Рішення № 137456619, 04.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4813/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Біржова, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Приватного підприємства «ІКС-ОРДЕР» (65011, Одеська обл., м. Одеса, Старобазарний сквер, буд. 3, кв. 1, код ЄДРПОУ 34507500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 10-а, код ЄДРПОУ 04056902)

про стягнення 463190,84 грн., -

за участю учасників справи:

прокурор Ейсмонт І.С.

від позивача: Явченко Д.В., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Суть спору: Заступник керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства ІКС-ОРДЕР, в якому прокурор просить суд стягнути з Приватного підприємства ІКС-ОРДЕР на користь Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 463190,84 грн., з яких: 237280 грн. заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 36191,94 грн. 3% річних та 189718,90 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, як забудовник, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси протягом здійснення будівництва багатофункціональної будівлі - комплексу побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень за адресою: вул. Паустовського, 31-Б у місті Одесі, а отже зобов`язаний повернути ці грошові кошти на підставі ст. 1212 ЦК України; прокурор вказує, що згідно із даними Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва датою початку будівництва є 12.11.2009, датою завершення будівництва - 18.03.2020, а датою введення в експлуатацію - 05.10.2020.

Разом із позовною заявою до суду від прокурора надійшла заява про забезпечення позову за вх.№2-1878/25 від 02.12.2025, в якій прокурор просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 463190,84 грн. та накласти арешт на багатофункціональну будівлю - комплекс побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень, яка належить Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Паустовського, будинок 31-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200576751101) у межах суми позову 463190,84 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 (суддя Павленко Н.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4813/25; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.12.2025 о 12:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 (суддя Павленко Н.А.) задоволено заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 463190,84 грн.; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на багатофункціональну будівлю - комплекс побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень, яка належить Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Паустовського, будинок 31-Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200576751101) у межах суми позову 463190,84 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №372 від 17.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4813/25 у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду №28-к від 16.12.2025 судді Павленко Н.А. зі штату суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 справу №916/4813/25 розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2025 (суддя Бездоля Ю.С.) прийнято справу №916/4813/25 до свого провадження; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.01.2026 о 16:00. Підготовче засідання 22.01.2026 о 16:00 не відбулось на підставі акту Господарського суду Одеської області від 22.01.2026, складеного керівником апарату і відповідальними працівниками суду із засвідченням того факту, що в будівлі суду сталась розгерметизація системи опалення і наступне різке охолодження повітря в адміністративній будівлі, у зв`язку з чим з 22.01.2026 до усунення відповідних несправностей було призупинено як реєстрацію вхідної кореспонденції, так і проведення призначених судових засідань. Ухвалою суду від 26.01.2026 підготовче засідання призначено на 13.02.2026 о 10:45. У підготовчому засіданні 13.02.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 05.03.2026 о 10:00. У підготовчому засіданні 05.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.03.2026 о 12:00. У судовому засіданні 25.03.2026 судом у протокольній формі у порядку ст. 202 ГПК України винесено ухвалу про відкладення судового засідання на 17.04.2026 об 11:20. У листі від 14.04.2026 суд просив Акціонерне товариство «Укрпошта» повідомити про причини неповернення станом на 14.04.2026 повідомлень про вручення/невручення Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» відправлень за номерами R067106450410, R067120398714 та R067139973531. У судовому засіданні 17.05.2026 судом у протокольній формі у порядку ст. 202 ГПК України винесено ухвалу про відкладення судового засідання на 15.05.2026 о 10:40. У листі від 11.05.2026 Акціонерне товариство «Укрпошта» повідомило суду, що: за повідомленням відділення №11 м. Одеса з індексом 65011 та згідно з інформацією в автоматизованій системі Укрпошти, рекомендовані листи на адресу ПП «ІКС-ОРДЕР» (вул. Старобазарний 3, кв. 1, м. Одеса): №R067106450410 з позначкою «Судова повістка»: від 25.02.2026 надійшов 26.02.2026 відділення №11 м. Одеса та через невручення адресату повернутий 16.04.2026 на адресу відправника та значиться врученим 20.04.2026 року; №R067120398714 з позначкою «Судова повістка» від 14.03.2026 надійшов 15.03.2026 до відділення №11 м. Одеса та через невручення адресату повернутий 16.04.2026 на адресу відправника та значиться врученим 20.04.2026; №R067139973531 з позначкою «Вручити особисто» від 07.04.2026 надійшов 08.04.2026 до відділення №11 м. Одеса та через невручення адресату повернутий 16.04.2026 на адресу відправника та значиться врученим 20.04.2026.

Судове засідання 15.05.2026 о 10:40 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в Одеському районіповітряної тривоги. Ухвалою суду від 15.05.2026 судове засідання призначено 04.06.2026 о 10:20.

У судовому засіданні 04.06.2026 прокурор та представник позивача просять суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у підготовчі та судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку на адресу, що значиться у Єдиному державному демографічному реєстрі, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями з довідками адресат відсутній, що відповідно до ст. 242 ГПК України є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Відтак господарський суд констатує, що відповідачу по справі забезпечено процесуальні гарантії на участь у розгляді справи наявними засобами, за таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи господарським судом, проте жодних процесуальних позицій, заяв/клопотань до суду не надав.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 №4857-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/4813/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 04.06.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 04.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до наявних в матеріалах справи роздруківок з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ):

- тип документу: дозвільний документ;

- реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ОД101201008303;

- статус реєстрації: зареєстровано (внесено реєстратором);

- статус документу: діючий;

- тип: реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта;

- орган, що видав: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;

- назва об`єкта: будівництво багатофункціональної будівлі - комплекс побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень;

- клас наслідків: СС1;

- дата реєстрації в ЄДЕССБ: 09.10.2020;

- відомості про замовника: Приватне підприємство «ІКС-ОРДЕР» (відповідач);

- відомості про об`єкт: нове будівництво; будівництво багатофункціональної будівлі - комплекс побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень; спосіб будівництва: господарський (власними силами);

- термін будівництва: дата початку - 12.11.2009; дата завершення - 18.03.2020; строк введення об`єкта в експлуатацію: 05.10.2020;

- кошторисна вартість будівництва (за проектом): 5932 тис.грн.;

- вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію: загальна - 5932 тис.грн.;

- пайова участь: інформацію не зазначено;

- місце розташування об`єкта будівництва: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога ріг вул. Паустовського;

- кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:06:001:0047, площею 0,08 га; цільове призначення: В.03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування;

- проєктна документація: код PD01:553-1833-8958-3082; статус документа - діючий; дата розпорядчого документа - 05.10.2020;

- техніко-економічні показники: загальна площа приміщень: 1964 кв.м; кількість поверхів: 2+підвал+горище.

У листі від 16.09.2025 прокурор просив Одеську міську раду надати наступну інформацію: чи укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту із ПП «ІКС-ОРДЕР» у зв`язку із будівництвом багатофункціональної будівлі - комплекс побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень, яка розташовується за адресою: місто Одеса, вул. Дніпропетровська дорога ріг вул. Паустовського (у разі позитивної відповіді просив надати копію відповідного договору разом із документами, які передували його укладенню); чи сплачувались ПП «ІКС-ОРДЕР» кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у добровільному порядку (у випадку позитивної відповіді просив надати копії підтверджуючих документів); чи вживались Одеською міською радою або її виконавчими органами заходи щодо стягнення коштів пайової участі із ПП «ІКС-ОРДЕР» (у разі позитивної відповіді просив надати копії претензії, листування, позовів тощо); у випадку невжиття таких заходів просив повідомити про причини та надати відповідний розрахунок розміру пайової участі за вищевказаним об`єктом, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

У листі від 23.10.2025 Управління капітального будівництва Одеської міської ради повідомило прокурора, зокрема, про наступне: договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ПП «ІКС-ОРДЕР» не укладався і пайова участь не сплачувалась; у випадку своєчасного звернення замовника до Одеської міської ради, розрахунок розміру пайової участі щодо вищевказаного об`єкту повинен був мати наступний вигляд: 5932000 грн. х 4% = 237280 грн., де: 5932000 грн. - кошторисна вартість будівництва, що вказана у декларації про готовність до експлуатації об`єкта за №ОД101201008303; 4% - розмір залучення коштів для об`єктів нежитлового призначення згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

У повідомленні від 25.11.2025 №53-8849ВИХ-25 прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив Одеську міську раду, що Пересипською окружною прокуратурою м. Одеси встановлено підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства «ІКС-ОРДЕР» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі; позовна заява найближчим часом буде скерована до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Вважаючи, що Приватне підприємство «ІКС-ОРДЕР» не зверталось до органів місцевого самоврядування щодо визначення розміру пайової участі при будівництві об`єкта будівництва та пайову участь не сплатило, прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ч.3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі №903/865/20 наголосив, що прокурор насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Позов у справі подано прокурором в інтересах держави в особі Одеської міської ради із зазначенням того, що органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в галузі бюджету, фінансів, цін та у галузі будівництва, є Одеська міська рада. Порушення ПП «ІКС-ОРДЕР» у вигляді несплати коштів пайової участі, на думку прокурора, зумовлюють ненадходження до Одеської міської ради відповідних коштів, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) бюджету ради.

Прокурором було направлено позивачу лист від 16.09.2025 із запитом про надання інформації - чи вживались Одеською міською радою або її виконавчими органами заходи щодо стягнення коштів пайової участі із ПП «ІКС-ОРДЕР», а згодом було направлено повідомлення від 25.11.2025 №53-8849ВИХ-25 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливість розгляду позовних вимог по суті.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, виключена на підставі Закону №132-IX від 20.09.2019) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; 7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); 10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; 11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення; 12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості; 13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 14) об`єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

В подальшому 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX, якими статтю 40 Закону №3038-VI виключено.

Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності через один місяць з дня опублікування цього Закону; 2) пунктів 10-13 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року; 3) підпунктів 1-7 пункту 18 розділу I цього Закону, які набирають чинності через п`ять місяців з дня опублікування цього Закону.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Зі змісту статті 40 Закону №3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та укладення спірного договору, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі №911/594/18 (провадження №12-81гс19), від 22 серпня 2018 року у справі №339/388/16-ц (провадження №14-261цс18), від 22 вересня 2021 року у справі №904/2258/20 (провадження №12-34гс21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 по справі №910/9548/21 зазначено наступне:

- нормами статті 40 Закону №3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі); при цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію; відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року;

- таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати;

- з урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

- відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію; такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі;

- таким чином, касаційний суд зауважує, що випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2025 по справі №910/9916/24 вказано, що:

- законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: - договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними; - якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва;

- отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання;

- наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими;

- ураховуючи правові висновки, наведені у пунктах 8.32 та 8.34.1 цієї постанови (від 20.07.2022 по справі №910/9548/21), для застосування статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення такої обставини як неукладення забудовником відповідного договору до 01.01.2020, оскільки, у разі наявності такого правочину, його істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними, так і правильного визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

У постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд вказує, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.

Господарський суд наголошує, що Верховний Суд у вищенаведених постановах послідовно та вже неодноразово висловлював правові позиції щодо правозастосування положень абзацу 2 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX у вирішенні спорів щодо стягнення пайової участі замовника будівництва об`єктів, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені та/або об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Таким чином, обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає, зокрема, для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.

Судом встановлено, що: будівництво багатофункціональної будівлі - комплексу побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень (нове будівництво) за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога ріг вул. Паустовського, замовником якого є відповідач - Приватне підприємство «ІКС-ОРДЕР» було розпочате 12.11.2009 (тобто у попередні роки); було введено в експлуатацію 05.10.2020 (тобто, станом на 01.01.2020 не введено в експлуатацію); договори про сплату пайової участі не були укладені (в матеріалах справи такі договори відсутні), а тому застосуванню підлягає п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, яким визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, тобто до 05.10.2020.

Положення Закону №132-IX визначають, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Як було встановлено судом, об`єктом будівництва є нежитлові будівлі та споруди, кошторисна вартість будівництва склала 5932 тис.грн., а тому розмір пайової участі за вказаним об`єктом складає 237280 грн. (5932 тис.грн.*4%), які мали бути сплачені відповідачем до 05.10.2020. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок територіальної громади міста Одеси зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок. З урахуванням зазначеного господарський суд дійшов висновку, що визначений прокурором розрахунок суми пайової участі є правомірним та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 237280 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про наявність підстав для застосування положень п.п.2 абз.2 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, за яких пайова участь не сплачується.

Щодо позовних вимог про стягнення 36191,94 грн. 3% річних та 189718,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, господарський суд враховує, що приписи вказаної статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань, а тому, оскільки прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання, що в даному встановлено судом, то порушення грошового зобов`язання щодо сплати пайової участі починається з 06.10.2020 - наступного дня після введення об`єкту будівництва в експлуатацію. Перевіривши обрані прокурором періоди та розрахунки 3% річних (з 06.10.2020 по 05.11.2025) та інфляційних втрат (з 06.10.2020 по 30.09.2025), господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку з чим вказані позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про стягнення з відповідача 237280 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі, 36191,94 грн. 3% річних та 189718,90 грн. інфляційних втрат.

Іншого відповідачем не доведено. Господарський суд наголошує, що відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву, матеріали справи не містять наданих відповідачем у встановлений строк обґрунтованих заперечень, належних та допустимих доказів на спростування обставин, які доводить суду прокурор, не надано відповідачем і жодних заперечень, контррозрахунків щодо заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в електронній формі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ІКС-ОРДЕР» (65011, Одеська обл., м. Одеса, Старобазарний сквер, буд. 3, кв. 1, код ЄДРПОУ 34507500) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Біржова, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) 237280 /двісті тридцять сім тисяч двісті вісімдесят/ грн. безпідставно збережених коштів, 36191 /тридцять шість тисяч сто дев`яносто одну/ грн. 94 коп. 3% річних та 189718 /сто вісімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімнадцять/ грн. 90 коп. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Приватного підприємства «ІКС-ОРДЕР» (65011, Одеська обл., м. Одеса, Старобазарний сквер, буд. 3, кв. 1, код ЄДРПОУ 34507500) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 5558 /п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім/ грн. 29 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 15 червня 2026 р.

Суддя Ю.С. Бездоля