Ухвала суду № 137460170, 17.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа №490/4943/26

Провадження №1-кп/490/1036/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

17 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районного суду м. Миколаєва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаїв клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026152020000611 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження №12026152020000611 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

16.06.2026 року від прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризику, передбаченого п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу відсутні, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачена ОСОБА_4 вказала, що ризики на які посилається прокурор нічим не доведені.

Захисник ОСОБА_5 просив застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавлення волі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді 14.05.2026 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 30 прожиткових мінімумів, що становить 99 840 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п.3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення підтвердилися. Крім того, до Інгульського районного суду м. Миколаєва скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025152040000959 від 04.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який на разі перебуває на розгляді.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч. 4 ст. 186 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.

Тобто, у разі визнання обвинуваченої винною у вчиненні кримінального правопорушення, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує їй, в разі визнання винуватою у його вчиненні, обвинувачена може переховуватись від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також продовжує існувати ризик впливу на свідків у кримінальному проваджені передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинуваченій відомі анкетні дані свідків та місця їх перебування та роботи, а тому перебуваючи на волі обвинувачена матиме змогу впливати на них, в тому числі з застосуванням погроз. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, раніше не судима, відомості щодо стійких соціальних зв`язків та працевлаштування останньої суду не надано.

ОСОБА_4 наразі притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбачене ч.4 ст. 186 КК України та наразі дане кримінальне провадження перебуває на розгляді Інгульського районного суду м.Миколаєва. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_4 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення перебуваючи на свободі, що підтверджує ризик за п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м`ягких запобіжних заходів на думку суду не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 застосовано ухвалою слідчого судді від 14.05.2025 року з визначенням розміру застави 30 прожиткових мінімумів, що становить 99 840 грн.

Так, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 гривень.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Оскільки законом не визначені чіткі критерії обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту є дискреційним повноваженням суду.

Враховуючи особу обвинуваченої, її матеріальне становище, тривалість дії запобіжного заходу, суд приходить до переконання за необхідне зменшити розмір застави, визначивши відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачену відповідні обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 176-178, 182-183, 194, 196-197, 315, 369-372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрану обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження за №12026152020000611 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 року, на 60 днів, до 15 серпня 2026 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 66 560 гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_4 слід негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаної застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із м.Миколаєва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області закордонний паспорт/інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків ОСОБА_4 , а також, якщо вона, будучи належним чином повідомленою, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Суддя ОСОБА_1