Ухвала суду № 137456012, 12.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/82/25

У Х В А Л А

12.06.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретаря судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши матеріали скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вх. № 4617/26 від 19.05.2026) на рішення та дії головного державного виконавця, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

(вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

в особі: Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"

(вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010)

до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

(вул. Богдана Хмельницького, буд. 59 А, м. Івано-Франківськ, Івано-

Франківська область, 76007)

про стягнення заборгованості у розмірі 45 196 652, 23 гривень, з яких: 39 779 892, 44 гривень - основна заборгованість; 3 005 385, 74 гривень - пеня; 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати; 365 540, 47 гривень - 3 % річних

за участю:

від позивача: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача: Белей Оксани Богданівни,

від Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції: представник в судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості у розмірі 45 196 652, 23 гривень, з яких: 39 779 892, 44 гривень - основна заборгованість; 3 005 385, 74 гривень - пеня; 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати; 365 540, 47 гривень - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2025 суд задовольнив частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості у розмірі 45 196 652, 23 гривень, з яких: 39 779 892, 44 гривень - основна заборгованість; 3 005 385, 74 гривень - пеня; 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати; 365 540, 47 гривень - 3 % річних; стягнув з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" заборгованість у розмірі 3 914 066, 92 гривень (три мільйони дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістдесят шість гривень дев`яносто дві копійки), з яких: 1 502 692, 87 гривень - пеня, 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати, 365 540, 47 гривень - 3 % річних, а також 65 001, 29 гривень (шістдесят п`ять тисяч одна гривня двадцять дев`ять копійок) судового збору. В частині стягнення 1 502 692, 87 гривень пені - відмовив. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 39 779 892, 44 гривень - закрив.

На виконання вищевказаного рішення від 23.10.2025 було видано наказ, яким зобов`язано стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 59 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76007; ідентифікаційний код: 03346058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код: 44907200) в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код: 45371501) 3 914 066, 92 гривень (три мільйони дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістдесят шість гривень дев`яносто дві копійки), з яких: 1 502 692, 87 гривень пеня, 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати, 365 540, 47 гривень - 3 % річних, а також 65 001, 29 гривень (шістдесят п`ять тисяч одна гривня двадцять дев`ять копійок) судового збору.

19.05.2026 за вх. № 4617/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Ухвалою від 20.05.2026 суд прийняв до розгляду скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх. № 4617 від 19.05.2026) у справі № 909/82/25 призначивши її розгляд в судовому засіданні на 05.06.2026; запропонував головному державному виконавцю Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз Г. Є. надати суду письмові пояснення щодо поданої скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та докази щодо їх обґрунтування; запропонував позивачу надати суду свої пояснення/заперечення щодо поданої скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на дії (бездіяльність) державного виконавця.

04.06.2026 за вх. № 10622/26 через підсистему "Електронний суд" від Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Присутня в судовому засіданні 05.06.2026 представник Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" заявила усне клопотання про відкладення розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця. В тому ж судовому засіданні суд, протокольною ухвалою, задовольнив означене усне клопотання представника Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та відклав розгляд скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця на 12.06.2026.

10.06.2026 за вх. № 11041/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надійшла заява про уточнення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця та заперечення на відзив на скаргу на дії державного виконавця.

Розглянувши подану скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця, заперечення державного виконавця, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, судом встановлено наступне.

Щодо розгляду даної скарги за правилами господарського судочинства.

Так, державний виконавець у поданому до суду відзиві на скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця зазначив що скарга подана з порушенням правил підсудності, оскільки підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, відтак клопотав про закрити провадження за означеною скаргою на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України).

За статтею 3391 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У межах цієї скарги боржник оскаржує пункт 3 постанови головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни про відкриття виконавчого провадження № 80889708 від 05.05.2026, постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни № 80889708 від 05.05.2026 про стягнення виконавчого збору та постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни про накладення арешту № 80889708 від 05.05.2026, які винесені в межах ВП № 80889708, відкритого з примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Івано-Франківської області від 14.04.2026 у справі № 909/82/25.

Скарга сформована в підсистемі Електронний суд 19.05.2026 та зареєстрована Господарським судом Івано-Франківської області 19.05.2026.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (що є спеціальною нормою щодо примусового виконання судових рішень), в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 (набула чинності з 24.04.2026), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, зокрема, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

З наведеного слідує, що боржник правомірно, 19.05.2026, з дотриманням правил підсудності, звернувся з цією скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Г. Є. в межах ВП № 80889708 до Господарського суду Івано-Франківської області, яким виданий виконавчий документ у цій справі.

Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору та накладення арешту в межах ВП № 80889708, відповідно до пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Боржник, звертаючи до суду зі скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Г. Є. в межах ВП № 80889708, вказує на неправомірність винесених посадовою особою пункту 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 80889708 від 05.05.2026, яким стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 397 906, 82 гривень, постанови № 80889708 від 05.05.2026 про стягнення виконавчого збору та постанови про накладення арешту № 80889708 від 05.05.2026, оскільки заборгованість теплопостачальної організації підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

За частинами 1, 2, 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, виконавчий збір, за правовою природою, не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Винесення постанови про стягнення виконавчого збору є імперативною вимогою Закону та невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження. Іншого порядку дій державного виконавця Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає.

Частина 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік випадків, за яких виконавчий збір не стягується. Зокрема, за пунктом 6 цієї частини передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Отже, ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення її до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Закон "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Суд установив, що в межах справи № 909/82/25, предметом судового розгляду була вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (теплопостачальної організації) щодо стягнення вартості оплати послуг з розподілу природного газу, наданих за період з червня місяця 2024 року по грудень місяць 2024 року у розмірі 39 779 892, 44 гривень та нарахованих на неї пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

В означеній скарзі ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" посилається на положення абзацу 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", за якою до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, належить заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), методика визначення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості, зокрема, згідно із частиною 1 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру.

Відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", включення до Реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо.

Тобто, вирішальним є не загальний статус боржника, а підтвердження факту включення його до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов`язання.

Суд установив, що в матеріалах доданих до скарги, відсутні будь-які докази на підтвердження включення боржника, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".

Абзацом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (на приписи якої посилається боржник), визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу, а також кредиторської заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Разом із тим, абзацом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" встановлено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу.

Отже, Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" визначає, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах, зокрема, щодо заборгованості ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" перед ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" за послуги з розподілу природного газу, наданих за період з червня місяця 2024 року по грудень місяць 2024 року (присудженої до стягнення за судовим рішенням у цій справі). Водночас, умовою для застосування положень указаної норми є укладення учасниками процедури врегулювання заборгованості договору про організацію взаєморозрахунків (стаття 4 цього Закону).

З аналізу положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" вбачається, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", як теплопостачальна організація, що має прострочену заборгованість перед оператором розподілу природного газу, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", в частині оплати послуг з розподілу природного газу, наданих за період з червня 2024 року по грудень 2024 року, через різницю в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання кінцевим споживачам, має можливість щодо її погашений за рахунок видатків державного бюджету, за умови укладення відповідного договору між учасниками процедури врегулювання такої заборгованості.

Водночас, доводи боржника, що означена заборгованість з оплати послуг з розподілу природного газу, наданих за період з червня місяця 2024 року по грудень місяць 2024 року підлягає врегулюванню відповідно до норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та виключає стягнення з нього виконавчого збору, на підставі пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", свідчить про невірне трактування останнім положень наведених нормативних актів.

З огляду на відсутність документального підтвердження включення боржника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", та відсутність договору на проведення взаєморозрахунків між учасниками такої процедури, суд дійшов висновку про недоведеність скаржником підстав для звільнення його від сплати виконавчого збору.

Окрім цього, суд зазначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом (частиною 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Положеннями пунктів 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені частиною 3 вказаної статті, зокрема право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно абзацу 1 частини 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Судом встановлено що 25.05.2026 було знято арешт з рахунків боржника, а 27.05.2026 виконавче провадження № 80889708 закінчено.

Присутня в судовому представник скаржника зазначила про те, що виконавче провадження закінчено у зв`язку з виконанням наказу, виданого Господарським судом Івано-Франківської області від 14.04.2026 у справі № 909/82/25 та стягненням означеної заборгованості з боржника в межах виконавчого провадження № 80889708.

За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, дослідивши надані скаржником (боржником) матеріали, суд дійшов до висновку про те, що дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Г. Є. при здійсненні виконавчого провадження № 80889708 є правомірними та вчиненими відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи, що в ході з`ясування обставин та дослідження доказів, поданих боржником в обґрунтування цієї скарги, не встановлено порушень виконавцем вимог закону, скарга боржника на рішення та дії посадової особи в межах ВП № 80889708, за висновком суду, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вх. № 4617/26 від 19.05.2026) на рішення та дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Г. Є. у справі № 909/82/25 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 12.06.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

3. Повний текст ухвали складено - 17.06.2026.

Суддя В. В. Михайлишин