Рішення № 137455876, 09.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/381/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні без участі представників сторін за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Компані"

до Фізичної особи-підприємця Грабовської Катерини Михайлівни

про стягнення 160 000,00 грн

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

07.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Компані" (далі - Позивач) через підсистему "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця Грабовської Катерини Михайлівни (далі - Відповідач) про стягнення 160 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем домовленостей щодо поставки товару, за який попередньо позивач сплатив кошти у розмірі 160 000,00 грн. Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки товару та не повернув сплачені кошти, позивач звернувся з вимогою про повернення коштів.

Правові підстави: ст. 526, 530, 693 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

Ухвалою від 10.04.2026 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 19.05.2026.

15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач подав заяву про розгляд справи без його участі (вх.№5969/26).

У судове засідання 19.05.2026 відповідач не з`явилась, не повідомила про причини неявки та не направила жодних заяв чи клопотань.

Відповідач була належним чином повідомлена про судове засідання шляхом надсилання ухвали засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак 27.04.2026 ухвала була повернута на адресу суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Додатково відповідач була повідомлена шляхом надсилання ухвали на її електронну пошту. Ухвала була отримана 13.04.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

З огляду на неявку учасників справи, а також з метою забезпечення реалізації сторонами процесуальних прав, а також повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, Суд відклав розгляд справи на 09.06.2026.

У судове засідання 09.06.2026 відповідач не з`явилась, не повідомила про причини неявки та не направила жодних заяв чи клопотань.

Відповідач була належним чином повідомлена про судове засідання шляхом надсилання ухвали засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак 01.06.2026 ухвала була повернута на адресу суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Додатково відповідач була повідомлена шляхом надсилання ухвали на її електронну пошту. Ухвала була отримана 01.06.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

За таких обставин неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів (ч. 3 ст. 202 ГПК України).

09.06.2026 через підсистему Електронний суд представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі (вх.№7044/26).

Зважаючи на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства (ст. 13, 14, 74 ГПК України), Суд вважає, що було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

09.06.2026 Суд завершив розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується її розгляд, суд підписує рішення без його проголошення.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, Суд установив такі обставини.

23.01.2026 року відповідач виставила позивачу рахунок №204 на оплату товару на загальну суму 160 000,00 грн, а саме: camera foxeer cat 4 micro 1200tvl sensor 1/3CMOS у кількості 100 штук за ціною 1600 грн без ПДВ.

Цього ж дня позивач перерахував на рахунок відповідача 160 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 від 23.01.2026. У призначенні платежу зазначено: «оплата за Сamera foxeer cat 4 micro 1200tvl sensor 1/3CMOS, рахунок № 204 від 23.01.2026».

05.02.2026 року позивач направив засобами поштового зв`язку на адресу відповідача вимогу за вих. №04-03 від 04.02.2026, у якій просив у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги укласти договір купівлі-продажу товару (camera foxeer cat 4 micro 1200tvl sensor 1/3CMOS в кількості 100 штук, за ціною 1600 грн за штуку) з узгодженням всіх істотних умов, а також у зазначений семиденний строк поставити товар або повернути у цей строк кошти в розмірі 160 000,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач зазначену вимогу не виконав, товар не поставив та сплачені кошти не повернув.

У зв`язку з цим позивач звернувся до Суду за захистом порушеного права.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною другою статті 642 ЦК України унормовано, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Суд установив, що між сторонами виникли договірні правовідносини купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

2. Оцінка Суду

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3,4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до диспозитивності господарського судочинства, визначеного ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.

Суд зазначає, що виставлення відповідачем рахунку на оплату конкретно визначеного товару із зазначенням його найменування, кількості, ціни та загальної вартості, а також подальша оплата цього рахунку позивачем свідчать про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу та виникнення між ними договірних правовідносин у спрощений спосіб.

Судом встановлено, що сторонами не погоджено конкретного строку поставки товару, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу вимогу вих. № 04-03 від 04.02.2026, у якій просив у семиденний строк з дня її пред`явлення поставити оплачений товар або повернути сплачені кошти у розмірі 160 000,00 грн.

Відповідач не подав Суду доказів поставки позивачу оплаченого товару або повернення отриманих коштів.

Оскільки відповідач, отримавши від позивача попередню оплату за товар, не поставив товар у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги позивача та не повернув сплачені кошти, позивач в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України набув право вимагати повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 160 000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

V. Висновки Суду

Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи і досліджених доказів, Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

VІ. Розподіл судових витрат

1. Судовий збір

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи убачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №545 від 02.04.2026.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у цій справі подано в електронній формі, розмір судового збору, що підлягав сплаті з урахуванням коефіцієнта 0,8, становить 2 662,40 грн.

Водночас позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №545 від 02.04.2026, тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене Суд роз`яснює позивачу право звернутися до суду з клопотанням у порядку статті 7 Закону України Про судовий збір про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн.

Отже, у зв`язку із повним задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

2. Витрати на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до відшкодування 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження цих витрат подано:

- Договір про надання правничої допомоги №29/03/26-3 від 29.03.2026 (далі - Договір), який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Компані" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Преміум Сервіс" (адвокатське об`єднання);

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, згідно договору про надання правничої допомоги №29/03/26-3 від 29.03.2026;

- Рахунок-фактура №31/03/26-3 від 31.03.2026;

- Платіжна інструкція №883 від 02.04.2026.

За умовами пункту 1.1 Договору, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про повернення попередньої оплати за непоставлений товар (стягнення заборгованості) в розмірі 160 000,00 грн з ФОП Грабовської Катерини Михайлівни, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1, 2.1.2 та 2.1.3 Договору, адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги, зокрема складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво у встановленому порядку інтересів клієнта в будь-яких державних органах та установах, органах місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання, судових органах України будь-якої ланки, а також в інших органах з усіма правами, які надані законодавством України стороні/учаснику судового процесу.

Згідно з пунктом 4.1, 4.2 Договору, вартість послуг адвокатського об`єднання за цим Договором становить 7000,00 грн. Розрахунки за виконану роботу здійснюються клієнтом у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок адвокатського об`єднання протягом трьох робочих днів з дня підписання між сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Кількість та вид послуг будуть вказуватись в Актах прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.5 Договору).

Цей договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2026, згідно договору про надання правничої допомоги №29/03/26-3 від 29.03.2026, адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв наступні роботи/послуги загальною вартістю 7000,00 грн, з них:

1) 29.03.2026 - надання правових консультацій та роз`яснень з питань повернення попередньої оплати за непоставлений товар (стягнення заборгованості) в розмірі 160 000,00 грн з ФОП Грабовської К. М., вартість послуги - 2000,00 грн;

2) 31.03.2026 - складання позовної заяви про повернення попередньої оплати за непоставлений товар (стягнення заборгованості) в розмірі 160 000,00 грн з ФОП Грабовської К. М., вартість послуги - 5000,00 грн.

На підставі виставленого Рахунку-фактури № 31/03/26-3 від 31.03.2026, ТОВ "ВС Компані" сплатило адвокатському об`єднанню "Преміум Сервіс" - 7000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №883 від 02.04.2026.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу Суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України.

За змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція наведена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при визначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

Водночас Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Оцінивши подані докази у сукупності та врахувавши критерії, передбачені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, Суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу частково.

Суд враховує, що справа є малозначною, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, предметом спору є стягнення 160 000,00 грн попередньої оплати, спір не містив складних чи виняткових правових питань, а фактичний обсяг правничої допомоги, безпосередньо необхідної для судового розгляду, полягав насамперед у підготовці позовної заяви.

Водночас заявлені до відшкодування 2 000,00 грн за надання правових консультацій та роз`яснень не мають достатньої деталізації щодо їх змісту, тривалості, обсягу та необхідності саме для розгляду цієї справи, а тому Суд не має підстав покладати ці витрати на відповідача.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що на відповідача слід покласти витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Саме такий розмір витрат є обґрунтованим, розумним і пропорційним до предмета спору, обсягу наданої правничої допомоги та результату вирішення справи. У решті заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Суд відмовляє.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Компані" до Фізичної особи-підприємця Грабовської Катерини Михайлівни задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грабовської Катерини Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Компані":

- 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок) - заборгованості;

- 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору;

- 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) - судові витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Компані" (код ЄДРПОУ 45738393; пр. Соборності, буд. 38 кв. 35, м. Луцьк, Волинська обл., 43026)

Відповідач: Фізична особа-підприємець Грабовська Катерина Михайлівна (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).

Повне рішення складено 16.06.2026

Суддя С. НЕСТЕРЧУК