Рішення № 137456247, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/1046/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР"

про стягнення 17498396,63 грн

представники учасників процесу:

від позивача: Поліщук М.В.

від відповідача: Сергєєв П.О., Солдаткін О.С.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" про стягнення 17498396,63 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 1,7498 га з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048, місце розташування - пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва за період з 28.12.2021 до 31.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.12.2021 відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку із чим, позивач заявив до стягнення з відповідача 17498396,63 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 28.12.2021 до 31.12.2025.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/1046/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 05.03.2026.

03.03.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку для подання відзиву.

У підготовчому засіданні 05.03.2026 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву та продовження відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 12.03.2026

Також у підготовчому засіданні 05.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2026.

12.03.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи.

19.03.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 19.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи відзиву, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 09.04.2026.

25.03.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.04.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло доповнення до клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 09.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.05.2026, відкладення розгляду клопотання про призначення експертизи, долучення до матеріалів справи заперечень на відповідь на відзив, доповнення до клопотання про призначення експертизи.

07.05.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло доповнення до клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 07.05.2026, розглянувши клопотання відповідача про призначення комплексної земельно-технічної та економічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для признання у цій справі експертизи, з огляду на таке.

У клопотанні заявник просить поставити на вирішення комплексної земельно-технічної та економічної експертизи питання:

- яка площа земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 перебуває у фактичному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР"?

- який розмір нормативно-грошової оцінки земельної з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 був в 2021, 2022, 2023, 2024 роках, або який попередній (орієнтовний) розмір нормативно-грошової оцінки земельної з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 міг бути у вказані роки?

Необхідність призначення експертизи у справі, що розглядається, обґрунтована тим, що фактично відповідач використовує тільки частину земельної ділянки 8000000000:69:012:0048, а тому розмір площі земельної ділянки, якою користується відповідач напряму впливає на предмет позову та на суму коштів, що можуть бути заявлені позивачем до стягнення. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази проведення та визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, а тому необхідним є призначення експертизи для визначення вказаного розміру. За відсутності належних та допустимих доказів щодо розміру нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021- 2024 роки встановлення дійсного розміру заявлених до стягнення сум є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) та від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21.

Слід відзначити, що порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

За таких обставин суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому господарські суди зобов`язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з огляду на наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня.

Аналогічної позиції про відсутність підстав для призначення експертизи за подібних правовідносин дотримується Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 у справі № 910/809/25.

Заявниками не наведено достатніх обґрунтувань та фактичних даних за наявності яких можуть бути достатні підстави для призначення комплексної земельно-технічної та економічної експертизи у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи у справі та відмовив у задоволенні клопотання відповідача, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

Також у підготовчому засіданні 07.05.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.2026.

28.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач також просить долучити копію акта обстеження земельної ділянки від 22.05.2026.

У судовому засіданні 28.05.2026 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про долучення додаткових пояснень від 27.05.2026 з доказами до матеріалів справи, долучення до матеріалів справи додаткових пояснень позивача від 27.05.2026 з доказами, а саме: копію акта обстеження земельної ділянки від 22.05.2026 №ДК/93- АО/2026; визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів, оскільки у підготовчому засіданні 07.05.2026 позивач повідомляв про подальше долучення доказів, а акт обстеження датований лише 22.05.2026, що свідчить про неможливість його подання раніше.

Також у судовому засіданні 28.05.2026 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 04.06.2026.

У судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 04.06.2026 представники відповідача проти позову заперечили.

У судовому засіданні 04.06.2026 суд, у порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

На підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2006 № 930 відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - корпус №62 (літ. "А" та "Б") загальною площею 4699,5 кв.м, що знаходиться в місті Києві по провулку Чугуївському, 21.

Зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 загальною площею 1,7498 га за адресою: пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва, державна реєстрація якої проведена 28.12.2021.

Позивач зазначає, що починаючи з 28.12.2021 ТОВ "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" безоплатно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду земельної ділянки площею 1,7498 га з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва.

За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 28.12.2021 по 31.12.2025 становить 17498396,63 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 17498396,63 грн - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач, зокрема зазначив, що відповідно до правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного суду зазначено, що положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. З огляду на те, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем на даний час не укладений, спірні відносини, що виникли між сторонами за своїм змістом є кондикційними.

Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Спірна земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 28.12.2021.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 918/779/22 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2025 рік визначалась на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.12.2025 № НВ-9988289632025, за 2021, 2022, 2023, 2024 роки розраховувалась з врахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель на відповідний рік.

Додаток до листа від 26.01.2026 № 1948/5/26-15-04-15 03, що наданий Головним управлінням ДПС у місті Києві не містить інформації щодо кадастрового номеру земельної ділянки, за яку відповідач сплачував податкове зобов`язання по платі за землю, що унеможливлює врахування сплачених платежів позивачем.

В спростування доводів про те, що ним не використовується вся площа земельної ділянки, позивач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідач звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївському, 21 площею 1,7498 га, що підтверджує той факт, що відповідач використовує вказану земельну ділянку саме такої площі. За інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідач з клопотанням про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 до Київської міської ради не звертався.

Позиція відповідача

Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані таким:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 була зареєстрована (сформована як об`єкт цивільних прав) тільки 13.11.2024, а не 28.12.2021 як вказує позивач, і це безпосередньо впливає на період за який можуть стягуватись грошові кошти з відповідача, зокрема, тільки починаючи з 13.11.2024, а не з 28.12.2021;

- позивач застосовує нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 в розмірі 100 374 250,83 грн, проведену 07.02.2025, за період з 2021 по 2025 (проводячи її індексацію в бік зменшення на кожний рік назад.) Проте з такими діями відповідач не погоджується, так як передбачена Законом індексація можлива (і має застосовуватись) але в іншому порядку, шляхом множення визначеної вартості на відповідний індекс інфляції у відповідному році що минув, а не навпаки, шляхом зменшення наявної вартості на вказаний індекс в минулих роках;

- Витяг з технічної документації від 19.02.2025 № НВ-0000350772025, на підставі якого здійснене обрахування орендної плати за 2021 - 2025 роки не містить інформації щодо нормативної грошової оцінки за вказані роки, а містить інформацію щодо визначення НГО станом на 07.02.2025. Жоден нормативно-правовий документ, на який посилається позивач у справі, не дає право на зворотне врахування індексації для визначення НГО за попередні періоди, а тому такі дії є не правомірними;

- відповідач використовував земельну ділянку на платній основі, сплачував та сплачує передбачену законодавством плату за землю, до того моменту, як буде оформлений договір оренди, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Декларації з земельного податку та докази його сплати;

- враховуючи, що земельна ділянка з 2021 року не була сформована, не було її кадастрового номеру, і відповідно, не було можливості отримати нормативно-грошову оцінку, відповідач, діючи добросовісно, маючи намір належним чином виконувати свій обов`язок по сплаті плати за землю, звернувся до КП "Київський інститут земельних відносин" та отримав "попередній розрахунок нормативно-грошової оцінки" яку і брав за основу для обчислення земельного податку і проводив її щорічну індексацію згідно Закону;

- відповідач заперечує той факт, що він використовує всю площу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048. Фактично, відповідач використовує тільки частину вказаної земельної ділянки яка знаходиться під його будівлею і три метри навколо неї, для її обслуговування. За попередніми підрахунками відповідача він користується тільки 30% від загальної площі 1.7498 га. Інша частина вказаної земельної ділянки зайнята залізничними коліями, які не є у власності відповідача і якими він не користується.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на позиції Верховного Суду у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та зазначає, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог;

- відповідач набувши право власності на нерухомість дійсно має право на користування земельною ділянкою, проте не всією сформованою (на формування якої він не має жодного впливу), а тільки тією частиною, яка знаходиться під його нерухомістю;

- відповідач є власником нерухомості, що знаходиться в місті Києві за адресою: пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва, і будь-якого іншого майна у відповідача в місті Києві не має. Оскільки, земельна ділянка за вказаною адресою була сформована як об`єкт цивільних прав тільки 13.11.2024 , то тільки з вказаного періоду часу з`явився її кадастровий номер до якого можна було прив`язуватись в деклараціях, а до цього часу, була тільки адреса, і відповідно, діючи добросовісно, відповідач і вказував саме її в деклараціях. Оскільки нерухомість не може існувати окремо від землі, а тому, зазначення в декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) є належним доказом сплати відповідачем земельного податку саме за спірну земельну ділянку;

- послідовність дій відповідача про те, що він користується тільки частиною від всієї земельної ділянки можна відслідкувати по тому, що було сплачено земельний податок за 3653,00 кв.м. (0,3653) га, і за підрахунками відповідача, це саме та частина земельної ділянки, яка знаходиться під його будівлею і навколо неї, і якою він користується.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2006 № 930 та додаткових договорів до нього від 22.02.2006 та 30.05.2006, Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" на праві власності належить нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - корпус №62 (літ. "А" та "Б") загальною площею 4699,5 кв.м, що знаходиться в місті Києві по провулку Чугуївському, 21.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000350772025 від 19.02.2025 земельна ділянка площею 1.7498 га, кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва зареєстрована 28.12.2021; земельна ділянка належить до земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Право власності на земельну ділянку за Київською міською радою зареєстровано 13.11.2024, що підтверджується інформаційною довідкою № 461208227 від 22.01.2026.

Згідно з витягом № НВ-9988289632025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.12.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 становить 100374250,83 грн.

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві у додатку до листа від 26.01.2026 № 1948/5/26-15-04-15 03 наведено інформацію щодо задекларованих, сплачених податкових зобов`язань та заборгованості по земельному податку за період з 01.01.2021 по 22.01.2026 ТОВ "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР".

Позивач в позові зазначає, що в період із 28.12.2021 до 31.12.2025 ТОВ "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі, використовував вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів на неї, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 28.12.2021 до 31.12.2025 становить 17498396,63 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 28.12.2021 по 31.12.2025 становить 17498396,63 грн та розраховується наступним чином:

з 28.12.2021 по 31.12.2021 67 407 939,60*5%/365*3 дні = 27 701,89 грн;

з 01.01.2022 по 31.12.2022 74 148 733,56*5%/365*365 днів = 3 707 436,68 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 85 271 043,59*5%/365*365 днів = 4 263 552,18 грн;

з 01.01.2024 по 31.12.2024 89 619 866,81*5%/366*366 днів = 4 480 993,34 грн;

з 01.01.2025 по 31.12.2025 100 374 250,83*5%/365*365 днів = 5 018 712,54 грн,

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 17498396,63 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в судовому порядку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з договором купівлі-продажу від 21.02.2006 № 930 та додаткових договорів до нього від 22.02.2006 та 30.05.2006, Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" на праві власності належить нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - корпус №62 (літ. "А" та "Б") загальною площею 4699,5 кв.м, що знаходиться в місті Києві по провулку Чугуївському, 21. Вказана обставина визнається обома сторонами.

Земельна ділянка площею 1.7498 га, кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва зареєстрована 28.12.2021

Отже, відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у період з 28.12.2021 по 31.12.2025 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак ТОВ "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо заперечень відповідача по те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 була зареєстрована (сформована як об`єкт цивільних прав) тільки 13.11.2024, а не 28.12.2021, а тому грошові кошти з відповідача можуть стягуватись тільки починаючи з 13.11.2024, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першої, третьої - четвертої та дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.

Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, від 07.09.2022 у справі №925/1081/20 та від 20.09.2022 у справі № 925/1082/20.

Крім того, Верховний суд у постанові від 10.10.2022 у справі № 922/1336/21 вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності державної реєстрації речового права на таку сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України зазначив, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України безвідносно до (незалежно від) здійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині та зазначає, що позивач має право на компенсацію йому недоотриманої від відповідача орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України починаючи з 28.12.2021.

Щодо заперечень відповідача про те, що набувши право власності на нерухомість відповідач має право на користування земельною ділянкою, проте не всією сформованою (на формування якої він не має жодного впливу), а тільки тією частиною, яка знаходиться під його нерухомістю та відповідно відповідач використовує лише частину земельної ділянки, то суд відхиляє вказані заперечення та зазначає таке.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0000350772025 від 19.02.2025, земельній ділянці комунальної форми власності площею 1.7498 га по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва присвоєно кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 28.12.2021.

Тобто земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 28.12.2021 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Отже, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумніви щодо її розміру у суду відсутні.

Таким чином заперечення відповідача про користування ним лише частиною земельної ділянки є безпідставними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Твердження відповідача про те, що останній не має жодного впливу на формування земельної ділянки відхиляються судом, оскільки відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до компетентного органу щодо зміни меж чи площі земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Щодо заперечень відповідача про те, що частина земельної вказаної земельної ділянки зайнята залізничними коліями, то суд відхиляє вказані доводи, оскільки з наданого відповідачем листа АТ "Укрзалізниця" від 23.06.2021 № Ц-2-88/3200-21, не вбачається, що колії знаходяться на саме спірній земельній ділянці, оскільки лист не містить ні адреси земельної ділянки, ні кадастрового номеру. АТ "Укрзалізниця" у листі зазначає, що колії є державною власністю та не задіяні в перевізному процесі. В той же час, з акту обстеження спірної земельної ділянки від 22.05.2026 № ДК/93-АО/202 вбачається, в`їзд на земельну ділянку обмежений. Матеріали справи не містять жодних доказів використання земельної ділянки з кадастровим номер 8000000000:69:012:0048 іншими особами.

При цьому, Департаментом земельних ресурсів вказано, що ТОВ "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" листом від 21.01.2025 № 21-01/25 (реєстраційний номер 439014601 від 03.02.2025) подано клопотання до Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 по пров. Чугуївському, 21 площею 1,7498 га для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд, тобто щодо всієї площі земельної ділянки.

У підготовчому засіданні 09.04.2026 представник відповідача підтвердив, що на спірній земельній ділянці відсутні інші будівлі, крім будівель відповідача. А зазначені у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкти мають аналогічну адресу, однак не знаходяться на спірній земельній ділянці.

Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами. Аналогічна позиція наведена у постановах Верхового Суду від 10.10.2022 у справі №922/1336/21, від 03.03.2026 у справі № 910/4227/25.

Крім цього, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Щодо розміру позовних вимог, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу, який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 918/779/22 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом № НВ-9988289632025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.12.2025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 становить 100374250,83 грн.

Крім того, відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, де вказано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2021- 2025 роки з врахуванням вищезазначених положень законодавства становила: за 2025 рік - 100374250,83 грн; за 2024 рік - 89619866,81 грн (100 374 250,83/1,12), за 2023 рік - 85271043,59 грн (89 619 866,81/1,051), за 2022 рік - 74148733,56 грн (85 271 043,59/1,15), за 2021 рік - 67407939,60 грн (74 148 733,56/1,1).

При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 07.04.2026 у справі № 910/809/25, від 29.04.2026 у справі № 910/4800/25 підтримав застосований судами попередніх інстанцій аналогічний підхід до визначення нормативно грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивач належним чином обґрунтував розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а заперечення відповідач у цій частині суд вважає необґрунтованими.

Як встановив суд вище, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:196:0108 належить до земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Судом встановлено, що ставка орендної плати визначається позивачем у такому порядку: за період 28.12.2021-31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24; за період 01.01.2022-31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 № 3704/3745; за період 01.01.2023 - 31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 № 5828/5869; за період 01.01.2024-31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 № 7531/7572; за період 01.01.2025 - 31.12.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2025 рік" від 05.12.2024 № 426/10234, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) Так, до земель з видом цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку застосовується ставка орендної плати - 5%.

Позивач здійснює розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1.7498 га з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 наступним чином:

з 28.12.2021 по 31.12.2021 67 407 939,60*5%/365*3 дні = 27 701,89 грн;

з 01.01.2022 по 31.12.2022 74 148 733,56*5%/365*365 днів = 3 707 436,68 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 85 271 043,59*5%/365*365 днів = 4 263 552,18 грн;

з 01.01.2024 по 31.12.2024 89 619 866,81*5%/366*366 днів = 4 480 993,34 грн;

з 01.01.2025 по 31.12.2025 100 374 250,83*5%/365*365 днів = 5 018 712,54 грн.

З розрахунку вбачається, що всього за період з 28.12.2021 по 31.12.2025 розмір оплати, яку мав здійснити відповідач становить 17498396,63 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру оплати, яку мав здійснити відповідач за період з 28.12.2021 по 31.12.2025, суд встановив, що він є обґрунтованим . При цьому, хоча позивач зазначив період з 28.12.2021 по 31.12.2021, однак фактично нарахував за 3 дні, а не за 4 дні, що є правом позивача самостійно визначати періоди та суми заявлених вимог.

В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про здійснення оплат за землю у спірні періоди, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжні інструкції, податкові декларації з плати за землю.

Позивач в свою чергу заперечив проти врахування вказаних оплат, зазначивши, що додаток до листа від 26.01.2026 № 1948/5/26-15-04-15 03, що наданий Головним управлінням ДПС у місті Києві не містить інформації щодо кадастрового номеру земельної ділянки, за яку відповідач сплачував податкове зобов`язання по платі за землю, що унеможливлює врахування сплачених платежів позивачем.

Щодо здійснених відповідачем оплат, то як встановлено судом, Головне управління ДПС у місті Києві у додатку до листа від 26.01.2026 № 1948/5/26-15-04-15 03 надало інформацію про сплачений відповідачем земельний податок. В наданій інформації зазначено, що відсутній кадастровий номер земельної ділянки.

При цьому, Головне управління ДПС у місті Києві зазначило, що ведення обліку платежів по платі за землю в розрізі договір оренди землі (кадастрових номерів чи адрес земельних ділянок) чинними нормативними документами не передбачено. У разі наявності у суб`єкта господарювання, у якого є декілька об`єктів оподаткування, розмежувати відповідну суму сплати та заборгованості немає можливості.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що у спірний період у відповідача не було інших об`єктів оподаткування у місті Києві, окрім спірної земельної ділянки. Зазначене також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем в свою чергу не надано жодних доказів та не наведено обставин, які б давали підстави стверджувати, що плата відповідачем земельного податку у спірний період здійснювалась за інші/іншу земельну ділянку.

При цьому, відповідач надав пояснення, що визначав розмір земельного податку виходячи з інформації, наданої на його запит КП "Київський інститут земельних відносин".

Відповідно до статті 79 ГГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

На переконання суду, викладені обставини та докази в сукупності, більш вірогідно свідчать, що відповідач сплачував земельний податок саме за спірну земельну ділянку.

Згідно із наданих відповідачем платіжних інструкцій, враховуючи призначення платежу вних, вбачається, що відповідач здійснив оплату у таких розмірах:

- за грудень 2021 - 30611,04 грн, у спірний період (з 28.12.2021 по 31.12.2021) - 3949,81 грн (30611,04*4/31=3949,81 грн);

- за 2022 рік - 404065,80 грн;

- за 2023 рік - 464675,64 грн;

- за 2024 рік - 488374,08 грн;

- за 2025 рік - 562979,16 грн.

За таких обставин, судом встановлено, що у спірний у цій справі період відповідач здійснив оплат на загальну суму 1924044,49 грн.

Отже, враховуючи проведені відповідачем оплати, розмір заборгованості за період 28.12.2021 - 31.12.2025 становить 15574352,14 грн (17498396,63 грн - 1924044,49 грн), внаслідок чого вимоги Київської міської ради щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є частково обґрунтованими.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці площею1.7498 га по пров. Чугуївський, 21 у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:69:012:0048 знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно: нежилий будинок - корпус №62 (літ. "А" та "Б") загальною площею 4699,5 кв.м, та ТОВ "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" у період з 28.12.2021 по 31.12.025 користувався вказаною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 15574352,14 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Київської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме в сумі 15574352,14 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (03067, м. Київ, провулок Чугуївський, буд.21, ідентифікаційний код 31202310) на користь Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 15574352,14 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 186892,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.06.2026.

Суддя С.О. Турчин