Рішення № 137461295, 11.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/321/26

Провадження №2/338/544/26

11 червня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.

з участю секретаря Микитюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 546691-КC-001.

Вказаний договір був укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА» через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до умов договору відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 10000 грн, на умовах сплати процентів за користування кредитом та сплатою комісії за надання кредиту.

Відповідачка не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору у відповідачки станом на 15 лютого 2026 року виникла заборгованість у сумі 28300,00 грн, з яких: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 10000 грн, суми прострочених платежів за процентами 11300 грн, суми заборгованості за процентами відповідно до ст.625 ЦКУ 5000 грн, суми прострочених платежів за комісією - 2000 грн.

Оскільки у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 не погасила, просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки 28300,00 грн заборгованості за кредитним договором та 2662,40 грн судового збору.

Представник позивача на розгляд справи не з`явилася, у поданій заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлялася у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. У зв`язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 546691-КC-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення логіну та паролю ввійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку. 10 липня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено їй пропозицію (оферту) укласти договір №546691-КC-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). 10 липня 2025 року відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 546691-КC-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора (направленого Позичальнику на номер телефону вказаного ним у Заявці).

Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику ОСОБА_1 кошти у розмірі 10000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до даного договору кредит надано строком на 16 тижнів - до 30 жовтня 2025 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 % із сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2000 гривень.

Договір про надання кредиту № 546691-КC-001 підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що стверджується п.12 договору.

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 546691-КC-001 від 10 липня 2025 року.

Відповідно до п.2.1 даного Договору кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.

ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором кредиту № 546691-КC-001 перерахувавши 10 липня 2025 року відповідачці на картковий рахунок грошові кошти в розмірі 10000 грн, що засвідчується Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід».

Згідно з наданою позивачем довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості за кредитом на 13 лютого 2026 року у відповідачки наявна заборгованість за кредитним договором № 546691-КC-001 у сумі 28300,00 грн, з яких: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 10000 грн, суми прострочених платежів за процентами 11300 грн, суми заборгованості за процентами відповідно до ст.625 ЦКУ 5000 грн, суми прострочених платежів за комісією - 2000 грн.

Таким чином, суд встановив, що відповідачка порушила визначені умови Кредитного договору і не повернула кредит позивачу, а також не сплачувала проценти за його користування, не погасила визначену договором суму комісії.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з п.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з положеннями пунктів 12-13 ст. 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що сторони уклали кредитний договір у формі електронного документу, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Водночас зобов`язання відповідачкою належним чином виконані не були, тому позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення із останньої заборгованості за кредитним договором.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 546691-КC-001 від 10 липня 2025 року встановлено, що станом на 13 лютого 2026 року заборгованість становить 28300,00 грн, з яких: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 10000 грн, суми прострочених платежів за процентами 11300 грн, суми заборгованості за процентами відповідно до ст.625 ЦКУ 5000 грн, суми прострочених платежів за комісією - 2000 грн.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і діє на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України не може бути стягнута, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору, зважаючи на порушення відповідачкою взятих на себе зобов`язань, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за в розмірі 23300,00 грн, з яких: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 10000 грн, суми прострочених платежів за процентами 11300 грн, суми прострочених платежів за комісією -2000 грн.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. Оскільки судом позов задоволено частково на суму 23300 грн, що становить 82,33% заявлених вимог (23300х100/28300), то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2191,95 (2662,400х82,33/100).

На підставі наведеного, ст.11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 280-285 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 23300,00 грн заборгованості за кредитним договором № 546691-КC-001 від 10 липня 2025 року, а також 2191,95 грн судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції або безпосередньо шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Битківський