Рішення № 137456614, 05.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/724/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: Ковальчук Р.М.,

від відповідача: Маляренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/724/23

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, № 18)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Ребілдінг» (65113, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, № 29А, кв. 73)

про стягнення вартості завищення робіт в розмірі 72 362,67 грн,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса (надалі КЕВ м. Одеса, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Ребілдінг» (ТОВ «Сіті Ребілдінг», відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь надмірно сплачені кошти у сумі 72362,67 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину безпідставного завищення обсягів виконаних відповідачем робіт за укладеним договором № 284 від 29.10.2020, що призвело до сплати позивачем підряднику зайвих коштів в сумі 72362, 67 та незаконних витрат державних кошів на відповідну суму.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

Позивач зазначає, що 29.10.2020 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Ребілдінг» було укладено договір № 284 на виконання поточного ремонту, за умовами якого відповідач зобов`язався, в межах твердої договірної ціни у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, виконати поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 в військовому містечку № 10 за адресою: Одеська обл., м. Одеса та здати послуги з поточного ремонту готовими до експлуатації позивачу, а останній зобов`язався прийняти та оплатити вказані вище послуги.

Як додає позивач, на час підписання договору вартість послуг з поточного ремонту визначена у відповідності з договірною ціною та складає 227216,01 грн без ПДВ, а для виконання послуг за договором КЕВ м. Одеса надано ТОВ «Сіті Ребілдінг» матеріали на загальну суму 87628,80 грн з ПДВ. Вартість послуг, яка належить до сплати відповідачу, визначається на підставі витрат підрядника, складених згідно з ДСТУ, пред`явлених за актами приймання виконаних послуг з поточного ремонту за формою КБ-2В та довідкою про вартість виконаних послуг та витрат за формою КБ-3. При цьому, вартість послуг, що доручені відповідачу складає 139587,21 грн. В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 13.11.2020, якою внесено зміни до пункту 2.1. договору.

Позивач вказує, що на виконання умов договору сторонами було укладено акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року № 1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року за формою КБ-3. Відповідно до умов договору КЕВ м. Одеса повністю сплачено вартість послуг з поточного ремонту в сумі 139587,21 грн. Між тим, 4 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України у період з 05.09.2022 по 30.11.2022 було проведено внутрішній аудит процесу забезпечення комунальними послугами та енергоносіями КЕВ м. Одеса за період з 01.01.2019 по 30.06.2022 (в частині підготовки теплових господарств до опалювального сезону до 30.11.2022) і складено аудиторський звіт № 520/1/23/аз від 22.12.2022, в якому було виявлено безпідставне завищення вартості виконаних робіт за договором № 284 від 29.10.2020 на суму 72362,67 грн.

Як зауважує позивач, в ході проведення внутрішнього аудиту наказом начальника КЕВ м. Одеса була створена комісія для проведення контрольних обмірів робіт по поточному ремонту, за результатами проведення яких встановлено безпідставне завищення вартості робіт на загальну суму 72362,67 грн, що призвело до незаконних витрат державних коштів на відповідну суму. Водночас, з метою урегулювання досудового спору КЕВ м. Одеса на адресу відповідача була надіслана претензія № 4677 від 30.12.2022 з вимого повернути на користь позивача кошти завищеної вартості виконаних робіт за договором № 284 від 29.10.2020, проте станом на лютий 2023 року вказані кошти від відповідача не надійшли, що, на думку позивача, є підставою для звернення до суду із заявленим позовом.

Відтак, позивач підсумовує, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства безпідставно завищено обсяги виконання робіт на загальну суму 72362,67 грн, а замовником, в свою чергу, зайво сплачено підряднику кошти на вказану суму, у зв`язку з чим державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса заподіяні збитки в сумі 72362,67 грн.

Щодо висновків судової будівельно-технічної експертизи позивач зазначив, що оскільки висновком експерта встановлено завищення вартості робіт по спірному об`єкту, тому вимоги щодо стягнення завищення вартості виконаних за вищевказаним договором робіт підлягають задволенню.

2.2. Аргументи Відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Ребілдінг» не погоджується з доводами, викладеними позивачем у позові, та наголошує, що замовник підтвердив факт виконання відповідачем робіт у повному об`ємі, а у 2021 році також була перевірка контрольно ревізійного управління, були перевірені всі договори із виїздом на об`єкти та проведенням контрольних обмірів робіт, за результатами яких жодних зауважень до відповідача по проведеним роботам не було. За ствердженням відповідача, акт контрольного обміру був складений із помилками та представників ТОВ «Сіті Ребілдінг» ніхто не викликав до КЕВ м. Одеса.

Відповідач наполягає на тому, що фактично роботи виконані як було заплановано, проте кошторис на ці роботи не робили. Також з виконанням умов договору крім ремонту димоходу відповідач виконував додаткові роботи, які не були враховані кошторисом, зокрема, промивання, очищення демонтованих радіаторів, ремонт котла та трубопроводів котельні, встановлені насосів на зворотну систему опалення, підготовчі роботи перед встановленням вікон тощо.

Відтак, за умовами договору ТОВ «Сіті Ребілдінг» виконав роботи в повному обсязі, а замовник прийняв роботи, претензій до виконаних робіт, якості та обсягів робіт на адресу відповідача не було.

Відповідач стосовно висновку судової будівельно-технічної експертизи зазначив, що він складений із істотними порушенням методології та без урахування фактичних обставин справи, оскільки об`єкт дослідження не відповідає стану на момент виконання робіт, а дослідження проводилось майже через п`ять років після виконання робіт. При цьому, за період між виконанням робіт та оглядами на об`єкті проводилися ремонтні роботи самим замовником, унаслідок чого було змінено геометрії приміщень, площі внутрішніх та зовнішніх укосів, конфігурації окремих елементів оздоблення, а експерт здійснював обміри об`єкта, технічні характеристики якого були змінені, що, на думку відповідача, виключає можливість достовірного встановлення обсягів робіт та коректного зіставлення з актом КБ-2в за 2020 рік, виконаних саме за договором № 284.

Відтак, за висновком відповідача, експертне обстеження об`єкта проведено у 2025 році, тобто через значний проміжок часу після виконання робіт за договором, у період якого об`єкт експлуатувався та зазнав змін. При цьому, експертне дослідження здійснювалося щодо фактичного стану об`єкта станом на 2025 рік, тоді як предметом спору є належність виконання робіт у 2020 році, а тому порівняння актів приймання виконаних робіт із результатами обмірів, проведених через п`ять років після завершення договору не дозволяє зробити об`єктивний висновок про обсяги робіт на момент їх виконання.

Окрім того, за ствердженням відповідача, у самому експертному висновку зазначено, що значна частина виконаних робіт належить до категорії прихованих та не може бути перевірена шляхом візуального обстеження, відповідно до будівельних норм та методик, такі роботи підлягають прийманню за актами на закриття прихованих робіт, а у матеріалах справи наявні відповідні акти, підписані представниками замовника без зауважень, що свідчить про належне виконання цих робіт.

Також відповідач наголошує про наявність помилки у проектно-кошторисній документації, оскільки експертним висновком підтверджено встановлення 27 радіаторів опалення на об`єкті, а проектно-кошторисна документація передбачала встановлення радіаторів суманою потужністю 20 кВт. При цьому, фактично встановлені радіатори мають загальну потужність 32,37 кВт, що забезпечило працездатність системи опалення, що, в свою чергу, свідчить про наявність помилки у проектно-кошторисній документації та необхідність виконання додаткових технічних рішень для досягнення результату, який був прийнятий замовником.

Додатково відповідач звернув увагу, що експертний висновок не містить висновку про невиконання робіт або завищення їх вартості, а зазначено лише про різницю між вартістю, відображеною в актах, та вартістю, визначеною за результатами обмірів у 2025 році. Однак, на переконання відповідача, зазначена різниця не співвідноситься з позовними вимогами, не підтверджує наявності порушень з боку відповідача та є наслідком зміни фактичного стану об`єкта та особливостей методики дослідження.

Відтак, відповідач підсумовує, що експертний висновок не встановлює факту завищення або невиконання робіт, дослідження здійснено щодо зміненого об`єкта, а не стану на момент виконання договору, приховані роботи підтверджені належними актами, а встановлення радіаторів у кількості 27 одиниць підтверджене експертом та було зумовлене помилками проектно-кошторисної документації.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 позовна заява вх.№ 751/23 була передана на розгляд судді Шаратова Ю.А.

27.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса залишено без руху, постановлено усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме надати документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, з урахуванням вимог частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України, в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

17.03.2023 на адресу господарського суду надійшла заява позивача (вх. № 8661/23) про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами направлення позову із додатками відповідачу.

27.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "24" квітня 2023 року о 12:15 год

07.04.2023 КЕВ м. Одеса подано до суду клопотання (вх. № 11357/23) про призначення експертизи, яким позивач просив призначити у справі № 916/724/23 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Того ж дня позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 11356/23 від 07.04.2023) про розгляд справи № 916/724/23 за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 24.04.2023 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та відкладено підготовче засідання на 15.05.2023 о 14:15 год, про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 08.05.2023 в порядку ст. 120 ГПК України.

15.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (вх. № 11357/23), призначено у справі № 916/724/23 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі № 916/724/23 на час проведення експертизи.

04.08.2023 на адресу суду надійшов супровідний лист від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (вх. № 26587/23) разом із клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів та рахунком від 26.07.2023 № 23-3595(52) за проведення експертизи.

04.09.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/724/23 з 18.09.2023 та призначено засідання суду для розгляду клопотання експерта на 18.09.2023 о 10:30 год.

18.09.2023, у зв`язку із неявкою представників сторін, протокольною ухвалою постановлено відкласти судове засідання на 06.11.2023 о 16:00 год., про що учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою суду від 23.10.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

30.10.2023 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до суду надійшов лист (вх. № 38723/23), яким було повідомлено, що оскільки станом на 19.10.2023 рахунок не сплачений, залишено ухвалу суду без виконання.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою на 06.11.2023 о 16:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань.

17.11.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено засідання суду на "20" листопада 2023 року о 12:30 год.

20.11.2023 на адресу суду надійшла заява позивача (вх. № 42289/23) в якій повідомив, що Одеське КЕУ не має можливості надати витребувані експертом документи для ознайомлення.

20.11.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області у задоволенні клопотання експерта про надання додаткових матеріалів відмовлено, надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 916/724/23 для продовження проведення судової будівельно-технічної експертизи у розумний строк, достатній для вчинення усіх необхідних дій експертом, за наявними матеріалами справи, та зупинено провадження у справі № 916/724/23 на час проведення експертизи.

22.01.2024 на адресу суду надійшов супровідний лист (вх. № 2656/24) від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом із клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

29.01.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/724/23 з 15.02.2024 та засідання суду призначено на 15.02.2024 о 10:45 год.

14.02.2024 від КЕВ м. Одеса до суду надійшли пояснення (вх. 6145/24) з огляду на клопотання судового експерта, в яких позивач зазначив про неможливість надати накладні на використані будівельні матеріали, обладнання тощо, а також про відсутність актів прихованих робіт.

01.03.2024 ТОВ «Сіті Ребілдінг» подано до суду відзив (вх. № 8657/24) на позовну заяву, який був долучений до матеріалів справи.

06.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області постанолено викликати в засідання суду, яке відбудеться 18.03.2024, судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Будніка В.А.

18.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області клопотання експерта про надання додаткових матеріалів задоволено частково та зобов`язано ТОВ «Сіті Ребілдінг2 надати для проведення експертизи: акти індивідуального та комплексного випробовування інженерних мереж. В задоволенні решти клопотання відмовлено, надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз копію цієї ухвали та матеріали справи № 916/724/23 та провадження у справі № 916/724/23 зупинено на час проведення експертизи.

13.08.2024 на адресу суду надійшов супровідний лист (вх. № 30080/24) від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом із клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Ухвалою суду від 18.09.2024 постановлено поновити провадження у справі з 30.09.2024 та підготовче засідання призначено на 30.09.2024 о 15:45 год.

26.09.2024 позивачем подано до суду пояснення (вх. № 35143/24) щодо додаткових матеріалів, зазначених у клопотання експерта.

Протокольною ухвалою від 30.09.2024 відкладено підготовче засідання до 14.10.2024 о 14:15 год, а також постановлено викликати в підготовче засідання у справі № 916/724/23 судового експерта ОНДІСЕ Максима Котовського для надання усних пояснень щодо його клопотання, про що експерта повідомлено ухвалою від 30.09.2024 в порядку ст. 120 ГПК України.

Протокольною ухвалою від 14.10.2024 відкладено підготовче засідання на 01.11.2024.

18.10.2024 від відповідача до суду надійшли уточнення до заперечення (вх. № 37963/24, які були долучені до матеріалів справи.

25.10.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області постановлено викликати в підготовче засідання у справі № 916/724/23 судового експерта ОНДІСЕ Максима Котовського.

01.11.2024 від відповідача надійшли клопотання (вх. № 39611/24, № 39610/24), якими останній просив долучити додаткові документи до матеріалів справи, а також вимагати у позивача акт перевірки контрольно-ревізійним управлінням Одеської обласної державної адміністрації за період проведення у листопаді-грудні 2021 року.

01.11.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області у задоволенні клопотання експерта про надання додаткових матеріалів відмовлено, надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 916/724/23 для продовження проведення судової будівельно-технічної експертизи за наявними матеріалами справи та зупинено провадження у справі № 916/724/23 на час проведення експертизи.

21.08.2025 на адресу суду надійшов супровідний лист (вх. № 26161/25) від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом із черговим клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів.

26.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/724/23 з 12.09.2025 та призначено підготовче засідання на "12" вересня 2025 року о 14:15 год.

05.09.2025 позивачем подано до суду пояснення (вх. № 27562/25) стосовно документів, визначених у клопотанні експерта.

12.09.2025 від відповідача до суду надійшли пояснення (вх. № 28379/25) та клопотання (вх. № 28378/25 про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 12.09.2026 відкладено підготовче засідання до 10.10.2025 об 11:00 год, а також постановлено викликати в підготовче засідання судового експерта ОНДІСЕ Любов Томішинець, про що експерта повідомлено ухвалою від 26.09.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.

10.10.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено частково клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (вх. № 26161/25) та зупинено провадження у справі № 916/724/23 на час проведення експертизи.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області № 445 від 18.12.2025, у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду № 30-к від 16.12.2025 судді Шаратова Ю.А. зі штату суду, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/724/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 справу № 916/724/23 передано на розгляд судді Цісельському Ю.А.

24.12.2025 за вх.№ 41356/25 на адресу Господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 24-2167 від 26.11.2025.

24.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/724/23, справу № 916/724/23 прийнято до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснити спочатку за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "20" січня 2026 року о 12:20 год.

02.01.2026 позивачем надано до суду пояснення (вх. № 42/26) щодо висновків судової будівельно-технічної експертизи, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

20.01.2026 відповідач звернувся до суду із клопотаннями (вх. № 2127/26, № 2128/26) про витребування у позивача акту перевірки Державної аудиторської служби України за період з 01.01.2018 по 31.08.2021 та про неврахування висновку судової будівельно-технічної експертизи, а також надав заперечення (вх. № 2129/26) на заяву позивача.

Окрім того, відповідач надав до суду клопотання (вх. № 2130/26 від 20.01.2026), яким просив врахувати факт проведення заходів державного фінансового контролю Державною аудиторською службою України за період з 01.01.2018 по 31.08.2021 при оцінці доказів у цій справі, та заперечення (вх. № 2135/26 від 20.01.2026) на висновок судового експерта у справі.

20.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/724/23, суд дослідив подані учасниками справи клопотання та заперечення, з`ясував думку представників сторін щодо їх розгляду та у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвали без оформлення окремого документа, якими: залишив без розгляду клопотання відповідача (вх. № 2130/26 від 20.01.2026) про врахування факту проведення заходів державного фінансового контролю, клопотання (вх. № 2128/26 від 20.01.2026) про неврахування висновку судової будівельно-технічної експертизи та заперечення відповідача (вх. № 2129/26) на заяву позивача; клопотання відповідача (вх. № 2127/26) про витребування у позивача доказів залишив на розгляді. Окрім того, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "12" лютого 2026 року о 12:20 год.

30.01.2026 від ТОВ «Сіті Ребілдінг» до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх. № 3568/26), які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

02.02.2026 КЕВ м. Одеса також подано до суду пояснення (вх. № 3854/26), як судом були долучені до матеріалів справи.

05.02.2026 відповідачем подано до суту клопотання (вх. № 4310/26), яким останній просив розглянути клопотання про витребування доказів та врахувати подані пояснення під час вирішення спору по суті.

12.02.2026 від відповідача надійшли до суду заперечення (вх. № 5202/26) на заяву позивача від 02.02.2026.

12.02.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/724/23, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "03" березня 2026 року о 12:00 год.

03.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/724/23, суд дослідив подані учасниками справи клопотання та заперечення, з`ясував думку представників сторін щодо їх розгляду та у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвали без оформлення окремого документа, якими залишив без розгляду клопотання ТОВ «Сіті Ребілдінг» (вх. № 2127/26 від 20.01.2026 та № 4310/26 від 05.02.2026) про витребування доказів у зв`язку із наданням самостійно позивачем зазначених документів, а також залишив без розгляду заяву із запереченнями відповідача (вх. № 5202/26 від 12.02.2026), оскільки останні подані з порушенням приписів ГПК України.

Окрім того, 03.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/2528/25, після з`ясування думку учасників справи та вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/724/23 до судового розгляду по суті на "24" березня 2026 року о 12:40 год. Також, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/724/23 по суті на 28 квітня 2026 року об 11:20 год.

24.03.2026 у судовому засіданні по справі № 916/724/23, у зв`язку з об`єктивною неможливістю завершити розгляд справи по суті, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "28" квітня 2026 року об 11:20 год.

28.04.2026 у судовому засіданні по справі № 916/724/23, у зв`язку із значним обсягом доказів, що містяться в матеріалах справи, та з метою надання сторонам додаткового часу для підготовки до судових дебатів, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "26" травня 2026 року о 10:20 год.

22.05.2026 відповідач надав до суду письмову правову позицію (вх. № 17839/26), яка судом була долучена до матеріалів справи.

Під час розгляду справи по суті позивач виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених ним у позові, письмових та усних поясненнях, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті також виступив із вступною промовою, заперечував проти позовних вимог та у судових дебатах наполягав на відмові у їх задоволенні з підстав, викладених ним у заявах по суті та письмових поясненнях по справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до тривалого виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

Враховуючи наведене, 26.05.2026 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 05.06.2026 о 12:00 год.

05.06.2026 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності представників учасників справи було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як свідчать матеріали справи, 29.10.2020 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса (замовник) та ТОВ «Сіті Ребілдінг» (підрядник) укладено договір № 284 на виконання поточного ремонту (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого підрядник зобов`язується, в межах твердої договірної ціни у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією, на свій ризик, власними та залученими силами виконати поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 у військовому містечку № 10 за адресою: Одеська обл., м. Одеса (за кодом ДК 021-2015 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи) (далі послуги з поточного ремонту) та здати послуги з поточного ремонту готовими до експлуатації замовнику, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити вказані вище послуги з поточного ремонту.

Відповідно до п. 2.1. договору договірна вартість послуг з поточного ремонту, що доручені для виконання підряднику, визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно ДСТУ БД. 1.1-1:2013. На час підписання цього договору вартість послуг з поточного ремонту визначена у відповідності з договірною ціною, яка додається до договору, та складає 227 216,01 грн без ПДВ. Для виконання послуг з поточного ремонту за договором замовником надано підряднику матеріали на загальну суму 87628,80 грн, в тому числі ПДВ 14604,80 грн. Вартість послуг з поточного ремонту, яка належить до сплати підряднику, визначається на підставі витрат підрядника, складених згідно з ДСТУ, пред`явлених за актами приймання виконаних послуг з поточного ремонту за формою КБ-2В та довідкою про вартість виконаних послуг з поточного ремонту та витрат за формою КБ-З. Вартість послуг з поточного ремонту, що доручені до виконання підряднику складає: 139587,21 грн без ПДВ.

За умовами п. 3.1. договору строк (термін) завершення виконання послуг з поточного ремонту до 06.11.2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Початком надання послуг з поточного ремонту є дата підписання договору на виконання поточного ремонту.

Згідно з п. 4.1. договору оплата проводиться по факту повного виконання послуг з поточного ремонту з відповідним оформленням рахунку та акту прийому-передачі виконаних послуг з поточного ремонту. Згідно рахунку та акту прийому-передачі виконаних послуг з поточного ремонту замовник протягом 10 банківських днів повинен провести оплату за надані послуги з поточного ремонту.

Умовами п. 5.2. договору передбачено обов`язки підрядника, зокрема, підрядник виконує будівельно-монтажні роботи згідно проектно-кошторисної документації та діючих ДБН і відповідає за якісне виконання будівельно-монтажних робіт (п/п 5.2.2.). Жоден з видів робіт не може бути покритий або прихований без дозволу замовника. Підрядник надає можливість замовнику перевірити любий вид робіт, який підлягає покриттю або прихованню з оформленням відповідного акту. На всі приховані роботи оформлюються акти прихованих робіт, які підписуються підрядником та замовником і підрядник зобов`язаний своєчасно повідомити замовника про свою готовність до оформлення акту на приховані роботи, але не пізніше ніж за 48 годин.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Між сторонами складені, підписані та скріплені печатками договірна ціна на поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 у військовому містечку № 10 (додаток № 1 до договору № 284 від 29.10.2020), згідно якої: вид договірної ціни - тверда, визначена згідно з ДСТУ Б.Д. 1.1-1-2013 та зазначено перелік робіт, які необхідно виконати за договором. Також, підписано: дефектний акт (додаток № 2 до договору № 284 від 29.10.2020), локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, підсумкову відомість ресурсів.

Договір разом із відповідними додатками підписаний КЕВ м. Одеса та ТОВ «Сіті Ребілдінг» та скріплений відтисками печаток останніх.

13.11.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 284 від 29.10.2020 про наступне: у зв`язку з зазначенням у договорі помилкової та недостовірної інформації сторони дійшли згоди викласти п.п. 2.1., 3.1. та розділ 10 у редакції додаткової угоди, зокрема, щодо договірної вартості послуг, строку завершення виконання послуг (до 20.11.2020) та реквізитів сторін.

Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 20.11.2020 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на загальну суму 138587,21 грн, підписаним сторонами без зауважень, з відміткою «роботи виконано в повному обсязі» та відповідною довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року.

Також, сторони підписали відповідний акт прийому-передачі матеріалів, виробів та конструкцій, які постачаються замовником, про те, що КЕВ м. Одеса передав, а ТОВ «Сіті Ребілдінг» на складі замовника були отримані матеріали за актом приймання-передачі № 94, зокрема, металопластикові вікна з підвіконням та відливом (1124х1650 мм) у кількості 28 шт на загальну суму 87628,80 грн, які відповідачем були використані для виконання договору № 284 від 29.10.2020. У акті відзначено, що сторони претензій до виконання робіт з заміни вікон за актом від 20.11.2020 не мають.

Окрім того, між сторонами були підписані акти на закриття прихованих робіт від 05.11.2020, від 09.11.2020, від 16.11.2020, від 27.11.2020 та від 28.11.2020, зокрема, щодо: демонтажу вікон в кількості 28 шт (52 м.кв.); монтажу вікон в кількості 28 шт (52 м.кв.), дошок підвіконних пластикових (39,2 м.), зливів віконних (33,6 м.); спускання води із системи опалення будівлі, з урахуванням котельні (226 м.п.); демонтажу радіаторів чавунних 27 шт та трубопроводів металевих (226 м.п.); монтажу радіаторів 27 шт (10 шт радіаторів сталевих, 17 чавунних) трубопроводів поліпропіленових (226 м.п.), ремонту котельні із заміною трубопроводів, ремонту котла, встановлення 2 насосів.

Позивач здійснив оплату послуг з поточного ремонту у сумі 138587,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1630 від 30.11.2020.

Як зазначає позивач, 4 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України у період з 05.09.2022 по 30.11.2022 було проведено внутрішній аудит процесу забезпечення комунальними послугами та енергоносіями КЕБ м. Одеса за період з 01.01.2019 року по 30.06.2022 року (в частині підготовки теплових господарств до опалювального сезону до 30.11.2022) і складено Аудиторський звіт №520/1/23/аз від 22.12.2022, в якому у тому числі було виявлено безпідставне завищення вартості виконаних робіт ТОВ «Сіті Ребілдінг» за договором №284 на виконання ремонту від 29.10.2020 на суму 72362,67 грн.

На підтвердження вказаних пояснень позивачем надано витяг з Аудиторського звіту №520/1/23/аз від 22.12.2022 (1, 24 та 73 сторінки), а також складені та підписані провідним бухгалтером відділу аудиту ПТУВА Лісовським Г.Л. та начальником ВЄФ КЕВ м. Одеса Копіцьким В.В. акт контрольного обміру № 3/7 від 04.10.2022 за договором № 284 від 29.10.2020 та відомість № 1 перерахунку вартості (завищення обсягів) до акту контрольного обміру № 3/7 від 04.10.2022, згідно яких виявлено перевищення обсягів робіт на суму 72362,67 грн.

04.01.2023 позивач направив засобами поштового зв`язку на адресу відповідача претензію № 4677 від 30.12.2022, якою просив в десятиденний термін з моменту отримання претензії, сплатити на рахунок КЕВ м. Одеса надмірно сплачені кошти у розмірі 72362,67 грн або виконати роботи на зазначену суму на об`єкті з наданням необхідних підтверджуючих документів.

Судом досліджено висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 24-2167 від 26.11.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 у справі № 916/724/23.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що 15.08.2025 та 24.11.2025 проводилося візуально-інструментальне обстеження об`єкту «Поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 в військовому містечку № 10 за адресою: Одеська обл., м. Одеса» до договору підряду № 284 від 29.10.2020 при денному та штучному світлі, методом візуально-інструментального дослідження з проведенням фотофіксації та обмірів лазерним далекоміром, металевою рулеткою. При цьому, під час дослідження у якості вихідних даних використовувалась інформація з наданих матеріалів та з нормативних документів, чинних і діючих на території України як на час розробки і складання проектно-кошторисної документації, виконавчої та звітної документації, так і на час складання висновку. Дослідження проведено із використанням методів аналізу наданих документів та зіставленням технічної документації, що міститься в матеріалах господарської справи № 916/724/23 та за результатами натурного обстеження.

При обстеженні фактично виконаних робіт, які можливо було оглянути візуально, на об`єкті «Поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 в військовому містечку № 10 за адресою: Одеська обл., м. Одеса» до договору № 284 від 29.10.2020 встановлено, що будівельні роботи за своїм переліком та кінцевим технологічним виглядом подібні тим, що зазначені в наданому на дослідження акті приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) № 1 за листопад 2020 року від 20.11.2020. За результатами візуально-інструментального обстеження були проведені розрахунки щодо визначення обсягів робіт на вказаному об`єкті та проведено співставлення обсягів фактично виконаних будівельних робіт з обсягами робіт, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року від 20.11.2020. З урахуванням наведеного було проведено співставлення обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт на об`єкті з обсягами та вартістю робіт, які зазначені в акті № 1 від 20.11.2020, за результатами якого встановлено, що вартість виконаних будівельних робіт, які зазначені акті № 1 від 20.11.2020 не відповідає вартості фактично виконаних будівельних робіт та складає 135899,09 грн, а різниця складає 3688,12 грн.

Відтак, експерт дійшов висновку, що обсяг фактично виконаних робіт ТОВ «Сіті Ребілдінг» з поточного ремонту за договором № 284 від 29.10.2020 по об`єкту «Поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 в військовому містечку № 10 за адресою: Одеська обл., м. Одеса» не відповідає обсягам зазначеним в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) за листопад 2020 року на суму 139587,21 грн.

Вартість фактично виконаних робіт ТОВ «Сіті Ребілдінг» з поточного ремонту за договором № 284 від 29.10.2020 по об`єкту «Поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 в військовому містечку № 10 за адресою: Одеська обл., м. Одеса» не відповідає вартості визначеній в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року та складає 135899,09 грн. Різниця між вартістю будівельних робіт, які зазначені в акті № 1 за листопад 2020 від 20.11.2020 та фактично виконаними будівельними роботами складає 3688,12 грн.

За результатами дослідження був розрахунок (додаток № 3 до висновку) фактичної вартості виконаних будівельних робіт по об`єкту «Поточний ремонт димоходу, системи опалення та заміна вікон в штабі за ГП № 204 в військовому містечку № 10 за адресою: Одеська обл., м. Одеса» до договору підряду № 284 від 29.10.2020.

У висновку експерта № 24-2167 від 26.11.2025 зазначено, що проведення судової експертизи доручено судовому експерту Томішинець Л.В., яка працює на посаді головного судового експерта лабораторії інженерно-технічних видів досліджень, має вищий кваліфікаційний клас судового експерта, повну вище освіту за спеціальністю виробництво будівельних конструкцій, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст та кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових інженерно-технічних експертиз за експертною спеціальністю 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів» (свідоцтво № 64-24/Д від 01.02.2024 видано на підставі рішення кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України та є безстроковим), стаж експертної роботи з 2001 року, який повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України попереджений.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що факт виконання підрядних будівельних робіт у відповідних умовам договору обсязі зафіксований актом (форма КБ-2в), який підписують обидві сторони договору підряду, і який засвідчує, які саме роботи, в якому обсязі та якої вартості були виконані підрядником. Фактичне виконання заявленого в акті обсягу робіт є достатньою підставою для того, аби виконавець отримав оплату за виконану ним роботу.

Проте, як свідчать наявні матеріали, за наслідками виконання вищевказаного спірного договору, хоча й був складений акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт, однак їх зміст не відповідає фактично виконаному обсягу робіт, а саме до акту приймання виконаних будівельних робіт були внесені обсяги робіт, які були передбачені, однак, фактично не виконані відповідачем.

Відповідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ст. 877 ЦК України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч.3 ст. 22 ЦК України). Аналогічні положення викладено в ст. ст. 224. 225 ГК України.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України (тут і далі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З системного аналізу зазначених вище норм чинного законодавства можна дійти висновку, що у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов`язків за договором підряду замовник має право вимагати відшкодування збитків.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Частиною 1 ст.226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарський сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відтак, оплата позивачем вартості невиконаних робіт фактично є втраченим майном, оскільки сума завищення сплачена за відсутності підстав для даної оплати.

При цьому позивач втратив можливість розпоряджатися даними коштами (оскільки вони фактично перебувають у відповідача).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Натомість відповідачу, з урахуванням положень частини 1 статті 883 Цивільного кодексу України, потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Так, протиправна поведінка ТОВ «Сіті Ребілдінг» виразилась у невиконанні усього обсягу робіт та у невідповідності виконаних робіт, передбачених у акті виконаних робіт форми КБ-2В, та по якому було зайво сплачено бюджетних коштів на загальну суму 3688,12 грн, у зв`язку з чим замовник не отримав очікуване при укладенні договору. Збитки у розмірі 3688,12 грн перебувають у безпосередньому причинному зв`язку від протиправної поведінки відповідача.

Збитки в сумі 3688,12 грн, завдані державному бюджету, за результатами протиправної поведінки ТОВ «Сіті Ребілдінг» підтверджуються висновком судової експертизи № 24-2167 від 26.11.2025.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, як обов`язкова умова за заподіяні збитки, полягає в тому, що завдана державному бюджету шкода у розмірі 3688,12 грн є об`єктивним наслідком протиправної поведінки підрядника, що виразилось у невиконанні усього об`єму робіт, що передбачені локальним кошторисом та сплачені позивачем, що встановлено висновком будівельно-технічної експертизи.

Вина відповідача полягає у тому, що підрядником у надані офіційні документи були включені роботи, які відповідачем частково не виконані, хоча він отримав від позивача повну оплату за виконання усіх, зазначених у акті робіт, чим і спричинив державі збитки. Відповідальність за безпосередній обсяг та якість робіт за договором підряду лежить на підряднику, тому вина відповідача у заподіянні збитків доведена.

Аналогічний висновок з приводу відшкодування збитків за наявності повного складу цивільного правопорушення міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 по справі № 916/477/18.

Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За приписами ч. 1 ст. 884 ЦК України, підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Вказані положення узгоджують з практикою Верховного Суду, правові висновки у частині відшкодування збитків завданих вчиненням цивільного правопорушення викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/332/17, якою також зроблено висновок про те, що критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №916/477/18 про стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням будівельних робіт за договором підряду, вказав, що враховуючи наявний у справі висновок судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що роботи, вартість яких позивач просить стягнути із відповідача, виконані неналежним чином та не у повній відповідності з умовами договору, а відтак, наявні підстави для відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №927/375/19 від 01.03.2021.

В свою чергу, як вже зазначалося вище, ТОВ «Сіті Ребілдінг» роботи за вищевказаним договором виконано не у повному обсязі, що свідчить про ухилення останнього від виконання покладених на нього обов`язків та вину у вчиненні правопорушення, що призвело до збитків у сумі 3688,12 грн.

Невиконання відповідачем договірних зобов`язань з виконання будівельних робіт у повному обсязі, який був визначений відповідно до умов договору, зобов`язання з виконання якого покладено на відповідача як підрядника, свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяними збитками. Відсутність своєї вини у завданні збитків відповідач належними та допустимими доказами суду не довів.

Суд узяв до уваги як належний і допустимий доказ висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи. Зазначений доказ здобутий в рамках цієї справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ч.1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»).

Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Наведеним вимогам висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 24-2167 від 26.11.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи відповідає, чого відповідачем у встановленому порядку не спростовано.

Суд також враховує, що відповідач не зазначає про порушення конкретних норм законодавства під час проведення експертизи і складення висновку експерта та не повідомляє про наявність інших документів щодо виконання договору, які не були враховані експертом.

Отже, суд не встановив підстав для відхилення висновку експерта № 24-2167 від 26.11.2025, який підтверджує невідповідність обсягам наведеним у звітній документації, завищення вартості робіт за договором підряду на загальну суму 3688,12 грн, а тому приймає такий висновок, як належний, допустимий та достовірний доказ.

Враховуючи викладене, в результаті неналежного виконання вищевказаного договору підряду ТОВ «Сіті Ребілдінг» безпідставно, надлишково отримано бюджетні кошти в сумі 3688,12 802,34 грн, які були сплачені відповідачу замовником, що спричинило державі матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Водноча, оцінюючи докази у сукупності, які надано позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням заявленого предмету спору суд критично оцінює наданий з боку позивача та покладений в основу заявлених вимог доказ Аудиторський звіт №520/1/23/аз від 22.12.2022, за яким визначено безпідставне завищення вартості виконаних робіт за договором №284 від 29.10.2020 на суму 72362,67 грн.

Суд зазначає, що позивач, подаючи позов, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

При цьому, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням фактичних обставин справи та належності і допустимості доказів через призму рішення Європейського суду з прав людини, суд вважає, що надані позивачем докази, на підтвердження обставин та обґрунтувань, що були визначені ним у поданому позові, не містять достатньої доказової цінності факту порушення відповідачем визначених ним законодавчих правил, оскільки, за переконанням суду, наявні докази у справі, засвідчують та надають суду можливість встановити відсутність факту порушення з боку відповідача, у зв`язку з не доведенням з боку позивача обставин, на які він посилався, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги.

Аналізуючи зазначений доказ, суд зазначає, що Аудиторський звіт №520/1/23/аз від 22.12.2022 - не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

При цьому Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №915/222/24 зазначив, що акт ревізії, хоча і є належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України, однак не має наперед встановленої сили та не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається.

Отже, сам по собі факт фіксації ревізією певних порушень, у тому числі встановлення відсутності окремих робіт чи матеріалів, не є безумовним та достатнім підтвердженням наявності у відповідача господарсько-правового обов`язку з відшкодування заявлених збитків.

Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За час розгляду справи, для встановлення фактичних обставин, які мають суттєве значення для розгляду даної справи та враховуючи, що встановлення таких обставин потребувало спеціальних знань, господарський суд призначив у справі №916/724/23 судову будівельно-технічну експертизу.

Водночас позивачем не подано інших самостійних та незалежних від матеріалів ревізії доказів, які б безспірно підтверджували фактичне невиконання відповідачем спірних робіт, зокрема висновку судової будівельно-технічної експертизи або інших належних технічних доказів, які б підтверджували наявність збитків саме у заявленому розмірі та виникнення у відповідача обов`язку з їх відшкодування.

Відтак, щодо стягнення 68674,55 грн надмірних коштів за спірним договором на виконання поточного ремонту з відповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині, оскільки висновком експерта №24-2167 від 26.11.2025 такі твердження позивача не підтверджено, а Аудиторський звіт №520/1/23/аз від 22.12.2022, як вже було зазначено судом, не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, та жодних доказів на підтвердження своїх доводів позивачем надано суду не було, а отже заявлені позовні вимоги у даній частині - не підтверджено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування 68674,55 грн надмірних коштів за договором №284 від 29.10.2020, з посиланням лише на Аудиторський звіт №520/1/23/аз від 22.12.2022.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Як уже було наведено вище, неповне виконання робіт відповідачем є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач був позбавлений права в повному обсязі отримати результат виконання укладеного договору, що перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із наведеними діями відповідача, а сукупність наведених елементів є підставою для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням зазначеного, з огляду на ненадання відповідачем жодного доказу на спростування відсутності в діях останнього вини у заподіянні позивачам збитків та їх наявності, суд вважає позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса про стягнення надмірно сплачених коштів у зв`язку із неналежним виконанням умов договору № 284 від 29.10.2020 частково доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню судом в сумі 3688,12 грн.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом під час розгляду справи, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм законодавства, а також враховуючи, що учасники справи в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які встановлені судом не спростували, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрат: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 136,80 грн.

Стосовно витрат, понесених позивачем за проведення експертного дослідження у справі у розмірі 76334,40 грн, суд зазначає, що такі судові витрати покладаються на відповідача, розраховані також пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 3890,55 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Ребілдінг» (65113, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, № 29А, кв. 73, код ЄДРПОУ 43469691) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, № 18, код ЄДРПОУ 08038284) грошові кошти в розмірі 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 12 коп, витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи, в розмірі 3 890 (три тисячі вісімсот дев`яносто) грн 55 коп та судовий збір в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн 80 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 15 червня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський