Рішення № 137459932, 17.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 290/1051/25

Провадження № 2/487/771/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 червня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Радченко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату грошового відшкодування,

ВСТАНОВИВ

15.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм», у якій просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні витрати та три проценти річних від суми невідшкодованої матеріальної та моральної шкоди за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 8927,06 грн, в тому числі 7086,42 грн інфляційні втрати за період з 20.06.2024 по 01.09.2025; 1840,64 грн три проценти річних за період з 20.06.2024 по 01.09.2025.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19.06.2024 року Романівським районним судом Житомирської області було ухвалено рішення, яким стягнуто на користь позивача на відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 41012,12 грн та відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Рішення суду відповідачем не виконане, тому у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційні витрати та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання складають 8927,06, в тому числі 7086,42 грн інфляційні витрати за період з 20.06.2024 по 01.09.2025, 1840,64 грн три проценти річних за період з 20.06.2024 по 01.09.2025, які позивач просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва.

01.12.2025 року матеріали справи надійшли до Заводського районного суду міста Миколаєва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 року визначено суддю Гаврасієнко В.О.

Ухвалою судді Гаврасієнко В.О. від 05.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.04.2026 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій остаточно просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні витрати та три проценти річних від суми невідшкодованої матеріальної та моральної шкоди за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 11875,42 грн, у тому числі 9148,14 грн інфляційні витрати за період з 20.06.2024 по 28.02.2026; 2727,28 грн три проценти річних за період з 20.06.2024 по 01.04.2026.

Позивач до судового засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі представника, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації, яку повернуто з відміткою пошти "адресат відсутній". Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року у справі 290/852/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» про стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволені.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 41012 грн 41 коп та на відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київфарм" залишено без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 рокувідмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм», в інтересах якого діє адвокат Якубов Яшар Елхан огли, на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року набрало законної сили 06.08.2024.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що, оскільки за рішенням суду від 19.06.2024 року позивачу не відшкодовано матеріальну та моральну шкоду, то відповідач зобов`язаний сплатити інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що частиною 5 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, щост. 625 ЦКУкраїни щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов`язання.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, щостаттю 625 ЦК Українивміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другоюстатті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістомстатті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення`індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів на підтвердження належного виконання грошового зобов`язання за договором позики за рішенням суду відповідачем суду не надано, як і не спростовано в ході розгляду справи надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум.

Разом з тим, як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень рішення Романівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року у справі № 290/852/22 набрало законної сили 06.08.2024 року, тому інфляційні витрати на 3% річних підлягають стягненню з 06.08.2024 року, а не з 20.06.2024 року як зазначено у розрахунку позивача.

Отже, розмір 3% річних за період з 06.08.2024 року по 31.12.2024 (51012,41х3%:148:100) становить 618,84 грн, за період з 01.01.2025 по 01.04.2026 (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) (51012,41х3%:456:100) становить 1 911,92 грн, а всього 2 530,76 грн, а також інфляційні витрати за період з 06.08.2024 року по 01.04.2026 року становлять у розмірі 10 170,87 грн.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частково задоволенню, а саме стягненню з відповідач на користь позивача 3% річних в сумі 2 530,76 грн та інфляційні витрати у сумі 10 170,87 грн., а всього 12 701,63 грн.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату грошового відшкодування- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період з 06.08.2024 по 01.04.2026 в розмірі 2 530,76 грн та інфляційні витрати за період з 06.08.2024 року по 01.04.2026 року у розмірі 10 170,87 грн, а всього 12 701,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, ЄДРПОУ 30270526

Головуючий суддя: В.О. Гаврасієнко