір було укладено 31.01.2017 року строком до 30.01.2020, строк позовної давності за загальним правилом мав сплинути 30.01.2023 року. Однак, у цей період строки позовної давності були зупинені, а їх перебіг було відновлено лише 04.09.2025 року.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач звернувся до суду 28.04.2026 року, вважаю, що строк позовної давності у цих правовідносинах не сплинув.

Що ж стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн, виходжу з такого.

Так, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).

За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, разом з тим, вважаю, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним витратам на правничу допомогу, оскільки справа є малозначною, така категорія справ є розповсюдженою; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, представник позивача не брав безпосередньої участі у представленні інтересів позивача у судових засіданнях.

Враховуючи наведені обставини, складність справи, час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та процесуальних документів в межах розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265, 351- 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованість за кредитним договором у розмірі 25764,37 грн, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня складання його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», 49001, м. м. Дніпро, пров. Ушинського,1, оф. 105, ЄДРПОУ 40932411;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 17.06.2026 року.

Суддя: