Рішення № 137457127, 15.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/330/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М. при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» до Фізичної особи підприємця Тихенка Анатолія Івановича про стягнення 3429242 грн 51 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім» звернувся, через систему «Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи підприємця Тихенка Анатолія Івановича (далі відповідач), в якому просив стягнути, на підставі договору поставки №25/05/59 від 16.05.2025, суму попередньої оплати в розмірі 1067200 грн 03 коп, 365917 грн 82 коп. 45% річних, 111424 грн 66 коп. 35% річних, 9800 грн інфляційних втрат, 944000 грн штрафу, 530900 грн неодержаного доходу, 400000 грн збитків, що разом становить 3429242 грн 51 коп. та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано безпідставним утриманням відповідачем коштів у розмірі 1067200 грн 03 коп, перерахованих позивачем платіжною інструкцією №1244 від 19.05.2025 на умовах договору поставки №25/05/59 від 16.05.2025, які останнім отримані, однак, поставка товару не здійснена, 332800 грн з яких стягнено в порядку наказного провадження у справі №925/151/26.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/330/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.05.2026.

18.03.2026 позивач подав, через систему «Електронний суд», заяву про забезпечення позову (вх. 4519/26, а.с.49-52), яка ухвалою суду від 20.03.2026 задоволена частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на належні Тихенку Анатолію Івановичу земельні ділянки:площею 2,7467га кадастровий номер 7123785500:02:001:0184, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 3,021 га , кадастровий номер 7123785500:02:001:0302, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 2.8645 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0360 , яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 0,25 га, кадастровий номер 7123785500:01:002:0150, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3060825271237, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 0,57 га, кадастровий номер 7123785500:01:001:0187, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1661392871237, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 3,348 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0641, реєстраційний номер об`єкта 19661971237, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська в межах суми позовних вимог - 3429242 грн.51 коп.;

заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації, поділ, об`єднання, обтяження тощо) щодо земельних ділянок: площею 2,7467га кадастровий номер 7123785500:02:001:0184, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська;площею 3,021 га , кадастровий номер 7123785500:02:001:0302, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 2.8645 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0360 , яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 0,25 га, кадастровий номер 7123785500:01:002:0150, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3060825271237, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 0,57 га, кадастровий номер 7123785500:01:001:0187, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1661392871237, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська; площею 3,348 га, кадастровий номер 7123785500:02:001:0641, реєстраційний номер об`єкта 19661971237, яка розташована в Черкаській області, Смілянському районі, с/р Носачівська.

В решті вимог заяви позивача про забезпечення позову вх. № 4519/26 від 18.03.2026 відмовлено.

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Міністерства юстиції України Недоступ Дмитро Миколайович подав до суду засобами поштового зв`язку 06.04.2026 лист (вх. №5758/26, а.с.226-228), в якому повідомив про виконання ухвали суду від 20.03.2026 у справі №925/330/26 в межах виконавчого провадження №80596998.

Ухвалами суду від 07.05.2026, 02.06.2026 підготовче провадження у справі № 925/330/26 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2026; для забезпечення дотримання прав відповідача бути проінформованим про час і дату призначення судового засідання, розміщено інформацію про повідомлення Фізичної особи підприємця Тихенка Анатолія Івановича на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області вебпорталу судової влади України.

В судове засідання 09.06.2026 сторони явку своїх представників не забезпечили, представник позивача подав, через систему «Електронний суд», 09.06.2026 заяву (вх. № 9921/26, а.с. 255), в якій повідомив про неможливість явки в судове засідання, просив розгляд справи проводи без його участі за наявними у справі доказами, позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду від 16.03.2026, 07.05.2026, 02.06.2026 направлені відповідачу повернена до суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання відповідача є: 20727, Черкаська область, Черкаський район, с Носачів, вул. Затишна, буд 28А. (а.с. 225).

За приписами ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала таку адресу для кореспонденції.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

15.05.2025 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім», як покупець, та відповідач - Фізична особа підприємець Тихенко Анатолій Іванович, як постачальник, уклали договір поставки № 25/05/59 (далі Договір, а.с. 18-21), відповідно до п.1.1. якого в порядку, строк та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язався поставити покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження, яка буде вирощена та зібрана в 2025 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника (надалі«Товар»): найменування Товару соняшник; одиниця виміру Товару кілограм; кількість Товару 200 000 кг. +- 5% вибір покупця.

Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:

п.2.1. - товар за цим Договором поставляється на умовах FCA Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Носачів, з 01.09.2025 до 01.10.2025;

п.2.2.- постачальник не пізніше ніж за одну добу до дати завантаження товару надсилає Покупцю на електронну пошту інформаційне повідомлення про готовність товару, технічних та трудових ресурсів до відвантаження, про строки і місце завантаження товару на транспортні засоби, кількість транспорту, що може бути завантажений за один день, графік завантаження (за потреби), та належний товаросупровідний документ про відповідність якості Товару, який планується відвантажувати, умовам цього Договору (документ акредитованої лабораторії). Таке інформаційне повідомлення вважається одержаним з часу надходження Постачальнику в електронній формі від Покупця повідомлення про одержання такого інформаційного повідомлення від Постачальника;

п.2.4.- постачальник зобов`язується в місці поставки завантажити товар на наданий покупцем автомобільний транспорт в день його прибуття, та передати товар, підписавши акт (форма акту додаток до даного Договору) чи інший документ на розсуд постачальника. Представники Покупця мають право візуально оглянути Товар до його завантаження, а Постачальник зобов`язаний надати товар для огляду та взяти участь в такому огляді. При виявлені за наслідками огляду Товару Постачальника наданого під завантаження транспортних засобів (або безпосередньо на завантаженому транспорті) ознак невідповідності якості Товару умовам Договору та/або не надіслання Постачальником в порядку п. 2.2 товаросупровідного документу про якість Покупець має право: зупинити завантаження чи приймання Товару, про що невідкладно повідомити працівників Постачальника та/або надіслати відповідне електронне повідомлення на електронну пошту чи на номер мобільного телефону Постачальника. Через одну годину з моменту здійснення такого повідомлення Покупець має право: 1) відмовитись приймати Товар як товар неналежної якості; 2) відібрати зразки для визначення якості зерна акредитованою лабораторією комісійно за участю не менше 2-х осіб. Якщо Постачальник надасть представника - відібрання зразків в обов`язковому порядку відбувається за участю такого представника. Про відібрання зразків комісією (особами які брали участь у відібранні) складається акт із зазначенням дати, часу, місця вчинення дії, осіб, виду товару та характеристик/ причин які стали підставою для відібрання зразків. Відібрані зразки (не менше 1-го з кожної окремої партії або транспортного засобу) підлягають герметичному пакуванню в поліетиленовий пакет та опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Покупець відправляє (подає) відібрані та запаковані зразки зерна разом з актом до Випробувального центру ДП "Черкасистандартметрологія" чи до іншої акредитованої лабораторії з визначення якості зерна. За результатами визначення якості зерна Покупець щодо конкретної партії Товару приймає одне з наступних рішень: 1) про прийняття конкретної партії товару; 2) про відмову від прийняття конкретної партії товару; 3) про відмову від договору. Про прийняте рішення Покупець невідкладно повідомляє Постачальника;

п.2.7. - покупець зобов`язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його на умовах цього Договору;

п.2.8. - навантаження, зважування товару та (за необхідності) розвантаження в місці завантаження товару (Господарстві Постачальника) здійснюється за рахунок Постачальника. Постачальник зобов`язаний забезпечити своїми силами і засобами повне завантаження (завантажити не менше 25 тонн в один транспортний засіб) поданих Покупцем транспортних засобів (п. 2.8 Договору);

п.2.9. - Постачальник бере на себе зобов`язання своїми силами та ресурсами безкоштовно зберігати поставлений Покупцю товар та нести ризик випадкового знищення (пошкодження товару). Зберігання товару має здійснюватися за місцем поставки визначеним даним договором протягом 30 календарних днів з дня поставки товару. Після закінчення строку зберігання або на першу вимогу Покупця товар підлягає переданню Покупцю по акту приймання-передачі;

п.3.1. - з метою належного виконання Постачальником даного Договору ( в т.ч. дотримання технології виробництва) Покупець здійснює попередню оплату за цим договором в розмірі 1 400 000 протягом 6-х робочих днів з дня підписання сторонами даного договору. Оплата решти вартості товару сплачується покупцем протягом 5-х робочих днів з дня поставки ( день завантаження товару на транспортні засоби, подані покупцем), після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, отримання покупцем від постачальника всіх копій документів передбачених п. 7.14 Договору поставки та оригіналів усіх наступних документів: Договір поставки з усіма додатками (специфікаціями) і додатковими угодами ( у випадку підписання без використання електронного підпису), видаткові накладні, рахунки на оплату, акти перерахунку (коригування) ціни (у разі здійснення коригування (перерахунку);

п.4.2. - за порушення будь-яких умов Договору, зокрема п.п. 2.2, 7.5 та 7.14 Договору, постачальник зобов`язаний сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми договору за кожне порушення, та додатково відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, в повній сумі понад штрафні санкції незалежно від вжиття будь-яких заходів щодо запобіганню збиткам або зменшенню збитків, окрім випадків, коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням ( дією чи бездіяльністю) сприяла виникненню або збільшенню збитків;

п.4.3. - за не поставку, недопоставку (поставку в неповному обсязі), невчасну поставку (прострочення поставки), передачу до перевезення неякісного Товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 1.0% від вартості непоставленого, недопоставленого чи невчасно поставленого Товару за кожен день прострочення виконання по дату належного виконання;

п.4.4. - сплата неустойки та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного Договору, не звільняє винну Сторону від виконання своїх обов`язків за даним Договором. Штрафна неустойка сплачується постачальником до повного виконання ним своїх зобов`язань за даним Договором;

п.6.1. - цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання зобов`язань за цим Договором до повного виконання;

п.6.2. - закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору;

п.7.5. - постачальник гарантує, що: він є виробником та власником Товару та має право розпоряджатися Товаром, в тому числі відчужувати його; Товар, що продається за даним Договором, а також додатковими угодами, специфікаціями до нього, є в наявності у Постачальника; Товар не знаходиться у заставі, в т.ч. податковій, відсутні будь-які діючі зареєстровані та не зареєстровані заборони (арешти) або інші обтяження Товару; треті особи не мають жодних прав чи вимог щодо Товару; операція з постачання Товару за даним Договором підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою, визначеною чинним законодавством; виробничий процес в цілому (включаючи, але не обмежуючись таким: безпосереднє виробництво Товару, виробничі потужності, засоби, ресурси, тощо, які використовуються під час виробництва Товару, документообіг, організація охорони праці, та навколишнього середовища, облік, контроль тощо) відповідають вимогам Міжнародної системи сертифікації сталості біомаси ISCC;

п. 7.9 - за прострочення грошових зобов`язань за даним Договором в порядку ст.ст. 625, 536 ЦК України річні/ проценти складають 35 %;

п.7.12. - під порушенням умов даного Договору Сторони розуміють: порушення строків оплати товару чи виконання інших грошових зобов`язань; невчинення повідомлень/невиконання інших обов`язків за цим Договором.

Договір підписаний його сторонами електронними підписами та печатками (а.с.21-22).

10.10.2025 до Договору сторонами укладено додаткову угоду №1 (а.с.23) згідно п.1 якої, зокрема, викладено п.п. 1.1., 1.8., 2.1. Договору в наступній редакції:

«п.1.1 - в порядку, строк та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник поставляє Покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження, яка буде вирощена та зібрана в 2025 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення Постачальника (надалі: «Товар»): найменування Товару соняшник; одиниця виміру Товару кілограм; кількість Товару: 1.1.1. - 70 000 (сімдесят тисяч) кілограм +- 10% на вибір Покупця та окремо додатково 1.1.2. 130 (сто тридцять тисяч) кілограм +- 5% на вибір Покупця»;

«п.1.8 - сторони визначили, що ціна Товару становить: 1) За товар визначений в п.1.1.1 21,00 (двадцять одна) грн. 00 коп. за 1 кг з ПДВ.; 2) за товар визначений в п. 1.1.2 25,00 (двадцять п`ять) грн. 00 коп. за 1 кг з ПДВ»;

« 2.1. -товар за цим Договором поставляється на умовах FCA- Черкаська область: Черкаській р-н: с. Носачів, з 01.09.2025 до 20.10.2025 включно».

Також п. 6 Додаткової угоди №1, сторонами узгоджено, що у разі неналежної поставки товару (не поставки, поставки не в повному обсязі належної якості та/або з порушенням встановлених строків/термінів) на суму попередньої оплати від дня одержання до дня передання товару покупцеві нараховуються 45% річних.

Додаткова угода №1 підписана його сторонами електронними підписами (а.с.24).

Платіжною інструкцією № 1244 від 19.05.2025 (а.с. 25) позивач на виконання п.3.1. Договору перерахував відповідачу 1400000,03 грн. попередньої оплати за поставку соняшника.

21.11.2025 у зв`язку з непоставкою відповідачем у строк до 20.10.2025 оплаченого товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою №02-02/202 (а.с.26, докази направлення а.с. 27), в якій просив виконати умови Договору та поставити йому товар належної якості у відповідній кількості на обумовлених сторонами умовах, а також сплатити неустойку, проценти річних.

08.12.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою №02-02/208, в якій вимагав у 7-денний строк з дня пред`явлення даної вимоги перерахувати на його рахунок суми попередньої оплати у розмірі 1 400 000 грн 03 коп та 348657 грн 54 коп 45% річних. До вимоги долучив відповідний розрахунок 45% річних (а.с.28, докази направлення а.с. 30).

Вимоги позивача про поставку товару, повернення попередньої оплати отримані відповідачем відповідно 26.11.2025, 12.12.2025 (а.с.30 на звороті), однак залишені без відповіді та виконання, що стало причиною звернення позивача до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення 332800 грн. частини попередньої оплати за договором поставки №25/05/59 від 16.05.2025.

06.02.2026 Господарський суд Черкаської області у складі судді Скиби Г.М. в порядку наказного провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" видав судовий наказ у справі № 925/151/26 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Тихенка Анатолія Івановича 332800 грн. за договором поставки №25/05/59від 16.05.2025, а також 332 грн 80 коп. сплаченого заявником за подання заяви судового збору. Судовий наказ набрав законної сили 04.03.2026.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів попередньої оплати товару - в сумі 1067200 грн 03 коп., обумовленої договором поставки №25/05/59 від 16.05.2025, та стягнення, на підставі ст.693 ЦК України, п. 6 додаткової угоди №1- 365917 грн 82 коп. 45% річних, на підставі п.7.9. Договору, ст. 536, ч.2 ст. 625 ЦК України 111424 грн 66 коп. 35% річних, 9800 грн інфляційних втрат, на підставі п. 4.2. Договору 944000 грн штрафу, 530900 грн неодержаного доходу, 400000 грн збитків.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов`язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч.1ст. 601);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ст. 615).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).

Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:

за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);

продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663);

покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);

якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693).

за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що 16.05.2025 сторонами укладено договір поставки № 25/05/59, з урахуванням погодженої 10.10.2025 до нього додаткової угоди №1, щодо поставки відповідачем сільськогосподарської продукції українського походження, яка буде вирощена та зібрана в 2025 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення Постачальника: найменування Товару соняшник; кількістю Товару: 1.1.1. - 70 000 кілограм +- 10% на вибір Покупця та окремо додатково 1.1.2. 130 000 кілограм +- 5% на вибір Покупця за цінами за товар вказаний в п.1.1.1 21,00 грн. 00 коп. за 1 кг з ПДВ.; 2) за товар визначений в п. 1.1.2 25,00грн. 00 коп. за 1 кг з ПДВ - у строк до 20.10.2025 на умовах попередньої оплати позивачем у розмірі 1400000 грн.

Пропозиція відповідача поставити товар сільськогосподарської продукції українського походження, яка буде вирощена та зібрана в 2025 році, а саме 200000 кг соняшника позивачем прийнята на умовах Договору та додаткової угоди №1 і виконана шляхом попередньої оплати товару платіжною інструкцією № 1244 від 19.05.2025 на суму 1400000 грн 03 коп.

Відповідач зобов`язання з поставки оплаченого товару у строк до 01.10.2025 не виконав, як і у строк до 20.10.2025 на умовах додаткової угоди №1 від 10.10.2025.

Доказів належного виконання договірного зобов`язання з поставки позивачу товару насіння 200000 кг соняшника суду не надано, як і доказів з повернення суми попередньої оплати 1067200 грн 03 коп ( 1400000 грн 03 коп- 332800 грн, що складає решту від стягнених коштів у межах справи №925/151/26). Відтак вимогу позивача про стягнення 1067200 грн 03 коп попередньої оплати товару суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

У зв`язку з нездійснення поставки товару у погоджений строк позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст.693 ЦК України, п. 6 додаткової угоди №1- 365917 грн 82 коп. 45% річних за період з 20.05.2025 по 17.12.2025.

За прострочення сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення: на підставі п.7.9. Договору, ст. 536, ч.2 ст. 625 ЦК України 111424 грн 66 коп. 35% річних за період 18.12.2025 по 10.03.2026; 9800 грн інфляційних втрат за період грудня 2025-березня 2026; на підставі п. 4.2. Договору 944000 грн штрафу.

Пунктом 6 додаткової угоди №1 до Договору сторони погодили, що у разі неналежної поставки товару (не поставки, поставки не в повному обсязі належної якості та/або з порушенням встановлених строків/термінів) на суму попередньої оплати від дня одержання до дня передання товару покупцеві нараховуються 45% річних.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця

Факт непоставки товару відповідачем підтверджено наявними у справу доказами, тому за період з 20.05.2025 до дати отримання відповідачем вимоги про його повернення, з урахуванням встановленого у вимозі №02-02/208 від 08.12.2025 7-денного строку для її виконання- 17.12.2025 вимога позивача про стягнення 45 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року викладену у справі № 918/631/19, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зобов`язання із повернення попередньої оплати є грошовим зобов`язанням, відповідно відповідач боржник, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також п.п. 4.2., 7.9. Договору сторони надали згоду, що за порушення будь-яких умов Договору, зокрема п.п. 2.2, 7.5 та 7.14 Договору, постачальник зобов`язаний сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми договору за кожне порушення, та додатково відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, в повній сумі понад штрафні санкції незалежно від вжиття будь-яких заходів щодо запобіганню збиткам або зменшенню збитків, окрім випадків, коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням ( дією чи бездіяльністю) сприяла виникненню або збільшенню збитків; за прострочення грошових зобов`язань за даним Договором в порядку ст.ст. 625, 536 ЦК України річні/ проценти складають 35 %.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення штрафу, 35 % річних, інфляційних втрат відповідає приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбачених п.п. 4.2., 7.9. Договору, ст. 536, ч. 2 ст. 625 ЦК України, спірні суми штрафу, 35% річних, інфляційних втрат нараховані відповідно до умов Договору, на фактичні суми неповернених коштів, їх суд вважає правильними. Відтак вимоги позивача про стягнення 35 % річних у розмірі 111424 грн. 66 коп, інфляційних втрат у розмір 9800 грн суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у обрахованих позивачем розмірах. Вимога про стягнення 944000 грн 10% штрафу підлягала б задоволенню, разом з тим, суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею), за ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18)

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7- рп/2013).

За приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України неодноразово і послідовно викладався Верховним Судом у низці постанов.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 27.01.2026 у справі № 925/47/25 зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

За наслідками розгляду справи № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

" …. - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

- … індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

У вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 551 ЦК України, суд звертається до наведених вище висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ГПК України.

Певна сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. У будь-якому випадку, визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень судів першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги наведені вище обставини, суд зазначає, що відповідач суб`єктом підприємницької діяльності у сфері сільськогосподарської діяльності, враховуючи наявність воєнного стану в Україні введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який триває і нині, особливість діяльності відповідача, склад позовних вимог позивача, суд зменшує розмір штрафу на 50% до суми 472000 грн.

Крім того позивач заявив вимогу про стягнення 400000 грн збитків, 530900 грн неодержаного доходу, обґрунтовані п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Судом враховано, що 02.09.2025 між позивачем, як постачальником, та ТОВ «Зернова компанія «АГРОТЕМ», як покупцем, укладено договір поставки № 02/09/2025, з урахуванням додаткової угоди №2 до якого, щодо поставки сільськогосподарської продукції українського походження (надалі «Товар»): соняшник урожаю 2025 року; одиниця виміру Товару г; кількість Товару 130 000 кг. +/- 5% на вибір Покупця. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 ціна Товару становить 28,00 грн. за 1 кг. з урахуванням ПДВ 14%. Товар за цим Договором поставляється на умовах DAP Одесько-Миколаївське шоссе 28, м. Південне, Одеський район, Одеська область у строк до 22.10.2025 (п. 4 Додаткової угоди від 19.09.2025) (а.с. 31-32).

Враховуючи непоставку відповідачем у строк до 20.10.2025 за Договором товару, позивач відповідно не зміг здійснити поставку товару ТОВ «Зернова компанія «АГРОТЕМ» за договором поставки № 02/09/2025 від 02.09.2025.

07.11.2025 ТОВ «Зернова компанія «АГРОТЕМ» надіслав позивачу вимогу про сплату 25 % штрафу передбаченого п. 4.2. договору поставки № 02/09/2025 від 02.09.2025 у розмірі 910 000 грн. (3 640 000*25%=910 000 грн.) у зв`язку з непоставкою у строк замовленого товару (а.с. 33).

02.02.2026 між ТОВ «Зернова компанія «АГРОТЕМ`та позивачем укладено Угоду до Додаткової угоди № 2 від 19.09.2025 року до Договору поставки № 02/09/2025 від 02.09.2025, щодо погодження розміру та умов сплати штрафу у сумі 400 000 грн. до 02.03.2026 включно, який фактично сплачено позивачем 02.03.2026 платіжною інструкцією № 493 (а.с. 35,36).

Також на виконання вказаного договору поставки № 02/09/2025 від 02.09.2025, позивачем, як замовником, укладено 10.10.2025 з ПП «АГРОПОСТАВКА-СЕРВІС», як виконавцем, договір перевезення № 10/10/25 згідно п. 1.1 якого виконавець на підставі узгоджених сторонами заявок на перевезення зобов`язується за плату і за рахунок Замовника виконати самостійно власним транспортом або організувати виконання визначених цим договором перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом (зерновозами) в межах України третіми особами вантажу до навантаження та транспортування.

Згідно заявки на перевезення вантажу № 1 до Договору перевезення № 10/10/25 від 10.10.2025, позивач надав актуальну інформацію виконавцю ПП «АГРОПОСТАВКА-СЕРВІС» про вантаж, який має бути перевезений, а саме: соняшник, маса нетто вантажу 130 000 кг. Тариф за перевезення соняшника становить 1070 грн./т. Місце завантаження: Черкаська область, Черкаський район, с. Носачів, місце вивантаження м. Південне, Одеський район, Одеська область. Отже, за поставку соняшника (130 т.) ТОВ «Зернова компанія «АГРОТЕМ», позива мав би понести витрати у розмірі 139 100 грн.

Позивач, як покупець, маючи на меті закупити товар (соняшник) у відповідача мав би витратити на закупівлю (собівартість 130 000 кг.): партія 1: кг*21 грн=1470000 грн.; партія 2 (частина): (130000* 70000) кг.= 60000 кг.; 60000 кг*25 грн=1500000 грн.

Загальна собівартість партії для перепродажу: 1470000+1500000=2970000 грн. Потенціний дохід (виручка) позивача від поставки соняшнику ТОВ «Зернова компанія «АГРОТЕМ», на підставі договору поставки № 02/09/2025 від 02.09.2025, у розмірі 130 000 кг. мав складати 3 640 000 грн. (130 000*28=3640000).

З урахуванням викладеного, позивач за перепродаж соняшнику мав отримати 670 000 грн. (3640000 (дохід)-2970000 (витрати/затрати)=670 000 грн. Крім того, позивач при перевезенні соняшнику повинен був би сплатити 139 100 грн (1070 (вартість перевезення вантажу за тонну)*130 (масса нетто, вантажу)), згідно Договору перевезення № 10/10/25 від 10.10.2025 та Заявки до перевезення вантажу № 1. Підсумковий розрахунок упущеної вигоди становить 530 900 грн. (670 000 грн 139 100 грн).

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Таким чином, суд вважає, що на підтвердження своїх вимог позивач надав письмові докази, які є належними, допустимими і в своїй сукупності достатніми для прийняття висновку про доведеність наявності в діях відповідача повного складу ознак цивільного правопорушення, наслідком вчинення якого є відповідальність у виді стягнення спірних збитків.

Розрахунок суми спірних збитків, як рельних так і упущеної вигоди підтверджено позивачем поданими письмовими доказами, судом цей розрахунок перевірений і визнаний правильним, тому вимоги позивача про стягнення 530900 грн неодержаного доходу, 400000 грн збитків також підлягають до задоволення в судовому порядку.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи скористався на власний розсуд, в засідання суду не з`явився, жодних заяв і клопотань щодо розгляду справи не подав.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його частково.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 41150 грн. 91 коп за подачу позову, без урахування зменшення судом розміру штрафу.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Тихенка Анатолія Івановича, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський Торговий Дім», ідентифікаційний код юридичної особи 32316860, місцезнаходження: 20505 Черкаська обл., Звенигородський район, смт Єрки, вул. Звенигородська, буд. 1 1067200 грн 03 коп попередньої оплати, 365917 грн 82 коп. 45% річних, 111424 грн 66 коп. 35% річних, 9800 грн інфляційних втрат, 472000 грн штрафу, 530900 грн неодержаного доходу, 400000 грн збитків, 41150 грн. 91 коп судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 472000 грн штрафу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Суддя В.М. Грачов