Рішення № 137456905, 11.02.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2026 року м. ТернопільСправа № 921/672/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області, вул. Міцкевича, 10А, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільської області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль

до відповідача Бучацької міської ради, пл. Волі, 1, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область

про стягнення шкоди у розмірі 25 276,72 грн.

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Куліковська Л. Б. - прокурор,

від позивача: Жмуд Н. В. представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Суть справи.

Керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області до відповідача Бучацької міської ради про стягнення шкоди у розмірі 25 276,72 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025, для розгляду справи №921/672/25 визначено суддю Боровця Я. Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2025 відкрито провадження у справі №921/672/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2025.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 11.12.2025.

Протокольною ухвалою від 11.12.2025 підготовче засідання відкладено на 15.01.2026.

Ухвалою суду від 15.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/672/25 до судового розгляду по суті на 29.01.2026.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 29.01.2026 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 29.01.2026 судове засідання відкладено на 11.02.2026.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог прокурора та представника позивача, їх вступні та заключні слова.

У судовому засіданні 11.02.2026, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд оголосив скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бучацькою окружною прокуратурою Тернопільської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022211130000213 від 07.11.2022 та виявлено факт порушення норм лісового законодавства, а саме незаконну рубку дерева породи "Дуб" діаметром 71 см в урочищі "Жизномирські Гаї" неподалік с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України.

Вважає, що відповідач, як постійний лісокористувач, в порушення норм Лісового кодексу України, допуcтив незаконну рубку дерева, а саме: не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок.

Відповідно до наведеного розрахунку розміру шкоди, проведеного Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, в результаті незаконних рубок невстановленими особами, без відповідного дозволу на проведення рубок, державним інтересам заподіяно шкоду в сумі 25 276,72 грн.

Разом з тим, прокурор зазначає, що лісове урочище "Жизномирські Гаї" (у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах ОТГ Бучацького району Тернопільської області.

В якості правових підстав позову вказує приписи статей Цивільного кодексу України, Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Правова позиція позивача.

Представник позивача Державної екологічної інспекції у Тернопільській області позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак надіслав відзив (вх.№ 8485 від 02.12.2025), зі змісту якого вбачається, що проти позову заперечує з підстав, викладених в ньому. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідь на відзив.

Позивачем надіслано відповідь на відзив, відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якого доводи відповідача вважає безпідставними.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільської області.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища", до компетенції Державної екологічної інспекції України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить зокрема організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Постановою Кабінету Міністрів України за №275 від 19.04.2017 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (Положення).

Пунктом 1 Положення зазначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п.3 Положення).

Згідно п.4 Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства - про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 № 44, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція України) та їй підпорядковується.

Згідно частини 2 розділу 2 Положення, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

14.08.2024, 10.01.2025, 05.08.2025 та 23.10.2025 Бучацькою окружною прокуратурою у відповідних листах доведено Державній екологічній інспекції у Тернопільській області про незаконну порубку дерев на території Бучацької міської ради, в якому просила повідомити про те, чи відомо Інспекції про виявлене правопорушення та чи відшкодована шкода, заподіяна незаконною порубкою, чи можливості подачі такого позову до суду.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листами/відповідями відповідно від 19.08.2024, від 17.01.2025, від 06.08.2025 та від 24.10.2025 повідомила прокуратуру про те, що вжиття заходів претензійно-позовних не здійснювалося. Шкода заподіяна порушенням вимог природоохоронного законодавства не відшкодована. Водночас, не заперечує у розгляді питання вжиття заходів представницького характеру у відповідності до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв"язку з обмеженим фінансуванням коштів для сплати судового збору.

Отже, всупереч вимог законів, достовірно знаючи, про факт порушення природоохоронного законодавства, оскільки саме інспектором Державної екологічної інспекції у Тернопільської області у кримінальному провадження від 07.11.2022 здійснено розрахунок розміру заподіяної шкоди, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, як органом контролю, не вжиті надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави контролюючим органом, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв`язку з принципом обов`язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 131- 1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про стягнення заподіяної шкоди.

Фактичні обставини, встановлені судом.

07.11.2022 до Відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення ОСОБА_1 , жителя м. Бучач про те, що в лісовому масиві с. Жизномир виявлено незаконну порубку лісу, а саме дерева породи "Дуб", про що свідчить Рапорт ст. інспектора чергового Відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області від 07.11.2022.

Виїздом слідчо-оперативної групи на місце події у лісовому масиві с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області, який перебуває на балансі Бучацької міської ради виявлено самовільну порубку дерева породи "Дуб", про що складено Протокол огляду місця події від 07.11.2022.

Вказаний факт також зазначений у протоколах допиту свідків від 07.11.2022.

Відділенням поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області за даним фактом 07.11.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12022211130000213 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування Відділення поліції звернулося до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з проханням виділити спеціаліста для проведення огляду місця події, встановлення суми завданих збитків внаслідок самовільної порубки дерев та надання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань.

07.11.2022 Чортківським районним відділом поліції ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про залучення спеціаліста для нарахування завданої шкоди навколишньому природному середовищу у кримінальному провадженні, якою постановлено залучити із Державної екологічної інспекції у Тернопільській області спеціаліста для нарахування завданої шкоди внаслідок незаконної порубки 1 дерева породи "Дуб" в урочищі "Жизномирські Гаї", що знаходиться неподалік с.Жизномир Чортківського району Тернопільської області у кримінальному провадженні №12022211130000213.

Як наслідок, Державна екологічна інспекція в Тернопільській області, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" здійснила розрахунок шкоди, заподіяної лісу та визначила її розмір в сумі 25 276,72 грн.

Разом з тим, розмір заподіяних збитків лісу внаслідок незаконного вирубування дерева також підтверджується висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211130000213.

Згідно інформації Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 15.11.2022 №1/1-1-05-2508 земельна ділянка на якій скоєно правопорушення знаходиться на території урочища "Жизномирські Гаї" Бучацької міської ради, що не надана у власність чи користування постійному лісокористувачу.

07.11.2022 заступником начальника СВ ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області надіслано лист в Бучацьку міську раду з проханням надати інформацію про те, чи належить до території Бучацької міської ради урочище "Жизномирські Гаї", що знаходиться неподалік с.Жизномир, Чортківського району Тернопільської області та хто здійснює контроль за вказаним лісовим масивом.

Згідно відповіді Бучацької міської ради від 11.11.2022 за №06-10/1499 земельна ділянка, що вказана у листі відноситься до земель комунальної власності Бучацької міської ради (землі лісового фонду) за межами населеного пункту с.Жизномир. Станом на 11.11.2022 земельна ділянка була непроінвентаризована, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно.

Водночас, проведеним 16.09.2025 додатковим оглядом місця події за участі директора Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради" та спеціаліста I категорії відділу земельних ресурсів та просторового планування Бучацької міської ради з`ясовано, що місцем незаконної рубки одного дерева породи "дуб" являється 11 квартал 11 виділ лісонасаджень Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Бучачліс".

Крім того, згідно відповіді Бучацької міської ради від 28.10.2025 за №06-10/2778, земельній ділянці комунальної власності урочища "Жизномирські Гаї" площею 31,6869 га з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ними послуг, присвоєно кадастровий номер 6121281100:01:001:1480 та передана Комунальному підприємству "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради" в постійне користування. Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано 01.03.2023. Станом на 07.11.2022 земельна ділянка площею 31,6869 га кадастровий номер 6121281100:01:001:1480 не була сформована як об"єкт нерухомості, дані не внесено до Державного земельного кадастру, ділянка належала до земель комунальної власності Бучацької міської ради.

Рішенням Бучацької міської ради від 22.02.2023 за №3103 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності для введення лісового господарства і пов"язаних з ним послуг за межами населеного пункту с. Жизномир на території Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області. Передано Комунальному підприємству "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради в постійне користування земельну ділянку для ведення лісового господарства і пов`язаних з ними послуг площею 31,6869 га, кадастровий номер 6121281100:01:001:1480, яка розташована за межами населеного пункту с.Жизномир на території Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області.

Як стверджує прокурор, що оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерева під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, а тому збитки мають бути відшкодовані органом місцевого самоврядування на території якого знаходиться ліс, тобто Бучацькою міською радою.

Постановою прокурора Бучацької окружної прокуратури від 14.08.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12022211130000213 від 07.11.2022 за фактом незаконної порубки дерева, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерева, не спростовує факту бездіяльності відповідача щодо забезпечення належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 25 276,72 грн.

Бучацька окружна прокуратура зверталась до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про надання інформації щодо стану відшкодування шкоди відповідачем на суму 25 276,72 грн та які заходи вживалися щодо стягнення зазначеної шкоди, про що свідчать відповідні листи.

Однак, шкода у розмірі 25 276,72 грн відповідачем не відшкодована.

Такі обставини є підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до Закону.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (стаття 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Тобто ліс - це в першу чергу природна екосистема, а вже потім - ресурс, який за своїм призначенням і розташуванням покликаний виконувати переважно екологічні функції і має відповідно обмежене експлуатаційне використання.

Ліс є однією з важливих складових біосфери і в умовах нинішньої урбанізації перетворився в один із найважливіших факторів підтримки природного стану біосфери. Його соціальне й культурне значення стає незамінним.

Таким чином, лісові екосистеми з їх багатосторонніми корисними функціями необхідно розцінювати як реальний загальносуспільний екологічний капітал і невід`ємну складову національного багатства держави.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно статті 2 Лісового кодексу України, лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Лісового кодексу України).

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів (стаття 25 Лісового кодексу України).

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Судом встановлено, що 07.11.2022 до Відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення ОСОБА_1 , жителя м. Бучач про те, що в лісовому масиві с. Жизномир виявлено незаконну порубку лісу, а саме дерева породи "Дуб", про що свідчить Рапорт ст. інспектора чергового Відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області від 07.11.2022.

Виїздом слідчо-оперативної групи на місце події у лісовому масиві с. Жизномир Чортківського району Тернопільської області, який перебуває на балансі Бучацької міської ради виявлено самовільну порубку дерева породи "Дуб", про що складено Протокол огляду місця події від 07.11.2022.

Вказаний факт також зазначений у протоколах допиту свідків від 07.11.2022.

Відділенням поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області за даним фактом 07.11.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12022211130000213 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

Статтею 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (стаття 17 Лісового кодексу України).

Згідно статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, зокрема є забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами та запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення (стаття 93 Лісового кодексу України).

Отже, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україна" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україна" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1).

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.3).

У статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: забезпечують охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності, не наданих у користування (ч.1).

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідні законодавчі норми наділяють органи місцевого самоврядування повноваженнями здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно інформації Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 15.11.2022 №1/1-1-05-2508 земельна ділянка на якій скоєно правопорушення знаходиться на території урочища "Жизномирські Гаї" Бучацької міської ради, що не надана у власність чи користування постійному лісокористувачу.

07.11.2022 заступником начальника СВ ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області надіслано лист в Бучацьку міську раду з проханням надати інформацію про те, чи належить до території Бучацької міської ради урочище "Жизномирські Гаї", що знаходиться неподалік с.Жизномир, Чортківського району Тернопільської області та хто здійснює контроль за вказаним лісовим масивом.

Згідно відповіді Бучацької міської ради від 11.11.2022 за №06-10/1499 земельна ділянка, що вказана у листі відноситься до земель комунальної власності Бучацької міської ради (землі лісового фонду) за межами населеного пункту с.Жизномир.

Станом на 11.11.2022 земельна ділянка була непроінвентаризована, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно.

Водночас, проведеним 16.09.2025 додатковим оглядом місця події за участі директора Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради" та спеціаліста I категорії відділу земельних ресурсів та просторового планування Бучацької міської ради з`ясовано, що місцем незаконної рубки одного дерева породи "дуб" являється 11 квартал 11 виділ лісонасаджень Бучацького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Бучачліс".

Зі змісту відповіді Бучацької міської ради від 28.10.2025 за №06-10/2778 вбачається, що земельній ділянці комунальної власності урочища "Жизномирські Гаї" площею 31,6869 га з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ними послуг, присвоєно кадастровий номер 6121281100:01:001:1480 та передана Комунальному підприємству "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради" в постійне користування. Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано 01.03.2023. Станом на 07.11.2022 земельна ділянка площею 31,6869 га кадастровий номер 6121281100:01:001:1480 не була сформована як об"єкт нерухомості, дані не внесено до Державного земельного кадастру, ділянка належала до земель комунальної власності Бучацької міської ради.

Однак, тільки 22.02.2023 рішенням Бучацької міської ради за №3103 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності для введення лісового господарства і пов"язаних з ним послуг за межами населеного пункту с. Жизномир на території Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області. Передано Комунальному підприємству "Лісопаркове господарство "Бучацькі ліси" Бучацької міської ради в постійне користування земельну ділянку для ведення лісового господарства і пов`язаних з ними послуг площею 31,6869 га, кадастровий номер 6121281100:01:001:1480, яка розташована за межами населеного пункту с.Жизномир на території Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області.

Отже, станом на листопад 2022 року, земельна ділянка площею 31,6869 га кадастровий номер 6121281100:01:001:1480 не була сформованою, а також не була передана в користування третіх осіб.

Відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 724-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області" до складу Бучацької територіальної громади увійшла територія Жизномирської територіальної громади.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розпорядником земель, на яких було зафіксовано незаконну порубку лісових насаджень на землях запасу комунальної власності на території Жизномирської територіальної громади, в лісовому урочищі " Жизномирські Гаї" у листопаді 2022 року є Бучацька міська рада.

Оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерева під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, а тому збитки мають бути відшкодовані органом місцевого самоврядування на території якого знаходиться ліс, тобто Бучацькою міською радою.

Таким чином, саме Бучацька міська рада не забезпечила охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій їй території, допустила самовільну рубку лісу третіми особами, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Як зазначено статтею 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Верховний Суд у аналогічних справах неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Наявність всіх умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам.

При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отож, суд дійшов висновку про наявність з боку відповідача протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом протиправної бездіяльності відповідача є невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно.

При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням законодавства лісового фонду.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Таким чином, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

Так, згідно з ч. 2 ст. 107 ЛК України шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

У постанові від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертав увагу на те, що ЛК України, зокрема ч. 2ст. 107 ЛК України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз ч. 2ст. 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція наведена і у постанові Верховного суду від 06.05.2025 у справі №918/710/24 .

Також відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території також передбачена статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

У даному випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях на території Жизномирської територіальної громади в лісовому урочищі "Жизномирські Гаї", яка знаходиться у межах території, що належить до комунальної власності Бучацької територіальної громади.

Факт незаконної порубки на землях запасу комунальної власності Бучацької міської ради на території Жизномирської територіальної громади, в лісовому урочищі "Жизномирські Гаї" які не надані у власність чи користування постійному лісокористувачу, свідчить, що останнім відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено (здійснено не належним чином).

Враховуючи, що територія, на якій здійснено порубку, належить до відповідальності Бучацької міської ради, саме нею неналежно виконано обов`язок відносно охорони дерев від незаконних рубок.

Вищенаведене свідчить про наявність складу цивільного правопорушення та наявність підстав для відшкодування Бучацькою міською радою шкоди, завданої діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує, що предметом доведення у даній справі є, перш за все, встановлення наявності чи відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи позивача про те, що відповідачем порушено наведені вище приписи чинного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов`язанням, тобто зобов`язанням з відшкодування шкоди.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі не договірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Стосовно розміру шкоди, яка розрахована Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області до стягнення з відповідача, суд зазначає таке.

В ході досудового розслідування Відділення поліції звернулося до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з проханням виділити спеціаліста для проведення огляду місця події, встановлення суми завданих збитків внаслідок самовільної порубки дерев та надання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань.

07.11.2022 Чортківським районним відділом поліції ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про залучення спеціаліста для нарахування завданої шкоди навколишньому природному середовищу у кримінальному провадженні, якою постановлено залучити із Державної екологічної інспекції у Тернопільській області спеціаліста для нарахування завданої шкоди внаслідок незаконної порубки 1 дерева породи "Дуб" в урочищі "Жизномирські Гаї", що знаходиться неподалік с.Жизномир Чортківського району Тернопільської області у кримінальному провадженні №12022211130000213.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є органом державної виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати функції щодо відшкодування у судовому порядку втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розрахунок розміру шкоди, позивачем проведено керуючись постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Разом з тим, розмір заподіяних збитків лісу внаслідок незаконного вирубування дерева також підтверджується висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211130000213.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у статті 1192 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

Отже, стягнення збитків, заподіяних порушенням законодавства лісового фонду, є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка відповідача, яка виражається у бездіяльності, а саме, невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду;

- наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев, яка правомірно розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу";

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства - бездіяльності (незаконна рубка дерева спричинила втрату лісових ресурсів),

- вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до вимог Лісового кодексу України, відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою та вина відповідача у заподіянні шкоди є доведеними.

Судом враховується, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (статті 66 Конституції України).

Доказів сплати коштів у розмірі 25 276,72 грн відповідач суду не надав.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення шкоди в сумі 25 276,72 грн.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (3028,00 х 0,8).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 2 422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

У силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 422,40 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Бучацької міської ради, пл. Волі, 1, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область, код ЄРДПОУ 04058479 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 04058479, вул. Шашкевича,3, м. Тернопіль шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев на землях лісогосподарського призначення за межами населеного пункту в сумі 25 276,72 грн, яку зарахувати на розрахунковий рахунок UA878999980333199331000019757, одержувач ГУК у Тернопільській області Бучацької міської ради, код класифікації доходу в бюджет 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37977599.

4. Стягнути з Бучацької міської ради, пл. Волі, 1, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058479 на користь Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

5. Видати накази стягувачам після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення підписано "17" червня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець