Рішення № 137459878, 10.06.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/368/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 червня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кащака А.Я.,

за участю секретаря судового засідання Куш О.П.,

розглянувши в приміщенні Доманівського районного суду Миколаївської області у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін

Представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 09.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №191220 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 9460,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. 10.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу №10102025, згідно якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №191220 у розмірі 9460,00 грн. На даний час відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Юніт Капітал», у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 15970,48 грн. та судові витрати у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 31.03.2026 ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 05.2026 р. судом ухвалено: перейти від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи у відсутності представника банку.

Відповідачу направлялись копія позовної заяви і додатків, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відзиву на позов не подав. Однак, 09.06.2026р. на електронну адресу суду надійшла заява від представника відповідача адвоката Каратассо Л.Г. про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Каратассо Л.Г. своєю заявою заперечувала проти задоволення позових вимог про стягнення заборгованості по комісії в сумі 601,00 грн. Крім того представник відповідача вважає, що витрата 6 годин часу на професійну правничу допомогу є необґрунтованою і неспівмірною, та відповідно вартість цієї послуги є також неспівмірною із ціною позову, а тому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу із 7000 грн на 3 000 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК «Кредітплюс» із заявою на видачу кредиту №100880704, згідно якої просить видати йому кредит в розмірі 9460,00 грн.

09.07.2025 року між ТОВ «ФК «Кредітплюс» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №191220 (індивідуальна частина). Згідно умов даного кредитного договору сума кредиту становить 9460,00 грн., який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: 7000,40 грн. - на картку позичальника № 473121хххххх1463 у національній валюті, 2459,60 грн. - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 (п.2.2.1 Договору); проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 360,00% річних; комісія за надання кредиту складає 2459,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту; комісія за обслуговування кредиту складає 100 грн.; загальний строк кредитування складає 98 днів з 09.07.2025(дата надання кредиту) по 15.10.2025. Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «ФК «Кредітплюс» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Належність банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та зарахування 09.07.2025 на платіжну картку коштів у сумі 7000,40 грн. підтверджується інформацією №20.1.0.0.0/7-260407/80808-БТ від 14.04.2026р. наданою АТ КБ "ПриватБанк".

10.10.2025р. між ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредітплюс» передає ТОВ «Юніт Капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників від 10.10.2025р. підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «Кредітплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

Згідно вказаного Договору факторингу ТОВ «Юніт Капітал» здійснило оплату ціни договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №745 від 09.12.2025.

Відповідно до Витягу з Додатку 1 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025р., ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 17370,48 грн., з яких 9460,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 5909,48 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 601,00 грн. - заборгованість по комісії, 1400,00 грн. -заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).

Вказана сума підтверджується випискою з особового рахунку станом на 20.02.2026 року.

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову позивачем не заявлялися, тому позивач просить суд стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості в сумі 15970,48 грн, який складається із: 9460,00 грн.- заборгованість по тілу кредиту, 5909,48 грн- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 601,00 грн - заборгованість по комісії.

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що між первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредітплюс», правонаступником якого є позивач, та відповідачем виникли правовідносини у зв`язку з укладенням 09.07.2025 року Кредитного договору №191220. Згідно вказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 9460,00 грн. строком на 98 днів. ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти шляхом зарахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , належність якої відповідачу також підтверджується наявними у справі доказами.

Отже, судом встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, 9460,00 грн. - суми заборгованості по тілу кредиту та 5909,48грн. - суми заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом є обгрунтованими і підлягають до задоволення.

В той же час вимога позовної заяви про стягнення з відповідача 601,00 грн. суми заборгованості по комісії задоволенню не підлягає, є безпідставною та незаконною, з огляду на наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 15369,48 грн. (9460,00+5909,48).

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

VІ. Розподіл судових витрат.

На підставі, ст. 137, ч.10 ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково на 96,23% (15369,48х100/15970,48), а тому, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судові витрати у розмірі 2562,02 грн (96,23/100х2662,40).

Що стосується вимоги про стягнення 7000 грн. витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин, суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи з засад розумності, а також з огляду на часткове задоволення позову, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 512, 514, 516, 525, 526, 626, 629, 633, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, розрахунковий рахунок: НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ЄДРПОУ АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" - 21133352, МФО: 322001) заборгованість за Кредитним договором №191220 від 09.07.2025 року у розмірі 15369,48 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 48 копійок, з яких: 9460,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 5909,48 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, розрахунковий рахунок: НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ЄДРПОУ АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" - 21133352, МФО:322001) понесені позивачем судові витрати по справі:- по сплаті судового збору в розмірі 2562 (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 02 копійки та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, розрахунковий рахунок: НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ЄДРПОУ АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" - 21133352, МФО:322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий А.Я. КАЩАК