Рішення № 137456854, 08.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.2026м. СумиСправа № 920/54/26

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892)

до відповідача: Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти» (попередня назва - Державний навчальний заклад Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти) (вул. Прокоф`єва, буд. 38, м. Суми, 40016, код ЄДРПОУ 02547352)

про стягнення 643 783,34 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Приходько Д.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Суярова О.М. (в режимі відеоконференції)

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 643 783,34 грн по договору про закупівлю теплової енергії від 10.02.2025 №1428-Т. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 9 656,75 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що під час обстеження вузла обліку теплової енергії в приміщенні відповідача у лютому 2025 було виявлено пошкодження пломби на датчику температури подаючого трубопроводу, про що складено акт від 17.02.2025 року.

Відповідно до умов договору про закупівлю теплової енергії від 10.02.2025 №1428-Т, укладеного між сторонами (далі по тексту договір №1428), позивач нарахував відповідачу штраф за зазначене порушення у розмірі 643 783,34 грн. Відповідачем отримана вимога про оплату штрафу, але штраф не сплачений.

Відповідач позов не визнає з огляду на те, що датчик термопари не зазначений у додатку 2 до Договору № 1428-Т від 10.02.2025р. як засіб обліку теплової енергії, адже він фіксує температуру теплоносія, а не його кількість, засобом обліку є лічильник VKP-431, який пройшов повірку у 2023 році і пломба на ньому не пошкоджена, що позивачем не заперечується. За той обсяг теплоносія, який був спожитий відповідачем за лічильником ним вже сплачений. Сам датчик температури подаючого трубопроводу на кількість теплоносія, який проходить системою не впливає, а лише фіксує температуру води, що надходить у систему.

У той же час, пунктом 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 3.10.2007р. № 1198, які діяли до 26.11.2025 року, визначено, що оплата відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді здійснюється лише у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку. Факт правильної роботи самого приладу обліку - лічильника тепла, що не має пошкоджень, пройшов повірку і опломбований ТОВ Сумитеплоенерго сторонами не заперечується. Показання наявного лічильника тепла були застосовані і продовжують застосовуватися при розрахунках між сторонами, без заперечень з боку позивача чи відповідача щодо несправності лічильника. Таким чином, застосування штрафу за умов коли відсутність приладів комерційного обліку, їх пошкодження та/або неправильна робота позивачем не доведена, є необґрунтованим.

Також представник відповідача, який був присутній при перевірці та підписав акт від 17.02.2025 без зауважень не повідомив керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, внаслідок чого відповідач не мав можливості подати заперечення при складенні акту. Представник Споживача Гаврилов О.В. на час складання акту усно заперечував умисне втручання у роботу лічильника, але не був повідомлений про можливість подати заперечення письмово.

У жовтні 2024 року відповідач викликав представників ТОВ «Сумитеплоенерго» (філія департаменту «Енергозбут») для проведення аварійно-ремонтних робіт.

Саме представники позивача при проведенні робіт, мали поставити до відома відповідача, як Споживача, про необхідність зняти пломбу на датчику температури, щоб мати можливість зняти сам датчик з метою уникнення його пошкодження у ході аварійно-ремонтних робіт та повторно опломбувати датчик, чого зроблено не було.

Крім цього, відповідач у запереченнях на відповідь на відзив заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Рух справи.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 16.02.2026.

27.01.2026 відповідачем подано до суду відзив на позов (вх.№453) у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.02.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив (вх.№606,536) у якій, зокрема просить поновити строк для подання відповіді на відзив.

12.02.2026 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№753).

У судовому засіданні 16.02.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.03.2026.

18.02.2026 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№842) у яких, зокрема просить зменшити розмір штрафу на 95 % від початкової суми, без нарахування ПДВ, тобто до 26824,31 грн.

16.03.2026 представником позивача надійшли до суду через систему «Електронний суд» заперечення на заперечення (вх.№1294, 1300). Аналогічні заперечення подані представником позивача нарочно.

У судовому засіданні 16.03.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2026, 11:15.

19.03.2026 відповідачем подано до суду клопотання про уточнення назви сторони у справі (вх.№1383) у якому повідомив, що на підставі рішення Сумської обласної ради від 29.03.2024 «Про реорганізацію державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти», 12.03.2026 відбулася зміна назви відповідача з Державний навчальний заклад «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти» на Комунальний заклад Сумської обласної ради «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти» (код ЄДРПОУ 02547352).

15.04.2026 представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1359).

В судовому засіданні 15.04.2026 відкладено розгляд справи по суті у судове засідання на 06.05.2026, 11:15.

28.04.2026 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи експертного висновку СДУ (вх.№2220) у якому просить долучити експертний висновок з проведення експертизи документації щодо розрахунку та розміру штрафу № 52.17/15-05/1387 від 16.04.2026.

04.05.2026 відповідачем подано до суду додаткові пояснення (вх.№2336).

Розгляд справи 06.05.2026 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкладено розгляд справи по суті на 18.05.2026, 12:05.

Розгляд справи 18.05.2026 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкладено розгляд справи по суті на 08.06.2026, 11:40.

08.06.2026 представником позивача подано до суду клопотання від 08.06.2026 (вх.№2126/26) у якому просить повернутися на стадію підготовчого провадження у даній справі.

У судовому засіданні 08.06.2026 судом постановлено задовольнити клопотання відповідача про зміну назви (вх.№1383 від 19.03.2026), вважати правильною назву відповідача - Комунальний заклад Сумської обласної ради «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти».

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні щодо клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, суд не вбачає підстав для повернення на стадію підготовчого провадження та вважає таке клопотання не обгрунтованим у зв`язку з наступним.

Суд зазначає, що розгляд справи в порядку загального позовного провадження передбачає проходження всіх передбачених ГПК України стадій судового процесу, а саме: подання до відповідного суду позову, який відповідає вимогам процесуального закону; вирішення питання про відкриття провадження у справі (або залишення позовної заяви без руху, повернення позову, відмова у відкритті провадження); підготовче провадження, за результатами якого суд може залишити позов без розгляду, закрити провадження у справі або закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. У випадку визнання позову відповідачем суд може у підготовчому засіданні ухвалити рішення по суті спору. Та розгляд справи по суті, що включає такі етапи: відкриття розгляду справи по суті, з`ясування обставин справи та дослідження доказів, судові дебати, ухвалення судом рішення по суті справи.

Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Верховний Суд в постанові від 16.12.2021 р. у справі № 910/7103/21 зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Разом з тим, позивачем не наведено достатньо переконливих і виключних підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Мотиви заяви фактично зводяться до того, що позивач після закриття підготовчого провадження звернувся до спеціаліста за отриманням висновку щодо правильності розрахунку, який просить долучити до матеріалів справи як доказ.

Позивач не пояснив суду, чому лише після закриття підготовчого провадження, він звернувся за висновком до спеціаліста, не заявляв відповідних клопотань на стадії підготовчого провадження.

Крім цього, представник відповідача, заперечуючи проти повернення до стадії підготовчого провадження, пояснив суду, що не заперечує проти розрахунку суми штрафних санкцій, лише не погоджується із включенням до розміру штрафу ПДВ.

Суд вважає, що позивач не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права під час розгляду справи по суті, зокрема подавати клопотання про дослідження додаткових доказів, надавати пояснення, заперечення, ставити запитання іншим учасникам процесу тощо.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання та відсутність правових підстав для його задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2026 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Представник відповідача просила зменшити розмір штрафу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.02.2025 між сторонами було укладено договір №1428-Т про закупівлю теплової енергії, за умовами п.1.1 якого позивач (Виконавець) зобов`язався в 2025 році надати Відповідачу (Споживач) теплову енергію, а Відповідач зобов`язався у повному обсязі оплачувати отриманий товар за встановленим тарифом та в терміни, встановлені договором №1428.

Відповідно до умов Договору № 1428 межа продажу теплової енергії - точка теплової мережі, на якій відбувається перехід права власності на теплову енергію. Включення споживача - це пуск теплоносія споживачу на межу продажу теплової енергії шляхом відкриття запірної арматури чи інших заходів, спрямованих на здійснення теплопостачання. Відключення споживача - припинення надання теплоносія на межу продажу теплової енергії шляхом закриття запірної арматури чи інших заходів, спрямованих на припинення теплопостачання споживачу.

Згідно з п.6.1. Договору № 1428 облік та визначення кількості теплової енергії визначається приладним способом та розрахунковим способом. Згідно з п.6.2. приладним способом облік теплової енергії здійснюється споживачем за показаннями приладів комерційного обліку. У разі організації вузла обліку теплової енергії не на межі продажу теплової енергії, розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат в Гкал на ділянці теплової мережі від межі продажу до місця установки лічильника.

Пунктом 9.1. Договору № 1428 передбачена відповідальність за неналежне виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, винна сторона відшкодовує збитки.

Пунктом 9.3.7. встановлено, що за недбале зберігання своїх приладів обліку, порушення їх нормальної роботи та невиконання ремонту та /чи повірки - втручання у роботу приладів обліку - споживач зобов`язаний сплатити штраф з розрахунку кількості та вартості використаної теплової енергії, починаючи з дати складання попереднього акту обстеження об`єкту споживача чи останнього запису в журналі обліку споживання теплової енергії повноваженим представником теплопостачаної організації включно по дату виявлення порушення - розрахунковим способом, виходячи з договірних максимальних теплових навантажень на опалення.

У лютому 2025 року при обстеженні вузла обліку теплової енергії в приміщенні відповідача за адресою: м. Суми, пр-кт Свободи, буд. 38 в присутності представника відповідача Гаврилова О.В. було виявлено пошкодження пломби на датчику температури подаючого трубопроводу, про що складено відповідний акт від 17.02.2025 року.

Заперечень з приводу втручання в роботу приладу комерційного обліку теплової енергії, що призвело до обриву пломби на подаючому датчику термопари представник відповідача не надав. Встановлена нова пломба № 39691699.

Керуючись п. 9.3.7 Договору № 1428 Позивачем здійснено розрахунок штрафу за період з 05.11.2024 - дата підключення (наряд № 82 від 22.10.2024 року) по 17.02.2025 року. Розрахунок штрафу в розмірі 643783,34 грн. було направлено на адресу відповідача листом № 2142 від 05.06.2025 року.

Про отримання відповідачем вказаного листа з обґрунтуванням розрахунку штрафу свідчить відмітка штамп відповідача з вхідною реєстрацією № 389 від 17.06.2025 року.

Рахунок на оплату штрафу було отримано відповідачем 17.06.2025 року, про що свідчить відмітка - штами з номером вхідної реєстрації №388.

У зв`язку із несплатою відповідачем штрафу, позивач був змушений звернутися до суду із цим позовом.

Законодавство, що підлягає застосуванню. Висновки суду.

Відповідно до статей 525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, ст. 549 ЦК України визначає штраф як вид неустойки. В свою чергу, неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язань так і правовим наслідком порушення зобов`язань (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Тому, завданням неустойки (штрафу) як міри відповідальності є забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання.

Сторони у п. 9.3.7. договору №1428-Т визначили як підставу для нарахування штрафу недбале зберігання відповідачем приладів обліку, порушення їх нормальної роботи та невиконання та /чи повірки - втручання у роботу приладів обліку (у тому числі зрив пломб та/або пошкодження пломб, встановлених позивачем).

Факт зриву пломби на подаючому датчику температури зафіксований в акті обстеження вузла обліку теплової енергії від 17.02.2025, який підписано представниками сторін без зауважень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає що засобом обліку є лічильник VKP-431, а не датчик температури.

Однак, суд критично оцінює заперечення відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 16 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09 серпня 2018 року № 206 - Вузол комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води складається із:

засобу вимірювальної техніки, призначеного для вимірювання кількості теплоти, що відповідає Технічному регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163, що містить обчислювач, перетворювач(і) витрат, комплект перетворювачів температури;

запірної трубопровідної арматури;

фільтра або іншого обладнання для очищення води (за умови відповідних вимог виробника приладу комерційного обліку);

контрольних засобів вимірювальної техніки тиску і температури;

обладнання для дистанційного передання результатів вимірювання.

Згідно з пунктом 3 ДСТУ ЕN 1434-1:2006 теплолічильники визначено або як єдині теплолічильники, або як складені теплолічильники.

Пунктом 3.1 даного стандарту зазначено що єдиний теплолічильник це такий, що не має окремих складових частин. зазначених у 3.4.

А пунктом 3.2 даного стандарту визначено, що складений теплолічильник - що має окремі складові частини, зазначені у пункті 3.4 стандарту.

Згідно з пунктом 3.4 стандарту складовими частини складеного теплолічильника є перетворювач витрати, пара перетворювачів температури, обчислювач або їх комбінація.

Пунктом 3.4.2 стандарту вказано, що пара перетворювачів температури це складова частина (для монтажу з гільзою або без неї), яка перетворює температуру теплоносія у прямому та зворотному потоках теплообмінного контуру.

Як вбачається з акту готовності вузла обліку теплової енергії до роботи в опалювальному сезоні 2024-2025 р. в навчальному корпусі відповідача за адресою: м. Суми, вул. пр-кт Свободи,б.38 встановлено складений теплолічильник, який має складові частини:

- Теплообчислювач VKP 431, заводський номер 15860-00, (ГДЖ), що обробляє інформацію про параметри теплоносія від датчиків температури і витратоміру та на підставі цих даних проводить обчислення фактичного споживання теплової енергії на централізоване опалення будівлі;

- Витратомір ДУ 50 WP-50, Заводський номер 5110528-98, якій вимірює витрату і об`єм теплоносія, що поступає в систему централізованого опалення будівлі;

- Термоперетворювачі подавальний та зворотній, Pt 500, заводський номер 0060. Два датчики температури/комплект перетворювачів температури, які вимірюють температуру теплоносія в подаючому і зворотному трубопроводах централізованого опалення.

Пунктом 8 ДСТУ ЕN 1434-1:2006 приведені ФОРМУЛИ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ КІЛЬКОСТІ ТЕПЛОТИ, які використовуються програмним забезпеченням вузла обліку теплової енергії для визначення кількості спожитої теплової енергії. В цьому пункті вказано, що кількість теплоти, підведеної до тіла або відведеної від нього можна визначити за відомими значеннями його маси, питомої теплоємності та за зміною температури. Якщо прилад визначає об`єм, а не масу ( як у нашому випадку) рівняння має такий вигляд:

Q=?_(V_0)^V1-?k*??*dV?( некоректно відобразилась формула, дивись формула 8 ДСТУ ЕN 1434-1:2006)

де Q - кількість теплоти, яку виділено або поглинуто,

V - об`єм рідини, що протекла,

к - тепловий коефіцієнт, що є функцією властивостей теплоносія за відповідних значень температури і тиску,

?? - Різниця температур теплоносія у прямому і зворотному потоках.

Таким чином, на кількість теплоти впливає різниця температури теплоносія у прямому та зворотному потоках і відсутність пломби дає можливість маніпулювати даним показником у формулі на користь відповідача.

Отже, наявність термоперетворювачів подавального та зворотного у складі лічильника тепла підтверджується документами з підписом представника відповідача Гаврилова О.В., тому висновок відповідача про те, що датчик термопари не впливає на облік теплової енергії безпідставний.

Крім цього, відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затв. постановою КМ України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 Споживач теплової енергії зобов`язаний:

- дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору;

- забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання;

- зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані;

- повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку.

Тому посилання на те, що працівникам відповідача нічого не відомо про зрив пломби і коли це сталось безпідставне, оскільки це обов`язок відповідача зберігати цілісність вузла обліку і самому повідомляти про недоліки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №1428-Т, наслідком чого є визначена п. 9.3.7 зазначеного договору відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафних санкцій.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17.06.2025 року відповідачу була вручена Вимога про сплату штрафу в сумі 643 783,34 грн за порушення умов п.9.3.7. Договору № 1428, а також рахунок на сплату. Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Щодо розміру штрафних санкцій.

Позивач розрахував штрафні санкції за період з 05.11.2024 по 17.02.2025 з урахуванням п.9.3.7. договору №1428-Т, а саме дата початку розрахунку (05.11.2024) визначена у зв`язку із підключенням опалення згідно наряду №82 від 22.10.2024 (дата складання попереднього акту обстеження об`єкту відповідача, дата закінчення розрахунку 17.02.2025 (дата виявлення порушення згідно із актом обстеження обліку теплової енергії від 17.02.2025).

Обсяг теплової енергії визначений за формулою:

Q = [g х (tВП- tСР) х 24 х П] / [tВП tРОЗ], де

g - теплове навантаження на опалення приміщення, згідно додатку №1 до договору № 1428-Т для навчального корпусу становить 0,1722 Гкал/год.;

tВП - внутрішня температура в приміщенні становить 18°С, (табл.2.2 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94);

tСР - середня температура навколишнього середовища, °С;

tРОЗ - середня місячна розрахункова температура зовнішнього повітря для м. Суми згідно ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія» становить -25°С;

П - кількість діб.

Розрахунок розміру штрафу здійснено позивачем, виходячи з договірних максимальних теплових навантажень на опалення та викладено в формі таблиці у додатку до позову (а.с.18).

Відповідач, заперечуючи проти розміру штрафних санкцій, звернув увагу суду на те, що позивач не мав права нараховувати ПДВ у розмірі 107 297,22 грн на суму штрафу, так як це є порушенням ст.ст. 185, 188-191 Податкового кодексу України.

Суд погоджується із позицією позивача щодо нарахування ПДВ на суму штрафу, яка викладена у відповіді на відзив, що позивач та відповідач узгодили в договорі випадок, а також розрахунок штрафу, виходячи з вартості теплової енергії, до складу якої входить ПДВ.

Окрім того, сума нарахованого штрафу не входить до складу договірної вартості теплової енергії, а є це грошовим стягненням, що накладається як покарання за порушення умов договору та невиконання зобов`язань. Він виступає господарською санкцією, розмір якої залежить від розрахунку, який визначено сторонами і не є твердою незмінною сумою.

Таким чином, суд вважає, що позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору №1428-Т правомірно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить зменшити розмір штрафних санкцій на 95%, зважаючи на те, що розмір нарахованого штрафу за недбале зберігання приладів обліку ТОВ «Сумитеплоенерго» значно перевищує суму завданих збитків, є несправедливо непомірним тягарем для Споживача послуг і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Положення статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорія "значно", яка використовується в статті 551 ЦК України, є оціночним і має конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

На підставі вищевикладеного, ураховуючи характер спірних правовідносин, поведінку відповідача, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу) частково та зменшити розмір штрафних санкцій на 40%.

Таким чином, з урахуванням зменшення розміру штрафу, суд стягує з відповідача на користь позивача 386 270 грн 00 коп. штрафних санкцій.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги визнано судом обґрунтованими, витрати зі сплати судового збору в розмірі 9656 грн 75 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти» (попередня назва - Державний навчальний заклад Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти) про стягнення 643 783 грн 34 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти» (попередня назва - Державний навчальний заклад Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти) (вул. Прокоф`єва, буд. 38, м. Суми, 40016, код ЄДРПОУ 02547352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) 386 270 грн 00 коп. штрафу по договору про закупівлю теплової енергії від 10.02.2025 №1428-Т, 9656 грн 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 95% - задовольнити частково. Зменшити розмір штрафу на 40%.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 17.06.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко