№ 137455965, 15.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/179/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 Справа № 908/3173/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко Ірини Вікторівни, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСЕРВІС БУХТА 99А про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/3173/25

за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю КОМУНАЛЬНИК (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99А, ідентифікаційний код 19273025)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСЕРВІС БУХТА 99А (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 99А, ідентифікаційний код 45860512)

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла заява (вх. 12104/08-08/26 від 03.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» за підписом представника - адвоката Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з Запорізької міської ради в розмірі 35 000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2026 заяву передано для розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 04.06.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» про ухвалення додаткового рішення по справі №908/3173/25, стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ухвалено розглядати заяву без повідомлення учасників справи.

09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Запорізької міської ради надійшли заперечення за заяву відповідача 2, позивач просить в повному обсязі відмовити у стягненні правничої допомоги.

Заперечення Запорізької міської ради обґрунтовані наступним.

Позивач вказує, що тільки 21.04.2026 ТОВ АВТОСЕРВІС БУХТА 99А подано заяву, якою зазначено, що докази на підтвердження витрат ТОВ "АВТОСЕРВІС БУХТА 99А" на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі, натомість першою заявою по суті, був поданий відзив на позовну заяву через систему «Електронний суд» від 10.12.2025, в якій відповідач 2 не надавав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як стверджує позивач, представником ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А», адвокатом Ямою Дмитром Миколайовичем 03.06.2026 подано через систему «Електронний суд» заяву про постановлення додаткового рішення по справі № 908/3173/25 разом з договором про надання правничої допомоги № 627-Г-2025 від 28.11.2025, який можливо було надати до суду разом з першою заявою по суті.

На думку позивача, прохальна частина зазначеної заяви не містить вимогу про відшкодування судових витрат.

Також Запорізька міська рада вказує, що спір по справі № 908/3173/25 виник з вини відповідачів, при цьому, під час провадження у справі № 908/3173/25 ТОВ АВТОСЕРВІС БУХТА 99А вчиняло реєстраційні дії зі спірним майном, що додатково ускладнило розгляд справи, зокрема, і збільшило строки розгляду. Така поведінка відповідача 2, за твердженням позивача, не є добросовісною.

На думку позивача, судове засідання 21.04.2026 було відкладено через дії відповідачів, оскільки з наданими в судовому засіданні доказами про сплату заборгованості за рішенням суду по справі № 908/617/25, позивач не мав змоги ознайомитися та надати свою позицію вчасно.

Також позивач зазначив, що сплата заборгованості за рішенням у справі № 908/617/25 могла бути здійснена і раніше, зокрема, одразу після ознайомлення відповідачів з матеріалами справи № 908/3173/25, одразу після відкриття провадження чи до виникнення даного спору.

Запорізька міська рада у своїх запереченнях також вказує, що зазначений у додатку до договору про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 627-Г-2025 пункт 2.2 «після досягнення бажаного процесуального результату 15 000,00 грн», так званого «гонорару успіху», не є обов`язковим до розгляду.

Свої заперечення позивач обґрунтовує приписами ст.ст.15,16,23, 124,126,129, 221, 244 ГПК, а також посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3173/25 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/3173/25 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМУНАЛЬНИК та Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОСЕРВІС БУХТА 99А про визнання недійсними договорів.

Позовні вимоги Запорізької міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2025, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:009:0046, площею 0,8266 га, укладені між ТОВ КОМУНАЛЬНИК та ТОВ АВТОСЕРВІС БУХТА 99А, обґрунтовані приписами ст.ст. 11, 202, 203, 215 ЦК України та мотивовані вчиненням відповідачами оспорюваних правочинів з метою уникнення ТОВ КОМУНАЛЬНИК виконання рішення суду у справі № 908/617/25 про стягнення на користь Запорізької міської ради суми боргу в розмірі 490 040,20 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2026 по справі № 908/3173/25 у задоволені позову відмовлено.

Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішено.

Згідно з вимогами ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи та заяви ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А», останнім було заявлено до стягнення суму судових витрат з позивача в розмірі 35 000,00 грн.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачем ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» у відзиві на позовну заяву не було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач 2 очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

21.04.2026 від представника відповідача 2 надійшла до суду заява, якою повідомлено, що докази на підтвердження витрат ТОВ "Автосервіс Бухта 99А" на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

Судом встановлено, що 28.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» (далі-Клієнт) та Адвокатом Ямою Дмитром Миколайовичем (далі- Адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 627-г-2025 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокат зобов`язується здійснити представництво інтересів Клієнта та надати йому правову допомогу у зазначені справі: всі цивільні, господарські, адміністративні кримінальні справи та провадження, справи адміністративного та конституційного судочинства на території України та за її межами, незалежно від процесуального статусу клієнта .

Згідно з п. 1.2 Договору, Адвокат здійснює свою професійну діяльність і представляє інтереси клієнта згідно з умовами цього Договору в усіх установах, підприємствах організаціях, правоохоронних та інших державних органах, органах місцевого самоврядування, судових установах України першої, апеляційної і касаційної інстанції, Верховному Суді, з усіма правами, передбаченими процесуальним законодавством для захисника підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, представника позивача, відповідача, третьої особи..

28.11.2025 сторонами ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» та Адвокатом Ямою Д.М. підписали додаток до договору про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 627-г-2025, відповідно до якого: Клієнт бажає, а Адвокат погоджується надати адвокатські послуги з представництва інтересів Клієнта у спорі на умовах, за яких винагорода Адвоката залежить від фактичного задоволення позовних вимог за останній судовим рішенням( п. 1 Додатку до Договору).

Відповідно до п. 2 Додатку, Клієнт бажає досягнення наступного процесуального результату: відмова від задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.06.2025 щодо об`єктів нерухомості, розташованих за адресою: м.Запоріжжя, вул.Крива бухта, 99А.

Згідно з п. 3. Додатку Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар у наступному розмірі: 3.1) участь в судових засіданнях 4000,00 грн за 1 засідання, без врахування його тривалості,2.2) з після досягнення бажаного процесуального результату 15 000,00 грн.

Додаток є невід`ємною частиною договору про надання послуг адвоката №627-г-2025( п. 6 Додатку).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123); до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123); витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126); обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129).

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Судом встановлено, що заявлення відповідачем 2 вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі сумі 35 000,00 грн є безпідставним з огляду на таке.

Рішенням суду у даній справі від 21.05.2026 Запорізькій міській раді повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договорів недійсними.

Проте суд зазначає, що в процесі судового розгляду справи відповідач 1 - ТОВ «КОМУНАЛЬНИК» погасив борг за рішенням суду у справі № 908/617/25, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що на час ухвалення рішення відсутнє порушення інтересів територіальної громади міста Запоріжжя через невиконання судового рішення у справі № 908/617/25 (21.04.2025 судове рішення фактично виконане перерахуванням коштів на користь стягувача). Крім того, суд прийшов до висновку, що позивач не довів наявності іншого порушеного права (інтересу) держави. Як слідує з рішення суду у даній справі, у задоволенні позову Запорізької міської ради відмовлено виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів держави.

Як зазначено в рішенні від 21.05.2026: «Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про наявність порушення інтересів територіальної громади міста Запоріжжя невиконаням судового рішення у справі № 908/617/25 станом на час звернення Запорізької міської ради до суду з позовом у даній справі, з огляду на принципи добросовісності, розумності і справедливості, судвважає за доцільне покласти судові витрати зі сплати судового збору на відповідачів у даній справі порівну, оскільки спір доведено до суду саме з їх вини.».

Крім того, суд зазначає, що завдяки активним діям саме відповідача 1 ТОВ «КОМУНАЛЬНИК» з погашення заборгованості за судовим рішенням у справі № 908/617/25, а не діям відповідача 2, результатом розгляду справи стала відмова у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене суд вважає, заяву відповідача 2 безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд ухвалює додаткове рішення про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу з Запорізької міської ради на користь ТОВ «АВТОСЕРВІС БУХТА 99А».

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОСЕРВІС БУХТА 99А» у стягненні з Запорізької міської ради витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено та підписано 17.06.2026.

Суддя І.В. Давиденко